Ухвала

від 26.07.2017 по справі 826/2219/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року м. Київ К/800/53692/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зеррінгер

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014

у справі № 826/2219/14 Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зеррінгер

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, у задоволенні позову відмолено.

У касаційній скарзі ТОВ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.07.2013 № 487/22-20/32913389. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на 2465171,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ТОВ Контракт Менеджмент , ТОВ Бізнес Ресурс 2011 товарів (послуг), у результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 2465171,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року

Висновок ДПІ про нікчемність правочинів позивача із ТОВ Контракт Менеджмент , ТОВ Бізнес Ресурс 2011 обґрунтований відсутністю у ТОВ Бізнес Ресурс 2011 основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ознаками фіктивності контрагента ТОВ Контракт Менеджмент по ланцюгу поставки (ТОВ Ай Ем Ей Ентертейнмент ).

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0006972207 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 2135468,00 грн. за основним платежем та на 533867,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ Контракт Менеджмент , ТОВ Бізнес Ресурс 2011 підрядних послуг та товарів від імені цих постачальників виписано на адресу позивача видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку за березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, в тому числі, на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ Контракт Менеджмент - 108506,00 грн., та податкових накладних, виписаних від імені ТОВ Бізнес Ресурс 2011 - 2356665,00 грн.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, яким суди попередніх інстанцій обґрунтовано дали оцінку як таким, що доведені в судовому процесі і що спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ Контракт Менеджмент , ТОВ Бізнес Ресурс 2011 підрядних послуг та товарів, позбавляють документи, підписані з посилання на правочини з ТОВ Бізнес Ресурс 2011 та ТОВ Контракт Менеджмент , значення доказів права позивача на податковий кредит. Так, контролюючий орган посилається на такі обставини, як відсутність у ТОВ Бізнес Ресурс 2011 основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; на протоколи допиту громадянина ОСОБА_2 (засновник ТОВ Бізнес Ресурс 2011 ) від 08.10.2013 та від 18.03.2014 старшими слідчими другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в кримінальних провадженнях № 3201211010000005 від 21.11.2012 та № 32013110100000322 від 24.10.2013, в яких він заперечує своє відношення до господарської діяльності цього підприємства, зазначає про його реєстрацію за винагороду (а.с. 139 -144, т.1-й); ознаки фіктивності ТОВ Контракт Менеджмент та ТОВ Ай Ем Ей Ентертейнмент , по взаємовідносинах з яким ТОВ КонтрактМенеджмент задекларувало податковий кредит (відсутність за місцезнаходженням, що унеможливлює здійснити зустрічну звірку, відсутність основних фондів (складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, неподання документів податкової звітності).

Ці обставини встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, яка відповідає вимогам ст. 86 КАС України, з врахуванням, в тому числі, отриманої ДПІ під час здійснення заходів податкового контролю податкової інформації щодо діяльності зазначених вище юридичних осіб, виконання ними податкового обов'язку.

Висновок судів попередніх інстанцій відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ Ампір СВ до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 221 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зеррінгер залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписЮ.І. Цвіркун