Ухвала

від 21.05.2014 по справі 812/1647/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року справа №812/1647/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 812/1647/14 за позовом Приватного підприємства «Стандарт-Н» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Стандарт-Н» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування прийнятих Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області податкових повідомлень-рішень від 31.01.2014 року № 0000031501 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12480,00 грн. та визначення штрафної санкції у розмірі 3120,00 грн., та № 0000041501 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35800,00 грн., у т.ч. 28640,00 грн. - основний платіж, 7160,00 грн. - штрафні санкції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 812/1647/14 (суддя Свергун І.О.) адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 31.01.2014 року № 0000031501, яким Приватному підприємству «Стандарт-Н» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 12480 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3120 грн.; від 31.01.2014 року № 0000041501, яким Приватному підприємству «Стандарт-Н» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35800 грн., у тому числі за основним платежем - 28640 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7160 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує на тому, що листом від 10.01.2014 року № 159/12-32-07-01 Головного оперативного відділу Ленінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області було доведено, що в ході проведених заходів встановлено, що автомобілі ДАВ за державним номером НОМЕР_8 та Мітсубіши за державним номером НОМЕР_7, на території України не зареєстровані.

Зазначає, що ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області актом від 13.11.2013 року № 185/12-33-22-02/38338586 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Лугдікон» з платниками податків за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року в розділі «4. Висновок» було встановлено порушення: TOB «Лугдікон» не знаходиться за податковою адресою, не надало документи, встановлено відсутність здійснення господарських операцій TOB «Лугдікон» з придбання товару від контрагентів за період 01.07.2013 року по 30.09.2013 року на загальну суму ПДВ 1434304,00 грн., в результаті чого, не підтверджується реальність операції з поставки товару на адресу контрагентів-покупців на суму ПДВ 1473470,00 грн. за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року.

Також, зазначає, що на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від Ленінської ОДПІ у м. Луганську було надіслано довідку від 23.09.2013 року № 1625 з позначкою про відсутність за місцезнаходженням платника податків та висновок від 26.09.2013 року № 1853/12-32-07-01 в якому зазначено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. Крім того, надіслано супровіднім листом від 17.10.2013 року № 2559/7/12-36-07-01 пояснення ОСОБА_2, згідно якого колишнім директором ОСОБА_2 (на теперішній час голова ліквідаційної комісії) було повідомлено, що усіма питаннями по підприємству займається ОСОБА_3

Таким чином, витрати та податковий кредит від вартості нібито придбання товарів (робіт, послуг) ПП «Стандарт-Н» від МПП «ХОБІТ» не підтверджено, а відповідно і суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та податкового кредиту за відсутності умови продажу, не підтверджено.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірним оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Сторони, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у розгляді справи не заявлялось, у зв'язку з чим, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.

Приватне підприємство «Стандарт-Н» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.11.2008 року за № 13821070001015750, ідентифікаційний код 36255786, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 485093, місце знаходження відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 91055, м. Луганськ, вул. Пушкіна, буд. 1а.

Перебуває на податковому обліку в Ленінській ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області з 25.11.2008 № 6095 та є платником податку на додану вартість, види діяльності за КВЕД-2010: неспеціалізована оптова торгівля (46.90), виготовлення виробів із бетону для будівництва (23.61), різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (23.70), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), вантажний автомобільний транспорт (49.41), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

17.04.2013 року ТОВ «Лугдікон» в особі директора Істоміна В.Л., діючого на підставі статуту, далі «Продавець», з однієї сторони та Приватне підприємство «Стандарт-Н» в особі директора Буряк Н.А., діючого на підставі статуту, далі «Покупець», з іншої сторони, уклали договір № 17/4, згідно з яким «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупцю», а «Покупець» прийняти та оплатити вироби (далі Продукція) перелік, кількість та ціна якої вказана в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною дійсного Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору від 17.04.2013 № 17/4 загальна сума постачання за цією специфікацією складає 102104,64 грн., у т.ч. ПДВ - 17017,44 грн.

01.08.2013 року ТОВ «Лугдікон» було складено та надано позивачу рахунок-фактуру від 01.08.2013 року № ЛД-108002, видаткову накладну від 12.08.2013 року № ЛД-1208001 та податкову накладну від 08.08.2013 року № 26 на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 6 штук, ціною 2700 грн. кожна, загальна сума: 19440,00 грн., у т.ч. ПДВ 3240,00 грн.

Транспортування вказаного товару, згідно до товарно-транспортної накладної від 12.08.2013 № 004002 автопідприємства ТОВ «ЛКФ «Сервіс-Груп» було здійснено автомобілем ДАФ НОМЕР_8, водій ОСОБА_6 відповідно до довідки ТОВ «ЛКФ «Сервіс-Груп» в товарно-транспортній накладній від 12.08.2013 року № 004002 допущено описку в графі «марка автомобіля», вірним є ДАФ НОМЕР_8.

Оплата товару, згідно платіжного доручення від 08.08.2013 року № 232 була проведена на суму 19440,00 грн.

23.08.2013 року ТОВ «Лугдікон» складено та надано ПП «Стандарт-Н» рахунок-фактуру від 23.08.2013 року № ЛД-2308001, видаткову накладну від 23.08.2013 року № ЛД-2308001 та податкову накладну на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 8 штук, ціною 2700 грн. кожна, загальна сума: 25920 грн., у т.ч. ПДВ 4320 грн.

Транспортування вказаного товару, згідно до товарно-транспортної накладної від 28.08.2013 року № 004016 автопідприємства ТОВ «ЛКФ «Сервіс-Груп» було здійснено автомобілем Митсубиши НОМЕР_7, водій ОСОБА_7

Згідно до платіжного доручення від 28.08.2013 року № 259 оплата товару відбулася на суму 25920,00 грн.

Відповідно до Свідоцтва № 200075373 ТОВ «Лугдікон» є платником податку на додану вартість.

28.05.2013 року МПП «Хобіт» в особі директора Шерементьєва В.Н., діючого на підставі статуту, далі «Продавець», з однієї сторони та Приватне підприємство «Стандарт-Н» в особі директора Буряк Н.А., діючого на підставі статуту, далі «Покупець», з іншої сторони, уклали Договір № 3, з гідно з яким «Продавець» зобов'язується передати, а «Покупець» прийняти та оплатити продукцію (далі Товар) перелік, кількість та ціна якої вказана в Специфікаціях, які являються невід'ємною частиною дійсного Договору.

Відповідно до Специфікації від 20.07.2013 року № 1 загальна сума постачання складає 8784,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1464,00 грн. Згідно зі Специфікацією від 29.07.2013 № 2 загальна сума постачання складає 7140,24 грн., у т.ч. ПДВ - 1190,04 грн.

Транспортування товару, згідно до товарно-транспортних накладних від 20.07.2013 року № 2007-1 та від 29.07.2013 року № 2907-3, автопідприємства ПП «Лутінвест», відбулося автомобілем ГАЗ державний номер 33021 № НОМЕР_5, водій ОСОБА_9,.

Згідно до Свідоцтва № 200123718 МПП «Хобіт» є платником податку на додану вартість.

10.01.2013 року Дочірнє підприємство «Трансмашінвест» Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» в особі директора Мартиненко А.Б., діючого на підставі статуту, далі «Покупець», з однієї сторони та Приватне підприємство «Стандарт-Н» в особі директора Буряк Н.А., діючого на підставі статуту, далі «Продавець», з іншої сторони, уклали Договір № 213004, згідно з яким «Продавець» зобов'язується передати у власність «Покупцю», а «Покупець» прийняти та оплатити вироби (далі Продукція) перелік, кількість та ціна якої вказана в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною дійсного Договору.

На підтвердження виконання вказаного Договору 20.07.2013 року позивачем було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» Специфікацію № 55, рахунок-фактуру від 20.07.2013 року № 138-1, видаткову накладну від 20.07.2013 року № 138-1 та податкову накладну від 20.07.2013 року № 138-1 на постачання товару на загальну суму 9000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1500,00 грн.

Транспортування вказаного товару, згідно до товарно-транспортної накладної від 20.07.2013 року автопідприємства ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ», здійснювалася автомобілем FAW НОМЕР_9, водій ОСОБА_11 Довіреність на отримання товару надана 20.07.2013 року ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_12 (паспорт серії НОМЕР_10).

29.07.2013 року ПП «Стандарт-Н» було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» Специфікацію № 52, рахунок-фактуру від 29.07.2013 року № 143, видаткову накладну від 29.07.2013 року № 143 та податкову накладну від 29.07.2013 року № 143 на постачання товару на загальну суму 7612,06 грн., у т.ч. ПДВ 1268,68 грн.

Транспортування вказаного товару, згідно до товарно-транспортної накладної від 29.07.2013 року автопідприємства ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ», здійснювалась автомобілем FAW НОМЕР_9, водій ОСОБА_11 Довіреність на отримання товару надана 29.07.2013 року ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_12 (паспорт серії НОМЕР_10).

12.08.2013 року ПП «Стандарт-Н» було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» специфікацію № 56, рахунок-фактуру від 12.08.2013 року № 148, видаткову накладну від 12.08.2013 року № 148 та податкову накладну від 12.08.2013 року № 148 на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 6 штук, ціною 3200 грн. кожна, загальна сума 23040 грн., у т.ч. ПДВ 3840 грн.

Транспортування вказаного товару, згідно до товарно-транспортної накладної від 12.08.2013 року автопідприємства ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ», здійснювалась автомобілем DAEWOO LANOS НОМЕР_11, водій ОСОБА_13 Довіреність на отримання товару надана 12.08.2013 ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_12 (паспорт серії НОМЕР_10).

28.08.2013 року ПП «Стандарт-Н» було складено та надано ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» Специфікацію № 66, рахунок-фактуру від 28.08.2013 року № 161, видаткову накладну від 28.08.2013 року № 161 та податкову накладну від 28.08.2013 року № 161 на постачання фрези 07.22.80.4020, кількістю 8 штук, ціною 3200 грн. кожна, загальна сума 30720 грн., у т.ч. ПДВ 5120 грн.

Транспортування вказаного товару, згідно до товарно-транспортної накладної від 28.08.2013 року автопідприємства ДП «Трансмашінвест» ПАТ «ЛТЗ» було здійснено автомобілем DAEWOO LANOS НОМЕР_11, водій ОСОБА_13 Довіреність на отримання товару надана 28.08.2013 року ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» ОСОБА_12 (паспорт серії НОМЕР_10).

Відповідно до свідоцтва № 100345147 ДП «Трансмашінвест» ПАТ «Луганськтепловоз» є платником податку на додану вартість.

20.08.2013 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року, де в рядку 17 визначено суму податкового кредиту 135067 грн.

11.09.2013 року ПП «Стандарт-Н» подало до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, де в рядку 23.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, 30906 грн..

21.10.2013 року ПП «Стандарт-Н» подало до Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, де в рядку 23.2 визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, 2266 грн.

З 16.12.2013 року по 18.12.2013 року, на підставі наказу від 16.12.2013 року № 718 та направлення від 16.12.2013 року № 580, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1238, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Стандарт-Н» з питань достовірності бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за серпень, вересень 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт від 25.12.2013 року № 388/15-420/36255786 та встановлені наступні порушення: пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення сум ПДВ 10214,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 7560,00 грн. та за липень 2013 року на суму 2654,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 12480,00 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 10214,00 грн. та за вересень 2013 року на суму 2266,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до Державного бюджету на загальну суму 28640 грн., в т.ч. за вересень 2013 року на суму 28640 грн.

Як вбачається з акту перевірки, встановлені порушення обґрунтовані не підтвердженням в ході перевірки господарських операцій позивача з TOB «Лугдікон» і МПП «Хобіт».

31 січня 2014 року Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на підставі акту перевірки, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123, п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № форми «Р» № 0000041501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35800 грн., у тому числі за основним платежем - 28640 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7160 грн.;

- форми «В1» № 0000031501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 12480 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3120 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковим повідомленням-рішенням, направив скаргу до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Рішенням відповідача від 14.02.2014 року № 4036/15-619 висновки акту перевірки від 25.12.2013 року № 388/15-420/36255786 залишені без змін.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, податкова інспекція вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України..

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який, зокрема, містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підпунктами 200.1 - та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки здійснення господарської діяльності між позивачем та TOB «Лугдікон» і МПП «Хобіт» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду доказів наміру позивача порушити публічний порядок при укладені договорів з TOB «Лугдікон» і МПП «Хобіт», або наявності вироку суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо при укладенні та виконанні таких договорів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що виконання угод позивача з TOB «Лугдікон» і МПП «Хобіт» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що автомобілі автопідприємства TOB «ЛКФ «Сервіс-Груп» DAF за державним номером НОМЕР_8 та MITSUBISHI за державним номером НОМЕР_7, які вказані в товарно-транспортних накладних від 12.08.2013 року № 004002 та від 28.08.2013 року № 004616, на території України не зареєстровані, колегія суддів зазначає наступне.

Норми Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних у разі укладення договорів про перевезення вантажів з перевізником.

Дана норма кореспондується з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», якою затверджений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні. Так, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах таким документом є товарно-транспортна накладна; для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб це - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані товарно-транспортні накладні по договорам з TOB «Лугдікон» і МПП «Хобіт».

Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль DAF за державним номером НОМЕР_8 зареєстровано 28.04.2009 року, а автомобіль MITSUBISHI за державним номером НОМЕР_7 зареєстровано 27.08.2011 року (а.с.101,136).

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо скасування податкових повідомлень - рішень Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 31.01.2014 року № 0000031501 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 12480,00 грн. та визначення штрафної санкції у розмірі 3120,00 грн. та № 0000041501 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 35800,00 грн., у т.ч. 28640,00 грн. - основний платіж, 7160,00 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 812/1647/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 812/1647/14 за позовом Приватного підприємства «Стандарт-Н» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська