Постанова

від 31.03.2014 по справі 804/3614/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 р. Справа № 804/3614/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представників позивача Тетеріної А.Я., Семенова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Сімас" до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000441502, 0000431501 від 22.01.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "Сімас" до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті 22 січня 2014р. Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0000441502 про стягнення з ПП «Сімас» нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 37652,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000431501 про стягнення з ПП «Сімас» нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76208,00 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Дніпропетровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Сімас» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» за період вересень 2011 року, за результатами якої, складено акт № 1/22-02/35323315 від 09.01.2014р. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0000441502 про стягнення з ПП «Сімас» нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 37652,50 грн. та №0000431501 про стягнення з ПП «Сімас» нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76208,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням вищевикладеного, судом було прийнято рішення про розгляд справи за участю представників позивача та наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Дніпропетровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Сімас» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» за період вересень 2011 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Центр Електросервіс» із постачальником ТОВ «Ривс» (код 34914473), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, внаслідок чого, ТОВ «Центр Електросервіс» порушено:

- п.п.135.5.4 п.135.5. ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ст.234 ЦК України, занижено податок на прибуток на суму 76208,00 грн., в т.ч. за III квартал 2011 року в сумі 76208 грн.;

- п. 198.6, п.п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.234 ЦК України завищено податковий кредит на суму 30122,00 грн., у т.ч. в тому числі за вересень 2011 року в сумі 30122,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 09.01.2014 року №1/22-02/35323315 на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення №0000441502 про стягнення з ПП «Сімас» нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 37652,50 грн. та №0000431501 про стягнення з ПП «Сімас» нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76208,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, взаємовідносини між ПП «Сімас» та ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» здійснювались на підставі договору поставки нафтопродуктів № 03/09-11 від 21.09.2011 року, згідно якого, постачальник - ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» зобов'язаний передати у власність покупця - ПП «Сімас» продукцію, надалі «товар» бітум дорожний. Одиниця виміру - метрична тона, найменування продукції - бітум нафтовий дорожний марок БНД 60/90 та БНД 90/130. Пункт призначення поставки вказується в письмовій заяві покупця. Кількість продукції має відповідати державним стандартам та підтверджується паспортом завода - виробника.

На виконання вищенаведеного договору від ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» було отримано наступні документи:

- видаткова накладна АД-0000005 від 22.09.2011 року;

- акт приймання-передачі, відповідно до якого, ТОВ «ПКП Автодорсервіс», в особі директора Шулікі В.Н. в подальшому (постачальник), з одного боку та ПП «Сімас» в особі директора Мелікян Г.А., в подальшому (покупець), з іншої сторони, підписали акт приймання товару: нафтобітум дорожний жидкий БНД60/90 у кількості 23,32 тн. Дата поставки 22.09.2011 року;

- податкова накладна № 4 від 21.09.2011 року.

Крім того, ПП «Сімас» надано до перевірки паспорт в„–1307 бітум БНД 60/90 за ДСТУ 4044-2001. Відповідно до якого, дата виготовлення - 20.09.2011р. Номер партії БТ-36283, резервуар Т- 511, рівень наповнення 2956 мм, кількість 730 тон. Відповідно до висновку, викладеному в паспорті №1307 бітум БНД 60/90, відповідає ДСТУ 4044-2001. Сертифікат відповідності Серія ДІ, виданий ДП «Луганськстандартметрологія», який зареєстровано в Реєстрі за №UA1.039.0129393-10. Термії дії з 18.10.10р. по 22.03.2015р. на продукцію бітум БНД 60/90, яка відповідає вимогам ДСТУ 4044 2001, п.4.2.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Дніпропетровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме:

- акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 24.01.12р. №232/23-307/32781649 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011 року, яким встановлено, що перевіркою ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Байкара» (код ЄДРПОУ 37154069), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» - по ланцюгу постачання: ТОВ «Креатив-бюро «Краб» (код ЄДРПОУ 36159256) - ТОВ «Байкара» (код ЄДРПОУ 37154069) - ТОВ «ВКП «Автодорсервіс» (код ЄДРПОУ 32781649) - ПП «Сімас» (код ЄДРПОУ 35323315).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, із: витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само, позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства, вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні, також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також, сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності, які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з Державного бюджету України на користь ПП "Сімас" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Сімас" до Дніпропетровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000441502, 0000431501 від 22.01.2014 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000441502 від 22.01.2014 року про стягнення з ПП "Сімас" нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 37 652,50 грн. (у тому числі за основним платежем 30 122 грн., за штрафними санкціями 7 530,50 грн.)

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000431501 від 22.01.2014 року про стягнення з ПП "Сімас" нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 76 208,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь ПП "Сімас" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 31.03.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіІ.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов