Рішення

від 07.04.2014 по справі 913/196/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 квітня 2014 року Справа № 913/196/14

Провадження №19н/913/196/14

За позовом Попаснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері , м.Попасна Луганської області

в інтересах держави в особі:

позивача - Державного підприємства "Донецька залізниця" , м.Донецьк

до відповідача - Фрунзенської селищної ради Слов'яносербського району , смт.Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області

про визнання недійсним рішення № 19/62 від 22.02.2001

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від заявника - Тимошенко М.В. - прокурор, службове посвідчення НОМЕР_1 від 22.04.2013;

від позивача - Задорін В.Г. - юрисконсульт 2 категорії, довіреність № Н01/1520 від 13.06.2013;

від відповідача - Колотович Д.О. - представник, довіреність № 2 від 07.02.2014; Пирогова А.М. - представник, довіреність № 3 від 07.02.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Попаснянським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "Донецька залізниця" заявлено вимогу до Фрунзенської селищної ради Слов'яносербського району про визнання недійсним рішення Фрунзенської селищної ради № 19/62 від 22.02.2001 "Про надання земельної ділянки Луганському обласному комунальному паливному підприємству "Луганськоблпаливо", яким вилучено із землекористування Попаснянської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці земельну ділянку площею 0,8512 га та надано її Луганському обласному комунальному паливному підприємству "Луганськоблпаливо" для розташування паливного складу в постійне користування.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.01.2014 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 10.02.2014.

Відповідач відзивом № 107 від 10.02.2014 вимоги позову відхилив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте в межах компетенції відповідно до проекту відведення земельної ділянки та на підставі проведеної державної землевпорядної експертизи; що власником спірної земельної ділянки площею 0,8512 га за адресою: вул.Енгельса, 1-б, м.Луганськ, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвугілляінвест"; що на частині земельної ділянки знаходиться нерухоме майно, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвугілляінвест". Також відповідач просив суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвугілляінвест".

Вирішення вказаного клопотання судом неодноразово відкладалося.

В судовому засіданні 07.04.2014 вказане клопотання судом розглянуто та відхилено, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Згідно абзацам 4 і 5 п.п.1.6 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, враховуючи приписи ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, необхідності залучення до участі у справі третьої особи, не визначено на чиїй стороні її слід залучити та не визначено, яким чином рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.02.2014 розгляд справи відкладений на 24.02.2014.

Прокурор письмовим поясненням від 21.02.2014 № 88-796вих-14 зазначив, що всупереч вимог діючого на той час законодавства Фрунзенська селищна рада взагалі не мала повноважень розпоряджатися землями Попаснянського регіонального представництва Донецької залізниці, припиняючи право користування земельною ділянкою площею 0,8512 га та вилучати її; що майно знаходилось у державній власності і передано було в оперативне управління Попаснянському регіональному представництву, а тому не підлягало вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям; що начальник Попаснянської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_5 не був уповноважений розпоряджатися землями Донецької залізниці та надавати згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,8512 га; що на землях майданчика проходить залізнична колія № 19 ст.Сентянівка Державного підприємства "Донецька залізниця", яка є його власністю.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.02.2014 була оголошена перерва до 12.03.2014.

Позивач письмовим поясненням № 3/06-11 від 11.03.2014 зазначив, що ніякої добровільної відмови Державного підприємства "Донецька залізниця" від земельної ділянки площею 0,8512 га не існує і рішення Фрунзенської селищної ради № 19/62 від 22.02.2001 про вилучення земельної ділянки винесено незаконно; що при вилученні земельної ділянки не було вирішено питання щодо розпорядження майном залізниці.

Відповідач додатковим відзивом б/н від 12.03.2014 заявив про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності; а також зазначив, що у зв'язку з добровільною відмовою представника позивача від частини належної йому земельної ділянки площею 0,8512 га законно було прийнято рішення № 19/62 від 22.02.2001.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.03.2014 була оголошена перерва до 19.03.2014.

Прокурор письмовим поясненням від 17.03.2014 № 88-1143вих-14 зазначив, що підстави для прийняття оспорюваного рішення неналежні та не відповідають вимогам законодавства, що діяло на час його прийняття; що питання щодо придбання у власність 19 колії ст.Сентянівка ніхто не вирішував, колію у власність не оформлено.

Відповідач додатковим поясненням б/н від 19.03.2014 зазначив, що протокол узгодження меж землекористування Луганського відділення Донецької залізниці на землях Фрунзенської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області від 23.12.1999 та плани, що складені за матеріалами теодолітної зйомки 1999 року "Колія Сєвєрськ-Лиха станції Сентянівка" свідчать про те, що повноважні особи позивача, починаючи з 1999 року, були обізнані та відповідно належним чином узгодили відмову від земельної ділянки площею 0,8512 га, а тому наполягав на застосуванні строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.03.2014 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 07.04.2014, розгляд справи відкладено на 02.04.2014.

Письмовим поясненням № 251 від 27.03.2014 відповідач зазначив, що станом на 01.01.1999 спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні Відокремленого підрозділу "Луганськвантажтранс" Державного підприємства "Луганськвугілля" і вилучена рішенням Фрунзенської селищної ради № 19/62 від 22.02.2001 і цим же рішенням надана у користування Луганському обласному комунальному паливному підприємству "Луганськоблпаливо" на підставі погодженого проекту відводу без зміни площі та видано державний акт постійного користування землею; що вказане рішення є ненормативним актом одноразового застосування та таким, що вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 скасуванню не підлягає.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.04.2014 була оголошена перерва до 07.04.2014.

У судовому засіданні 07.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника, позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36 1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Вказаний позов пред'явлено прокурором в інтересах Державного підприємства "Донецька залізниця", відокремленим структурним підрозділом якого у 2000 році було Попаснянське регіональне представництво та відносилось до загальнодержавної власності і не було юридичною особою.

Відповідно до п.6 Указу Президента України від 20.04.2000 № 603/2000, наказу першого заступника міністра транспорту України - Генерального директора Укрзалізниці від 04.05.2000 № 145, наказу начальника Донецької залізниці № 228/Н від 15.05.2000 Попаснянське регіональне представництво реорганізовано в Попаснянську дирекцію залізничних перевезень, яка відповідно до наказу № 518/Н від 30.10.2000 ліквідована та її правонаступником стала Луганська дирекція залізничних перевезень.

На виконання завдання прокуратури Луганської області № 07/2-430вих-518окв-13 від 16.07.2013 про проведення перевірок додержання вимог чинного законодавства органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, державного нагляду (контролю) та підприємствами при відчуженні, наданні в оренду та використанні земель транспорту Попаснянською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері проведено відповідну перевірку на підставі постанови прокурора від 22.08.2013 та встановлені порушення законодавства про залізничний транспорт та земельного законодавства України, які допущені при вилученні земельної ділянки під залізничною колією № 19 ст.Сентянівка Державного підприємства "Донецька залізниця", яка знаходиться на балансі Сентянівської дистанції колії Державного підприємства "Донецька залізниця" та в полосі відводу вказаної колії.

Враховуючи викладене, прокурор правомірно звернувся в межах наданих йому повноважень до суду з даним позовом.

Рішенням Фрунзенської селищної ради № 18/27 від 16.01.2001 було погоджено Луганському обласному комунальному паливному підприємству "Луганськоблпаливо" місце розташування земельної ділянки для розміщення паливного складу площею 0,8512.

03.02.2001 на підставі клопотання Луганського обласного комунального паливного підприємства "Луганськоблпаливо" Фрунзенською селищною радою було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, розташованої на території Фрунзенської селищної ради у селищі Фрунзе поблизу станції "Сентянівка" для розташування паливного складу площею 0,8512 га із земель Донецької залізниці.

Рішенням Фрунзенської селищної ради від 22.02.2001 № 19/62 було затверджено проект відводу земельної ділянки Луганського обласного комунального паливного підприємства "Луганськоблпаливо" для розташування паливного складу площею 0,8512 га та вилучено із землекористування у Попаснянської дирекції залізничних перевезень зазначену земельну ділянку і передано її Луганському обласному комунальному паливному підприємству "Луганськоблпаливо".

Вказане рішення Попаснянський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері вважає незаконним, оскільки Фрунзенська селищна рада не мала повноважень розпорядження землями Попаснянського регіонального представництва Донецької залізниці, припиняючи право користування земельною ділянкою площею 0,8512 га та вилучати її; що начальник Попаснянської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_5 не був уповноважений розпоряджатися землями Донецької залізниці, надаючи згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,8512 га; що земельна ділянка площею 0,8512 га розташована під залізничною колією № 19 ст.Сентянівка Державного підприємства "Донецька залізниця", яка знаходиться на балансі Сентянівської дистанції колії, і відноситься до земель залізничного транспорту.

До спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, що діяло на момент прийняття спірного рішення, тобто станом на 22.02.2001.

За матеріалами справи заявником позову суду не надано доказів на підтвердження того, що станом на момент винесення рішення № 19/62 від 22.02.2001, земельна ділянка площею 0,8512 га за адресою: смт.Фрунзе, вул.Енгельса, 1б, була надана у користування Попаснянській дирекції залізничних перевезень.

При розгляді справи суд виходить з того, що матеріалами справи, зокрема, кадастровим планом земельної ділянки площею 0,8512 га (а.с.187 т.1), та письмовими і усними поясненнями представників сторін та прокурора доведено наявність на вказаній земельній ділянці залізничної колії № 19 ст.Сентянівка Державного підприємства "Донецька залізниця".

Відповідно до переліку структурних підрозділів, які входять до складу Донецької залізниці, розташовані в регіоні обслуговування Попаснянського регіонального представництва і знаходяться під його оперативним керуванням (а.с.53), Сентянівська дистанція колії входить до складу Донецької залізниці.

Оскільки вказана колія обслуговується залізницею з 1910 року, то і право користування земельною ділянкою під нею належить Донецькій залізниці в особі Попаснянської дирекції залізничних перевезень.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу УРСР (1963) юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Статтею 31 Цивільного кодексу УРСР (1963) юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР або Української РСР. Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Відповідно до п.1.1 Положення про Попаснянське регіональне представництво Донецької залізниці, яке затверджене начальником Донецької залізниці у 1999 році (а.с.50-52 т.1) Попаснянське регіональне представництво (далі - РП-3) є відокремленим структурним підрозділом Донецької залізниці, що відноситься до загальнодержавної власності.

Згідно п.1.2 Положення Попаснянське регіональне представництво входить до складу Донецької залізниці, яка є по відношенню до регіонального представництва вищестоящим органом управління. Під оперативним керівництвом РП-3 знаходяться структурні підрозділи і станції Донецької залізниці в межах обслуговування РП-3 згідно додатку № 1. РП-3 не є юридичною особою.

Пунктом 4.1 Положення передбачено, що все майно РП-3 є складовою частиною майна залізниці та знаходиться на його відокремленому балансі. Регіональне представництво має право володіти, користуватися основними засобами, а реалізовувати чи ліквідувати майно може лише з дозволу начальника залізниці в порядку встановленому законодавством.

Відповідно до п.5.3 Положення начальник регіонального представництва за довіреність діє від імені залізниці, представляє її інтереси у межах наділених прав, розпоряджається майном РП-3 в межах своєї компетенції.

Частинами 1-2 ст.5 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Таким чином, майно, що знаходилось у державній власності і було передано в оперативне управління Попаснянському регіональному представництву, не підлягало вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам та організаціям.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що начальник Попаснянської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_5 не був уповноважений розпоряджатися землями Донецької залізниці та надавати згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,8512 га.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 31 Закону України "Про власність" передбачено, що до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Частиною 1 ст.34 Закону України "Про власність" передбачено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до ч.2 ст.4 Земельного кодексу України (1990 року) суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Пунктом 1 ч.1 ст.11 Земельного кодексу України (1990 року) передбачено, що до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного кодексу України (1990 року) встановлений порядок надання земельних ділянок у користування, зокрема, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.69 Земельного кодексу України (1990 року) землями транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв'язку. Вздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі, телефонно-телеграфних ліній, що проходять поза населеними пунктами, а також навколо випромінюючих споруд телерадіостанцій та радіорелейних ліній встановлюється охоронна зона. Охоронна зона може встановлюватися також уздовж земель залізничного транспорту. Землі в межах цих зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, що передбачаються правилами, затверджуваними у встановленому порядку.

Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 167739 від 05.06.2007 (а.с.103 т.1) на підставі рішення Фрунзенської селищної ради від 12.01.2007 № 8/13 було надано у постійне користування Управлінню Донецької залізниці земельну ділянку в межах населених пунктів Фрунзенської селищної ради Слов'яносербскього району Луганської області площею 45,2091 га.

Згідно плану меж зазначеної земельної ділянки (а.с.104 т.1), земельна ділянка площею 0,8512 га до земель транспорту з невідомих причин не увійшла.

Відносно вказаної обставини ні прокурор, ні сторони у справі пояснити нічого не змогли.

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки площею 0,8512 га (а.с.187 т.1) і це не оспорюється прокурором і позивачем, площа вказаної земельної ділянки поділяється на: землю Фрунзенської селищної ради та землю Луганської дирекції залізничних перевезень, і що обмежене користування, охоронна зона залізниці складає 0,1148 га, тобто це площа, яку займає залізнична колія № 19 ст.Сентянівка Державного підприємства "Донецька залізниця", яка знаходиться на балансі Сентянівської дистанції колії, включаючи охоронну зону.

В ст.6 Закону України "Про залізничний транспорт" даються визначення смуги відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо, та охоронних зон - ділянки землі, прилеглі до земель залізничного транспорту загального користування і необхідні для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об'єктів залізничного транспорту.

З огляду на що суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка площею 0,7364 га (0,8512-0,1148) не відноситься до земель залізниці, не перебуває у державній власності, і право розпоряджатися нею належить Фрунзенській селищній раді, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться в межах населених пунктів Фрунзенської селищної ради Слов'яносербського району Луганської області.

Таким чином, суд вважає частково обґрунтованими доводи прокурора відносно того, що вся земельна ділянка площею 0,8512 га розташована під залізничною колією № 19 ст.Сентянівка Державного підприємства "Донецька залізниця", яка знаходиться на балансі Сентянівської дистанції колії, і відноситься до земель залізничного транспорту, оскільки матеріалами справи підтверджено іншу площу, яку займає залізнична колія № 19 - 0,1148 га . Прокурором також не доведено, враховуючи приписи ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що вся спірна земельна ділянка площею 0,8512 га відноситься до земель залізничного транспорту.

Відносно клопотання відповідача, яке викладене у додатковому відзиві на позовну заяву б/н від 12.03.2014, про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Абзацом 1 пп.4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено прокурором, позивач дізнався про порушення свого права тільки у 2013 році в результаті перевірки, проведеної Попаснянською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.

Таким чином, клопотання відповідача суд вважає необґрунтованим і відхиляє його, оскільки позивач - Державне підприємство "Донецька залізниця" не був належним чином повідомлений відповідачем про прийняте рішення.

Аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 № 6/17-4949-2011.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи суд дійшов висновку про те, що при винесенні Фрунзенською селищною радою рішення № 19/62 від 22.02.2001 "Про надання земельної ділянки Луганському обласному комунальному паливному підприємству "Луганськоблпаливо" було порушено приписи ст.19 Земельного кодексу України (1990 року) в частині вилучення із землекористування у Попаснянської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці земельної ділянки площею 0,8512 га, оскільки начальник Попаснянської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_5 не був уповноважений розпоряджатися землями Донецької залізниці та надавати згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,8512 га. Крім того, Фрунзенською селищною радою були порушені приписи ч.2 ст.4 Земельного кодексу України (1990 року), оскільки вона не мала повноважень розпоряджатися землями загальнодержавної власності, тобто земельною ділянкою площею 0,1148 га, на якій проходить залізнична колія № 19 ст.Сентянівка Державного підприємства "Донецька залізниця".

З огляду на викладене, позов Попаснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "Донецька залізниця" підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Попаснянського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "Донецька залізниця" до Фрунзенської селищної ради Слов'яносербського району задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Фрунзенської селищної ради № 19/62 від 22.02.2001 "Про надання земельної ділянки Луганському обласному комунальному паливному підприємству "Луганськоблпаливо".

3. Стягнути з Фрунзенської селищної ради Слов'яносербського району, вул.Інтернаціональна, б.133, смт.Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області, ідентифікаційний код 26447135, в доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач - УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили Державній податковій інспекції у Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014.

Суддя Т.В.Косенко