Рішення

від 08.04.2014 по справі 909/840/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р. Справа № 909/840/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.

секретар судового засідання Ковальчук Р.О.

за участю:

представників позивача - Винник Т.В., Мувдрик АО,

представника відповідача - Рудий М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Металстандарт", вул. Коломийська, 5/58, м. Львів,79049 до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімекс-К", вул. Каракая, 28, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300 про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 190 000,00 грн.,

встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Металстандарт" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімекс-К" про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 190 000,00 грн.,

Заявою від 27.08.2013 представник позивач позовні вимоги збільшив, просить суд стягнути 190000,00 грн. основної заборгованості та 166474,05 грн. штрафних санкцій (пені та 3% річних). В обґрунтуванні посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних № ЛНА-000001 від 01.07.2009 на суму 475015,84 грн. та № РН-0000049 від 01.07.2009 на суму 44984,16 грн., загальна сума якої становить 520000,00 грн. Однак відповідачем проведено часткову оплату за поставлений товар в сумі 330000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 18-51). Таким чином загальна сума заборгованість складає 190000,00 грн. Внаслідок неналежного виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 166474,05 грн. штрафних санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові в повному обсязі у зв'язку із пропущенням строку позовної давності. Зазначив, що позовні вимоги сформовані на фіктивних документах, а саме, додаток № 1 до договору № 0000034 від 28.04.2009 р. - Специфікація на поставлений товар, у якій предмет договору доповнено ще компресором NK-60, полуавтоматом EXS-206 та ресівером PB 500-16 та додаток № 2 від 12.09.2012 до договору № 0000034 від 28.04.2009 р., яким доповнено текст договору пунктом 9.6. про встановлення позовної давності тривалістю 6 років, заперечує щодо факту підписання даних документів директором підприємства - ОСОБА_3 та довіреностей №53 від 24.06.09 та №30 від 24.06.09 на отримання товару.

Однак визнає факт укладення між сторонами договору про постачання обладнання № 0000034 від 28.04.2009 на суму 520000,00 грн., отримання обладнання, часткової проплати та можливим погашенням заборгованості майном наявним та отриманим від відповідача (відзив на позов від 20.08.2013 р. вх. № 13473/14, а.с. 70-71).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне:

28.04.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Металстандарт" в особі директора Винника В.В.(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юнімекс-К" в особі директора ОСОБА_3 (відповідач) було укладено договір № 0000034 (далі - договір). Відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар (лінія продольно-поперечної різки рулонної сталі, стан гибочний виготовлення профілю, електродвигун асинхронний 30, кабель ВВГ 3*4*12,50), а відповідач прийняти та оплатити його вартість протягом семи місяців з моменту поставки товару.

Ціна, кількість і розгорнутий асортимент товару визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2. договору).

Датою поставки товару є день підписання представниками покупця документів (накладної) (п.4.2. договору).

Додатком №1 "Специфікація №1" від 29.04.2009 до договору № 0000034 від 28.04.2009 передбачено зобов'язання щодо поставки та прийняття товару на суму 520000,00 грн.

Додатком № 2 від 12.09.2012 до договору №0000034 від 28.04.2009 доповнено текст договору пунктом 9.6. про встановлення позовної давності тривалістю шість років.

На виконання умов укладеного між сторонами договору та додатку № 1 до договору позивач поставив відповідачу обладнання на суму 520000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛНА-000001 та № РН-0000049 від 01.07.2009. Відповідач за отриманий товар здійснив частковий розрахунок в сумі 330000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 18-51). Таким чином загальна сума заборгованість складає 190000,00 грн.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не заперечено факт укладення договору, отримання обладнання та його часткової оплати, а також можливим погашенням заборгованості майном наявним та отриманим від відповідача, що вбачається з відзиву на позов від 20.08.2013 р. вх. № 13473/14, (а.с. 70-71), позовна вимога щодо стягнення 190000,00 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо посилання представника відповідача на фіктивність додатку № 1 до договору № 0000034 від 28.04.2009 р. - Специфікація на поставлений товар, у якій предмет договору доповнено ще компресором NK-60, полуавтоматом EXS-206 та ресівером PB 500-16; додаток № 2 від 12.09.2012 до договору № 0000034 від 28.04.2009 р., яким доповнено текст договору пунктом 9.6. про встановлення позовної давності тривалістю 6 років, та заперечення факту підписання даних документів директором підприємства - ОСОБА_3 та довіреностей №53 від 24.06.09 та №30 від 24.06.09 на отримання товару, слід зазначити наступне.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За клопотанням відповідача, суд призначив почеркознавчу експертизу. На вирішення, якої поставив запитання: чи належить підпис на додатку №2 до договору №0000034 від 28.04.09, довіреностях №53 від 24.06.09 та №30 від 24.06.09 та видаткових накладних № РН-0000049 від 01.07.09, № ЛНА-000001 від 01.07.09 ОСОБА_3? Чи виконанні підписи на вказаних документах однією особою? Чи не виконанні підписи на вказаних документах в незвичних умовах?

06.03.2014 справу повернуто до господарського суду з висновком експерта. З висновку вбачається: що підпис в графі "Директор ОСОБА_3" у додатку № 2 до договору № 0000034 від 28.04.2009 та підпис в графі "Керівник підприємства" у довіреності №53 від 24.06.2009 та № 30 від 24.06.2009 та в графі: "Отримав (ла) у видатковій накладні № РН-0000049 від 01.07.2009 та № ЛНА-000001 від 01.07.2009 виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.

Заперечень від представників сторін щодо висновку судової почеркознавчої та технічної експертизи не надходило.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що додаткова угода №2 від 12.09.2012 до договору № 0000034 від 28.04.2009 підписана не директором підприємства відповідача - ОСОБА_3, а невідомою особою, обсяг цивільної дієздатності якої не встановлено як це передбачено ч.2 с. 203 ЦК України. Таким чином, є всі підстави вважати, що вказана додаткова угода є недійною в силу вимог ч.1 ст. 215 ЦК України.

Згідно п.1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Посилання відповідача на те, що не можуть бути визнані належними доказами у справі видаткові накладні №ЛНА-000001 та № РН-0000049 від 01.07.2009, довіреності від 24.06.2009 № 30, 53, специфікації № 1 від 29.04.2009 до договору № 0000034 від 28.04.2009, не можуть бути прийняті судом виходячи з наступного: відповідно до п.п.5-6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від N 99 від 16.05.96 довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими. Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку видаткова накладна повинна містити наступні обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як випливає із зібраних у справі доказів (а.с.141-144), вищевказані документи містять всі необхідні обов'язкові реквізити встановлені для них вищепереліченими нормативними актами і є належними та допустимими доказами у справі. Той факт, що вказані документи підписані не тією особою, прізвище якої вказане в них не може бути підставою для відмови в позові, оскільки питання видачі і оформлення довіреностей, зберігання печатки підприємства, підписання накладних є предметом внутрішньої фінансової дисципліни та документообігу на підприємстві відповідача. Обов'язок встановлення особи, яка підписала оспорювані документи лежить на відповідачу і не може зачіпати інтереси позивача. Крім того, слід зазначити, що вказані документи не можуть бути визнані судом недійсними.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

п.6.2. договору сторони визначили, що за несвоєчасну та неповну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2 % від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання щодо оплати.

За змістом положень ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У зв'язку з цим, та з урахуванням періодичної часткової сплати відповідачем заборгованості, про що свідчать банківські виписки, безпідставним вбачається й зазначення відповідачем у своєму відзиві про сплив строку позовної давності, оскільки останній починає свій перебіг з 29.12.2012.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності який складає три роки. Однак цим же Кодексом встановлено що до пені законом може бути встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу до пені застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже для нарахування пені застосовується строк у шість місяців, а для її стягнення позовна давність в один рік.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення 140118,45 грн. пені та 26355,60 грн. 3% річних. підлягає перерахунку та становить 14112,06 грн. - пені (за період з 29.12.2012 по 29.06.2013) та 3763,56 - 3% річних (за період з 29.12.2012 по 27.08.2013 (день подання заяви про збільшення позовних вимог)).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст.11, 92, 202, 203, 215, 509, 526, 712, Цивільного кодексу України, 193Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,49, 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 12.09.2009 до договору №0000034 від 28.04.2009 укладеного між товариством з обмежено. відповідальністю "Металстандарт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юнімекс-К".

Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнімекс-К" (вул. Каракая, 28, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 35170199) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металстандарт" (вул.Коломийська, 5/58, м. Львів, 79049, код ЄДРПОУ 25235193) 190000,00 грн. заборгованості, 14112,06 грн. - пені, 3763,56 грн. 3% річних та 4157,51 грн. судового збору

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.05.14

Суддя Грица Ю. І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"