Постанова

від 02.04.2014 по справі 826/2219/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2014 року 17:47 № 826/2219/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Блудчого В.М., відповідача - Мірошниченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року № 0006972207, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 квітня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 лютого 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер» (далі - ТОВ «Зеррінгер», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року № 0006972207.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Мега Білдінг Груп», ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», ТОВ «Контракт Менеджмент» податкових накладних. А тому, на думку позивача, висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки, а також прийняте за результатами її проведення податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На його думку, господарські операції позивача з контрагентами не мають реального характеру.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Зеррінгер» (код ЄДРПОУ 32913389) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 28 квітня 2004 року, запис в ЄДР № 10661200000000817. Місцезнаходження ТОВ «Зеррінгер» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 7.

ТОВ «Зеррінгер» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13 травня 2004 року за № 40855 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно свідоцтва від 01 квітня 2011 року № 100330976 позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 329133826522).

До видів діяльності ТОВ «Зеррінгер» за КВЕД відносяться: 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Зеррінгер» (код ЄДРПОУ 32913389) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Мега Білдінг Груп» (код ЄДРПОУ 37414168), ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122), ТОВ «Контракт Менеджмент» (код ЄДРПОУ 37567159) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 25 липня 2013 року № 487/22-20/32913389.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 2 465 171, 00 грн., у тому числі: за березень 2012 року на суму 11 637, 00 грн., за квітень 2012 року на суму 44 720, 00 грн., за червень 2012 року на суму 2 227 311, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 108 506, 00 грн., за вересень 2012 року на суму 5 636, 00 грн., за жовтень 2012 року на суму 11 980, 00 грн., за листопад 2012 року на суму 55 381, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 25 липня 2013 року № 487/22-20/32913389 заступником начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2013 року № 0003362207, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абзаців 1, 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Зеррінгер» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 714 788, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 171 830, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 542 958, 00 грн.

ТОВ «Зеррінгер» оскаржило податкове повідомлення-рішення відповідача в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 жовтня 2013 року № 5706/10/26151004 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 серпня 2013 року № 0003362207 скасовано в частині основного платежу у розмірі 36 352, 00 грн. та у частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 091, 00 грн., первинну скаргу задоволено частково.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року № 1869416/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 серпня 2013 року № 0003362207 залишено без змін з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, скаргу залишено без задоволення.

25 листопада 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві враховуючи рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25 жовтня 2013 року № 5706/10/26151004 винесено податкове повідомлення-рішення № 0001522300, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абзаців 1, 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Зеррінгер» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 714 788, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 2 135 468, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 533 867, 00 грн.

Незгода з вказаним рішенням обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Зеррінгер», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення спірного наказу) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122) та ТОВ «Контракт Менеджмент» (код ЄДРПОУ 37567159) в періоді, що перевірявся.

В підтвердження права на формування податкового кредиту позивачем надано суду:

- договори від 05 липня 2012 року № 050712/1, від 06 серпня 2012 року № 060812, від 08 листопада 2012 року № 081112-2, від 08 листопада 2012 року № 081112-1, від 19 листопада 2012 року № 191112 про виконання робіт, укладені між ТОВ «Зеррінгер» (замовник) та ТОВ «Контракт Менеджмент» (виконавець), за умовами яких замовник доручає а виконавець зобов'язується на свій ризик виконати роботи по обробці будівельних матеріалів із наданого Замовником матеріалу та на його території в обсягах, кількості та номенклатурі згідно Специфікацій, які оформлюються та підписуються сторонами. На виконання вказаних договорів позивачем надано: специфікації, акти виконаних робіт, податкові накладні;

- договори поставки від 01 серпня 2012 року № 010812, від 01 червня 2012 року № 010612, укладені між ТОВ «Зеррінгер» (покупець) та ТОВ «Контракт Менеджмент» (постачальник), за умовами яких постачальник зобов'язується поставляти покупцеві матеріали, що визначаються у Договорі (продукцію), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість. На виконання вказаного договору позивачем надано: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні;

- договір від 24 січня 2012 року № 2401/1, укладений між ТОВ «Зеррінгер» (замовник) та ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (виконавець), за умовами якого замовник доручає та зобов'язується прийняти і оплатити, а виконавець приймає на себе зобов'язання розробити та передати замовнику проектну документацію стадії «Робоча документація» на розробку навісної вентильованої фасадної системи з облаштуванням карнизів, а також здійснювати авторський нагляд за відповідністю виконуваних будівельно-монтажних робіт проектній документації стадії «Робоча документація» на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлового будинку та будівництво громадського, торговельно-офісно-готельного комплексу з підземною автостоянкою на вул. Різницькій/Московській, 2/32-34 у Печерському районі м. Києва» та передати замовнику погоджену робочу документацію у встановлений Договором строк, а замовник зобов'язується сплатити виконавцю вартість робіт. На виконання вказаного договору позивачем надано податкову накладну;

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази правомірності формування позивачем відповідних сум податкового кредиту, з огляду на наступне.

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122) правочинів надано письмовий доказ, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_4 (засновника «Бізнес Ресурс 2011») відповідно до якого останній пояснив, що до діяльності вказаного підприємства ніякого відношення не має, нікого від свого імені на ведення господарської діяльності не уповноважував, печатки підприємств не отримував, підприємство зареєстрував за грошову винагороду.

Окрім цього, судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складені акти:

- від 08 листопада 2012 року № 4713/22-4/37567159 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контракт Менеджмент» (код за ЄДРПОУ 37567159) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «АЙ ЕМ ЕЙ ЕНТЕРТЕЙНМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 35085706) за серпень 2012 року»;

- від 04 жовтня 2012 року № 4112/22-9/37567122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року»;

- від 04 січня 2013 року № 5/22-9/37567122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень-травень, липень-серпень, жовтень 2012 року».

Як вбачається з акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 08 листопада 2012 року № 4713/22-4/37567159 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контракт Менеджмент» (код за ЄДРПОУ 37567159) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «АЙ ЕМ ЕЙ ЕНТЕРТЕЙНМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 35085706) за серпень 2012 року», не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «АЙ ЕМ ЕЙ ЕНТЕРТЕЙНМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 35085706) в серпні 2012 року на суму податку на додану вартість 568233,35 грн. та відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Контракт Менеджмент» до контрагентів-покупців у серпні 2012 року.

У зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «Контракт Менеджмент» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від контрагента-постачальника ТОВ «АЙ ЕМ ЕЙ ЕНТЕРТЕЙНМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 35085706) в серпні 2012 року, у ТОВ «Контракт Менеджмент» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям.

Вищенаведене свідчить про те, що правочини між ТОВ «Контракт Менеджмент» та контрагентами-покупцями в серпні 2012 року, зазначеним ним у додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Виходячи з наведеного, ТОВ «Контракт Менеджмент» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Як вбачається з актів ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04 жовтня 2012 року № 4112/22-9/37567122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року», від 04 січня 2013 року № 5/22-9/37567122 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» (код ЄДРПОУ 37567122) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень-травень, липень-серпень, жовтень 2012 року», відповідно до поданих ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» здійснюється поза межами правового поля, правочини між ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» та контрагентами вчинялися без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались такими правочинами.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до пункту 348.1 статті 348 ПК України податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

З метою з'ясування фінансово-господарської діяльності позивача судом у судове засідання викликалися для дачі пояснень, як свідки ОСОБА_5 (директор ТОВ «Контракт Менеджмент») та ОСОБА_6 (директор ТОВ «Бізнес ресурс 2011»). Проте, вказані особи до суду не прибули, що в сукупності з зазначеними вище письмовими доказами, наданими відповідачем, доводить факт неможливості реального виконання угод такими контрагентами позивача.

Окрім цього, суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) виданих вказаними вище його контрагентами не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту не підписання первинних документів особою, що в них вказана.

А тому, на переконання суду, наявність у ТОВ «Зеррінгер» податкових накладних виписаних його контрагентами у відповідних періодах не є безумовною підставою для отримання права на податковий кредит.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2013 року № 0006972207 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеррінгер» судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.04.2014 р.