Рішення

від 15.05.2009 по справі 17/152-08-4906

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/152-08-4906

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2009 р.Справа  № 17/152-08-4906

За позовом:        Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Південьшляхпостач”

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Жар-Птиця”

про стягнення 81 210, 26 грн.

                                     Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача:     Олешко Ю.С. –представник;

від відповідача: Жеков І.В. –представник.

СУТЬ СПОРУ: ПП „ВКФ „Південьшляхпостач” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ТОВ „Жар-Птиця”, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу  №1 від 26.09.2005р. у розмірі 81 210,26 грн., з яких 70 880,56 грн. –надлишкові перераховані кошти та 10 239,70 грн. –заборгованість по переданому, але не оплаченому дизельному пальному.  

Відповідач в судові засідання призначені по справі з'явився, надав письмові заперечення на позов в яких позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись при цьому на обставини викладені у відзиві та наданих до нього додаткових заперечень.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, оголошувалися перерви, починаючи з 15.12.2008р. по 28.01.2009р. о 10 год. 00 хв., з 25.02.2009р. по 27.03.2009р. о 11 год. 00хв., з 24.04.2009р. по 15.05.2009р. о 12 год. 40хв.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

26.09.2005р. між ПП ВКФ „Південьшляхпостач” (надалі –позивач) та ТОВ „Жар-Птиця” (надалі відповідач), укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність, а позивач –прийняти і оплатити, товари, зазначені у додатках до даного договору, які являються невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1 укладеного договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, згідно специфікації, на підставі письмової заявки. Під партією товару в даному договорі розуміється кількість товару, відвантаженого одночасно в межах погодженої специфікації.

На підставі укладеного договору позивачем з жовтня по листопад місяць 2005 року на користь відповідача перераховано 347 597,59 грн., в якості передоплати за поставленому в майбутньому гранітну продукцію.

Відповідач на виконання умов цього ж договору на користь відповідач було поставлено гранітну продукцію на загальну суму 276 717,03 грн.

Згодом, в грудні 2005 року відповідачем припинилися поставки позивачу гранітної продукції, у зв'язку з чим різниця між оплаченою вартістю гранітної продукції, але не поставленою склала 70 880,56грн.

Крім цього позивач в своєму позові просить суд стягнути з відповідача по справі вартість переданого відповідачу згідно видаткових накладних №0000147 від 24.11.2005р. дизельного пального на загальну суму 10 329,70 грн., яку відповідач не сплатив.

10.09.2007р. позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією №3, в якої позивач вимагав від відповідача негайного перерахування грошових коштів у розмірі 81 210,26 грн., які ним були сплачені в якості оплати за поставлену гранітну продукцію та передане дизельне пальне.

Відповідач відповіді на надіслану йому претензію позивачу не направив, вимоги викладені у претензії ТОВ „Жар-Птиця” виконанні не були.

Зазначені обставини спонукали 20.11.2008р. звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№6787) про стягнення з  ТОВ „Жар-Птиця” заборгованості у розмірі 81 210,26 грн.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2008р. порушено провадження у справі №17/144-08-4906 за позовом ПП „Виробничо-комерційної фірми „Південьшляхпостач” до ТОВ „Жар-Птиця” про стягнення 81210,26 грн.

У ході розгляду справи у суді, а саме 23.04.2009р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, згідно якої він відмовляється від вимоги щодо стягнення з відповідача вартості поставленого та неоплаченого дизельного пального у розмірі 10329,70 грн. та просить стягнути з відповідача лише 70880,56 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП ВКФ „Південьшляхпостач” підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Вимогами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем на рахунок відповідача у жовтня по листопад 2005 року були перераховані грошові кошти у розмірі 347 597,59 грн., що підтверджується реєстром документів по рахунку ВАТ „МТБ”, який наявний в матеріалах справи. Зазначені кошти були перераховані позивачем в якості попередньої оплати вартості гранітної продукції, яку відповідач зобов'язався поставити, по умовам укладеного між ними договору купівлі-продажу №1 від 26.09.2005р. Зазначений факт також підтверджується платіжними дорученнями №11 від 30.09.2005р. на суму 15600 грн., № 16 від 05.10.2005р. на суму 64 000грн., №31 від 13.10.2005р. на суму 63999,99 грн., №35 від 14.10.2005р. на суму 101997,60грн., №116 від 11.11.2005р. на суму 102 000 грн.

Однак, відповідачем з жовтні по листопад 2005 року, в рахунок перерахованих йому грошових коштів у розмірі 347 597,59 грн. передав відповідачу у власність гранітну продукцію на загальну тільки  суму 276 717,03 грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Факт одержання від позивача грошових коштів у розмірі 347 597,59 грн. в судовому засіданні підтвердив також і сам представник відповідача, а також ним було підтверджено факт поставки позивачу продукції на загальну суму 276 717,03 грн.

Відповідно до розділу 4 Договору купівлі-продажу №1 від 26.09.2005р. товар оплачується позивачем по узгодженим сторонами строкам і цінам, які вказані у відповідних додатках до даного договору, які являються його невід'ємною частиною. Остаточний взаєморозрахунок між сторонами за поставлену партію товару проводиться на підставі актів звірки об'ємів поставленого товару і оплаченого товару, який сторони складають і підписують не пізніше 15 числа місяця слідую чого за місяцем поставки.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено документами, що відповідачем з грудня 2005р. зупинено поставку позивачу гранітної продукції, внаслідок чого позивач недоотримав продукції на суму 70 880,56 грн., про що також зазначено в акті звірки від 19.02.2009р.

Пунктом 2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення грошових коштів суми попередньої оплати.

Проаналізувавши умови укладеного договору та вимоги діючого законодавства в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що хоча умовами договору не було передбачено попередньої оплати вартості поставленої продукції, однак норми чинного законодавства прямо не забороняють такі дії сторони, крім того отримавши кошти в сумі 347 597,59 грн., відповідач фактично прийняв умови попередньої оплати товару та поставляв з жовтня по листопад 2005 року, в рахунок перерахованих йому грошових коштів гранітну продукцію на суму              276 717,03 грн., погоджуючись  с такою формою оплати,  тому дослідивши матеріали справи суд встановив, що відповідач на підставі п. 2 ст. 693 ЦК України, зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у розмірі 70 880,56грн., які ним були попередньо перераховані відповідачу в якості оплати вартості поставленої продукції.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що позивачем безпідставно заявлені вимоги щодо стягнення з нього 70 880,56 грн. попередньої оплати, оскільки у позивача перед ним існує заборгованість по транспортним послугам наданих відповідачем для перевезення гранітної продукції, яка постачалася згідно умов вищевказаного договору.

Однак, при розгляді справи встановлено, що ні умовами укладеного договору ні будь-якими іншими додатковими угодами до цього договору не встановлено обов'язку позивача відшкодувати відповідачу витрати понесені у зв'язку з перевезенням гранітної продукції, внаслідок чого зазначені заперечення до уваги судом не приймаються.

Також не приймається судом до уваги посилання відповідача на укладений між ним та ТОВ „Реал Бит” договору №3 від 28.09.2005р. перевезення автомобільним транспортом, відповідно до умов якого ТОВ „Реал-Бит” прийняло від ТОВ „Жар-Птица” пісочно-щебневу продукцію і перевозить її своїм і залученим транспортом на будівельні об'єкти ПП ВКФ „Південьшляхпостач”, як на підставу наявності у позивача заборгованості по перевізним послугам, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами в процесі виконання умов цього договору та зобов'язання, які витікають з даного договору не є предметом розгляду даної справи та будь-які вимоги щодо стягнення заборгованості по вищевказаному договору можуть бути предметом розгляду в іншому судовому провадженні.

Розглянувши клопотання ТОВ „Жар-Птиця” про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи підпису Черкесова В.М. та печатки ТОВ „Жар-Птиця” відображених в накладній №0000174 від 24.11.2005р., згідно якої позивач передав відповідачу дизельне пальне, суд дійшов висновку, що в задоволенні названого клопотання слід відмовити у зв'язку з тим, що позивач відмовився від позовних вимог щодо стягнення розміру переданого дизельного пального у розмірі 10329,70 грн., тому дослідження цих документів суд вважає недоцільним.

Розглянувши клопотання позивача щодо забезпеченню позову шляхом накладання арешту на рахунки ТОВ „Жар-Птиця”, суд вважає, що позивачем при зверненні з зазначеним клопотання не було надано доказів того, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, тому у задоволенні цього клопотання слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про порушення з боку відповідача умов договору купівлі-продажу від 26.09.2005р. №1, та вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, керуючись ст.11, 204, 526, 525, 530, 599, 625, 655, 693 ЦК України, позовні вимоги ПП „ВКФ „Південьшляхпостач”, підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наданих уточнень, з відповідача по справі слід стягнути грошові кошти у розмірі 70  880,56 грн., які позивачем були сплачені в якості передоплати за договором купівлі-продажу №1 від 26.09.2005р.,укладеним між сторонами по справі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Жар-Птиця” /м. Одеса, вул. Троїцька, 12а, код ЄДРПОУ 20925680/ на користь приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Південьшляхпостач” /65005, м. Одеса, вул. Запорізька, 4/8, кв. 43, код ЄДПОУ 33722317/ 70 880грн. 56 коп. /сімдесят тисяч вісімсот вісімдесят грн. 56 коп./ - передоплати за укладеним договором; 708 грн. 80 коп. /сімсот вісім грн. 80 коп./ - державного мита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після вступу рішення в законну силу, з урахуванням наданої відстрочки.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.