Ухвала

від 01.12.2015 по справі 813/5429/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року № 876/4749/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Андрушківа І.Я.

представників позивача - Наконечного В.В., Котової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

16.07.2013 ПАТ «Миколаївцемент» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000313100/8338 в частині податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій на загальну суму 761440,50 грн, № 0000293100/8340 в частині податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів з доходів з українських джерел та штрафних санкцій на суму 10399,00 грн та №№ 0000303100/8337, 0000333100/8341, 0000323100/8339 повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковим органом надано неправильну правову оцінку правовідносинам ПАТ «Миколаївцемент» та компанії Clyde Materials Handling Ltd за зовнішньоекономічним Договором на поставку обладнання № MYK/VB/76/06 від 25.09.2006, так як безпідставно кредиторську заборгованість за цим договором у сумі 458565,33 грн кваліфіковано як безнадійну та відповідно віднесено її до доходу ПАТ «Миколаївцемент», оскільки строк позовної давності, що застосовується до цього договору поставки, на дату складання акта перевірки не минув. Також вказує на те, що СДПІ помилково зазначено, що отримане ПАТ «Миколаївцемент» за договором поставки обладнання як «безоплатно надані товари», оскільки договір поставки не передбачає безкоштовну передачу обладнання, а, крім цього, сам факт наявності кредиторської заборгованості позивача перед Clyde Materials Handling Ltd за поставлені товари є платним.

Також, не погоджується позивач із зменшенням витрат (амортизаційних відрахувань) на загальну суму 23293473,24 грн згідно висновку акта перевірки про те, що ПАТ «Миколаївцемент» завищило амортизаційні відрахування внаслідок невірного визначення строку корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів. Усі дані, які містяться у інвентаризаційній відомості основних засобів станом на 01.04.2011 базуються на даних бухгалтерського обліку ПАТ «Миколаївцемент» та підтверджуються первинними документами. Позивач визначив фактичний термін експлуатації об'єктів основних засобів, строк корисного використання об'єктів з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, та строк корисної експлуатації, який залишився після 01.04.2011. Стверджує, що всі строки корисного використання об'єктів основних засобів після 01.04.2011 визначені з урахуванням загального строку корисного використання цих об'єктів основних засобів (згідно із пунктом 6 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України) не перевищують мінімальні строки корисного використання, що передбачені пунктом 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, а відтак амортизаційні відрахування нараховані правильно.

Не погоджується позивач і з невизнанням СДПІ витрат, податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ і штрафних санкцій за операціями з ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ Проектно-Будівельна компанія «Будкомплекс», ТОВ «Техкард-Сервіс», та ТОВ «ІВМ-Україна», оскільки акт перевірки не містить жодних належних доказів нездійснення (відсутності) операцій із закупівлі ПАТ «Миколаївцемент» відповідних товарів та послуг у зазначених постачальників протягом періоду, за який проведена перевірка. Навпаки, всі перелічені постачальники постачали на користь ПАТ «Миколаївцемент» відповідні товари та надали послуги, що підтверджується відповідними договорами та первинними документами. Позивач вважає, що у СДПІ не було правових підстав для невизнання витрат на транспортування цементу покупцям відповідно до умов укладених з ними договорів у сумі 2366973,00 грн, оскільки вони є витратами на збут продукції, що сплачувалися ПАТ «Миколаївцемент» згідно із умовами договорів на поставку цементу, а отже визнаються витратами у періоді, в якому вони були здійснені. Крім цього, позивач вважає, що СДПІ в Акті перевірки та податковому повідомлені-рішенні не посилається на жодний пункт ПК України, який би обмежував право позивача на віднесення витрат на збут цементу, включаючи витрати на транспортування цементу, до складу витрат в податкових цілях. Також стверджує позивач, що оскільки він включав вартість транспортування у ціну товару (шляхом збільшення базової ціни на суму транспортного тарифу), податкові зобов'язання з ПДВ визнавались ПАТ «Миколаївцемент» з врахуванням транспортної складової чітко у відповідності до вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Також заперечує правомірність висновків СДПІ стосовно неутримання ним податку з доходів нерезидента - компанії 3K IT Informacijske Resitve d.o.o. з джерелом походження з України. Зазначив, що виплачені доходи не є роялті, такі доходи є виручкою нерезидента від постачання (компенсацією вартості) товарів (програмного продукту) та послуг по інсталяції програмного продукту, а така виручка нерезидента не є «доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України» для цілей оподаткування відповідно до пункту 160.1 статті 160 ПК України. ПАТ «Миколаївцемент» вважає неправомірним нарахування податковим органом пені за порушення строків поставки товару за попередньою оплатою на тій підставі, що СДПІ неправильно визначила дату поставки. Зазначає, що неврахування СДПІ умов договору поставки ПАТ «Миколаївцемент» з DISAB Vacuum Technology AB призвело до неправомірного ототожнення дати поставки з датою оформлення вантажної митної декларації. Тому вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У процесі апеляційного розгляду від сторін у справі надійшли клопотання про закриття провадження у справі в частині досягнення податкового компромісу.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2015 клопотання про закриття провадження у справі в частині досягнення податкового компромісу та апеляційну скаргу підтримав, а у судове засідання 01.12.2015 не прибув, хоча належним чином про нього повідомлений.

Представники позивача у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі в частині досягнення податкового компромісу підтримали, а апеляційну скаргу заперечили та просили залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, результати якої оформлені актом № 284/31-00/00293025 від 14 травня 2013 року.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено наступні порушення:

- підпунктів 14.1.181, 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 185.1 статті 185 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на суму 603881 грн, у т.ч.: за червень 2011 року в сумі 15230,00 грн, липень 2011 року - 3192,00 грн, вересень 2011 року - 19173,00 грн, листопад 2011 року - 10000,00 грн, червень 2012 року - 75649,00 грн, липень 2012 року - 98821,00 грн, серпень 2012 року - 138073,00 грн, вересень 2012 року - 243742,00 грн;

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпунктів 14.1.11, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.231, 14.1.13, 14.1.138 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 145.1.2, 145.1.4, 145.1.5, 145.1.9 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.3 статті 146, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпунктів 138.8.5 пункту 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5981802,50 грн, в т.ч.: за 2 квартал 2011 року на суму 1268084,60 грн, 3 квартал 2011 року на суму1118560,40 грн, 4 квартал 2011 року на суму 1118561,00 грн, 2 квартал 2012 року на суму 1568702,00 грн, 3 квартал 2012 року на суму 907894,50 грн;

- підпункту 134.1.2 пункту 134.1 статті 134, пункту 46.1 статті 46, пункту 103.9 статті 103 ПК України, в частині невідображення ПАТ «Миколаївцемент» у поданих додатках ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та рядках 17, 18, 19 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-ІV квартал 2011 року у повному обсязі суми виплачених процентів на користь «Lafarge S.A.», (Франція) за договором позики від 10.09.2008 № б/н і утриманих та перерахованих до бюджету податків на доходи нерезидента, що призвело до заниження нарахувань податку з доходів іноземних юридичних осіб за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 в сумі 69991,00 грн, в т.ч.: за ІІІ квартал 2011 року в сумі 59518,00 грн, за ІV квартал 2011 року в сумі 10473,00 грн;

- пункту 160.2 статті 160 ПК України, внаслідок чого не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 в сумі 8319,00 грн, у тому числі за І квартал 2012 року в сумі 8319,00 грн;

- пункту 46.1 статті 46, пункту 103.9 статті 103 ПК України в частині неподання звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидента «Lafarge S.A.», (Франція), яким отримано доходи із джерелом їх походження з України (роялті) (додатків ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-ІV квартал 2011 року;

- статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при проведенні імпортних операцій з фірмою «DISAB Vaccuum Technology AB» (Швеція), по контракту від 12.01.2012 № МУК-МНG0112, за що відповідно до статті 4 цього Закону передбачене стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості;

- підпунктів 164.2.11, 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 168.1 статті 168, пункту 170.9 статті 170, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, у зв'язку з чим за період 01.04.2011 по 30.09.2012 донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 353160,01 грн, в тому числі 2815,31 грн - ІІ кв. 2011 року, 49232,39 грн - ІІІ-ІV кв. 2011 року, 301112,31 грн - І-ІІІ кв. 2012 року;

- р. ІІІ «Порядок заповнення податкового розрахунку» Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (плаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 № 46/18784, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині неповідомлення в повному обсязі за період 01.04.2011-30.09.2012 державну податкову інспекцію про суми нарахованого (виплаченого) доходу на користь фізичних осіб за відповідними ознаками доходу;

- п. 2.11, п. 3.1, п. 7.47 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 встановлено порушення порядку видачі готівки під звіт та її використання на загальну суму 91302,57 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на наступному: позивачем в порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 14.1.11, пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України занижено в 2 кварталі 2011 року інші доходи в сумі 458565,33 грн за рахунок не включення суми безнадійної кредиторської заборгованості та вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) по операціях з «Clyde Materials Handling Ltd»; невірно визначено строк використання об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 ПК України по об'єктах, перелік яких наведений в акті перевірки, що вплинуло на завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування всього в сумі 15098707,88 грн; в порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1231 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4. п. 138.8, п. 138.10 ст. 138 ПК України завищено витрати за отримані товари в ТОВ «Новатрейд-Буд», ТОВ «Проектно-Будівельна Компанія «Будкомплекс» та ТОВ «Техкард-Сервіс», які фактично не відбувались; в порушення п. 138.4, п. 138.1 ст. 138 ПК України завищено витрати на збут на суму 2366973,00 грн, оскільки до складу витрат на збут зайво включено вартість транспортних послуг по доставці продукції до покупців, а згідно представлених до перевірки договорів укладених з покупцями передбачено, що ціна на товар не включає в собі транспортні та інші витрати, пов'язані з доставкою, ціни на товар формуються на основі базової ціни з врахуванням знижок; в порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 п. 185.1 ст. 185 ПК України завищено податкові зобов'язання по ПДВ на загальну суму 520347,00 грн по ПП «Енергоспецсервіс», ТОВ «Будпостач», ПАТ «Нафтова Українська Компанія», ДП «Управління виробничо-технологічної комплектації», ТОВ «Шаян» та ТОВ «Цембудіндустрія»; в порушення п.160.2 ст.160 ПК України позивачем не утримано і не внесено до бюджету податок з доходів іноземної юридичної особи в розмірі 15% від загальної суми роялті, яка виплачена нерезиденту, що призвело до заниження об'єктом господарювання податку з доходу нерезидента за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 в сумі 8319,00 грн; в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» проведено розрахунки з нерезидентом-імпортером.

На підставі вказаного вище акта перевірки, відповідачем 30 травня 2013 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000303100/8337, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 5981 802,5000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 619 149,13 грн;

- № 0000313100/8338, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 603881,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 278144,00 грн;

- № 0000323100/8339, яким позивачу збільшено суму грошового за платежем фінансова санкція на суму 510,00 грн;

- № 0000293100/8340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем 78310,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2080,00 грн;

- № 0000333100/8341, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 9553,13 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки податкові повідомлення-рішення в оскарженій їх частині є протиправними, так як позивач не допускав порушень податкового законодавства, які викладені у акті перевірки та за наслідками чого такі рішення прийнято.

У процесі апеляційного розгляду справи, сторонами подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із примиренням сторін, шляхом досягнення податкового компромісу в частині податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000303100/8337 на суму грошового зобов'язання в розмірі 6495481,63 грн і податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000313100/8338 на суму грошового зобов'язання 51349 грн.

Вказані клопотання обґрунтовані тим, що 10.04.2015 ПАТ «Миколаївцемент» звернулося з заявами про досягнення податкового компромісу, сплачено 5% податного зобов'язання, а рішеннями відповідача погоджено у вказаній частині застосування податкового компромісу.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000303100/8337 в частині визначення грошового зобов'язання на суму 6495481,63 грн (5876332,50 грн основний платіж, 619149,13 грн штрафні санкції) та податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000313100/8338 на суму грошового зобов'язання 51349 грн (34447 грн основний платіж, 16902,43 грн штрафні санкції), які є предметом оскарження у цій справі, стосуються витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за періоди з 01.04.2011 по 01.04.2014, а тому до таких зобов'язань може бути застосовано податковий компроміс.

Рішеннями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 24.04.2015 № 5840/60/28-06-42/1084 та № 5845/62/28-06-42/1086, за результатами розгляду заяв ПАТ «Миколаївцемент», погоджено застосування податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні від 30.05.2013 № 0000303100/8337 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 5876332,50 грн, а по податковому повідомленні-рішенні від 30.05.2013 № 0000313100/8338 на суму податкового зобов'язання 34447 грн. Тому сума, яка підлягає сплаті для досягнення податкового компромісу, складає відповідно 293816,63 грн та 25392,05 грн.

Вказані суми податкових зобов'язань сплачено позивачем згідно платіжних доручень від 20.04.2015 № 770 та № 772, що підтверджується наявними у справі їх копіями.

Відповідно до пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод щодо закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін у справі шляхом досягнення податкового компромісу. Разом з тим, виходячи з положень ст. 203 КАС України, закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку законності рішення суду першої інстанції.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Львівського окружного адміністративного суду про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті.

У відповідності до вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу доходів податкового періоду включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості.

Визначення безнадійної заборгованості та її ознак наведено у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 25.09.2006 ПАТ «Миколаївцемент» (замовник) уклав із Clyde Materials Handling Ltd, юридичною особою за законодавством Англії, (виконавець) зовнішньоекономічний Договір на поставку обладнання (система транспортування цементу повітрям) № MYK/VB/76/06 на суму 258,000 євро («Договір поставки»). Сторони у договорі поставки не визначили, право якої країни підлягає застосуванню до відносин між ними.

Згідно пунктів 2, 3 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином; правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Пункт 1 ст. 44 вказаного Закону передбачає, що для цілей частин 2 та 3 статті 32, стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 цього ж Закону, позовна давність визначається правом, яке застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних відносин.

Оскільки досліджений Договір поставки має всі ознаки договору купівлі-продажу, а продавець за ним є компанією, що зареєстрована та має своє місцезнаходження у Англії, до Договору поставки має застосовуватися право Англії.

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що станом на 30.09.2012 наявна кредиторська заборгованість ПАТ «Миколаївцемент» перед Clyde Materials Handling Ltd за Договором поставки на суму розміром 39990,00 євро (еквівалент 458565,33 грн згідно офіційного курсу гривні до євро на 01.06.2011), що на дату складення акта перевірки залишалася непогашеною. Дата виникнення кредиторської заборгованості - 23.05.2007.

Оскільки до Договору поставки застосовується право Англії, то визначення строків позовної давності також має здійснюватися за правом Англії. Як встановлено судом, строки позовної давності регулюються Законом Сполученого Королівства про строки позовної давності 1980. Відповідно до належним чином засвідченого перекладу статті 5 Закону Сполученого Королівства про строки позовної давності, «позов, який заснований на вимозі щодо виконання положень договору, не може бути поданий до суду після спливу більше, ніж шести років з дати виникнення підстави для такого звернення».

Таким чином, строк позовної давності за Договором поставки складає 6 років.

На дату закінчення періоду перевірки (30.09.2012), строк позовної давності, що складає 6 років, за кредиторською заборгованістю ПАТ «Миколаївцемент» перед Clyde Materials Handling Ltd ще не минув. Відповідно, вказана кредиторська заборгованість не могла вважатися безнадійною відповідно до визначення цього терміну ПК України та сума цієї заборгованості правомірно не включена позивачем до доходу з метою оподаткування.

Положення Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року (дата набуття чинності для України 01.04.1994), яка у статті 8 визначає строк позовної давності у 4 роки і на яку посилається СДПІ в обґрунтування своєї позиції, не можуть бути застосовані у спірній ситуації, оскільки згідно із положеннями п. 1 ст. 3 цієї Конвенції, вона застосовується лише в тих випадках, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у Договірних державах. Сполучене Королівство не є Договірною державою за цією Конвенцією, а отже компанія Clyde Materials Handling Ltd не перебувала у Договірній державі у момент укладення Договору поставки з ПАТ «Миколаївцемент».

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги - це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Обладнання, яке постачалося ПАТ «Миколаївцемент» за Договором поставки, підлягає оплаті з боку покупця на користь постачальника, тобто за відплатним договором. Обладнання не постачалося договором, за яким не передбачається грошова або інша компенсація його вартості чи його повернення. Також обладнання не було передане ПАТ «Миколаївцемент» на відповідальне зберігання.

Зазначене спростовує твердження податкового органу в Акті перевірки про те, що обладнання, яке поставлено ПАТ "Миколаївцемент" за Договором поставки, є безоплатно наданим товаром.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ «Миколаївцемент» правомірно не віднесено кредиторську заборгованість у сумі 458565,33 грн до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Щодо висновку відповідача про завищення ПАТ «Миколаївцемент» амортизаційних відрахувань, внаслідок невірного визначення строку корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно із п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: зокрема, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до абз. «б» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Згідно абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до абз. «д» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, витрати на збут включають: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Згідно пп. 146.2. та 146.3 ст. 146 ПК України, амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Відповідно до положень абзаців 1, 2 пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Згідно положень абзацу 6 пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до зазначених вище норм ПК України, статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ПАТ «Миколаївцемент» провело інвентаризацію основних засобів підприємства станом на 01.04.2011, у відповідності до якої визначило загальний строк корисного використання об'єктів основних засобів підприємства з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, та строк корисної експлуатації основних засобів, який залишився після 01.04.2011.

У результаті інвентаризації складено Інвентаризаційну відомість основних засобів ВАТ «Миколаївцемент» станом на 01.04.2011 згідно із вимогами ПК України на підставі даних бухгалтерського обліку ВАТ «Миколаївцемент», яка підписана сімома членами інвентаризаційної комісії, затверджена в.о. Генерального директора ВАТ «Миколаївцемент» Думітру Мунтяну та засвідчена Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Логіка» (код ЄДРПОУ 32940119) (далі - «Інвентаризаційна відомість»).

Інвентаризаційна відомість містить, зокрема, наступну інформацію: (1) інвентарний номер та назву відповідних основних засобів, (2) дату введення основних засобів в експлуатацію, (3) первісну вартість, накопичені амортизаційні відрахування та залишкову вартість основних засобів, (4) фактичний термін використання основних засобів з дати введення в експлуатацію до 01.04.2011 (дата інвентаризації), та (5) остаточний строк корисного використання основних засобів з 01.04.2011 з урахуванням дати введення основних засобів в експлуатацію та строку фактичного використання основних засобів до 01.04.2011 року.

Дані, які містяться у Інвентаризаційній відомості, зокрема і щодо спірних об'єктів основних засобів, базуються на даних бухгалтерського обліку ПАТ «Миколаївцемент» та підтверджуються первинними документами, дослідженими судом, а саме: даними відповідних актів введення (прийняття) об'єктів основних засобів в експлуатацію, які містять дати введення (прийняття) відповідних об'єктів в експлуатацію та перелік майна (основних засобів), що входять до таких об'єктів; даними інвентарних карток основних засобів, які містять інформацію стосовно найменування основного засобу, його інвентарного номеру, дати введення основного засобу в експлуатацію та його первісної вартості; даними переліку майна, що було переданого Фондом державного майна України до статутного фонду ВАТ «Миколаївцемент» 01.11.1995, який містить найменування відповідних основних засобів, їх інвентарний номер та вартість станом на дату передачі.

Досліджені первинні документи підтверджують дані щодо кожного об'єкту основних засобів, стосовно якого СДПІ не погоджується із визначеними ПАТ «Миколаївцемент» остаточними строками корисного використання та нарахованими амортизаційними відрахуваннями.

Як встановлено судом, всі строки корисного використання об'єктів основних засобів після 01.04.2011 визначені в Інвентаризаційної відомості з урахуванням загального строку корисного використання цих об'єктів основних засобів (згідно із пунктом 6 підрозділу 4 Розділу ХХ ПК України) та не перевищують мінімальні строки корисного використання, що передбачені пунктом 145.1 статті 145 ПК України для відповідних груп основних засобів.

Суд враховує, що Державна податкова адміністрація України у листі від 20.05.2011 року № 14218/7/15-0317 «Щодо порядку нарахування амортизаційних відрахувань» роз'яснила, що для об'єктів основних засобів, що обліковуються станом на 01.04.2011 обмеження термінів корисного використання згідно п. 145.1 ст. 145 ПК України діє щодо загального терміну корисного використання.

Судом також досліджено наданий ПАТ «Миколаївцемент» висновок експертного економічного дослідження від 24.03.2014 № 20-03/14, що був складений судовим експертом Слюсаренко Оксаною Олексіївною (свідоцтво НОМЕР_1 від 09.07.2008 та дійсне до 09.07.2014, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України). Судовий експерт встановив, що «висновки акта Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 14.05.2013 року № 284/31-00/00293025 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Миколаївцемент» (ЄДРПОУ 00293025) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012» щодо завищення у податковій звітності суми амортизаційних відрахувань документально та нормативно не підтверджуються.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків СДПІ про необхідність обрахування мінімальних строків корисного використання об'єктів основних засобів, визначених пунктом 145.1 статті 145 ПК України, з 01.04.2011 як нових об'єктів без врахування часу, протягом якого об'єкти фактично були в експлуатації до 01.04.2011.

Таким чином, ПАТ «Миколаївцемент» правомірно визначило розмір амортизаційних відрахувань, починаючи з 01.04.2011, застосувавши строки корисного використання основних засобів, що перевищують строки встановлені пунктом 145.1 статті 145 ПК України, виходячи з дати введення цих основних засобів в експлуатацію, а не з дати інвентаризації цих об'єктів станом на 01.04.2011 (дату набрання чинності розділом III ПК України).

Щодо тверджень відповідача про відсутність у ПАТ «Миколаївцемент» підстав для податкового обліку операцій з контрагентами ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТОВ «Техкард-Сервіс», та ТОВ «ІВМ-Україна», оскільки реальність вчинення таких операцій відсутня, а первинні документи, отримані від вказаних підприємств, є недостовірними, суд встановив наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій по поставці товару позивачу представлено cуду:

- по взаємовідносинах з ТОВ «Новатрейд-Буд»: договір поставки № МЦ-306035/11 від 30.09.2011; податкові накладні № 13 від 07.02.2012, 14 від 07.02.2012, № 2 від 07.09.2012, № 5 від 12.09.2012, № 6 від 13.09.2012, № 13 від 20.09.2012, № 11 від 01.02.2012, № 22 від 20.02.2012, № 50 від 30.03.2012, № 51 від 30.03.2012, № 73 від 04.05.2011, № 90 від 16.05.2011, № 94 від 18.05.2011, № 93 від 18.05.2011, № 110 від 24.05.2011, № 111 від 24.05.2011, № 112 від 25.05.2011, № 113 від 25.02.2011, № 117 від 26.05.2011, № 118 від 26.05.2011, № 119 від 26.05.2011, № 114 від 15.06.2011; видаткові накладні № НО-32454 від 07.09.2012, № НО-217 від 07.09.2012, № НО-32455 від 10.09.2012, № НО-32457 від 12.09.2012, № НО-223 від 12.09.2012, № НО-32458 від 13.09.2012, № НО-225 від 13.09.2012, № НО-32464 від 20.09.2012, № НО-232 від 20.09.2012, № НО-0000011 від 01.02.2012, № НО-0000041 від 01.02.2012, № НО-0000015 від 07.02.2012, № НО-0000016 від 07.02.2012, № НО-0000025 від 20.02.2012, № НО-0000032 від 27.01.2012, № НО-0000058 від 30.03.2012, № НО-0000085 від 30.03.2012, № НО-0000059 від 30.03.2012, № НО-00077 від 04.05.2011, № НО-0083 від 16.05.2011, № НО-0084 від 18.05.2011, № НО-0085 від 18.05.2011, № НО-0099 від 24.05.2011, № НО-0101 від 24.05.2011, № НО-110 від 26.05.2011, № НО-0102 від 25.05.2011, № НО-0103 від 25.05.2011, № НО-0108 від 26.05.2011, № НО-0109 від 26.05.2011, № НО-116 від 15.06.2011; товарно-транспортні накладні № КД2008680 від 07.09.2012, № КД2008728 від 10.09.2012, № КД2008857 від 12.09.2012, № КД2008903 від 13.09.2012, № ААК265 від 15.09.2012, № КД2009168 від 20.09.2012, № КД2000936 від 07.02.2012, № КД2000896 від 07.02.2012, № АКК060 від 22.02.2012, № КД2002888 від 30.03.2012, № КД2005031 від 29.04.2011, № ААК115 від 19.05.2011, № КД2005639 від 14.05.2011, № ААК114 від 18.05.2011, № КД2005704 від 17.05.2011, № ААК115 від 19.05.2011, № КД2006081 від 23.05.2011, № ААК122 від 25.05.2011, № КД2006165 від 24.05.2011, № ААК124 від 26.05.2011, № КД2006918 від 09.06.2011, № КД2006166 від 25.05.2011, № КД2006213 від 25.05.2011, № КД2006282 від 26.05.2011, № КД2006303 від 27.05.2011, № КД2007162 від 15.06.2011, № ААК142 від 20.06.2011; прибуткові ордери, рахунки-фактури, акти надання транспортних послуг, посвідчення про відрядження, шляхові листи вантажного автомобіля, акти на прийом ТМЦ;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Техкард-Сервіс»: податкові накладні № 8 від 02.12.2011, № 11 від 07.08.2012; видаткові накладні № РН-0000926 від 05.12.2011, № РН-0000508 від 09.08.2012, № РН-0000456 від 13.07.2012; договір-рахунок, прибуткові ордери;

- по взаємовідносинах з ТОВ «Виробнича фірма «Будкомплекс»: договір № DА 030/12 від 07.06.2012, акт здачі-приймання № БК-0000065 від 01.08.2012; податкова накладна № 1 від 01.08.2012, рахунок-фактура;

- по взаємовідносинах з ТОВ «ІВМ Україна»: договір поставки № МЦ-278621/11 від 03.11.2011; товарно-транспортні накладні від 04.10.2011, від 14.11.2011, від 15.11.2011, від 10.11.2011, від 07.11.2011, від 08.11.2011, від 03.11.2011, від 01.11.2011, від 29.12.2011, від 28.12.2011, від 12.12.2011, від 14.12.2011, від 15.12.2011, від 21.12.2011, від 16.12.2011, від 18.11.2011, від 21.11.2011; прибуткові ордери, накладні, прибуткові складські ордери на оприбуткування піддонів, копія декларації про початок будівельних робіт, копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації по системі палетизації та пакування цементу, витяг з інструкції пакувальної машини по палетизації цементу.

Усі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ «Миколаївцемент» правомірно віднесло до витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту суми коштів за операціями з ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТОВ «Техкард-Сервіс» та ТОВ «ІВМ-Україна».

Водночас, твердження податкового органу щодо безтоварності операцій позивача по взаємовідносинах з вказаними контрагентами ґрунтуються на даних податкових перевірок ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТОВ «Техкард-Сервіс» та ТОВ «ІВМ-Україна», а також їх контрагентів. При цьому, СДПІ не надано належних та допустимих доказів, що такі операції третіх осіб є причиною чи іншим чином доводять порушення податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності ПАТ «Миколаївцемент».

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ТОВ «Новатрейд Буд», ТОВ ПБК «Будкомплекс», ТОВ «Техкард-Сервіс» та ТОВ «ІВМ-Україна», а відтак відповідач неправомірно збільшив зобов'язання ПАТ «Миколаївцемент» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та нарахувала штрафні санкції за цими зобов'язання за господарськими операціями позивача.

Щодо визнання СДПІ неправомірним віднесення ПАТ «Миколаївцемент» до витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств транспортних послуг на доставку продукції (цементу) покупцям, які надавались ТОВ "Миктранс", суд встановив наступне.

У відповідності до вимог пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України витратами на збут визначаються витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Суд вважає, що зазначені норми ПК України дозволяють віднесення витрат на збут товарів, включаючи витрати на транспортування відповідно до умов договору поставки товарів, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

На підставі наданих позивачем документів (договорів поставок цементу, цінової політики на 2012 рік з додатками, Наказу ПАТ «Миколаївцемент» № 136 від 28.03.2012 про встановлення логістичної складової ціни продукції з доставкою, договорів з перевізниками), суд встановив, що ПАТ «Миколаївцемент» здійснює постачання цементу покупцям на наступних основних умовах поставки згідно Правил Інкотермс-2010: 1) отримання товару на складі продавця (самовивіз) на умовах поставки EXW (в цьому разі ПАТ «Миколаївцемент» (продавець) не відповідає за доставку товару та ціна товару формується на основі базової ціни із знижками), або 2) доставка товару до вказаного покупцем місця на умовах поставки CPT (склад покупця), а іноді на умовах DDP (склад покупця) (в цьому разі ПАТ «Миколаївцемент» (продавець) відповідає за доставку цементу за власний кошт, а ціна товару формується на основі базової ціни з додавання транспортного тарифу).

Зокрема, Договір на поставку цементу № BB12-10 від 01.01.2012 передбачає, що ціна на товар формується на основі базової ціни з урахуванням знижок (пункт 4.1 Договору). Таким чином, саме базова ціна не включає в себе транспортні витрати (пункт 4.4 Договору), оскільки вона визначається ПАТ «Миколаївцемент» на умовах поставки EXW.

Також зазначений Договір передбачає додання до ціни товару (цементу) транспортного тарифу (в разі доставки цементу залізничним транспортом - залізничного тарифу згідно із положеннями пункту 3.7 Договору, а в разі доставки цементу автомобільним транспортом - додатково узгодженого автомобільного тарифу згідно із положеннями пункту 3.8 Договору), якщо зобов'язання з доставки товару (цементу) несе продавець (ПАТ «Миколаївцемент»).

Додатковою угодою № 1 від 19.01.2012 до вказаного вище Договору поставки визначен, що: 1. у разі поставки Товару на умовах поставки CPT (склад покупця) (Інкотермс 2010) (доставка автотранспортом) згідно із заявками Покупця, ціна Товару формується на основі базової ціни, що визначена на умовах поставки (склад продавця), з урахуванням знижок, плюс транспортні витрати (тариф), згідно із ціновою політикою (прайс-листами) Продавця, що затверджуються наказами Продавця; 2. всі інші положення Договору застосовуються до поставок Товару на умовах поставки CPT (склад покупця) (Інкотермс 2010) (доставка автотранспортом) з урахуванням пункту 1 цієї Додаткової Угоди".

Інші договори на поставку цементу, які наявні у матеріалах справи та були досліджені судом, містять аналогічні положення стосовно включення вартості доставки цементу до загальної ціни товару.

Суд також встановив, що умови поставки та формування ціни за договорами поставки на 2012 рік здійснювалося ПАТ «Миколаївцемент» згідно із ціновою політикою ПАТ «Миколаївцемент» на 2012 рік, та додатків до неї, зокрема, Додатком 1 (Прайс Лист), який визначає базову ціну цементу на 2012 рік на умовах поставки франко-склад ПАТ «Миколаївцемент», Додатком 2 (знижки до базової ціни на 2012 рік), та Наказом ПАТ «Миколаївцемент» № 136 від 28 березня 2012 року про «Встановлення логістичної складової ціни продукції з доставкою», яким встановлюються транспортні тарифи, що додаються до базової ціни цементу (із знижками) в разі поставки товару (цементу) із доставкою на умовах поставки CPT (склад покупця) чи на умовах поставки DDP (склад покупця).

СДПІ зазначає в акті перевірки, що доходи по доставці продукції обліковуються на підприємстві згідно бухгалтерських рахунків 770110 «Truck transport», 770111 «Train transport» та становлять: за 2-й квартал 2012 року - 8350798,78 гривень (без ПДВ), за липень 2012 року - 4060680,73 гривень (без ПДВ), за серпень 2012 року - 3499035,60 гривень (без ПДВ), за вересень 2012 року - 3036177,06 гривень (без ПДВ). Ці суми включено до доходу підприємства за відповідні періоди.

Суд встановив, що на відповідних рахунках ПАТ «Миколаївцемент» веде облік транспортного тарифу, який включається в ціну продажу товару (цементу) на умовах поставки CPT / DDP (склад покупця), а ціна продажу цементу в таких випадках розраховується ПАТ «Миколаївцемент» шляхом додання транспортного тарифу до базової ціни.

Податковим органом не надано доказів, що ПАТ «Миколаївцемент» надавало окремі транспортні послуги покупцям цементу та отримувало дохід від надання таких послуг, як це зазначається в акті перевірки, зокрема, не надав договорів про надання транспортних послуг чи інших первинних документів.

СДПІ також в Акті перевірки зазначає, що витрати ПАТ «Миколаївцемент» по доставці продукції покупцям «не були в подальшому використанні підприємством в господарській діяльності та не принесли запланованого прибутку, відповідно витрати в сумі 2366973 гривень не підлягають включенню до складу валових витрат у 2-3 кварталах 2013 року».

Суд встановив, що згідно із договорами поставки ПАТ «Миколаївцемент» мав зобов'язання перед покупцями по доставці цементу за власний кошт, зокрема, на умовах поставки CPT (склад покупця) чи за окремими договорами на умовах DDP (склад покупця).

Судом також досліджено довідку щодо доходу ПАТ «Миколаївцемент» за 2 та 3 квартали 2012 року (за підписом Головного бухгалтера ПАТ «Миколаївцемент»), яка підтверджує прибутковість операцій Позивача з продажу цементу протягом 2 та 3 кварталів 2012 року з урахуванням всіх витрат на виробництво та збут цементу, включаючи транспортні витрати.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача, що транспортні витрати ПАТ «Миколаївцемент» не відносяться до господарської діяльності підприємства є необґрунтованими. Отже, відповідач неправомірно обмежив право позивача на віднесення витрат на збут продукції, включаючи витрати на транспортування, до складу витрат з метою оподаткування.

Відповідач в акті перевірки стверджує, що позивач занизив податкові зобов'язання з ПДВ на суму 473394,00 грн, оскільки суми витрат на транспортування цементу та пов'язаний з такими витратами податковий кредит з ПДВ ПАТ «Миколаївцемент» протягом 2-3 кварталів 2012 року перевищили доходи від надання транспортних послуг та відповідні податкові зобов'язання з ПДВ ПАТ «Миколаївцемент» за цей період.

Проте, як встановлено вище, ПАТ «Миколаївцемент» не надавав покупцям цементу транспортних послуг та не отримував доходу від надання транспортних послуг протягом цього періоду. ПДВ нараховувався позивачем на загальну ціну договору поставки, яка включає як вартість цементу (базова ціна), так і транспортну складову (транспортний тариф).

Згідно з поясненнями позивача, податкові зобов'язання з ПДВ позивача за поставками цементу протягом 2-3 кварталів 2012 року значно перевищують податковий кредит з ПДВ, сплачений ПАТ «Миколаївцемент» на користь постачальників транспортних послуг.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем зобов'язань з ПДВ є неправомірними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000323100/8339, яким застосовано до ПАТ «Миколаївцемент» штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 510,00 грн, суд зазначає наступне.

У вищевказаному податковому повідомленні-рішення відповідачем зазначено, що ПАТ «Миколаївцемент» порушено пункти 44.1 та 44.5 ст. 44 ПК України.

Однак, судом встановлено, що висновки Акту перевірки не містять інформації щодо встановлених перевіркою порушень ПАТ «Миколаївцемент» положень пунктів 44.1 та 44.5 ст.44 ПК України.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення видане не на підставі акта перевірки, а зазначені в ньому порушення не конкретизовані та не доведені з боку СДПІ.

Отже, застосування до ПАТ «Миколаївцемент» штрафної (фінансової) санкції за податковим повідомленням-рішенням № 0000323100/8339 від 30.05.2013 є необґрунтованим та незаконним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000293100/8340 по податку на прибуток іноземних юридичних осіб, суд зазначає наступне.

Визначення роялті наведено у пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Згідно із пунктом 160.1 статті 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Умови Договору від 26.12.2011 № JB-007 передбачають передачу ПАТ «Миколаївцемент» від 3KIT iformacijske resitve d.o.o. (Словенія) права володіння, користування та розпоряджання копією програмного продукту на власних комп'ютерах. Крім цього, ціна Договору включає і консультаційні послуги, пов'язані із вказаним продуктом (післяпродажна підтримка). Однак, цей договір не передбачає жодних прав ПАТ «Миколаївцемент» на "користування авторським правом та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми», а лише право на користування примірником програмного продукту на комп'ютерах позивача.

Відповідно, платіж за Договором від 26.12.2011 № JB-007 не є роялті в розумінні ПК України. Згаданий платіж є оплатою вартості товару (примірника програмного продукту) та консультаційних послуг (по його налаштуванню), а не користування авторським правом.

Таким чином, нарахування СДПІ податку на доходи нерезидентів у зв'язку з виконанням ПАТ «Миколаївцемент» своїх грошових зобов'язань за Договором від 26.12.2011 № JB-007 є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000333100/8341 по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, суд зазначає наступне.

Згідно до вимог абз. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до абз. 1 ст. 4 вказаного Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до пункту 3.1 Договору поставки, «при визначені, трактуванні і виконанні умов постачання товару за даним контрактом Сторони будуть керуватися Інкотермс у редакції 2010 року. Пунктом 3.2 Договору поставки передбачено, що умови поставки зазначаються у відповідних Специфікаціях, а згідно із умовами Специфікації № 1 від 12.01.2012, компанія DISAB Vacuum Technology AB (Швеція) здійснює поставку товару на умовах DAP м. Миколаїв (Інкотермс - 2010). Правилами Інкотермс у редакції 2010 року визначається, що у випадку поставки товару на умовах DAP «Delivered at Place» (Поставка в місці призначення) продавець вважається таким, що здійснив поставку, коли товар наданий в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в погодженому місці призначення. Умова поставки DAP вимагає від продавця виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. Однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення, оплачувати митні мита чи виконувати інші митні формальності при ввезені.

Як зазначається в акті перевірки, навантажувач був розмитнений 08.08.2012 згідно із даними ВМД №209150000/2012/010229. Однак, навантажувач був поставлений на умовах DAP м. Миколаїв 30.07.2012.

Таким чином, у відповідності до умов Договору поставки та Правил Інкотермс-2010, компанія DISAB Vacuum Technology AB виконала всі свої зобов'язання щодо поставки Навантажувача 30.07.2012, оскільки саме цієї дати надала в розпорядження ПАТ «Миколаївцемент» товар на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження в м. Миколаїв.

Обов'язок виконання митних формальностей при цьому був покладений на ПАТ «Миколаївцемент», тому період виконання митних формальностей при імпорті не міг продовжувати термін поставки товару.

08.08.2012 у відповідності до вимог Митного кодексу України ПАТ «Миколаївцемент» виконало митні формальності щодо випуску навантажувача у вільний обіг, що засвідчено вантажною митною декларацією від 08.08.2012 № 209150000/2012/010229.

Як зазначається в акті перевірки, позивач здійснив часткову попередню оплату за товар 06.02.2012 у розмірі 80673,00 євро. Відповідно, з дати проведення часткової попередньої оплати за навантажувач (06.02.2012) до дати поставки навантажувача 30.07.2012 сплив строк тривалістю 175 календарних днів.

Таким чином, ПАТ "Миколаївцемент" не допускав порушень термінів, визначених положеннями статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», під час здійснення попередньої оплати за Договором поставки № MYK-MHG0112 від 12.01.2012 на користь компанії DISAB Vacuum Technology AB. Відповідно, нарахування відповідачем пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є неправомірним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень та їх скасування.

З огляду на те, що сторони у справі примирилися на стадії апеляційного розгляду шляхом досягнення податкового компромісу, у зв'язку з чим заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000303100/8337 на суму грошового зобов'язання в розмірі 6495481,63 грн і податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000313100/8338 на суму грошового зобов'язання 51349 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке клопотання належить задовольнити, постанову суду першої інстанції у відповідній частині визнати нечинною та закрити провадження у справі в цій частині, а у решті - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 113, 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254, пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд -

ухвалив:

клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» про закриття провадження у справі в частині примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу - задовольнити.

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року у справі № 813/5429/13-а - визнати нечинною в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000303100/8337 на суму грошового зобов'язання в розмірі 6495481,63 грн і податкового повідомлення-рішення від 30.05.2013 № 0000313100/8338 на суму грошового зобов'язання 51349 грн та закрити у цій частині провадження у справі.

У решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року у справі № 813/5429/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 07.12.2015.