Рішення

від 15.04.2014 по справі 125/3278/13-ц

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/3278/13-ц

2/125/83/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2014 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Грабчак І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" с. Міжлісся Барського району Вінницької області, Реєстраційної служби Барського районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки власнику, стягнення моральної шкоди, зобов'язання скасувати реєстрацію договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" с. Міжлісся Барського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки власнику, стягнення моральної шкоди, зобов'язання скасувати реєстрацію договору оренди землі, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області.

В 2013 році від працівників міліції, які здійснюють досудове слідство в кримінальному провадженні по факту підробки підписів при укладенні договорів оренди землі з ТОВ "Міжлісся", її стало відомо про те, що її земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ «Міжлісся» відповідно до договору оренди землі від 01.11.2007 року строком на 20 років.

Однак, позивач ОСОБА_1 вказаний договір оренди землі не укладала з відповідачем та не підписувала. Крім того, у спірному договорі оренди землі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та не вказано кадастрового номера, що є істотним порушенням умови договору оренди землі, а отже підставою для визнання його недійсним у відповідності до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Тому, позивач просила суд, визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2007 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжлісся», щодо земельної ділянки площею 1,2063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» повернути їй земельну ділянку площею 1,2063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області; зобов'язати Державну реєстраційну службу Барського районного управління юстиції скасувати реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжлісся»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» на її користь 1000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача провадження в частині стягнення моральної шкоди закрито.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала повністю, суду пояснила, що її довірителька ОСОБА_1 не укладала з відповідачем договір оренди землі від 01.11.2007 року, щодо земельної ділянки площею 1,2063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області та не передавала дану земельну ділянку в оренду ТОВ "Міжлісся". Її довірительці не відомо ким підписаний оспорюваний договір оренди землі та акт прийому - передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до даного договору. Вважає заперечення представника відповідача проти позову безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" с. Міжлісся Барського району Вінницької області, який діє згідно доручення від 29.08.2013 року Старик В.М. позов не визнав, суду пояснив, що оспорюваний Договір належним чином виконувався сторонами, зокрема Позивач отримувала кожного року дії договору орендну плату, без жодних заперечень приймала таку орендну плату, а отже при укладенні та виконанні договору було враховано волевиявлення позивача. Щодо посилання позивача на відсутність в договорі істотних умов як на підставу визнання такого договору недійсним, представник відповідача зазначив, що станом на час укладення оспорюваного договору в Законі України «Про оренду землі» не було передбачено вимоги щодо обов'язкового визначення в договорі оренди землі умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та зазначення кадастрового номера земельної ділянки. Просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовної заяви ОСОБА_1 та відмовити в позові повністю.

Представник відвідача Реєстраційної служби Барського районного управління юстиції у Вінницькій області за довіреністю Крижанівська І.Ю. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Державної реєстраційної служби Барського районного управління юстиції скасувати реєстрацію договору оренди землі.

Представник третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Вінницької регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК, якому судом вчасно було направлено копію заяви та роз'яснено його право заявити про свою участь у справі, будучи належно повідомленим про день розгляду справи в суді, в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини свої неявки. Тому суд, на підставі ч. 3 ст. 36 ЦПК України, вирішив провести розгляд справи у його відсутності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює комірником ТОВ "Міжлісся". Щороку, починаючи з 2008 року, вона виплачувала орендну плату за користування земельною ділянкою позивача зятю ОСОБА_1, оскільки остання, через поганий стан здоров'я не в змозі була її отримати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він декілька раз отримував орендну плату за користування земельною ділянкою позивача. Про отримання орендної плати було відомо ОСОБА_1.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

Так, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2063 га, що розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 822595 від 21.12.2005 року.

З договору оренди землі від 01.11.2007 року, який зареєстрований у Вінницькі регіональній філії Центру ДЗК 01.02.2008р. за № 040880600297, вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 та орендар Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" с. Міжлісся Барського району Вінницької області уклали договір про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на 20 років.

Згідно акта прийому - передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору оренди землі, орендодавець ОСОБА_1 передала земельну ділянку в строкове платне користування.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки волю, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Той факт, що позивачка ОСОБА_1 вказаний договір оренди землі з відповідачем ТОВ "Міжлісся" та акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до даного договору не підписувала, підтверджується висновком почеркознавчої експертизи № 154/155/14-21 від 04.03.2014 року згідно якого підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі, який укладений між ОСОБА_1 01.11.2007 року та ТОВ "Міжлісся", який зареєстрований у Вінницькі регіональній філії Центру ДЗК 01.02.2008 р. за № 040880600297 та в акті прийому -передачі земельної ділянки від 01.11.2007 року (додатку до договору оренди землі від 01.11.2007 року), у графі "орендодавець", виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили той факт, що позивачка особисто не отримувала орендної плати.

Оскільки договір оренди землі був підписаний не позивачем а іншою собою, враховуючи доведений факт отримання орендної плати іншою особою а не позивачкою, враховуючи пристарілий стан позивача та її необізнаність із земельним законодавством України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не приймала на себе передбачених умовами договору прав та обов'язків, не була з ними обізнана, не вчиняла жодних дій направлених на підтвердження виконання умов договору, тобто не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину.

Крім того, стаття 31 Закону України «Про оренду землі» передбачає підстави припинення договору оренди землі, що не є вичерпним. Частина 3 ст.6 ЦК України визначила, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таке положення узгоджується з нормами ст. 627 ЦК України про свободу договору.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не надавала відповідачу згоди на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки, а також договору доручення на укладення договору оренди та на вчинення інших дій, пов`язаних з його виконанням з іншими особами не укладала, тобто не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину.

Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на обставини, які на його думку свідчать про вільне волевиявлення останньою щодо укладення оспорюваного договору, а саме отримання позивачкою орендної плати, оскільки такі доводи суперечать характеру спірних правовідносин, що склались між сторонами по справі, фактичним обставинам справи та нормам права, якими їх обґрунтовано.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, суд визнає оспорюванний Договір оренди землі недійсним та таким, що суперечать нормам цивільного законодавства України, а також інтересам позивача, держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд не приймає як доказ посилання позивача на відсутність в оспорюваному договорі істотних умов як на підставу визнання такого договору недійсним, оскільки станом на час укладення договору, а саме 01.11.2007 р. в Законі України «Про оренду землі» не було передбачено вимоги щодо обов'язкового визначення в договорі оренди землі умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та зазначення кадастрового номера земельної ділянки. Вказана вимога була передбачена лише в 2008 році Законом України «Про оренду землі» в редакції Закону України «Про оренду землі» від 16.09.2008 року № 509-VI, а вимога щодо зазначення кадастрового номера земельної ділянки в договорі оренди землі передбачена лише в 2011 році Законом України «Про оренду землі» в редакції Закону України «Про оренду землі» від 07.07.2011 р. № 3613-УІ. Тобто, станом на 2007 рік, вимоги щодо визначення в якості істотної умови договору оренди землі умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також кадастрового номера земельної ділянки, чинне на той час законодавство не передбачало.

Провадження в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди ухвалою суду від 19.12.2013 року закрито.

Заява представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 лише в 2013 році стало відомо від працівників міліції, які здійснюють досудове слідство в кримінальному провадженні по факту підробки підписів при укладенні договорів оренди землі з ТОВ "Міжлісся", про те, що її земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ «Міжлісся» відповідно до договору оренди землі від 01.11.2007 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне договір оренди землі від 01.11.2007 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Міжлісся" визнати недійсним.

У відповідності до ст.ст. 79,88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 229,40 грн., оскільки вони підтвердженні квитанцією № 117 від 15.11.13р. та витрат пов'язаних з проведенням експертизи в сумі 1346,40 грн. оскільки вони підтвердженні квитанцією від 28.02.14р.

На підставі ст.ст. 88,209, 212, 213, 218 ЦПК України, ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст.ст. 16, 31 Закону України «Про оренду землі», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір оренди землі від 01.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжлісся», зареєстрований у Вінницькі регіональній філії Центру ДЗК 01.02.2008 р. за № 040880600297, щодо земельної ділянки площею 1,2063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області - недійсним.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» с. Міжлісся Барського району Вінницької області, повернути ОСОБА_1 земельну площею 1,2063 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу Барського районного управління юстиції скасувати реєстрацію договору оренди землі від 01.11.2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжлісся», зареєстрований у Вінницькі регіональній філії Центру ДЗК 01.02.2008р. за № 040880600297.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся», код ЄДРПОУ 34918462, що розташоване за адресою с. Міжлісся Барського району Вінницької області, на користь ОСОБА_1 1575,80 грн. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.

Суддя: