Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/3018/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3018/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство торгівлі технічними тканинами" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство торгівлі технічними тканинами" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2012 року № 0005592220 та № 0005632220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство торгівлі технічними тканинами» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 512/22-205/33690982 від 06 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за третій квартал 2011 року у розмірі 75 440 грн., а також порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 65 600 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року №0005592220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75 440 грн.(за основним платежем) та № 0005632220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 82 000 грн. (65 600 грн. за основним платежем та 16 400 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків податкового органу про відсутність реального характеру операцій між позивачем і контрагентом стали висновки Акту від 31 серпня 2012 року №304/22-2/36449011 документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року-січень 2012 року.

Разом з тим, на підтвердження товарного характеру операцій з ТОВ «Ліга-Груп» позивачем надано первинні документи, а саме: належним чином завірені копії рахунку-фактури № 182 від 01 вересня 2011 року, накладну № 182 від 01 вересня 2011 року, податкову накладну № 182 від 01 вересня 2011 року.

Крім того, здійснення розрахунків позивачем з ТОВ «Ліга-Груп» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Також, на підтвердження використання у господарській діяльності придбаних у ТОВ «Ліга-Груп» труб позивачем надано копії договору поставки, виконання монтажних робіт від 19 вересня 2011 року №1911, згідно з умовами якого ТОВ «Агентство торгівлі технічними тканинами» зобов'язується поставити каркасно-тентову конструкцію (каркас з пофарбованих профільних металевих труб).

Так, виконання вищевказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних монтажних робіт, накладної, податкових накладних, акту звірки взаємних розрахунків, остаточної калькуляції собівартості виробництва продукції.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій, що свідчить про реальний характер операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство торгівлі технічними тканинами" з контрагентом.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 26.03. 2014 року .

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.