Постанова

від 02.04.2014 по справі 2а/1570/10416/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/10416/2011

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011 року №0001342301, №0001352301, №0001241701, №0001251701, №0001362301, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року ТОВ «Транссервіс 2008» звернулось з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011 року №0001342301, №0001352301, №0001241701, №0001251701, №0001362301.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спеціалістами Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області були незаконно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення 11.07.2011 року №0001342301, №0001352301, №0001241701, №0001251701, №0001362301 у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 11.07.2011 року №0001342301, №0001352301.

В задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, якою частково відмовлено у задоволено адміністративного позову товариство подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції у частині позовних вимог щодо спірних податкових повідомлень-рішень №№0001241701, №0001251701, №0001362301 ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на підставі направлень від 26.05.2011 року №478,477,476,475,474,473, згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 26.05.2011 року по 16.06.2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 1298/23-3/35818770 від 25.06.2011 року.

В ході перевірки встановлено, порушення ТОВ " Транссервіс 2008" п.5.1 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 104511 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 104511 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 84266 грн; п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, ТОВ «Транссервіс 2008», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 156013 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 46154 грн., за квітень 2010 року в сумі 67703 грн., за травень 2010 року в сумі 17138 грн., за червень 2010 року в сумі 25018 грн.; п.1.2, п.1.3, п.1.15 ст. 1, п.7.1 ст. 7, ст. 8, п.12.1 ст.12, ст.16, п.17.2 ст.17, ст.19, ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб, в сумі 33000 грн.; ст.5, ст.6 Закону України «Про податок в власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 1963-XII від 11.12.1991 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів за 2010 р. в сумі 152 грн.; порушено п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями, перевіркою встановлено перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі в сумі 559, 36 грн.

На підставі акту перевірки № 1298/23-3/35818770 від 25.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001362301 від 11.07.2011р., яким до відповідача була застосована штрафна санкція у розмірі 1118, 72 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 року № 0001251701, яким позиву було збільшено суму грошового зобов'язання у з податку з власників наземних транспортних засобів та інших (юридичних осіб) у загальному розмірі 530 грн., у тому числі за основним платежем 152 грн. та за штрафними санкціями 378 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 року № 0001241701 про визначення суми грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників по актам перевірок у загальній сумі 41250 грн., в тому числі за основним платежем 33000 грн. та за штрафними санкціями 8250 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 року № 0001352301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 195016 грн., з яких за основним платежем 156013 грн. та за штрафними санкціями 39003 грн.; податкове повідомлення-рішення від 11.07.2011 року № 0001342301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 130639 грн., з яких за основним платежем 104511 грн. та за штрафними санкціями 26128 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0001241701, №0001251701, №0001362301, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому вивчивши матеріали справи, зміст та вимоги апеляційної скарги ( а.с. 265-268) та вислухавши пояснення апелянта, колегія суддів зазначає, в іншій частині позовних вимог рішення суду фактично позивачем не оскаржується, а тому відповідно до п. 13.1. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 20.05.2013, № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Так, вирішуючи спірне питання щодо податкового повідомлення-рішення № 0001362301 від 11.07.2011р., яким до відповідача була застосована штрафна санкція у розмірі 1118, 72 грн. за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. № 637 із змінами та доповненнями, суд першої інстанції виходив із наступного.

За змістом п. 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 Установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Транссервіс 2008» у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року ліміт залишку готівки не встановлювався.

У видатковій відомості на виплату коштів № НЗП-ОС ВЗП-000013 від 29.10.2010 року (за жовтень 2010 р.) відсутній підпис в отриманні коштів ОСОБА_1 в сумі 539,36 грн.

На підставі п.3.5 цього Положення для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно до п. 7.24 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Відповідно до п.2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Урахувавши наведене, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що повідомлення-рішення № 0001362301 від 11.07.2011р., яким до відповідача була застосована штрафна санкція у розмірі 1118, 72 грн. за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. № 637, є правомірним. Доказів спростовуючи зазначене, позивачем в ході судового розгляду справи надано не було.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001251701 від 11.07.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з власників наземних засобів у загальній сумі 530 грн., слід зазначити таке.

Як вбачається із акту перевірки податкового органу, згідно договору № 01-09 від 02.08.2010 року підприємством придбано у фізичної особи ОСОБА_2 автомобіль КС3577 на шасі МАЗ 5337 вантажний автокран з об'ємом двигуна 11150 куб.см., договірна ціна -42000 грн. (у перевіряємо періоді кошти за автомобіль фізичній особі не сплачені). Дата реєстрації вантажного автокрана у ДАІ -24.09.2010 р.

Згідно договору № 08/10/10 від 08.10.2010 року підприємством придбано у ТОВ «Молодіженьский млинарсько-зерновий комплекс» легковий сєдан HYUNDAI ACCENT з об'ємом двигуна 1390 куб. см. Дата реєстрації легкового седана у ДАІ -11.11.2010 року.

За змістом ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд; юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).

Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточні роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Юридичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, платіжні доручення про сплату податку з написом (поміткою) установи банку про зарахування податку по наземних транспортних засобах до територіальних дорожніх фондів, а по водних транспортних засобах - до відповідних бюджетів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських).

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

На підставі ст. 6 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, податок з власників транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем реєстрації цього транспортного засобу.

Сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

За змістом ст. 7 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Посадові особи, винні у приховуванні (неврахуванні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні не за встановленою формою розрахунків чи інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку, притягаються до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

В ході судового розгляду встановлено, що розрахунки на придбані транспортні засоби до податкового органу надані не були, податок сплачено не було. Доказів, спростовуючи викладене, позивачем в ході судового розгляду надано не було, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов ґрунтовного висновку про правомірність винесеного державною податкової інспекцію у Овідіопольському районі Одеської області повідомлення-рішення № 0001251701 від 11.07.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з власників наземних засобів у загальній сумі 530 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно зазначеної частини позовних вимог ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 11.07.2011 року № 0001241701 колегія суддів зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що згідно протоколу № 4 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Транссервіс 2008" від 27 листопада 2009 року затверджено розмір статутного капіталу в сумі 4172500грн. Частки учасників у Статутному капіталі в розмірі 2 086 250 грн належить гр. ОСОБА_3, з яких 220000,0 грн. вноситься до статутного капіталу майном у вигляді вантажного сідлового тягача марки IVECO МОДЕЛЬ МР440е42 номер шасі НОМЕР_1 та причепа бортового марки SAMRO номер шасі НОМЕР_2, а 1866250 грн. формується за рахунок грошового внеску, що складає 50% статутного капіталу. Фактично гр.ОСОБА_3 01.03.2010 року внесено у статутний фонд рухоме майно, а саме вантажний сідловий тягач марки IVECO МОДЕЛЬ МР440е42 номер шасі НОМЕР_1 у сумі 165000грн. та причеп бортового марки SAMRO номер шасі НОМЕР_2 у сумі 55000грн.. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, дата реєстрації сідлового тягача марки IVECO МОДЕЛЬ МР440е42 та причепа бортового - 02.03.2010року, власник TOB «Транссервіс 2008».

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин приписи ст.12 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576 «Про господарські товариства», ст.ст. 715,716 ЦК України кваліфікував вказану операцію як договір міни, відповідно до якої застосовуються положення договору купівлі продажу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна (згідно з п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року це є майно, відмінне від нерухомого (в т. ч. автомобіль)) є з її боку відчуженням такого майна, отже підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду рухоме майно надає фізичній особі корпоративні права, згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом щодо вартості такого майна та повинно сплатити податок на доходи фізичної особи.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Оподаткування доходів, одержуваних громадянами, регулюється від 22 травня 2003 року N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» ( далі Закон N 889).

Згідно із п. 1.2 ст. 1 Закону №889-ІУ дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону), до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п. 1.3 «в»ст. 1 Закону).

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону №889-ІУ.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.

Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону.

При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Згідно з прямими нормами Закону №889, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 25.01.2012 року, справа К-42655/10, номер судового рішення в ЄДРСРУ 21536972.

Таким чином, відсутність у позивача об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб за спірною операцією, виключає можливість визначення йому податкового зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2011 року № 0001241701.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень ППР від 11.07.2011 року № 0001241701 допустив порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення адміністративного позову.

В решті позовних вимог суд першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі № 1570/10416/2011 в частині відмови у задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 11 липня 2011 року №0001241701- скасувати.

Ухвалити в цій частині позовних вимог нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 11 липня 2011 року №0001241701 - скасувати.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду -07 квітня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян