Постанова

від 08.04.2014 по справі 812/1647/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1647/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представників позивача - Буряк Н.О. (наказ від 01.12.2008 № 1-к), Сіденко В.А. (довіреність від 25.03.2014 вих. № 25/03/2014),

представника відповідача - Лейбенка О.Д. (довіреність від 11.11.2013 № 56/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Стандарт-Н» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2014 № 0000031501 та від 31.01.2014 № 0000041501,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2014 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Стандарт-Н» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області в якому позивач просить визнати неправомірними та скасувати прийняті Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області податкові повідомлення-рішення від 31.01.2014 № 0000031501 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12480,00 грн. та визначення штрафної санкції у розмірі 3120,00 грн. та № 0000041501 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35800,00 грн., у т.ч. 28640,00 грн. - основний платіж, 7160,00 грн. - штрафні санкції. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У період з 16.12.2013 по 18.12.2013 відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Стандарт-Н» з питань достовірності бюджетного відшкодування в зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень, вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 25.12.2013 № 388/15-420/36255786.

Згідно акту перевірки встановлені порушення ПП «Стандарт-Н»: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення сум ПДВ 10214,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 7560,00 грн. та за липень 2013 року на суму 2654,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 12480,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 10214,00 грн. та за вересень 2013 року на суму 2266,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до Державного бюджету на загальну суму 28640 грн., в т.ч. за вересень 2013 року на суму 28640 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2014 № 0000031501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 12480,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 3120,00 грн., та від 31.01.2014 № 0000041501, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35800,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 28640,00грн., штрафна санкція - 7160,00 грн.

Позивач з висновками акту перевірки відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими з правової точки зору та такими, що порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання, а винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення - такими, що не відповідають законодавчо встановленим вимогам щодо прийняття рішень контролюючими органами.

Так, між ПП «Стандарт-Н» та TOB «Лугдікон» було укладено договір від 17.04.2013 № 17/4 на поставку продукції згідно специфікації. Продукція, яка придбавалася позивачем у TOB «Лугдікон», відвантажувалася на умовах самовивозу. В рамках здійснення господарських правовідносин за вказаним договором було здійснено дві поставки товарів та сторонами складені наступні документи: рахунок фактура від 01.08.2013 № ЛД-2308002, податкова накладна від 08.08.2013 № 26, видаткова накладна від 12.08.2013 № ЛД-1208001, товарно-транспортна накладна від 12.08.2013 № 004002. Сплата коштів за товар підтверджується платіжних дорученням від 08.08.2013 № 232; рахунок фактура від 23.08.2013 № ЛД-2308001, податкова накладна від 28.08.2013 № 91, видаткова накладна № ЛД-2808001 від 28.08.2013, товарно-транспортна накладна від 28.08.2013 № 004016. Сплата коштів за товар підтверджується платіжних дорученням від 28.08.2013 № 259. Отримана продукція була реалізована на адресу ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» згідно податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Позивач зазначає, що здійснення господарських операцій підтверджується відповідними документами, а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та документами, що свідчать про подальшу реалізацію товару.

Щодо встановлених порушень по взаємовідносинам з МПП «Хобіт» позивач зазначив, що у серпні 2013 року в ПП «Стандарт-Н» не було взаємовідносин із вказаним контрагентом взагалі. Разом з тим, відповідач в акті перевірки робить висновки про відсутність здійснюваних господарських операцій між ПП «Стандарт-Н» та МПП «Хобіт» у липні 2013 року, в той час як згідно наказу на перевірку від 16.12.2013 періодом, за який проводилася перевірка, є серпень, вересень 2013 року.

Таким чином, як зазначає позивач, контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення у липні 2013 року - в період, не охоплений перевіркою, між ПП «Стандарт-Н» та МПП «Хобіт». А отже, висновки, викладені в акті перевірки, є незаконними та суперечать наявним документам та чинному законодавству.

ПП «Стандарт-Н» було подано скаргу від 06.02.2014 № 7 до Ленінської ОДПІ у м. Луганську на винесені податкові повідомлення-рішення від 31.01.2014. Позивач зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» відповідач не направив її за належністю до органу вищого рівня - ГУ Міндоходів у Луганській області, а самостійно розглянув її, надавши відповідь від 14.02.2014 № 4036/15-619, чим позбавив ПП «Стандарт-Н» права перегляду винесених податкових повідомлень-рішень органом вищої ланки.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві, та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись, що на підставі акта перевірки від 25.12.2013 № 388/15-420/36255786 винесені податкові повідомлення - рішення від 31.01.2014 № 0000031501 та № 0000041501. Перевіркою встановлено, що постачальником товарів (робіт, послуг) ПП «Стандарт-Н» у серпні 2013 року було TOB «Лугдікон» (код 38338586). Відповідно до товарно-транспортних накладних від 28.08.2013 № 004016 та від 12.08.2013 № 004002 автопідприємство - TOB «ЛКФ «Сервіс-Груп» (код 37990819).

Листом від 10.01.2014 № 159/12-32-07-01, отриманим від Головного оперативного відділу Ленінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, в ході проведених заходів встановлено, що автомобілі ДАВ за державним номером НОМЕР_1 та Мітсубіши за державним номером НОМЕР_2, зазначені в товарно-транспортних накладних від 28.08.2013 № 004016 та від 12.08.2013 № 004002, на території України не зареєстровані.

ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області актом від 13.11.2013 № 185/12-33-22-02/38338586 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Лугдікон» з платниками податків за період з 01.07.2013 по 30.09.2013 в розділі «4. Висновок», встановлено порушення: TOB «Лугдікон» не знаходиться за податковою адресою, не надав документи, встановлено відсутність здійснення господарських операцій TOB «Лугдікон» з придбання товару від контрагентів за період 01.07.2013 по 30.09.2013 на загальну суму ПДВ 1434304,00 грн., в результаті чого не підтверджується реальність операції з поставки товару на адресу контрагентів-покупців на суму ПДВ 1473470,00 грн. за період з 01.07.2013 по 30.09.2013.

Відповідач зазначає, що за аналізом баз даних та інформаційно-аналітичних систем Міндоходів TOB «Лугдікон» придбає у перевіряємому періоді товари (роботи, послуги) від контрагентів - постачальників: липень 2013 року на суму ПДВ 352826 грн.; серпень 2013 року на суму ПДВ 374240,86 грн.; вересень 2013 року на суму ПДВ 423280 грн., а продає товари (роботи, послуги) контрагентам - покупцям: липень 2013 року на суму ПДВ 335175 грн.; серпень 2013 року на суму ПДВ 715015 грн.; вересень 2013 року на суму ПДВ 423280 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач робить висновок, що в TOB «Лугдікон» відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за період з 01.07.2013 по 30.09.2013. Таким чином, витрати та податковий кредит від вартості нібито придбання товарів (робіт, послуг) ПП «Стандарт-Н» від TOB «Лугдікон» за рахунок викладених обставин не підтверджено, а відповідно і суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та податкового кредиту за відсутності умови продажу, не підтверджено.

Крім того, як зазначає відповідач, перевіркою встановлено, що постачальником товарів (робіт, послуг) ПП «Стандарт-Н» у серпні 2013 року було МПП «Хобіт» (код 20164933).

Відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки МПП «Хобіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час продажу товарів (робіт, послуг) TOB «Друктелесервіс», за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 від 30.10.2013 № 595/12-34-22-04/11/20164933, проведеною ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області, в розділі «4. Висновок» встановлено порушення МПП «Хобіт» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 521046,00 грн., в т.ч. за липень 2013 року в сумі ПДВ 521046,00 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 542762,00 грн. У МПП «Хобіт» власні (орендовані) офісні, складські та виробничі приміщення відсутні. Відповіддю начальника центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів обслуговування, від 03.09.2013 № 4128 підтверджується, що станом на 27.08.2013 за МПП «Хобіт» відсутні зареєстровані транспортні засоби. Відповідно до довідки Ленінської ОДПІ у м. Луганську від 23.09.2013 № 1625 підприємство не знаходиться за податковою адресою. Будь-які пояснення стосовно діяльності МПП «Хобіт» за липень 2013 року колишній директор ОСОБА_4 (на теперішній час голова ліквідаційної комісії) не надав.

Таким чином, відповідач зазначає, що витрати та податковий кредит від вартості нібито придбання товарів (робіт, послуг) ПП «Стандарт-Н» від МПП «ХОБІТ» не підтверджено.

Щодо твердження позивача про порушення права на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідач зазначив, що надана ПП «Стандарт-Н» скарга від 06.02.2014 оформлена без дотримання вимог статті 56 Податкового кодексу України, оскільки не містить резолютивної частини, позивач не вимагає перегляду ані висновків акту перевірки, ані прийнятих на його підставі податкових повідомлень - рішень. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом установлено, що ПП «Стандарт-Н» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.11.2008 за № 1 382 107 0001 015750 (арк. справи 9). Основними видами діяльності підприємства за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (46.90), виготовлення виробів із бетону для будівництва (23.61), різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (23.70), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), вантажний автомобільний транспорт (49.41), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20) (арк. справи 16).

Позивач перебуває на податковому обліку в Ленінській ОДПІ у м. Луганську з 25.11.2008 за № 6095 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100164595 (арк. справи 17-18).

20.08.2013 позивачем було подано до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року, де в рядку 17 визначено суму податкового кредиту 135067 грн. (арк. справи 137-138).

11.09.2013 ПП «Стандарт-Н» подало до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, де в рядку 23.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, 30906 грн. (арк. справи 41-42).

21.10.2013 ПП «Стандарт-Н» подало до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, де в рядку 23.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, 2266 грн. (арк. справи 46-47).

На підставі наказу від 16.12.2013 № 718 та направлення від 16.12.2013 № 580 головним державним інспектором відділу контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Стандарт-Н» з питань достовірності бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за серпень, вересень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 25.12.2013 № 388/15-420/36255786 (арк. справи 32-38).

За висновками акту перевірки встановлено порушення ПП «Стандарт-Н»: пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення сум ПДВ 10214,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 7560,00 грн. та за липень 2013 року на суму 2654,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 12480,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 10214,00 грн. та за вересень 2013 року на суму 2266,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до Державного бюджету на загальну суму 28640 грн., в т.ч. за вересень 2013 року на суму 28640 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з не підтвердженням в ході перевірки господарських операцій позивача з TOB «Лугдікон» і МПП «Хобіт».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.01.2014 № 0000031501, яким Приватному підприємству «Стандарт-Н» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 12480 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3120 грн.; від 31.01.2014 № 0000041501, яким Приватному підприємству «Стандарт-Н» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35800 грн., у тому числі за основним платежем - 28640 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7160 грн. (арк. справи 26, 28).

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що 17.04.2013 ТОВ «Лугдікон» в особі директора Істоміна В.Л., діючого на підставі статуту, далі «Продавець», з однієї сторони та Приватне підприємство «Стандарт-Н» в особі директора Буряк Н.А., діючого на підставі статуту, далі «Покупець», з іншої сторони, уклали договір № 17/4, згідно з яким «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупцю», а «Покупець» прийняти та оплатити вироби (далі Продукція) перелік, кількість та ціна якої вказана в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною дійсного Договору (арк. справи 65-66).

Відповідно до додатку № 1 до договору від 17.04.2013 № 17/4 загальна сума постачання за цією специфікацією складає 102104,64 грн., у т.ч. ПДВ - 17017,44 грн. (арк. справи 67).

На підтвердження виконання вказаного договору 01.08.2013 ТОВ «Лугдікон» було складено та надано позивачу рахунок-фактуру від 01.08.2013 № ЛД-108002, видаткову накладну від 12.08.2013 № ЛД-1208001 та податкову накладну від 08.08.2013 № 26 на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 6 штук, ціною 2700 грн. кожна, загальна сума: 19440,00 грн., у т.ч. ПДВ 3240,00 грн. (арк. справи 127-129). Транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.08.2013 № 004002, відповідно до якої автопідприємство ТОВ «ЛКФ «Сервіс-Груп» марка автомобіля ДАФ НОМЕР_1, водій ОСОБА_7 (арк. справи 130), відповідно до довідки ТОВ «ЛКФ «Сервіс-Груп» в товарно-транспортній накладній від 12.08.2013 № 004002 допущено описку в графі «марка автомобіля», вірним є наступне значення ДАФ НОМЕР_1 (арк. справи 100-101), оплата товару підтверджується платіжним дорученням від 08.08.2013 № 232 на суму 19440,00 грн. (арк. справи 126).

23.08.2013 ТОВ «Лугдікон» було складено та надано ПП «Стандарт-Н» рахунок-фактуру від 23.08.2013 № ЛД-2308001, видаткову накладну від 23.08.2013 № ЛД-2308001 та податкову накладну на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 8 штук, ціною 2700 грн. кожна, загальна сума: 25920 грн., у т.ч. ПДВ 4320 грн. (арк. справи 68-70). Транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.08.2013 № 004016, відповідно до якої автопідприємство ТОВ «ЛКФ «Сервіс-Груп» марка автомобіля Митсубиши НОМЕР_2, водій ОСОБА_8 (арк. справи 71), оплата товару підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2013 № 259 на суму 25920,00 грн. (арк. справи 72).

Відповідно до свідоцтва № 200075373 ТОВ «Лугдікон» є платником податку на додану вартість (арк. справи 113).

28.05.2013 МПП «Хобіт» в особі директора Шерементьєва В.Н., діючого на підставі статуту, далі «Продавець», з однієї сторони та Приватне підприємство «Стандарт-Н» в особі директора Буряк Н.А., діючого на підставі статуту, далі «Покупець», з іншої сторони, уклали договір № 3, з гідно з яким «Продавець» зобов'язується передати, а «Покупець» прийняти та оплатити продукцію (далі Товар) перелік, кількість та ціна якої вказана в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною дійсного Договору (арк. справи 147).

Відповідно до специфікації від 20.07.2013 № 1 загальна сума постачання складає 8784,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1464,00 грн. Згідно зі специфікацією від 29.07.2013 № 2 загальна сума постачання складає 7140,24 грн., у т.ч. ПДВ - 1190,04 грн. (арк. справи 145-146). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 20.07.2013 № 2007-1, відповідно до якої автопідприємство ПП «Лутінвест», автомобіль Газ33021 в„– НОМЕР_3, водій ОСОБА_10, від 29.07.2013 № 2907-3, відповідно до якої автопідприємство ПП «Лутінвест», автомобіль Газ33021 в„– НОМЕР_3, водій ОСОБА_10 (арк. справи 143-144).

Відповідно до свідоцтва № 200123718 МПП «Хобіт» є платником податку на додану вартість (арк. справи 149).

Реалізація позивачем отриманої продукції в подальшій своїй господарській діяльності підтверджується наступним. Так, 10.01.2013 Дочірнє підприємство «Трансмашінвест» Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» в особі директора Мартиненко А.Б., діючого на підставі статуту, далі «Покупець», з однієї сторони та Приватне підприємство «Стандарт-Н» в особі директора Буряк Н.А., діючого на підставі статуту, далі «Продавець», з іншої сторони, уклали договір № 213004, з гідно з яким «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупцю», а «Покупець» прийняти та оплатити вироби (далі Продукція) перелік, кількість та ціна якої вказана в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною дійсного Договору (арк. справи 51-52).

На підтвердження виконання вказаного договору 20.07.2013 позивачем було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» специфікацію № 55, рахунок-фактуру від 20.07.2013 № 138-1, видаткову накладну від 20.07.2013 № 138-1 та податкову накладну від 20.07.2013 № 138-1 на постачання товару на загальну сум: 9000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1500,00 грн. (арк. справи 157-160). Транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 20.07.2013, відповідно до якої автопідприємство ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ», марка автомобіля FAW НОМЕР_4, водій ОСОБА_12 (арк. справи 161), довіреність на отримання товару надана 20.07.2013 ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_13 паспорт серії НОМЕР_5 (арк. справи 162).

29.07.2013 позивачем було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» специфікацію № 52, рахунок-фактуру від 29.07.2013 № 143, видаткову накладну від 29.07.2013 № 143 та податкову накладну від 29.07.2013 № 143 на постачання товару на загальну сум: 7612,06 грн., у т.ч. ПДВ 1268,68 грн. (арк. справи 163-166). Транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.07.2013, відповідно до якої автопідприємство ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ», марка автомобіля FAW НОМЕР_4, водій ОСОБА_12 (арк. справи 168), довіреність на отримання товару надана 29.07.2013 ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_13 паспорт серії НОМЕР_5 (арк. справи 167).

12.08.2013 позивачем було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» специфікацію № 56, рахунок-фактуру від 12.08.2013 № 148, видаткову накладну від 12.08.2013 № 148 та податкову накладну від 12.08.2013 № 148 на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 6 штук, ціною 3200 грн. кожна, загальна сума: 23040 грн., у т.ч. ПДВ 3840 грн. (арк. справи 114-116, 119). Транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.08.2013, відповідно до якої автопідприємство ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ», марка автомобіля DAEWOO LANOS 24-327 АХ, водій ОСОБА_14 (арк. справи 117), довіреність на отримання товару надана 12.08.2013 ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_13 паспорт серії НОМЕР_5 (арк. справи 118).

28.08.2013 позивачем було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» специфікацію № 66, рахунок-фактуру від 28.08.2013 № 161, видаткову накладну від 28.08.2013 № 161 та податкову накладну від 28.08.2013 № 161 на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 8 штук, ціною 3200 грн. кожна, загальна сума: 30720 грн., у т.ч. ПДВ 5120 грн. (арк. справи 120-122, 125). Транспортування вказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.08.2013, відповідно до якої автопідприємство ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ», марка автомобіля DAEWOO LANOS 24-327 АХ, водій ОСОБА_14 (арк. справи 124), довіреність на отримання товару надана 28.08.2013 ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_13 паспорт серії НОМЕР_5 (арк. справи 123).

Відповідно до свідоцтва № 100345147 ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» є платником податку на додану вартість (арк. справи 171).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не приймаються посилання відповідача на те, що автомобілі автопідприємства TOB «ЛКФ «Сервіс-Груп» DAF за державним номером НОМЕР_1 та MITSUBISHI за державним номером НОМЕР_2, які вказані в товарно-транспортних накладних від 12.08.2013 № 004002 та від 28.08.2013 № 004616, на території України не зареєстровані, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль DAF за державним номером НОМЕР_1 зареєстровано 28.04.2009, а автомобіль MITSUBISHI за державним номером НОМЕР_2 зареєстровано 27.08.2011 (арк. справи 101-136).

Таким чином, суд вважає встановленим, що позивачем вчинялися дії, що становлять зміст господарських операцій, тому наведені обставини свідчать про наявність факту реального здійснення господарської діяльності підприємством позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у контрагента позивача необхідної матеріально-технічної бази не може бути достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

В судовому засіданні встановлено та документально підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Лугдікон», ПП «Хобіт» та ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз». Порушень податкового законодавства з боку позивача відповідачем не доведено.

Щодо доводів відповідача про те, що податковий кредит ПП «Стандарт-Н» у липні 2013 року сформовано за рахунок підприємств з ознаками «сумнівності», суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України на покупця товарів (робіт, послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту перевіряти дотримання постачальниками товарів (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Також суд зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ПП «Стандарт-Н» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 12480 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 3120 грн., та збільшення ПП «Стандарт-Н» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35800 грн., у тому числі за основним платежем - 28640 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7160 грн., тому позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2014 № 0000031501 та від 31.01.2014 № 0000041501 підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача на те, що скаргу від 06.02.2014 № 7 відповідач розглянув самостійно, а не направив її за належністю до органу вищого рівня - ГУ Міндоходів у Луганській області, чим позбавив позивача права перегляду винесених податкових повідомлень-рішень органом вищої ланки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 56.1., 56.2, 56.3. статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.5 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Так, в порушення зазначених вимог Податкового кодексу України скаргу від 06.02.2014 № 7 позивачем було подано не до контролюючого органу вищого рівня, а контролюючому органу, яким прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення. Окрім того, звернення носило інформативний характер, в якому позивач повідомляв про певні обставини, та не містило резолютивної частини з вимогами перегляду висновків акту перевірки та/або прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень від 31.01.2014 № 0000031501 та від 31.01.2014 № 0000041501.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було надано відповідь на скаргу від 14.02.2014 № 4036/15-619 в межах наділених повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. (арк. справи 2). У зв'язку з задоволенням позовних вимог судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Стандарт-Н» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2014 № 0000031501 та від 31.01.2014 № 0000041501 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 31.01.2014 № 0000031501, яким Приватному підприємству «Стандарт-Н» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 12480 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3120 грн.; від 31.01.2014 № 0000041501, яким Приватному підприємству «Стандарт-Н» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35800 грн., у тому числі за основним платежем - 28640 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7160 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Стандарт-Н» судові витрати в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 14 квітня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун