Постанова

від 02.04.2014 по справі 813/5429/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року № 813/5429/13-а

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Марченка О.І.

відповідача Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 травня 2013 року № 0000313100/8338 в частині податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій на загальну суму 761 440,50 грн, № 0000293100/8340 в частині податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів з доходів з українських джерел та штрафних санкцій на суму 10 399,00 грн та №№ 0000303100/8337, 0000333100/8341, 0000323100/8339 повністю.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту перевірки від 14 травня 2013 року № 284/31-00/00293025 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року». Зазначив, що податковим органом надано неправильну правову оцінку правовідносинам ПАТ «Миколаївцемент» та компанії Clyde Materials Handling Ltd за зовнішньоекономічним Договором на поставку обладнання № MYK/VB/76/06 від 25.09.2006 року. Не погоджується із висновками СДПІ щодо кваліфікації кредиторської заборгованості за вказаним договором у сумі 458 565,33 грн як безнадійної і, відповідно, віднесення її до доходу ПАТ «Миколаївцемент» з метою оподаткування, оскільки строк позовної давності, що застосовується до цього договору поставки, на дату складання Акта перевірки не минув. Також вказує на те, що СДПІ помилково кваліфікувала отримане ПАТ «Миколаївцемент» за договором поставки обладнання як «безоплатно надані товари». Вважає, що твердження СДПІ спростовуються тим, що вищевказаний договір поставки не передбачає безкоштовну передачу обладнання, а, крім цього, сам факт наявності кредиторської заборгованості позивача перед Clyde Materials Handling Ltd за поставлені товари спростовує твердження СДПІ, що товари постачалися безоплатно. Також, не погоджується із зменшенням СДПІ витрат позивачем (амортизаційних відрахувань) на загальну суму 23 293 473,24 грн згідно висновку Акту перевірки про те, що ПАТ «Миколаївцемент» завищило амортизаційні відрахування внаслідок невірного визначення строку корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів. Зазначив, що всі дані, які містяться у інвентаризаційній відомості основних засобів станом на 01.04.2011 року базуються на даних бухгалтерського обліку ПАТ «Миколаївцемент» та підтверджуються первинними документами. Позивач визначив фактичний термін експлуатації об'єктів основних засобів, строк корисного використання об'єктів з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, та строк корисної експлуатації, який залишився після 01.04.2011 року. Стверджує, що всі строки корисного використання об'єктів основних засобів після 01.04.2011 року визначені з урахуванням загального строку корисного використання цих об'єктів основних засобів (згідно із пунктом 6 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України) не перевищують мінімальні строки корисного використання, що передбачені пунктом 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, а відтак амортизаційні відрахування нараховані правильно. Позивач не погоджується із невизнанням СДПІ витрат, податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ і штрафних санкцій за операціями з ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ Проектно-Будівельна компанія «Будкомплекс», ТОВ «Техкард-Сервіс», та ТОВ «ІВМ-Україна». Зазначив, що Акт перевірки не містить жодних належних доказів нездійснення (відсутності) операцій із закупівлі ПАТ «Миколаївцемент» відповідних товарів та послуг у зазначених постачальників протягом періоду, за який проведена перевірка. Навпаки, всі перелічені постачальники постачали на користь ПАТ «Миколаївцемент» відповідні товари та надали послуги, що підтверджується відповідними договорами та первинними документами. Позивач вважає, що у СДПІ не було правових підстав для невизнання витрат на транспортування цементу покупцям відповідно до умов укладених з ними договорів у сумі 2 366 973,00 грн, оскільки вони є витратами на збут продукції, що сплачувалися ПАТ «Миколаївцемент» згідно із умовами договорів на поставку цементу, а отже визнаються витратами у періоді, в якому вони були здійснені. Крім цього, позивач вважає, що СДПІ в Акті перевірки та податковому повідомлені-рішенні не посилається на жодний пункт ПК України, який би обмежував право позивача на віднесення витрат на збут цементу, включаючи витрати на транспортування цементу, до складу витрат в податкових цілях. Крім цього, стверджує, що оскільки він включав вартість транспортування у ціну товару (шляхом збільшення базової ціни на суму транспортного тарифу), податкові зобов'язання з ПДВ визнавались ПАТ «Миколаївцемент» з врахуванням транспортної складової чітко у відповідності до вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. Позивач також заперечує правомірність висновків СДПІ стосовно неутримання ним податку з доходів нерезидента - компанії 3K IT Informacijske Resitve d.o.o. з джерелом походження з України. Зазначив, що виплачені доходи не є роялті, такі доходи є виручкою нерезидента від постачання (компенсацією вартості) товарів (програмного продукту) та послуг по інсталяції програмного продукту, а така виручка нерезидента не є «доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України» для цілей оподаткування відповідно до пункту 160.1 статті 160 ПК України. ПАТ «Миколаївцемент» вважає неправомірним нарахування податковим органом пені за порушення строків поставки товару за попередньою оплатою на тій підставі, що СДПІ неправильно визначила дату поставки. Зазначає, що неврахування СДПІ умов договору поставки ПАТ «Миколаївцемент» з DISAB Vacuum Technology AB призвело до неправомірного ототожнення дати поставки з датою оформлення вантажної митної декларації. Тому вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю, з врахуванням уточнень позовних вимог та з обґрунтувань викладених у позовній заяві і представлених пояснень, а тому просить позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, що оформлена актом від 14.05.2013 року № 284/31-00/00293025. Зазначив, що строк позовної давності стосовно кредиторської заборгованості ПАТ «Миколаївцемент» перед Clyde Materials Handling Ltd становить 4 роки та його належить відраховувати з 23.05.2007 року. Таким чином, за зобов'язанням по оплаті поставлених товарів минув строк позовної давності, а отже для позивача сума кредиторської заборгованості є безнадійною заборгованістю. Крім цього, у зв'язку з цим, що станом на 30.09.2012 року по визначеному контрагенту не пред'явлено ПАТ «Миколаївцемент» вимоги щодо повернення заборгованості в сумі 458 565,33 грн та не здійснено компенсацію вартості товарів, отриманих від Clyde Materials Handling Ltd, дані товари вважаються безоплатно отриманими позивачем та підлягають включенню до складу інших доходів за 2й квартал 2011 року. Також, стверджує, що згідно представлених документів ПАТ «Миколаївцемент» завищено амортизаційні відрахування внаслідок невірного визначення строку використання об'єктів, що в подальшому були включені до складу витрат на загальну суму 23 293 473,24 грн. Вказує на те, що згідно даних перевірки позивачем невірно проведено нарахування амортизаційних відрахувань, а саме: невірно визначено строк використання об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше, ніж визначено в пункті 145.1. Податкового кодексу України по об'єктах, перелік яких наведено на сторінках 21-31, 50-51, 58, 65 акта перевірки. Щодо господарських операцій ПАТ «Миколаївцемент» з ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ Проектно-Будівельна компанія «Будкомплекс», ТОВ «Техкард-Сервіс», та ТОВ «ІВМ-Україна» зазначив, що незважаючи на надання позивачем для перевірки первинних документів по цих операціях, вони фактично не відбувались. Цей висновок ґрунтується на даних перевірок вказаних контрагентів щодо дотримання ними вимог податкового законодавства, в т.ч. у взаємовідносинах із третіми особами. В ході таких перевірок, було встановлено порушення вказаними особами законодавства, зокрема, підприємствами перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Також, вважає, що до складу витрат на збут зайво включено вартість транспортних послуг по доставці продукції (цементу) до покупців на загальну суму 2 366 973,00 грн, оскільки згідно представлених до перевірки договорів, укладених ПАТ «Миколаївцемент» із покупцями цементу, передбачено, що ціна на товар не включає в себе транспортні та інші витрати, пов'язані з доставкою цементу. Витрати позивача по доставці цементу покупцям не були в подальшому використанні в господарській діяльності та не принесли запланованого прибутку, відповідно витрати в сумі 2 366 973,24 грн не підлягають включенню до складу валових витрат ПАТ «Миколаївцемент» у 2-3 кварталах 2013 року. Стосовно правовідносин між ПАТ «Миколаївцемент» та компанією 3K IT Informacijske Resitve d.o.o. зазначає, що позивач був зобов'язаний утримати з доходів, виплачених на користь 3K IT Informacijske Resitve d.o.o., податок з доходів нерезидента - з джерелом походження з України. Правова позиція СДПІ ґрунтується на визначенні виплаченого за договором від 26.12.2011 № JB-007 доходу як роялті і, відповідно, на необхідності застосуванні до виплати такого доходу положень пункту 160.1 статті 160 ПК України. Крім цього, позивачем порушено строки розрахунків у іноземній валюті, які передбачені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» під час здійснення операцій за Договором поставки № MYK-MHG0112 від 12.01.2012 року з компанією DISAB Vacuum Technology AB, посилається на здійснення поставки товару після спливу 180 днів з дати його передоплати. При цьому, датою поставки товару СДПІ вважає дату оформлення відповідної вантажно-митної декларації. А тому вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмовому запереченні проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлень від 19.11.2012 року №№ 147/34-00, 148-34-00, 149/31-00, 150/31-00, 151/33-00, 152/31-00, від 21.11.2012 року № 162/34-00, від 28.11.2012 року №№ 173/16-30, 174/16-30, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказу від 31.10.2013 року № 204 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 284/31-00/00293025 від 14 травня 2013 року.

Як видно з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача п.14.1.181, п.п.14.1.185, п.п.14.1.191 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість на суму 603 881, 00 грн, у тому числі за червень 2011 року в сумі 15 230,00 грн, липень 2011 року - 3 192,00 грн, вересень 2011 року - 19 173,00 грн, листопад 2011 року - 10 000,00 грн, червень 2012 року - 75 649,00 грн, липень 2012 року - 98 821,00 грн, серпень 2012 року - 138 073,00 грн, вересень 2012 року - 243 742,00 грн; п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.14.1.11, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.231, п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.п.145.1.2, п.п.145.1.4, 145.1.5, 145.1.9 п.145.1 ст.145, п.146.3 ст.146, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.138.8.5 п.138.8, п.п.138.10.2, п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну суму 5 981 802,50 грн, в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 1 268 084,60 грн, 3 квартал 2011 року на суму 1 118 560,40 грн, 4 квартал 2011 року на суму 1 118 561,00 грн, 2 квартал 2012 року на суму 1 568 702,00 грн, 3 квартал 2012 року на суму 907 894,50 грн; п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134, п.46.1 ст.46, п.103.9.ст.103 Податкового кодексу України, в частині невідображення ПАТ «Миколаївцемент» у поданих додатках ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та рядках 17, 18, 19 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-ІV квартал 2011 року у повному обсязі суми виплачених процентів на користь «Lafarge S.A.», (Франція) за договором позики від 10.09.2008 року № б/н і утриманих та перерахованих до бюджету податків на доходи нерезидента, що призвело до заниження нарахувань податку з доходів іноземних юридичних осіб за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року в сумі 69 991,00 грн, в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 59 518,00 грн, за ІV квартал 2011 року в сумі 10 473,00 грн; п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року в сумі 8 319,00 грн, у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 8 319,00 грн; п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України в частині неподання звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидента «Lafarge S.A.», (Франція), яким отримано доходи із джерелом їх походження з України (роялті) (додатків ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-ІV квартал 2011 року; статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) при проведенні імпортних операцій з фірмою «DISAB Vaccuum Technology AB» (Швеція), по контракту від 12.01.2012 року № МУК-МНG0112, за що відповідно до статті 4 цього Закону передбачене стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості; п.п.164.2.11, п.п.164.2.17 п.164.2, п.1664.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, п.п.«а» п.171.2 ст.171, п.п.«а» 176.2 ст.176 Податкового кодексу України за період 01.04.2011 року-30.09.2012 року, донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 353 160,01 грн, в тому числі 2 815,31 грн - ІІ квартал 2011 року, 49 232,39 грн - ІІІ-ІV квартал 2011 року, 301 112,31 грн - І-ІІІ квартал 2012 року; р.ІІІ «Порядок заповнення податкового розрахунку» Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року № 46/18784, п.п.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині неповідомлення в повному обсязі за період 01.04.2011-30.09.2012 року державну податкову інспекцію про суми нарахованого (виплаченого) доходу на користь фізичних осіб за відповідними ознаками доходу; п.2.11, п.3.1, п.7.47 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 встановлено порушення порядку видачі готівки під звіт та її використання на загальну суму 91 302,57 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 30 травня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000303100/8337, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 5 981 802,5000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 619 149,13 грн; № 0000313100/8338, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 603 881,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 278 144,00 грн; № 0000323100/8339, яким позивачу збільшено суму грошового за платежем фінансова санкція на суму 510,00 грн; № 0000293100/8340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 78 310,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 080,00 грн; № 0000333100/8341, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 9 553,13 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що позивачем в порушення вимог п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.14.1.11, п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України занижено в 2 кварталі 2011 року інші доходи в сумі 458 565,33 грн за рахунок не включення суми безнадійної кредиторської заборгованості та вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) по операціях з «Clyde Materials Handling Ltd»; невірно визначено строк використання об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 ПК України по об'єктах, перелік яких наведений в акті перевірки, що вплинуло на завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування всього в сумі 15 098 707,88 грн; в порушення п.п.14.1.36, п.п.14.1.191, п.п.14.1231 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4. п.138.8, п.138.10 ст.138 ПК України завищено витрати за отримані товари в ТзОВ «Новатрейд-Буд», ТОВ «Проектно-Будівельна Компанія «Будкомплекс» та ТОВ «Техкард-Сервіс» які фактично не відбувались; в порушення п.138.4, п.138.1 ст.138 ПК України завищено витрати на збут на суму 2 366 973,00 грн, оскільки до складу витрат на збут зайво включено вартість транспортних послуг по доставці продукції до покупців. Згідно представлених до перевірки договорів укладених з покупцями передбачено, що ціна на товар не включає в собі транспортні та інші витрати, пов'язані з доставкою, ціни на товар формуються на основі базової ціни з врахуванням знижок; в порушення вимог п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188. п.185.1 ст.185 ПК України завищено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 520 347,00 грн по ПП «Енергоспецсервіс», ТОВ «Будпостач», ПАТ «Нафтова Українська Компанія», ДП «Управління виробничо-технологічної комплектації», ТОВ «Шаян» та ТОВ «Цембудіндустрія». Крім цього, ПАТ «Миколаївцемент» в 2 кварталі 2012 року заключено з перевізниками договори на перевезення продукції до покупців вантажним та залізнодорожним транспортом. Також, перевіркою встановлено нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Новатрейд-Буд», ТОВ «Техкард-Сервіс», ТОВ «Проектно-Будівельна Компанія «Будкомплекс», наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, позивачем не було підстав для податкового обліку вказаних операцій; в порушення п.160.2 ст.160 ПК України позивачем не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземної юридичної особи в розмірі 15% від загальної суми роялті, яка виплачена нерезиденту, що призвело до заниження об'єктом господарювання податку з доходу нерезидента за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року в сумі 8 319,00 грн. Також, в порушення вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» проведено розрахунки з нерезидентом-імпортером.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті.

У відповідності до вимог п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України до складу доходів податкового періоду включається «вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно з вимогами п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України «безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі».

Судом встановлено, що 25.09.2006 року ПАТ «Миколаївцемент» (замовник) уклав із Clyde Materials Handling Ltd, юридичною особою за законодавством Англії, (виконавець) зовнішньоекономічний Договір на поставку обладнання (система транспортування цементу повітрям) №MYK/VB/76/06 на суму 258,000 євро («Договір поставки»). Сторони у Договорі поставки не визначили, право якої країни підлягає застосуванню до відносин між ними.

Згідно п.2, 3 ст.32 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року № 2709-ІV у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином; правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Пункт 1 ст.44 вищевказаного Закону передбачає, що для цілей частин 2 та 3 статті 32, стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.35 вказаного Закону, позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

Оскільки досліджений Договір поставки має всі ознаки договору купівлі-продажу, а продавець за ним є компанією, що зареєстрована та має своє місцезнаходження у Англії, до Договору поставки має застосовуватися право Англії.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що станом на 30.09.2012 року наявна кредиторська заборгованість ПАТ «Миколаївцемент» перед Clyde Materials Handling Ltd за Договором поставки на суму розміром 39 990,00 євро (еквівалент 458 565,33 грн. згідно офіційного курсу гривні до євро на 01.06.2011), що на дату складення Акта перевірки залишалася непогашеною. Дата виникнення кредиторської заборгованості - 23.05.2007 року.

Оскільки до Договору поставки застосовується право Англії, то визначення строків позовної давності також має здійснюватися за правом Англії. Як встановлено судом, строки позовної давності регулюються Законом Сполученого Королівства про строки позовної давності 1980 року. Відповідно до належним чином засвідченого перекладу статті 5 Закону Сполученого Королівства про строки позовної давності, «позов, який заснований на вимозі щодо виконання положень договору, не може бути поданий до суду після спливу більше, ніж шести років з дати виникнення підстави для такого звернення».

Таким чином, строк позовної давності за Договором поставки складає 6 років.

На дату закінчення періоду перевірки (30.09.2012 року), строк позовної давності, що складає 6 років, за кредиторською заборгованістю ПАТ «Миколаївцемент» перед Clyde Materials Handling Ltd ще не минув. Відповідно, вказана кредиторська заборгованість не могла вважатися безнадійною відповідно до визначення цього терміну ПК України та сума цієї заборгованості правомірно не включена позивачем до доходу з метою оподаткування.

Суд зазначає, що положення Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року (дата набуття чинності для України 01.04.1994 року), яка у статті 8 визначає строк позовної давності у 4 роки і на яку посилається СДПІ в обґрунтування своєї позиції, не можуть бути застосовані у спірній ситуації. Згідно із положеннями п.1 ст.3 цієї Конвенції, вона застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Сполучене Королівство не є Договірною державою за цією Конвенцією, а отже компанія Clyde Materials Handling Ltd не перебувала у Договірній державі у момент укладення Договору поставки з ПАТ «Миколаївцемент». Відповідно, положення зазначеної Конвенції не застосовуються до Договору поставки.

Відповідно до п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги - це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Судом встановлено, що обладнання, яке постачалося ПАТ «Миколаївцемент» за Договором поставки, підлягає оплаті з боку покупця (ПАТ «Миколаївцемент») на користь постачальника (Clyde Materials Handling Ltd). Обладнання не постачалося договором, за яким не передбачається грошова або інша компенсація його вартості чи його повернення. Також обладнання не було передане ПАТ «Миколаївцемент» на відповідальне зберігання.

Зазначене спростовує твердження податкового органу в Акті перевірки про те, що обладнання, яке поставлено ПАТ «Миколаївцемент» за Договором поставки, є безоплатно наданим товаром.

Таким чином, ПАТ «Миколаївцемент» правомірно не віднесено кредиторську заборгованість у сумі 458 565,33 грн до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Щодо висновку відповідача про завищення ПАТ «Миколаївцемент» амортизаційних відрахувань, внаслідок невірного визначення строку корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14 ПК України, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно із п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до абз.«б» п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Згідно абз.«в» п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до абз.«д» п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, витрати на збут включають: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Згідно п.п.146.2. та 146.3 ст.146 ПК України, амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Відповідно до положень абзаців 1, 2 пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Відповідно до положень абзацу 6 пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до зазначених вище норм ПК України, статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, ПАТ «Миколаївцемент» провело інвентаризацію основних засобів підприємства станом на 01.04.2011 року, у відповідності до якої визначило загальний строк корисного використання об'єктів основних засобів підприємства з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, та строк корисної експлуатації основних засобів, який залишився після 01.04.2011 року.

У результаті інвентаризації складено Інвентаризаційну відомість основних засобів ВАТ «Миколаївцемент» станом на 01.04.2011 року згідно із вимогами ПК України на підставі даних бухгалтерського обліку ВАТ «Миколаївцемент», яка підписана сімома членами інвентаризаційної комісії, затверджена в.о. Генерального директора ВАТ «Миколаївцемент» Думітру Мунтяну та засвідчена Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Логіка» (код ЄДРПОУ 32940119) (далі - «Інвентаризаційна відомість»).

Інвентаризаційна відомість містить, зокрема, наступну інформацію: (1) інвентарний номер та назву відповідних основних засобів, (2) дату введення основних засобів в експлуатацію, (3) первісну вартість, накопичені амортизаційні відрахування та залишкову вартість основних засобів, (4) фактичний термін використання основних засобів з дати введення в експлуатацію до 01.04.2011 (дата інвентаризації), та (5) остаточний строк корисного використання основних засобів з 01.04.2011 з урахуванням дати введення основних засобів в експлуатацію та строку фактичного використання основних засобів до 01.04.2011 року.

Дані, які містяться у Інвентаризаційній відомості, зокрема і щодо спірних об'єктів основних засобів, базуються на даних бухгалтерського обліку ПАТ «Миколаївцемент» та підтверджуються первинними документами, дослідженими судом, а саме: даними відповідних актів введення (прийняття) об'єктів основних засобів в експлуатацію, які містять дати введення (прийняття) відповідних об'єктів в експлуатацію та перелік майна (основних засобів), що входять до таких об'єктів; даними інвентарних карток основних засобів, які містять інформацію стосовно найменування основного засобу, його інвентарного номеру, дати введення основного засобу в експлуатацію та його первісної вартості; даними переліку майна, що було переданого Фондом державного майна України до статутного фонду ВАТ «Миколаївцемент» 01.11.1995, який містить найменування відповідних основних засобів, їх інвентарний номер та вартість станом на дату передачі.

Досліджені первинні документи підтверджують дані щодо кожного об'єкту основних засобів, стосовно якого СДПІ не погоджується із визначеними ПАТ «Миколаївцемент» остаточними строками корисного використання та нарахованими амортизаційними відрахуваннями.

Як встановлено судом, всі строки корисного використання об'єктів основних засобів після 01.04.2011 року визначені в Інвентаризаційної відомості з урахуванням загального строку корисного використання цих об'єктів основних засобів (згідно із пунктом 6 підрозділу 4 Розділу ХХ ПК України) та не перевищують мінімальні строки корисного використання, що передбачені пунктом 145.1 статті 145 ПК України для відповідних груп основних засобів.

Суд враховує, що Державна податкова адміністрація України у листі від 20.05.2011 року № 14218/7/15-0317 «Щодо порядку нарахування амортизаційних відрахувань» роз'яснила, що для об'єктів основних засобів, що обліковуються станом на 01.04.2011 обмеження термінів корисного використання згідно п.145.1 ст.145 ПК України діє щодо загального терміну корисного використання.

Судом також досліджено наданий ПАТ «Миколаївцемент» Висновок експертного економічного дослідження від 24.03.2014 №20-03/14, що був складений судовим експертом Слюсаренко Оксаною Олексіївною (свідоцтво НОМЕР_1 від 09.07.2008 року та дійсне до 09.07.2014 року, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України). Судовий експерт встановив, що «висновки Акта Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 14.05.2013 року № 284/31-00/00293025 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Миколаївцемент» (ЄДРПОУ 00293025) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012» щодо завищення у податковій звітності суми амортизаційних відрахувань документально та нормативно не підтверджуються.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку щодо безпідставності висновків СДПІ щодо необхідності обрахування мінімальних строків корисного використання об'єктів основних засобів, визначених пунктом 145.1 статті 145 ПК України, з 01.04.2011 року як нових об'єктів без врахування часу, протягом якого об'єкти фактично були в експлуатації до 01.04.2011.

Таким чином, ПАТ «Миколаївцемент» правомірно визначило розмір амортизаційних відрахувань, починаючи з 01.04.2011 року, застосувавши строки корисного використання основних засобів, що перевищують строки встановлені пунктом 145.1 статті 145 ПК України, виходячи з дати введення цих основних засобів в експлуатацію, а не з дати інвентаризації цих об'єктів станом на 01.04.2011року (дату набрання чинності розділом III ПК України).

Щодо тверджень відповідача про відсутність у ПАТ «Миколаївцемент» підстав для податкового обліку операцій з контрагентами ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТзОВ «Техкард-Сервіс», та ТОВ «ІВМ-Україна», оскільки реальність вчинення таких операцій відсутня, а первинні документи, отримані від вказаних підприємств, є недостовірними, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996- XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по поставці товару позивачу представлено cуду:

- по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Новатрейд-Буд»: договір поставки № МЦ-306035/11 від 30.09.2011 року; податкові накладні №№ 13 від 07.02.2012 року, 14 від 07.02.2012 року, 2 від 07.09.2012 року, 5 від 12.09.2012 року, 6 від 13.09.2012 року, 13 від 20.09.2012 року, 11 від 01.02.2012 року, 22 від 20.02.2012 року, 50 від 30.03.2012 року, 51 від 30.03.2012 року, 73 від 04.05.2011 року, 90 від 16.05.2011 року, 94 від 18.05.2011 року, 93 від 18.05.2011 року, 110 від 24.05.2011 року, 111 від 24.05.2011 року, 112 від 25.05.2011 року, 113 від 25.02.2011 року, 117 від 26.05.2011 року, 118 від 26.05.2011 року, 119 від 26.05.2011 року, 114 від 15.06.2011 року; видаткові накладні №№ НО-32454 від 07.09.2012 року, НО-217 від 07.09.2012 року, НО-32455 від 10.09.2012 року, НО-32457 від 12.09.2012 року, НО-223 від 12.09.2012 року, НО-32458 від 13.09.2012 року, НО-225 від 13.09.2012 року, НО-32464 від 20.09.2012 року, НО-232 від 20.09.2012 року, НО-0000011 від 01.02.2012 року, НО-0000041 від 01.02.2012 року. НО-0000015 від 07.02.2012 року. НО-0000016 від 07.02.2012 року, НО-0000025 від 20.02.2012 року, НО-0000032 від 27.01.2012 року, НО-0000058 від 30.03.2012 року, НО-0000085 від 30.03.2012 року, НО-0000059 від 30.03.2012 року, НО-00077 від 04.05.2011 року, НО-0083 від 16.05.2011 року, НО-0084 від 18.05.2011 року, НО-0085 від 18.05.2011 року, НО-0099 від 24.05.2011 року. НО-0101 від 24.05.2011 року. НО-110 від 26.05.2011 року, НО-0102 від 25.05.2011 року, НО-0103 від 25.05.2011 року, НО-0108 від 26.05.2011 року, НО-0109 від 26.05.2011 року, НО-116 від 15.06.2011 року, товарно-транспортні накладні №№ КД2008680 від 07.09.2012 року, КД2008728 від 10.09.2012 року, КД2008857 від 12.09.2012 року, КД2008903 від 13.09.2012 року, ААК265 від 15.09.2012 року, КД2009168 від 20.09.2012 року, КД2000936 від 07.02.2012 року, КД2000896 від 07.02.2012 року, АКК060 від 22.02.2012 року, КД2002888 від 30.03.2012 року, КД2005031 від 29.04.2011 року, ААК115 від 19.05.2011 року, КД2005639 від 14.05.2011 року, ААК114 від 18.05.2011 року, КД2005704 від 17.05.2011 року, ААК115 від 19.05.2011 року, КД2006081 від 23.05.2011 року, ААК122 від 25.05.2011 року, КД2006165 від 24.05.2011 року, ААК124 від 26.05.2011 року, КД2006918 від 09.06.2011 року, КД2006166 від 25.05.2011 року, КД2006213 від 25.05.2011 року, КД2006282 від 26.05.2011 року, КД2006303 від 27.05.2011 року, КД2007162 від 15.06.2011 року, ААК142 від 20.06.2011 року, прибуткові ордери, рахунки-фактури, акти надання транспортних послуг, посвідчення про відрядження, шляхові листи вантажного автомобіля, акти на прийом ТМЦ.

- по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкард-Сервіс»: податкові накладні №№ 8 від 02.12.2011 року, 11 від 07.08.2012 року; видаткові накладні №№РН-0000926 від 05.12.2011 року, РН-0000508 від 09.08.2012 року, РН-0000456 від 13.07.2012 року; договір-рахунок, прибуткові ордери.

- по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс»: договір № DА 030/12 від 07.06.2012 року, акт здачі-приймання № БК-0000065 від 01.08.2012 року; податкова накладна № 1 від 01.08.2012 року, рахунок-фактура.

- по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВМ Україна»: договір поставки № МЦ-278621/11 від 03.11.2011 року, товарно-транспортні накладні №№ААК від 04.10.2011 року, від 14.11.2011 року, від 15.11.2011 року, від 10.11.2011 року, від 07.11.2011 року, від 08.11.2011 року, від 03.11.2011 року, від 01.11.2011 року, від 29.12.2011 року, від 28.12.2011 року, від 12.12.2011 року, від 14-15.12.2011 року, від 21.12.2011 року, від 16.12.2011 року, від 18.11.2011 року, від 21.11.2011 року, прибуткові ордери, накладні, прибуткові складські ордери на оприбуткування піддонів, копія декларації про початок будівельних робіт, копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації по системі палетизації та пакування цементу, витяг з інструкції пакувальної машини по палетизації цементу.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, ПАТ «Миколаївцемент» правомірно відніс до витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту суми коштів за операціями з ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТзОВ «Техкард-Сервіс» та ТОВ «ІВМ-Україна».

Водночас, твердження податкового органу щодо безтоварності операцій позивача по взаємовідносинах з вказаними контрагентами ґрунтуються на даних податкових перевірок ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТзОВ «Техкард-Сервіс» та ТОВ «ІВМ-Україна», а також їх контрагентів. При цьому, СДПІ не надано належних та допустимих доказів, що такі операції третіх осіб є причиною чи іншим чином доводять порушення податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності ПАТ «Миколаївцемент».

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначив, що: «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку».

Застосування принципу персональної відповідальності за порушення податкового законодавства відображена і у Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.12.2013 у справі № К/800/15213/13, від 16.10.2012 у справі № К/9991/53212/12.

У рішеннях Європейського суду з прав людини щодо права платника ПДВ на податковий кредит / бюджетне відшкодування за операціями з несумлінними з податкової точки зору постачальниками (наприклад, у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) відображено висновок, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причин виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (яка є частиною законодавства України). В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Таким чином, оцінка правомірності здійснених ПАТ «Миколаївцемент» операцій із закупівлі товарів та послуг має здійснюватися на підставі відносин безпосередньо між ПАТ «Миколаївцемент» та його постачальниками, а не між постачальниками та будь-якими третіми особами.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТзОВ «Техкард-Сервіс» та ТОВ «ІВМ-Україна». Відповідно, СДПІ неправомірно збільшила зобов'язання ПАТ «Миколаївцемент» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та нарахувала штрафні санкції за цими зобов'язання за господарськими операціями позивача із ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТзОВ «Техкард-Сервіс» та ТОВ «ІВМ-Україна».

Щодо визнання СДПІ неправомірним віднесення ПАТ «Миколаївцемент» до витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств транспортних витрат позивача на доставку продукції (цементу) покупцям, суд встановив наступне.

У відповідності до вимог п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України витратами на збут визначаються витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд вважає, що зазначені норми ПК України дозволяють віднесення витрат на збут товарів, включаючи витрати на транспортування відповідно до умов договору поставки товарів, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

На підставі наданих ПАТ «Миколаївцемент» документів (договорів поставок цементу, цінової політики на 2012 рік з додатками, Наказу ПАТ «Миколаївцемент» № 136 від 28.03.2012 року про встановлення логістичної складової ціни продукції з доставкою, договорів з перевізниками), суд встановив, що ПАТ «Миколаївцемент» здійснює постачання цементу покупцям на наступних основних умовах поставки згідно Правил Інкотермс-2010: 1) отримання товару на складі продавця (самовивіз) на умовах поставки EXW (в цьому разі ПАТ «Миколаївцемент» (продавець) не відповідає за доставку товару та ціна товару формується на основі базової ціни із знижками), або 2) доставка товару до вказаного покупцем місця на умовах поставки CPT (склад покупця), а іноді на умовах DDP (склад покупця) (в цьому разі ПАТ «Миколаївцемент» (продавець) відповідає за доставку цементу за власний кошт, а ціна товару формується на основі базової ціни з додавання транспортного тарифу).

Зокрема, Договір на поставку цементу № BB12-10 від 01.01.2012 передбачає, що ціна на товар формується на основі базової ціни з урахуванням знижок (пункт 4.1 Договору). Таким чином, саме базова ціна не включає в себе транспортні витрати (пункт 4.4 Договору), оскільки вона визначається ПАТ «Миколаївцемент» на умовах поставки EXW.

Також зазначений Договір передбачає додання до ціни товару (цементу) транспортного тарифу (в разі доставки цементу залізничним транспортом - залізничного тарифу згідно із положеннями пункту 3.7 Договору, а в разі доставки цементу автомобільним транспортом - додатково узгодженого автомобільного тарифу згідно із положеннями пункту 3.8 Договору), якщо зобов'язання з доставки товару (цементу) несе продавець (ПАТ «Миколаївцемент»).

Додатковою угодою №1 від 19.01.2012 до вказаного вище Договору поставки зазначено, що: 1. В разі поставки Товару на умовах поставки CPT (склад покупця) (Інкотермс 2010) (доставка автотранспортом) згідно із заявками Покупця, ціна Товару формується на основі базової ціни, що визначена на умовах поставки (склад продавця), з урахуванням знижок, плюс транспортні витрати (тариф), згідно із ціновою політикою (прайс-листами) Продавця, що затверджуються наказами Продавця. 2. Всі інші положення Договору застосовуються до поставок Товару на умовах поставки CPT (склад покупця) (Інкотермс 2010) (доставка автотранспортом) з урахуванням пункту 1 цієї Додаткової Угоди».

Інші договори на поставку цементу, які наявні у матеріалах справи та були досліджені судом, містять аналогічні положення стосовно включення вартості доставки цементу до загальної ціни товару.

Суд також встановив, що умови поставки та формування ціни за договорами поставки на 2012 рік здійснювалося ПАТ «Миколаївцемент» згідно із ціновою політикою ПАТ «Миколаївцемент» на 2012 рік, та додатків до неї, зокрема, Додатком 1 (Прайс Лист), який визначає базову ціну цементу на 2012 рік на умовах поставки франко-склад ПАТ «Миколаївцемент», Додатком 2 (знижки до базової ціни на 2012 рік), та Наказом ПАТ «Миколаївцемент» № 136 від 28 березня 2012 року про «Встановлення логістичної складової ціни продукції з доставкою», яким встановлюються транспортні тарифи, що додаються до базової ціни цементу (із знижками) в разі поставки товару (цементу) із доставкою на умовах поставки CPT (склад покупця) чи на умовах поставки DDP (склад покупця).

СДПІ зазначає в Акті перевірки, що доходи по доставці продукції обліковуються на підприємстві згідно бухгалтерських рахунків 770110 "Truck transport", 770111 "Train transport" та становлять: за 2-й квартал 2012 - 8 350 798,78 гривень (без ПДВ), за липень 2012 - 4 060 680,73 гривень (без ПДВ), за серпень 2012 - 3 499 035,60 гривень (без ПДВ), за вересень 2012 - 3 036 177,06 гривень (без ПДВ). Дані суми включено до доходу підприємства за відповідні періоди.

Суд встановив, що на відповідних рахунках ПАТ «Миколаївцемент» веде облік транспортного тарифу, який включається в ціну продажу товару (цементу) на умовах поставки CPT / DDP (склад покупця), а ціна продажу цементу в таких випадках розраховується ПАТ «Миколаївцемент» шляхом додання транспортного тарифу до базової ціни.

Податковим органом не надано доказів, що ПАТ «Миколаївцемент» надавало окремі транспортні послуг покупцям цементу та отримувало дохід від надання транспортних послуг, як це зазначається в Акті перевірки. Зокрема, відповідач не надав договорів про надання транспортних послуг чи інших первинних документів, який би доводив надання ПАТ «Миколаївцемент» транспортних послуг та отримання доходу від надання транспортних послуг.

СДПІ також в Акті перевірки зазначає, що витрати ПАТ «Миколаївцемент» по доставці продукції покупцям «не були в подальшому використанні підприємством в господарській діяльності та не принесли запланованого прибутку, відповідно витрати в сумі 2 366 973 гривень не підлягають включенню до складу валових витрат у 2-3 кварталах 2013 року».

Суд встановив, що згідно із договорами поставки ПАТ «Миколаївцемент» мав зобов'язання перед покупцями по доставці цементу за власний кошт, зокрема, на умовах поставки CPT (склад покупця) чи за окремими договорами на умовах DDP (склад покупця).

Судом також досліджено довідку щодо доходу ПАТ «Миколаївцемент» за 2 та 3 квартали 2012 року (за підписом Головного бухгалтера ПАТ «Миколаївцемент»), яка підтверджує прибутковість операцій Позивача з продажу цементу протягом 2 та 3 кварталів 2012 року з урахуванням всіх витрат на виробництво та збут цементу, включаючи транспортні витрати.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача, що транспортні витрати ПАТ «Миколаївцемент» не відносяться до господарської діяльності підприємства є необґрунтованими. Отже, відповідач неправомірно обмежив право позивача на віднесення витрат на збут продукції, включаючи витрати на транспортування, до складу витрат з метою оподаткування.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ на суму 473 394,00 грн., оскільки суми витрат на транспортування цементу та пов'язаний з такими витратами податковий кредит з ПДВ ПАТ «Миколаївцемент» протягом 2-3 кварталів 2012 року перевищили доходи від надання транспортних послуг та відповідні податкові зобов'язання з ПДВ ПАТ «Миколаївцемент» за цей період.

Проте, як встановлено вище, ПАТ «Миколаївцемент» не надавав покупцям цементу транспортних послуг та не отримував доходу від надання транспортних послуг протягом цього періоду. ПДВ нараховувався позивачем на загальну ціну договору поставки, яка включає як вартість цементу (базова ціна), так і транспортну складову (транспортний тариф).

Згідно з поясненнями позивача, податкові зобов'язання з ПДВ позивача за поставками цементу протягом 2-3 кварталів 2012 року значно перевищують податковий кредит з ПДВ, сплачений ПАТ «Миколаївцемент» на користь постачальників транспортних послуг.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем зобов'язань з ПДВ є неправомірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000323100/8339, яким застосовано до ПАТ «Миколаївцемент» штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 510,00 грн, суд зазначає наступне.

У вищевказаному податковому повідомленні-рішення відповідачем зазначено, що ПАТ «Миколаївцемент» порушено пункти 44.1 та 44.5 ст.44 ПК України.

Однак, судом встановлено, що висновки Акту перевірки не містять інформації щодо встановлених перевіркою порушень ПАТ «Миколаївцемент» положень пунктів 44.1 та 44.5 ст.44 ПК України.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення видане не на підставі Акту перевірки, а зазначені в ньому порушення не конкретизовані та доведені з боку СДПІ.

Отже, застосування до ПАТ «Миколаївцемент» штрафної (фінансової) санкції за податковим повідомленням-рішенням № 0000323100/8339 від 30.05.2013 року є необґрунтованим та незаконним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000293100/8340 по податку на прибуток іноземних юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.225 п.14.1 ст.14 ПК України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно із пунктом 160.1 статті 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно із поясненнями позивача, умови Договору від 26.12.2011 року № JB-007 передбачають передачу ПАТ «Миколаївцемент» права володіння, користування та розпоряджання копією програмного продукту на власних комп'ютерах. Крім цього, ціна Договору включає і консультаційні послуги, пов'язані із вказаним продуктом (післяпродажна підтримка). Договір, однак, не передбачає жодних прав ПАТ «Миколаївцемент» на «користування авторським правом та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми», а лише право на користування примірником програмного продукту на комп'ютерах позивача.

Відповідно, платіж за Договором від 26.12.2011 № JB-007 не є роялті в розумінні ПК України. Згаданий платіж є оплатою вартості товару (примірника програмного продукту) та консультаційних послуг (по його налаштуванню), а не користування авторським правом.

Таким чином, нарахування СДПІ податку на доходи нерезидентів у зв'язку з виконанням ПАТ «Миколаївцемент» своїх грошових зобов'язань за Договором від 26.12.2011 року № JB-007 є неправомірним .

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000333100/8341 по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, суд зазначає наступне.

Згідно до вимог абз.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до абз.1 ст.4 вищезазначеного Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно із поясненнями позивача, відповідно до пункту 3.1 зазначеного Договору поставки, «при визначені, трактуванні і виконанні умов постачання товару за даним контрактом Сторони будуть керуватися Інкотермс у редакції 2010 року.» Пунктом 3.2 Договору поставки передбачено, що умови поставки зазначаються у відповідних Специфікаціях, а згідно із умовами Специфікації № 1 від 12.01.2012, компанія DISAB Vacuum Technology AB здійснює поставку товару на умовах DAP м. Миколаїв (Інкотермс - 2010). Правилами Інкотермс у редакції 2010 року визначається, що у випадку поставки товару на умовах DAP «Delivered at Place» («Поставка в місці призначення») продавець вважається таким, що здійснив поставку, коли товар наданий в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в погодженому місці призначення. Умова поставки DAP вимагає від продавця виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. Однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення, оплачувати митні мита чи виконувати інші митні формальності при ввезені.

Як зазначається в Акті перевірки, навантажувач був розмитнений 08.08.2012 згідно із даними ВМД №209150000/2012/010229. Однак, згідно із поясненнями позивача, навантажувач був поставлений на умовах DAP м. Миколаїв 30.07.2012.

Таким чином, у відповідності до умов Договору поставки та Правил Інкотермс-2010, компанія DISAB Vacuum Technology AB виконала всі свої зобов'язання щодо поставки Навантажувача 30.07.2012 року, оскільки саме в цю дату надала в розпорядження ПАТ «Миколаївцемент» товар на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження в м. Миколаїв.

Обов'язок виконання митних формальностей при цьому був покладений на ПАТ «Миколаївцемент», тому період виконання митних формальностей при імпорті не міг продовжувати термін поставки товару.

08.08.2012 року у відповідності до вимог Митного кодексу України ПАТ «Миколаївцемент» виконало митні формальності щодо випуску навантажувача у вільний обіг, що засвідчено вантажною митною декларацією від 08.08.2012 року № 209150000/2012/010229.

Як зазначається в акті перевірки, позивач здійснив часткову попередню оплату за товар 06.02.2012 року у розмірі 80 673,00 євро. Відповідно, з дати проведення часткової попередньої оплати за навантажувач (06.02.2012 року) до дати поставки навантажувача 30.07.2012 року сплив строк тривалістю 175 календарних днів.

Таким чином, ПАТ «Миколаївцемент» не допускав порушень термінів, визначених положеннями статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», під час здійснення попередньої оплати за Договором поставки № MYK-MHG0112 від 12.01.2012 на користь компанії DISAB Vacuum Technology AB. Відповідно, нарахування відповідачем пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є неправомірним.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення повністю.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби від 30 травня 2013 року:

- № 0000303100/8337 щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та штрафних санкцій на загальну суму 6 600 951 (шість мільйонів шістсот тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн 63 коп.

- № 0000313100/8338 в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 761 440 (сімсот шістдесят одну тисячу чотириста сорок) грн 50 коп.

- № 0000323100/8339 щодо фінансової санкції на суму 510 (п'ятсот десять) грн 00 коп.

- № 0000293100/8340 в частині податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів з доходів із українських джерел та штрафних санкцій на суму 10 399 (десять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 00 коп.

- № 0000333100/8341 щодо податкових зобов'язань по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 9 553 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 13 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» сплачену ним суму судового збору в розмірі 2 300 (дві тисячі триста) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.