Ухвала

від 19.05.2014 по справі 125/3278/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 125/3278/13-ц Провадження № 22-ц/772/1661/2014Головуючий в суді першої інстанції:Хитрук В. М. Категорія: 23Доповідач: Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. м. Вінниця колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої судді: Марчук В.С.,

Суддів: Сопруна В.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Пантелеймоновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» Барського району Вінницької області на рішення Барського районного суду Вінницької області від 15.04.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» с. Міжлісся Барського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки власнику, стягнення моральної шкоди, зобов`язання скасувати реєстрацію договору оренди землі,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась в Барський районний суд Вінницької області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2063 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області.

В 2013 році від працівників міліції, які здійснюють досудове слідство в кримінальному провадженні по факту підробки підписів при укладенні договорів оренди землі з ТОВ «Міжлісся», їй стало відомо про те, що її земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ «Міжлісся» відповідно до договору оренди землі від 01.11.2007 року строком на 20 років.

Однак, позивачка ОСОБА_3 вказаний договір оренди землі не укладала з відповідачем та його не підписувала. Крім того, у спірному договорі відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; не вказано кадастрового номеру, що є істотними порушеннями умов договору оренди землі, а отже підставою для визнання його недійсним у відповідності до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Позивач просила суд, визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2007 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжлісся», щодо земельні ділянки площею 1,2063 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» повернути їй вказану земельну ділянку; зобов'язати Державну реєстраційну службу Барського районного управління юстиції скасувати реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмежено відповідальністю «Міжлісся»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» на її користь 1000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати.

В ході судового засідання за клопотанням представника позивачки провадження по справі у частині стягнення моральної шкоди закрите.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» Барського району Вінницької області оскаржило дане рішення в апеляційному порядку, так як вважає його необґрунтованим, незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційна скарга до задоволення не підлягає у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд виходив з тих обставин, що позивачка є власником земельної ділянка призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2063 га, що розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №822595 від 21.12.2005 року.

З договору оренди землі від 01.11.2007 року, який зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК 01.02.2008 р. за № 040880600297, вбачається, що орендодавець ОСОБА_2 та орендар Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжлісся" с. Міжлісся Барського району Вінницької області уклали договір про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на 20 років.

Згідно акта прийому - передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору оренди землі, орендодавець ОСОБА_2 передала земельну ділянку в строкове платне користування.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Однак, судом першої інстанції встановлено той факт, що позивачка вказаний договір оренди землі з відповідачем ТОВ "Міжлісся" та акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до даного договору не підписувала. Це підтверджується висновком почеркознавчої експертизи № 154/155/14-21 від 04.03.2014 року згідно якого підписи від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі, який укладений між ОСОБА_2 Афанасієвною 01.11.2007 року та ТОВ "Міжлісся", який зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК 01.02.2008 р. за № 040880600297 та в акті прийому-передачі земельної ділянки від 01.11.2007 року (додатку до договору оренди землі від 01.11.2007 року), у графі "орендодавець", виконані не самою ОСОБА_2, а іншою особою.

Оскільки договір оренди землі був підписаний не позивачем а іншою собою, враховуючи доведений факт отримання орендної плати іншою особою, а не позивачкою, враховуючи пристарілий стан позивача та її необізнаність із земельним законодавством України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не приймала на себе передбачених умовами договору прав та обов'язків, не була з ними обізнана, не вчиняла жодних дій направлених на підтвердження виконання умов договору, тобто не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину.

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_2 не надавала відповідачу згоди на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки, а також договору доручення на укладення договору оренди та на вчинення інших дій, пов`язаних з його виконанням з іншими особами не укладала, тобто не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду правильним.

Твердження апелянта, що позивачка отримувала від ОСОБА_4 орендну плату за оспорюваним договором оренди землі та щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні з позовною заявою до суду першої інстанції спростовується відсутністю вільного волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору.

Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність скасування рішенням суду першої інстанції реєстрацію оспорюваного Договору оренди. Однак, відповідно до ч.ч.1,2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Тому дане твердження апелянта є підставним.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання договору оренди землі від 01.11.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Міжлісся» недійсним та задоволення позову у повному обсязі і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та рішення в цілому.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд вірно встановив обставини по справі, належним чином дослідив та оцінив докази, надані сторонами, правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжлісся» с. Міжлісся Барського району Вінницької області відхилити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук