Постанова

від 10.04.2014 по справі 925/1884/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 925/1884/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Ульянов С.М. - представник за довіреністю,

від відповідача 1: представник не з'явився,

від відповідача 2: Солошенко М.І. - представник за довіреністю,

від третьої особи: Захаревич Я.М. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Зеленьківське»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2014р.

у справі №925/1884/13 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Дана»

до 1. Приватного сільськогосподарського підприємства «Зеленьківське», 2.Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Відділ Держземагенства у Тальнівському районі Черкаської області

про визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013р. Селянське (фермерське) господарство «Дана» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Зеленьківське» (далі-відповідач 1) та Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (далі-відповідач 2) про визнання недійним договору оренди землі №362 від 08.06.2011р., з додатковою угодою №146 від 26.04.2012р. до останнього, який укладено між відповідачами.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.01.2014р. у справі №925/1884/13 позов задоволено повністю.

Визнано недійним договір оренди землі №362 від 08.06.2011р., з додатковою угодою №146 від 26.04.2012р., який укладений між Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Зеленьківське".

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Зеленьківське" на користь Селянського (фермерського) господарства "Дана" 573,50 грн. судового збору.

Стягнуто з Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області на користь Селянського (фермерського) господарства "Дана" 573,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 29.01.2014р., відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачем 2 та третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду та розписка). Однак, відповідач 1 наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача 1.

20.03.2014р. через канцелярію суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №925/1884/13 до прийняття рішення Вищим адміністративним судом України у справи №К/800/62315/13 (2а/2370/2923/2011).

Подане клопотання обґрунтовано тим, що в основу рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2014р. у справі №925/1884/13 було покладено постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р. у справі №К/800/62315/13 (2а/2370/2923/2011), яка переглядається на даний час Вищим адміністративним судом України.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання та заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційної інстанції набрала законної сили з моменту проголошення, тобто 31.01.2012р.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.215 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

В матеріалах справи відсутні докази того, що касаційною інстанцією зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р. у справі №К/800/62315/13 (2а/2370/2923/2011).

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач 1 не позбавлений права з вернутись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (ст.ст.112-114 ГПК України).

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

15.03.2011р. Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області прийнято розпорядження щодо оголошення конкурсу на набуття права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 41,8 га із земель державного земельного запасу (рілля) за межами населеного пункту в адміністративних межах Мошурівскої сільської ради, вказаним розпорядженням встановлено умови конкурсу. Датою проведення конкурсу визначено 25 березня 2011 року.

Позивачем разом з іншими претендентами на отримання права на оренду вказаної земельної ділянки було подано заявку на участь у конкурсі, однак його та інших учасників до участі у конкурсі не допустили, посилаючись на відсутність у господарстві тваринництва та невідповідність заробітної плати чинному законодавству.

Єдиним учасником конкурсу, та його переможцем визнано Приватне сільськогосподарське підприємство "Зеленківське".

08.06.2011р. між Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області та Приватним сільськогосподарським підприємством "Зеленьківське" був укладений договір оренди землі № 362, відповідно до умов якого адміністрація надає, а ПСП "Зеленьківське" приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 41,8 га із земель державного земельного запасу (рілля) по ціні 665,00 грн. за 1 га, терміном на один рік, з 1квітня 2001 року по 31 березня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим Тальнівською РДА рішенням про відмову у допущенні до участі СФГ "Дана" у конкурсі з права оренди останнє звернулося до суду з позовом про визнання дій Тальнівської РДА протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р. у справі №2а/2370/2923/2011 задоволено апеляційну скаргу позивача та постановлено: розпорядження Тальнівської районної державної адміністрації №167 від 15.03.2011 "Про проведення конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки за межами населеного пункту в адміністративних межах Мошурівської сільської ради" скасувати; визнати протиправними дії Тальнівської РДА щодо оголошення, встановлення умов та проведення конкурсу на право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 41.8 га із земель державного земельного запасу (рілля), за межами населеного пункту в адмінмежах Мошурівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, щодо недопуску до участі у конкурсі СФГ "Дана" та інших учасників, щодо визнання за результатами конкурсу його переможцем ПСП "Зеленьківське" та щодо прийняття рішення передати на умовах оренди ПСП "Зеленьківське" по ціні 665 грн./га вищевказану земельну ділянку та укласти з ПСП "Зеленьківське" договору оренди землі; визнано протиправним рішення Тальнівської РДА, оформлене протоколом №4 від 25.03.2011 щодо визнання за результатами проведеного конкурсу переможцем ПСП "Зеленьківське" та протиправним рішення щодо рекомендації запропонувати голові Тальнівської РДА передати на умовах оренди учаснику ПСП "Зеленьківське" по ціні 665 грн./га земельну ділянку площею 41.8 га із земель державного земельного запасу (рілля). Зобов'язано з дня набрання постанови суду законної сили повторно оголосити та провести конкурентну процедуру земельних торгів щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки.

19.04.2012р. Тальнівською РДА було прийнято розпорядження №146 "Про поновлення дії договору оренди землі з ПСП "Зеленьківське" за межами населеного пункту в адмінмежах Мошурівської сільської ради".

26.04.2012р. між Тальнівська РДА та Приватним сільськогосподарським підприємством "Зеленьківське" було укладено додаткову угоду №146 до договору оренди землі від 08.06.2011 №362, відповідно до умов якої спірна земельна ділянка передається в оренду ПСП "Зеленьківське" терміном з 1 квітня 2012 року по 31 березня 2022 року.

05.08.2013р. СФГ "Дана" звернулась до голови Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області із вимогою забезпечити виконання постанови суду та виставити спірну земельну ділянку на земельні торги. Відповіді на вказану вимогу позивач не отримав.

Позивач звернувся з позовом до суду оскільки вважає, що договір оренди землі №362 від 08.06.2011 з додатковою угодою №146 від 26.04.2012, укладені відповідачами із порушенням норм законодавства, є незаконними, тому підлягають визнанню недійсними, оскільки ними порушуються охоронювані законом інтереси СФГ "Дана", а саме можливість СФГ "Дана" поборотися у конкурсі за право оренди спірної земельної ділянки.

Відповідач 1, в свою чергу, стверджує, що укладання спірного договору оренди та додаткової угоди ніяким чином не порушує права позивача на земельну ділянку площею - 41,8 га. переданої ПСП "Зеленківське", оскільки дане право у нього не виникло і немає жодних доказів на підтвердження виникнення у нього цього права в майбутньому.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Предметом спору у справі є вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки у зв'язку із визнанням таким, що не відбувся конкурс на набуття права оренди земельної ділянки.

Договір, який позивач просить визнати недійсним, за своєю правовою природою являється договором оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Обов'язковість продажу прав на земельні ділянки державної чи комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах), визначена у ст.134 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Тальнівською РДА було утворено комісію з проведення конкурсу щодо набуття права оренди земельних ділянок. В результаті проведення конкурсу на право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 41,8 га із земель державного земельного запасу (рілля) за межами населеного пункту в адміністративних межах Мошурівскої сільської ради, протоколом №4 від 25.03.2011р. було визначено переможця конкурсу, з яким в подальшому був укладений оспорюваний позивачем договір оренди.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р., було визнано таким, що не відбувся конкурс на набуття права оренди на спірну земельну ділянку, у зв'язку із порушенням вимог щодо дотримання умов проведення конкурсу та зобов'язано Тальнівську РДА повторно оголосити та провести конкурентну процедуру земельних торгів щодо набуття права оренди спірної земельної ділянки.

Згідно із ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду землі" у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати проведення аукціону.

Таким чином, у зв'язку з тим, що постановою суду встановлено, що конкурс на набуття права оренди земельної ділянки не відбувся, у сторін відсутня правова підстава для укладення договору оренди, а тим більше на укладення додаткової угоди до нього.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, а торги з набуття права оренди на спірну земельну ділянку визнані судом такими, що не відбулися, договір оренди був укладений з порушення вимог ст.116, 124 Земельного кодексу України, відтак судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що орендодавець безпідставно уклав спірний договір, яким передав у користування спірну земельну ділянку, оскільки укладення цього договору суперечить наведеним положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія не погоджується із доводами апелянта щодо безпідставності звернення позивача з вказаним позовом через відсутність його порушеного права, оскільки він не є учасником оспорюваного договору, оскільки крім учасників правочину, позивачем у такій справі може бути будь-яке підприємство, установа чи організація чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Визначення поняття "охоронюваний законом інтерес", міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004, № 18-рп/2004 "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)", згідно з яким охоронюваний законом інтерес, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З огляду на встановлені обставини справи, порушивши порядок передачі в оренду спірної земельної ділянки, в тому числі, і недопущенням позивача та інших учасників до участі у конкурсі на набуття права оренди на спірну земельну ділянку, відповідачі позбавили позивача можливості реалізувати своє право на землю.

Враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, судова колегія вважає, що оспорюваний договір з додатковою угодою, які укладені між відповідачами суперечить вимогам закону і тому підлягають визнанню недійсними.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем 1 в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Зеленьківське» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2014р. у справі №925/1884/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2014 року у справі №925/1884/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1884/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 14.04.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв