Рішення

від 31.03.2014 по справі 922/85/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р.Справа № 922/85/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Порше Лізинг Україна", м. Київ до Дочірнє підприємство "Харпром" АТ "Харпром", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 237 019,47 грн. за участю представинків сторін:

позивач - Сулима К.Л., довіреність від 03 вересня 2013 року

відповідач - Островерх Г.В., довіреність від 02 лютого 2014 року

за відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства "Харпром" Акціонерного товариства "Харпром", м. Харків, суму заборгованості за договором оперативного лізингу (найму) № 000004908 від 26 липня 2012 року у розмірі 10 204,10 грн., неустойку у розмірі 30 587,31 грн., збитки у розмірі 195 995,72 грн., 120,04 грн. пені, 3% річних у сумі 36,01 грн. та 76,29 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати своє зобов'язання за договором оперативного лізингу (найму) № 000004908 від 26 липня 2012 року, а саме - повернути позивачу транспортний засіб типу VW Passat B7 18l TSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1. Також до стягнення з відповідача заявлені судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оперативного лізингу (найму) № 000004908 від 26 липня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів у відповідності до пункту 6.5 договору, в зв'язку з чим позивачем, окрім суми основного боргу, на підставі пунктів 8.2, 12.8 договору, нараховано відповідачу неустойку у розмірі 30 587,31 грн., збитки у розмірі 195 995,72 грн., 120,04 грн. пені, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 76,29 грн. згідно ст. 536 ЦК України та 3% річних у сумі 36,01 грн. відповідно до норм ст. 625 ЦК України. В якості правових підстав позову вказує на приписи ст.ст. 8, 22, 526, 536, 549, 611, 625, 785, 806, 808, 1048,1214 ЦК України, ст. 232 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/85/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03 лютого 2014 року.

03 лютого 2014 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 3389) про долучення до матеріалів справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, яке долучено судом до матеріалів справи.

03 лютого 2014 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3452) про повернення позовної заяви ТОВ "Порше Лізинг Україна" без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України мотивоване не направленням на адресу відповідача примірника позовної заяви з відповідними додатками. Клопотання відповідача долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 03 лютого 2014 року представники сторін з'явились.

В судовому засіданні 03 лютого 2014 року, згідно ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 10 лютого 2014 року, розгляд клопотання відповідача відкладено до наступного судового засідання.

Під час перерви, 08 лютого 2014 року, до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4328), який долучено судом до матеріалів справи.

Після перерви 10 лютого 2014 року судове засідання було продовжено.

В судове засідання 10 лютого 2014 року сторони з'явились.

Позивач в засіданні суду 10 лютого 2014 року вказав, що 18 грудня 2013 року відповідачу було направлено примірник позовної заяви від 11 листопада 2013 року, яка є предметом розгляду у даній справі, з відповідними додатками, редакцію якої не було змінено; також позивач в засіданні суду надав заяву (вх. № 4527) про уточнення позовних вимог, яку просив суд прийняти до розгляду.

Відповідач проти отримання матеріалів позовної заяви з додатками не заперечував, водночас відповідач заперечив проти прийняття до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог.

В засіданні суду 10 лютого 2014 року суд розпочав розгляд справи по суті. Позивач підтримує позовні вимоги, просить суд позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечує.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 3452) про повернення позовної заяви ТОВ "Порше Лізинг Україна" без розгляду, повернуто позивачу заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 4527) із доданими документами без розгляду, розгляд справи відкладено на 26 лютого 2014 року.

24 лютого 2014 року до господарського суду Харківської області від позивача за допомогою факсимільного зв'язку надійшло клопотання (вх. № 6412) про відкладення розгляду справи, вмотивоване неможливістю представника позивача прибути в засідання суду, яке долучено судом до матеріалів справи.

26 лютого 2014 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 6720), які долучені судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 26 лютого 2014 року позивач не з'явився. Відповідач в засідання суду з'явився, проти клопотання позивача не заперечив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 лютого 2014 року задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 11 березня 2014 року.

28 лютого 2014 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання (вх № 6900) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника позивача прибути в засідання суду. Дане клопотання є тотожнім клопотанню позивача, яке задоволено ухвалою суду від 26 лютого 2014 року, та долучено судом до матеріалів справи.

11 березня 2014 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява (вх. № 7868) про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором оперативного лізингу (найму) № 000004908 від 26 липня 2012 року розміром 11 386,52 грн., неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 23019,95 грн., збитки у розмірі 198 118,01 грн., 3% річних у розмірі 41,17 та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 90,70 грн.; зобов'язати відповідача виконати своє зобов'язання за договором оперативного лізингу (найму) № 000004908 від 26 липня 2012 року, а саме - повернути позивачу транспортний засіб типу VW Passat B7 18l TSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1. Суд долучив зазначену заяву до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду клопотання (вх. № 7937) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке, разом із доданими до нього документами, долучено судом до матеріалів справи.

В засідання суду 11 березня 2014 року сторони з'явились. Позивач просить суд прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог. Відповідач проти прийняття до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог заперечує.

Також позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 8124) про подовження строку розгляду спору на 15 днів з метою надання сторонам часу на укладення мирової угоди. Відповідач не заперечив щодо можливості укладення мирової угоди між сторонами, вирішення питання стосовно клопотання позивача залишив на розсуд суду.

Ухвалою суду від 11 березня 2014 року суд залишив заяву позивача про уточнення позовних вимог від 07 березня 2014 р. (вх. № 7868) без розгляду з приєднанням до матеріалів справи; задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору та продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 29 березня 2014 року, розгляд справи відкладено на 26 березня 2014 р.

13 березня 2014 року через канцелярію суду за вх. № 8353 позивачем надано акт звіряння, складений та підписаний позивачем, який долучено судом до матеріалів справи.

В засідання суду 26 березня 2014 року сторони з'явились. За усним клопотанням позивача, з метою остаточного узгодження між сторонами умов мирової угоди, судом оголошувалась перерва в судовому засіданні до 12 год. 50 хв.

Після перерви засідання суду було продовжено. Сторони після перерви з'явились в засідання суду та вказали на недосягнення згоди щодо умов мирової угоди.

Позивач позовні вимоги підтримує, при цьому вказує на сплату відповідачем суми основного боргу.

Відповідач позов не визнає, позов вважає необґрунтованим та недоведеним.

В засіданні суду, згідно ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами доказів сплати відповідачем суми основного боргу, оголошено перерву до 31 березня 2014 року (строк розгляду продовжено до 29 березня 2014 р., водночас, згідно ст. 51 ГПК України, оскільки вказана дата строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку є 31 березня 2014 р.).

Після перерви 31 березня 2014 року засідання суду було продовжено. Сторони в засідання суду після перерви з'явились. Позивачем надано до матеріалів витребувані судом докази сплати відповідача, які долучені до матеріалів справи та в подальшому зареєстровані за вх. № 10782 в канцелярії суду.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 липня 2012 року між позивачем (наймодавець) та відповідачем (наймач) було укладено договір оперативного лізингу(найму) № 00004908 за умовами якого позивачем на строк 60 місяців було передано відповідачу у користування транспортний засіб типу VW Passat B7 18 l TSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1. В матеріалах справи (арк. с. 32) наявний акт приймання-передачі майна (транспортного засобу).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір оперативного лізингу (найму) № 00004908 від 26 липня 2012 року за своєю правовою природою є договором непрямого лізингу, який містить визначення предмета договору, його ціну, порядок і строки платежу та до якого повинні застосовуватись положення глав 47, 48, 52 та параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України.

Обов'язок наймача (відповідача) своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлений розділом 6 договору, а також статтею 762 Цивільного кодексу України, статтями 286 та 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідачем прострочено сплату платежів за період червень-липень 2013 року, порядок сплати яких визначено п. 6.5 договору, дана обставина підтверджена матеріалами справи та поясненнями представників сторін під час розгляду справи в суді.

Як з'ясовано судом, розділом 12 договору сторонами врегульовано питання припинення дії договору. Зокрема, договір може бути припинено внаслідок односторонньої відмови від договору з боку наймодавця (позивача) (пункту 12.4 договору) у разі несплати наймачем (відповідачем) одного (наступного) платежу в повному обсязі або частково по строку що перевищує 10 робочих днів. Згідно п. 12.5 договору, дата його (договору) припинення визначається наймодавцем (позивачем) у повідомленні/вимозі.

05 серпня 2013 року за вих. № 00004908 позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату коштів та про відмову від договору (з посиланням на п. 12.4, 12.5, 12.7 договору) і повернення предмета договору лізингу (транспортного засобу). Вказана вимога одержана відповідачем 13 серпня 2013 року (арк. с. 37-39). Вимога позивача від 05 серпня 2013 року містить дату припинення договору - 10 календарних днів з дня відправлення даної вимоги. Отже, з огляду на вказану вимогу позивача мотивовану простроченням відповідача по сплаті, та умови договору, правовідносини між сторонами припинили свою дію 15 серпня 2013 року і відповідно, в силу п. 12.7 договору, відповідач зобов'язаний у триденний строк (три робочі дні) з дати припинення дії договору повернути позивачу майно (транспортний засіб). Аналогічні вказівки щодо повернення майна визначені статтею 785 ЦК України. Водночас (станом на час звернення позивача з позовом до суду, станом на час розгляду справи в суді та винесення судового рішення) майно - транспортний засіб типу VW Passat B7 18 l TSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, позивачу відповідачем не повернуто.

В силу приписів статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

По строку 19 серпня 2013 року (останній день 18 серпня 2013 року на повернення майна є неробочим) відповідачем майно позивачу не повернуто і, відповідно, позивачем на підставі вказаної норми закону нараховано 30 587,31 грн. неустойки за період серпень-жовтень 2013 року. З огляду на визначені судом строки припинення правовідносин між сторонами та виникнення у відповідача прострочення по поверненню майна та наявні в матеріалах справи рахунки-фактури позивача (арк. с. 40, 41) за якими можна визначити розмір (порядок) нарахування неустойки, позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 20 408,20 грн. неустойки, в порядку ст. 785 ЦК України, за період вересень-жовтень 2013 року, є обґрунтованими. Решта вимог у розмірі 10 179,11 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено розмір вказаної суми (яким шляхом, виходячи з якого розміру платежу позивачем проведено розрахунок даної суми неустойки).

Статтями 536 та 625 ЦК України унормовано питання щодо сплати процентів за користування коштами та щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Так, згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням викладених вище обставин, судом визнано позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 3% річних у сумі 36,01 грн. (за період з 15.09. по 11.11.2013 р. та з 15.10. по 11.11.2013 р.) та 76,29 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (за тотожні періоди) обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Також судом з'ясовано, що грошові кошти, визначені позивачем як сума боргу у розмірі 10 204,10 грн., сплачені відповідачем частинами: 5 000 грн. (3 000 грн. + 2 000 грн. ) по строку 17-18 грудня 2013 року, тобто сплата передує зверненню позивача з позовом до суду (відмітка на поштовому конверті 11 січня 2014 р.), а частина у розмірі 5 204,10 грн. - під час розгляду справи в суді (17, 28 січня 2014 року). Таким чином вимоги позивача про стягнення 5 000 грн. основного боргу є безпідставними, а провадження у справі по сумі 5 204,10 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на умови п. 8.2 договору та беручи до уваги недоведеність позивачем направлення відповідачу відповідних вимог про сплату санкцій (обов'язковою умовою для сплати санкцій за п. 8.2 договору є саме їх (вимог) направлення відповідачу) вимоги позивача про стягнення на його користь 120,04 грн. пені задоволенню не підлягають.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частинами 2 та 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) факту та розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для запобігання або одержання збитків.

Пред'явлення вимоги про відшкодування збитків (неодержаних доходів (упущеної вигоди), реальних збитків) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були ним понесені, або були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальних збитків необхідно враховувати факт та розмір збитків, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину та вжиття стороною заходів для запобігання збитків. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Судом встановлено, що при визначенні реальних збитків позивачем вказано на порушення з боку відповідача умов договору лізингу № 00004908, що зумовило необхідність надання позивачу юридичних послуг (додаткова угода № 70 від 31 липня 2013 року). Пунктом 2.2 угоди № 70 визначено стадії надання послуг. За платіжними дорученнями від 11 вересня та 04 листопада 2013 року позивачем проведено оплату послуг на підставі п. 2.3, 2.12 та 2.13 угоди, водночас 29 листопада та 26 грудня 2013 року позовні заяви позивача було повернуто останньому ухвалами суду для усунення порушень ГПК України; позовну заяву, яка розглядається судом, направлено до суду 11 січня 2014 року. Отже позивачем не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та витратами позивача та їх розміром. Також судом встановлено, що позивач та відповідач за договором лізингу № 00004908 встановили ціну орендного платежу з прив'язкою до обмінного курсу еквіваленту долару США (п. 6.3 договору), остаточну вартість платежів, за якими можливо здійснити вирахування розміру реально неодержаного доходу, сторонами не визначено, крім того, позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів вжиття ним заходів, для їх одержання у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

Таким чином, правові підстави для стягнення збитків відсутні у зв'язку з тим, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем, та розміром завданих позивачеві збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно стягнення 20 408,20 грн. неустойки (в порядку ст. 785 ЦК України за період вересень-жовтень 2013 року), 36,01 грн. річних (за період з 15.09. по 11.11.2013 р. та з 15.10. по 11.11.2013 р.), 76,29 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (за тотожні періоди), зобов'язання відповідача повернути позивачу транспортний засіб типу VW Passat B7 18l TSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1. Провадження у справі по позовним вимогам 5 204,10 грн. заборгованості підлягає припиненню за п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Решта позовних вимог про стягнення 5 000 грн. заборгованості, 10 179,11 грн. неустойки (в порядку ст. 785 ЦК України), 120,40 грн. пені (за п. 8.2 договору) та 195 995,72 грн. збитків (190 319,45 грн. упущеної вигоди, 5 672,27 грн. реальних збитків) визнана судом необґрунтованою у зв'язку з чим суд відмовив в задоволенні решти позовних вимог .

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1 827,00 грн. судового збору за майновими вимогами та 4 794,21 грн. за немайновою вимогою).

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 51, 69, 77, 75, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Дочірнє підприємство "Харпром" Акціонерного товариства "Харпром", 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 13 (в тому числі п/р 26008010007253 в ПАТ "Уні Кредіт Банк", МФО 300744, код ЄДРПОУ 31644777) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т (п/р 26004011991000 філія "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 35571472) транспортний засіб типу VW Passat B7 18l TSI, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харпром" Акціонерного товариства "Харпром", 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 13 (в тому числі п/р 26008010007253 в ПАТ "Уні Кредіт Банк", МФО 300744, код ЄДРПОУ 31644777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т (п/р 26004011991000 філія "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк" м. Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 35571472) 20 408,20 грн. неустойки, 36,01 грн. річних, 76,29 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 6 621,21 грн. судового збору.

По позовним вимогам 5 204,10 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

cправа № 922/85/14