Ухвала

від 25.03.2014 по справі 809/959/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р. Справа № 876/7409/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В. З., Гулида Р. М.,

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представника позивача Ступінський Я. В.

представника відповідача Книгиницька М. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську державної податкової служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі № 809/959/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньінжававтосервіс ЛТД" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньінжававтосервіс ЛТД" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську державної податкової служби України, яким просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001142203 від 19 листопада 2012 року.

9 квітня 2013 року позовні вимоги було змінено. З урахуванням змінених позовних вимог позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222203 від 25 березня 2013 року.

Позов мотивує тим, що на підставі акту перевірки за № 10241/22-3/20122395 від 5 листопада 2012 року, всупереч фактичних обставин справи, вимог податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001142203 від 19 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, на 334270,56 грн, з яких 267416,44 грн - основний платіж та 66854,12 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Це податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами такого оскарження прийнято рішення Державної податкової служби України від 25 лютого 2013 року № 2788/6/10-2315, яким податкове повідомлення-рішення № 0001142203 від 19 листопада 2012 року скасовано в частині сплати 36812,74 грн податку з доходів фізичних осіб та 9203,20 грн штрафних (фінансових) санкцій. Після адміністративного перегляду відповідачем 25 березня 2013 року винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000222203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами за основним платежем, у розмірі 230603,70 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57650,92 грн. (а. с.73).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000222203 від 25 березня 2013 року.

З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що перевірка позивача була проведена в порядку передбаченому законодавством, а податкове повідомлення-рішення прийнято як наслідок виявлених в ході такої перевірки.

В судовому засіданні відповідача надав пояснення, апеляційну скаргу підтримав. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем з 19 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами такої складено акт за № 10241/22-3/20122395 від 5 листопада 2012 року. В ході перевірки виявлено порушення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого не утримано податок від суми доходу за фізичних осіб за грудень 2010 року в сумі 100674,90 грн; пунктів 171.2, 172.7 статті 172 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано податок від суми такого доходу за рахунок платника податку за ставкою податку 5%, чим занижено до сплати податок з доходів фізичних осіб за липень 2011 року в сумі 66000 грн та за серпень 2011 року в сумі 63928,80 грн (а. с. 10-58).

На основі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001142203 від 19 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку, на 334270,56 грн, з яких 267416,44 грн - основний платіж та 66854,12 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а. с. 59).

Таке податкове повідомлення рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. За результатами оскарження повідомленням-рішенням № 0001142203 від 19 листопада 2012 року скасовано в частині сплати 36812,74 грн податку з доходів фізичних осіб та 9203,20 грн штрафних (фінансових) санкцій (а. с. 74-79).

З урахуванням результатів оскарження 25 березня 2013 року відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000222203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами за основним платежем, у розмірі 230603,70 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57650,92 грн (а. с. 80).

9 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким позивачем придбано у власність земельну ділянку площею 0,5015 га для розміщення автозаправної станції. Експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 2013498 грн. (а. с. 111-114).

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів від 9 грудня 2010 року № 9356581 набувачем вказаної земельної ділянки є позивач (а. с. 115-116).

Договір купівлі-продажу був виконаний сторонами, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 9 грудня 2010 року прийнято у власність вказану земельну ділянку та платіжним дорученням від 9 грудня 2010 року № 261 про перерахування 2013498 грн продавцю (а. с. 44, 117).

В ході перевірки встановлено, що позивачем згідно з Договором купівлі-продажу земельної ділянки не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 100674,90 грн, тобто порушено підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункт 17.2 статті 17, пункт 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Водночас судом встановлено та не заперечується відповідачем, що із доходу, отриманого ОСОБА_3 від продажу земельної ділянки, згідно даних 1 ДФ нотаріусом ОСОБА_4 як податковим агентом утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 100674,90 грн (кошти перераховані до бюджету 9 грудня 2010 року - у розмірі 30,00 грн, 10 грудня 2010 року - у розмірі 100644,90 грн) (а. с. 45).

Абзацом 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа - підприємець чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом "є" пункту 1.3 статті 1 цього Закону вказано, що до доходу з джерелом його походження з України належать, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.

В підпункті 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 11.3 статті 11 цього Закону податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктові нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Підпунктом 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що, дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (5 відсотків).

Згідно з пунктом 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, які відповідно до Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, відповідно до положень цього закону, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна є нотаріус.

Відтак на сторону договору покладено обов'язок щодо сплати податку, а на нотаріуса, як на податкового агента, покладено обов'язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення та матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність у позивача статусу податкового агента, а відтак і обов'язків, які покладаються на такого агента. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки та оскарженому податковому повідомленні-рішенні, щодо обов'язків позивача нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 100674,90 грн за рахунок платника податку - громадянина ОСОБА_3, є невірними і такими, що не відповідають законодавству.

Також 14 липня 2011 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким позивачем придбано у власність земельну ділянку для розміщення автозаправного пункту зрідженого газу автозаправочної станції та автостоянки, площею 0,8662 га, (кадастровий номер земельної ділянки 3221281201:01:116:0001). Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 579905 грн, ділянку продано за 1120000 грн (а. с. 118-120).

Того ж дня між тими ж сторонами було укладено Договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, згідно з яким позивачем придбано у власність незавершене будівництво автозаправочного комплексу за адресою: Київська область, Броварський район, селищна рада Великодимирська, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 53 км. Загальна вартість об'єкту продажу становить 131520,00 грн, продаж вчинено за ціною 200000 грн (а. с. 124-126).

Обидва договори від 14 липня 2011 року - купівлі-продажу земельної ділянки та об'єкту незавершеного будівництва посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та того ж дня зареєстровані у реєстрі нотаріальних дій за номером 1152 та 1154 відповідно.

14 липня 2011 року сторонами складено та підписано акти приймання-передачі земельної ділянки та незавершеного будівництва автозаправного комплексу (а. с.121, 127).

Позивачем перераховано контрагенту, громадянину Грузії ОСОБА_6 1132000 грн на виконання договору. Цю суму позивачем відображено у ф.1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року, з неї не нараховано і не сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 66000 грн, що стало підставою для висновку про порушення ТзОВ "Волиньінжавтосервіс ЛТД" пунктів 171.2, 172.7 статті 172 Податкового кодексу України.

18 серпня 2011 року між позивачем та ОСОБА_9 було укладено Договори купівлі-продажу земельної ділянки. Даними договорами передбачено, що позивач купує у продавця:,

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0008, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,1 га. Загальна вартість земельної ділянки - 253686 грн (а. с. 172-175);

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0009, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,026 га. Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 65958,00 грн (а. с. 130-133);

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0010, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,1 га. Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 253686 грн (а. с. 166-169);

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0011, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,026 га. Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 65958 грн (а. с. 142-145);

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0012, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,1 га. Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 253686 грн (а. с. 154-157);

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0013, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,026 га. Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 65958 грн (а. с. 148-151);

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0014, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,1 га. Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 253686 грн (а.с.160-163);

- земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки 3210700000:10:038:0015, цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного призначення, площею 0,026 га. Експертна грошова оцінка земельної ділянки - 65958 грн (а.с.136-139).

Названі договори купівлі-продажу земельної ділянки посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та 18 серпня 2011 року зареєстровані у реєстрі нотаріальних дій за номером 4402, 4405, 4408, 4411, 4413, 4417, 4420 та 4423 відповідно.

Як підтвердження виконання договорів до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 135, 141, 147, 153, 159, 165, 171, 177).

На виконання договорів позивачем перераховано ОСОБА_9 1278576 грн. Цю суму позивачем відображено у ф.1 ДФ за ІІІ квартал 2011 року (а. с. 47).

В акті перевірки зазначено, що з укладених договорів позивачем, як податковим агентом не нараховано і не сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 63928,80 грн, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 171.2, 172.7 статті 172 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції вірно застосував положення Податкового кодексу України, оскільки з 1 січня 2011 року спірні правовідносини регулюються саме цим кодексом.

Зокрема підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172-173 цього Кодексу (підпункт 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України).

Статтею 172 цього Кодексу встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (5 відсотків).

В пункті 172.2 статті 172 ПК встановлено, що у такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

Абзацом 1 пункту 172.3 статті 172 цього Кодексу передбачено, що дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії квитанцій, що підтверджують сплату ОСОБА_6 податку на доходи фізичних осіб в сумі 66000 грн, зокрема квитанції № ПН2221 та № ПН2222 від 14 липня 2011 року на суму 56000 грн та 10000 грн відповідно (а. с. 46). Крім того долучено копії квитанцій, що підтверджують сплату ОСОБА_9 податку на доходи фізичних осіб у сумі 63928,80 грн, зокрема квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213126 на суму 3297,90 грн, квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213153 на суму 12684,30 грн, квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213132 на суму 12684,30 грн, квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213206 на суму 3297,90 грн, квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213174 на суму 3297,90 грн, квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213197 на суму 12684,30 грн, квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213058 на суму 12684,30 грн, квитанція від 18 серпня 2011 року № ПН1213190 на суму 3297,90 грн (а. с. 47-48).

Пунктом 172.4 статті 172 ПК України передбачено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Цією ж статтею встановлено, що якщо стороною договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що юридична особа чи фізична особа-підприємець виступає податковим агентом платника податку (фізичної особи) щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну) об'єктів нерухомості іншій фізичній особі у разі, якщо об'єкт нерухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом цієї юридичної особи чи фізичної особи-підприємця. Якщо ж фізична особа отримує дохід не від податкового агента, то вона сама несе відповідальність за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів, отриманих від продажу (обміну) об'єктів нерухомості.

Оскільки позивач при укладенні договорів купівлі-продажу із ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виступав самостійною стороною договору, а не стороною (посередником фізичної особи) в договорі між двома фізичними особами, то відповідно він не міг виступати податковим агентом в цих правовідносинах. Відтак висновки відповідача про те, що ТзОВ "Волиньінжавтосервіс ЛТД" занижено податок з доходів фізичних осіб за липень 2011 року на 66000 грн та за серпень 2011 року у сумі 63928,80 грн є безпідставними та не знаходять своєї підтримки в законодавчих положеннях.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2013 року у справі № 2а-604/1/13 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Улицький В. З.

Гулид Р. М.

Повний текст ухвали складено 31 березня 2014 року