Постанова

від 10.04.2014 по справі 916/2063/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р.Справа № 916/2063/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - О.М. Оксенюк,

за участю представників сторін :

від позивача: Г.С. Дябло,

від відповідача: не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне коло"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013р.

у справі № 916/2063/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТРАДА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне коло"

про стягнення 133 759,77грн. та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТРАДА" звернулось з позовом уточненням до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне коло" про звільнення орендованої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Одеса, пляж "Отрада", 23; та стягнення 133 759,77грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між ними договором оренди від 21.05.2011р. в частині оплати орендної плати, у зв'язку з чим на підставі статей 387, 782 Цивільного кодексу України просив звільнити орендовану нежитлову будівлю та стягнути 96 903грн. основного боргу, 4 184,25грн. - 3% річних, а також 7 191,68грн. пені та 39 200грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, нарахованих відповідно до статей 625, 762, 785 Цивільного кодексу України, пунктів 4.3., 5.1. договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.12.2013р. позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності заявлених вимог. Приймаючи рішення суд виходив з того, що орендні правовідносини між сторонами виникли саме на підставі договору оренди, наданого позивачем при уточненні позову, тоді як договір оренди №СК-10 від 21.05.2011р., наданий відповідачем, укладений строком на 4 роки та в порушення статей 793, 794 Цивільного кодексу України нотаріально не посвідчений і не зареєстрований в установленому порядку, у зв'язку з чим він є нікчемним відповідно до вимог частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з невиставленням позивачем рахунків на сплату орендної плати у орендаря не виник обов`язок з оплати орендної плати. Також скаржник зазначив, що ним не отримувалося письмове повідомлення позивача про відмову від договору оренди з вимогою сплати суми боргу і повернення приміщення. Крім того, залучені позивачем до матеріалів справи копії договорів оренди від 21.05.2011р. зі строком дії до 21.03.2013р. та 21.03.2014р. є сфальсифікованими.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (від 19.03.2014р. за вих.№587/14/Д4) просив рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її безпідставність. При цьому позивач зазначив про нікчемність договору оренди від 21.05.2011р., наданого відповідачем.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнення основного боргу, пені, трьох відсотків річних, неустойки, послався на наявність з відповідачем орендних правовідносин, що виникли у зв'язку з укладенням між ними договору оренди від 21.05.2011р.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться копії трьох екземплярів договорів оренди від 21.05.2011р., зміст яких є ідентичним по всім пунктам, крім пункту 1.7. щодо строку дії договору, а саме:

1)відповідно до договору оренди від 21.05.2011р., наданим позивачем в якості додатку до позовної заяви, строк його дії складає до 21.05.2014р. (3 роки), (а.с.9-11);

2)згідно із договором оренди від 21.05.2011р., залученим позивачем при поданні заяви про уточнення позовних вимог, термін дії договору визначено до 21.03.2014р. (2 роки і 10 місяців), (а.с.97-99);

3)договором оренди від 21.05.2011р. №СК-10, наданим відповідачем, передбачено строк дії договору до 21.05.2015р. (4 роки), (а.с.106-108).

Позивач, уточнюючи свої позовні вимоги та надаючи договір оренди від 21.05.2011р. зі строком його дії до 21.03.2014р., зазначив про те, що до позовної заяви було помилково додано копію договору оренди від 21.05.2011р., який не вступив в дію та оригінал якого знищено у зв'язку з допущеною помилкою у пункті 1.7 договору в частині строку його дії, а саме проставлено невірну дату "21 травня 2014р.".

Однак враховуючи, що підписи керівників і печатки обох товариств містяться лише на останніх сторінках усіх вищезазначених договорів, що створює можливість зміни пунктів договору на тих його сторінках, які не засвідчені підписами та печатками сторін (у тому числі на сторінці, на якій викладено пункт 1.7. договору щодо терміну його дії), апеляційною інстанцією не приймається в якості доказу по справі договір оренди від 21.05.2011р. (зі строком дії до 21.03.2014р.), наданий позивачем вже після звернення з даним позовом.

Натомість договір оренди від 21.05.2011р., наданий позивачем при зверненні з позовом, а також договір оренди від 21.05.2011р. №СК-10, наданий відповідачем, не є вчиненими, виходячи з нижченаведеного.

Статтею 793 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина 1 статті 220 Цивільного кодексу України).

Крім того, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації (стаття 794 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Також частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У пункті 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" викладено правову позицію про те, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), за якими, зокрема, не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення.

Таким чином, оскільки для договорів оренди нерухомого майна зі строком дії три роки і більше передбачено обов'язкову нотаріальну форму і момент вчинення таких правочинів пов'язувався з їх державною реєстрацією, то договір оренди від 21.05.2011р. та договір оренди від 21.05.2011р. №СК-10, термін дії яких складає три роки і більше, таким вимогам не відповідають, у зв'язку з чим в силу приписів вищенаведених норм цивільного законодавства вони не є укладеними та не створюють прав і обов'язків для сторін.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи, що відповідно до статей 759, 762, 611, 625 Цивільного кодексу України підставою нарахування як орендної плати, так і застосування правових наслідків порушення боржником зобов'язання з оплати орендної плати у вигляді неустойки та нарахування трьох процентів річних, є договір оренди, то за умови визнання апеляційним господарським судом вищевказаних договору оренди від 21.05.2011р. та договору оренди від 21.05.2011р. №СК-10 неукладеними у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 96 903грн. основного боргу, 7 191,68грн. пені, 4 184,25грн. - 3% річних, 39 200грн. неустойки слід відмовити, а рішення суду в цій частині - скасувати.

Стосовно заявленої вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендовану нежитлову будівлю судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.05.2011р. за актом приймання-передачі позивачем передано відповідачу нежитлову будівлю загальною площею 95,6кв.м., розташовану за адресою: м.Одеса, пляж "Отрада", 23 (а.с.12).

Актом обстеження нежитлової будівлі від 03.06.2013р. встановлено, що вищезазначена нежитлова будівля експлуатується відповідачем, який відмовився її звільнити та повернути позивачу (а.с.15).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і обов'язковою умовою для її застосування є наявність факту набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав.

Враховуючи, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2008р. позивач є власником спірної нежитлової будівлі (а.с.23, 24-26), яка перебуває у незаконному володінні відповідача за відсутності для цього правових підстав, позовну вимогу про зобов'язання відповідача звільнити нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м.Одеса, пляж "Отрада", 23, слід задовольнити з мотивів обґрунтованості та доведеності матеріалами справи.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення 133 759,77грн. слід скасувати, а в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлову будівлю загальною площею 95,6кв.м., розташовану за адресою: м.Одеса, пляж "Отрада", 23, - залишити без змін, але з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 99, 103- 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2013 р. у справі №916/2063/13 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ТОВ "Сонячне коло" (65044, м. Одеса,вул. Романа Кармена 8,

кв. 41, код ЄДРПОУ 31977185) звільнити нежитлову будівлю загальною площею 95,6 кв. м., розташовану за адресою: м.Одеса, пляж "Отрада",23.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ "Сонячне коло" на користь ТОВ "Отрада" 1147 грн. судового збору.

Стягнути з ТОВ "Отрада" в доход Державного бюджету України 274,38 грн. судового збору.

Стягнути з ТОВ "Отрада" на користь ТОВ "Сонячне коло" витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 1515,75 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 14.04.2014р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко