Рішення

від 09.04.2014 по справі 918/187/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа № 918/187/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс" (далі - Товариство) до Національного університету водного господарства та природокористування (далі - Університет), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство освіти і науки України (далі - Міністерство), про стягнення заборгованості в сумі 128 806 грн. 49 коп.,

за участі представників:

позивача: Басюка О.Л. за дов. від 6 лютого 2014 року,

відповідача: Цаля О.Р. за дов. від 17 березня 2014 року № 001-529,

третьої особи: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2014 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладених між Університетом та позивачем договорів від 3 вересня 2012 року № 180, від 4 вересня 2012 року № 175 та від 5 вересня 2012 року № 181, останній за завданням відповідача здійснив поточний ремонт внутрішніх мереж теплопостачання його об'єктів. Оскільки Університет взяте на себе за вказаними договорами зобов'язання по оплаті вартості даних робіт не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 116 405 грн. 24 коп., останній, посилаючись на статті 525, 526, 625, 853, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 8 565 грн. 09 коп. пені та три проценти річних у розмірі 3 836 грн. 16 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2014 року порушено провадження у справі № 918/187/14, розгляд якої було призначено на 24 лютого 2014 року.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, а також неподання ним витребуваних доказів, ухвалою суду від 24 лютого 2014 року розгляд справи було відкладено на 13 березня 2014 року.

У судове засідання 13 березня 2014 року відповідач також не забезпечив явку свого повноважного представника, документів, витребуваних у нього ухвалами суду від 12 лютого 2014 року та від 24 лютого 2014 року, не надав.

У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою суду від 13 березня 2014 року розгляд справи було відкладено на 27 березня 2014 року. Крім того, вказаною ухвалою прокурора міста Рівного було повідомлено про розгляд даної справи для вирішення питання щодо його вступу в справу.

До початку судового засідання 27 березня 2014 року через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.

Ухвалою суду від 27 березня 2014 року розгляд справи відкладено на 9 квітня 2014 року. Цією ж ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Міністерство. Крім того, у Державної фінансової інспекції в Рівненській області та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України були витребувані письмові пояснення щодо відповідності вищезазначених угод приписам Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також інших нормативно-правових та підзаконних актів, які регулюють порядок укладення договорів на проведення поточного ремонту будівель, які перебувають у віданні відповідача.

У зв'язку з встановленням недоліків в роботі посадових осіб, відповідальних за юридично-правову роботу Університету, щодо невиконання вимог ухвал суду, 27 березня 2014 року судом було винесено окрему ухвалу, якою керівника відповідача було повідомлено про такі недоліки з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

До початку судового засідання 9 квітня 2014 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 4 квітня 2014 року № 2432-03/197 (а.с. 129-130), в яких останнє повідомило, що моніторинг процедури закупівель на проведення поточного ремонту спірних будівель, які перебувають у віданні Університету, не проводився, матеріали щодо здійснення такої процедури у даного органу відсутні.

До початку вказаного судового засідання через канцелярію суду надійшов лист прокуратури міста Рівного від 7 квітня 2014 року № 56-2565 вих-14 (а.с. 176-177), в якому зазначено, що 21 березня 2014 року прокуратурою міста Рівного до Рівненського МВ УМВС в Рівненській області було скеровано спірні договори для організації перевірки. 29 березня 2014 року Рівненським МВ УМВС в Рівненській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні відомості за частиною 1 статті 64 Кримінального кодексу України. Проте на час надіслання до суду вказаного листа кінцевого процесуального рішення по даному факту прийнято не було.

Також до початку вказаного судового засідання через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Державної фінансової інспекції в Рівненській області від 7 квітня 2014 року (а.с. 179), в яких вказаний орган зазначив, що спірні договори не досліджувалися ним під час проведення контрольних заходів, оскільки ревізією охоплювалася фінансово-господарська діяльність Університету в період з 1 квітня 2010 року по 31 серпня 2012 року. У той же час спірні договори були датовані вереснем 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 9 квітня 2014 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 9 квітня 2014 року визнав позовні вимоги Товариства в частині заявленої до стягнення суми основного боргу та пояснив, що Університет позбавлений можливості погасити спірну суму заборгованості у зв'язку з неналежним бюджетним фінансуванням даної юридичної особи. У той же час останній просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені.

У призначене судове засідання Міністерство не забезпечило явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надало, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 вересня 2012 року між Товариством та відповідачем був укладений договір № 180, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок за завданням замовника здійснити поточний ремонт внутрішніх мереж теплопостачання гуртожитку № 6 Університету (один елеватор) (гідротехнічне очищення системи опалення), а останній, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість даних робіт (а.с. 9-11).

4 вересня 2012 року між позивачем та Університетом був укладений договір № 175, за умовами якого Товариство взяло на себе зобов'язання за завданням замовника здійснити поточний ремонт внутрішніх мереж теплопостачання навчального корпусу відповідача № 6 (гідротехнічне очищення системи опалення), а останній, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість вказаних робіт (а.с. 23-25).

5 вересня 2012 року між Товариством та Університетом був укладений договір № 181, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок за завданням замовника здійснити поточний ремонт внутрішніх мереж теплопостачання навчального корпусу відповідача № 3 (гідротехнічне очищення системи опалення), а останній, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість даних робіт (а.с. 37-39).

Відповідно до пункту 2.1 вищезазначених договорів, їх ціна відповідно складає 39 905 грн. 86 коп., 38 250 грн. 00 коп. та 38 249 грн. 38 коп. (що узгоджується з цінами, вказаними у відповідних актах приймання виконаних робіт за кожним спірним правочином).

Зазначені угоди підписані директором Товариства Жовтюком Володимиром Анатолійовичем та виконуючим обов'язки ректора Університету Сорокою Миколою Петровичем, а також скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень.

Пунктом 23 статті 1 вказаного Закону передбачено, що послугами є будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), включаючи, зокрема, поточний ремонт.

Державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснює Уповноважений орган, яким відповідно до частини 2 статті 7 цього Закону є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26 липня 2010 року № 921 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час здійснення закупівлі послуг з поточного ремонту предмет закупівлі визначається за об'єктами будівництва на основі Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року № 174 (у редакції наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 17 червня 2003 року № 85).

Пунктом 2.1.1 вищезазначених Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 передбачено, що об'єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо) з усіма улаштуваннями (галереями, естакадами тощо), устаткуванням, меблями, інвентарем, підсобними та допоміжними пристроями, що належать до неї, а також, за необхідності, з інженерними мережами, які прилягають до неї.

Судом встановлено, що поточний ремонт за спірними угодами був проведений Товариством на наступних об'єктах Університету: за договором від 3 вересня 2012 року № 180 - гуртожиток відповідача № 6, за договором від 4 вересня 2012 року № 175 - навчальний корпус № 6, за договором від 5 вересня 2012 року № 181 - навчальний корпус № 3.

Оскільки вартість проведеного поточного ремонту за кожним об'єктом відповідача не перевищує 100 тисяч гривень, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини не підпадають під сферу застосування Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Слід також зазначити, що на час розгляду даного спору будь-яких порушень при укладенні цих договорів відповідними контролюючими, моніторинговими та наглядовими органами встановлено не було, що підтверджується наявними у матеріалах справи поясненнями Державної фінансової інспекції в Рівненській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та прокуратури міста Рівного. Крім того, у матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про порушення порядку укладення цих правочинів чи визнання їх недійсними у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 3.1 спірних договорів оплата проводиться по факту виконаних робіт по затверджених актах форми № КБ-2в та КБ-3.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності до діючих норм і правил та оформляються актом здачі-приймання виконаних робіт. Замовник підписує акт здачі-приймання виконаних робіт протягом трьох днів з дня його отримання, або відмовляє в підписанні та протягом трьох днів з дня отримання такого акту надає або надсилає виконавцю письмову обґрунтовану відповідь про причини відмови. Якщо протягом трьох днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт замовник не надасть чи не надішле виконавцю письмову обґрунтовану відповідь про причини відмови від підписання акту, замовник вважається таким, що прийняв виконані роботи та зобов'язаний їх оплатити (пункт 4.3 вказаних правочинів).

Відповідно до пункту 4.2 цих договорів останні вступають в силу з моменту їх підписання обома сторонами і діють до повного виконання сторонами робіт та своїх зобов'язань по даних договорах.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач у повному обсязі виконав обумовлені в них роботи з поточного ремонту внутрішніх мереж теплопостачання об'єктів Університету, що підтверджується наданими Товариством актами приймання виконаних робіт форми КБ-2 (а.с. 12-15, 26-29, 40-44): за вересень 2012 року на суму 39 905 грн. 86 коп. (за договором від 3 вересня 2012 року № 180); за вересень 2012 року на суму 38 250 грн. 00 коп. (за договором від 4 вересня 2012 року № 175); за вересень 2012 року на суму 38 249 грн. 38 коп. (за договором від 5 вересня 2012 року № 181).

Судом встановлено, що зазначені акти були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками Товариства та Університету.

Крім того, сума заборгованості Університету за проведені позивачем на виконання вказаних договорів роботи з поточного ремонту підтверджена відповідними довідками про вартість виконаних робіт, скріпленими печатками зазначених контрагентів та підписаними уповноваженими представниками сторін (а.с. 16-17, 30-31, 45-46).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами від 3 вересня 2012 року № 180, від 4 вересня 2012 року № 175 та від 5 вересня 2012 року № 181 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даних угод.

У пункті 3.2 договорів сторони погодили, що кінцевий розрахунок по договорам проводиться замовником не пізніше грудня 2012 року після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.

Проте всупереч умовам вищенаведених договорів відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості виконаних робіт не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 116 405 грн. 24 коп. Вказаний факт підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, вищенаведеними актами приймання виконаних робіт, а також не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні 9 квітня 2014 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договорами від 3 вересня 2012 року № 180, від 4 вересня 2012 року № 175 та від 5 вересня 2012 року № 181, яка складає 116 405 грн. 24 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Університету про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Товариство просило суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 3 836 грн. 16 коп., нараховані з 1 січня 2013 року по 6 лютого 2014 року на суму основного боргу в розмірі 116 405 грн. 24 коп.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірними договорами щодо своєчасної та повної оплати вартості проведених Товариством підрядних робіт, останнє просило суд стягнути з Університету 8 565 грн. 09 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу в розмірі 116 405 грн. 24 коп. у період з 1 січня 2013 року по 31 червня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4 спірних договорів передбачено, що при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних підрядником робіт, він виплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.

Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним.

Як було зазначено вище, у судовому засіданні 9 квітня 2014 року представник відповідача просив суд зменшити розмір нарахованої Товариством до стягнення суми пені у зв'язку з неналежним бюджетним фінансуванням Університету.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У той же час в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру нарахованої до стягнення суми пені Університет не надав жодних доказів на підтвердження тих обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки Університет не довів належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем суми пені, суд дійшов висновку про те, що дане клопотання є необґрунтованим, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

За таких обставин позовна вимога Товариства про стягненню з відповідача 8 565 грн. 09 коп. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національного університету водного господарства та природокористування (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 11, ідентифікаційний код: 02071116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосантехсервіс" (01015, місто Київ, вулиця Цитадельна, будинок 7, ідентифікаційний код: 37100170) 116 405 (сто шістнадцять тисяч чотириста п'ять) грн. 24 коп. основного боргу, 8 565 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 09 коп. пені, три проценти річних у розмірі 3 836 (три тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 16 коп., а також 2 576 (дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн. 13 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14 квітня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко