Постанова

від 11.04.2014 по справі 922/4835/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа № 922/4835/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Долгополової Ю.В. за довіреністю №20-01 від 20.01.2013 р.,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - ТОВ "Чумацький шлях" (вх. №514Х/З-11) на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2014 року у справі № 922/4835/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Продресурс ЛТД", м. Харків

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч - ТОТ", м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях", м. Київ

про стягнення 55 125,91 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім Продресурс ЛТД", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з 2-го відповідача 55 025,91 грн., з яких: 51 432,67 грн. основного боргу; 2 925,51 грн. - пені; 667,73 грн. - 3% річних - з відповідача -2; з 1-го відповідача 100,00 грн. - пені, крім того, просив витрати по сплаті судового збору у сумі - 1 720,50 грн. покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2014 року у справі № 922/4835/13 (суддя Ємельянова О.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Фріч-ТОТ" на користь ТОВ "Торговий дім "Продресурс ЛТД" суму пені у розмірі 100,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,12 грн. Стягнуто з ТОВ "Чумацький шлях" на користь "Торговий дім "Продресурс ЛТД" суму основного боргу - 51 432,67 грн.; суму пені - 2 925, 51 грн.; 3% річних - 667,73 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 717,38 грн.

Другий відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2014 року у справі № 922/4835/13 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення порушено норми матеріального і процесуального права. Стверджує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема посилається на те, що позивачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді не було доведено факт поставки товарів 2-му відповідачу. Не можуть вважатися належним доказом поставки товарів видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 24-37 та т. 2 а.с. 172, 174, 176, 178), оскільки ці накладні підписані не встановленими особами, в них не містяться прізвища осіб, які отримували товар, їх довіреності або інші докази того, що вказані особи уповноважені на одержання товару від 2-го відповідача. Крім того, як стверджує заявник апеляційної скарги, безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, у порядку п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, є і те, що місцевим господарським судом не було належним чином повідомлено 2-го відповідача про місце і час проведення судового засідання 31.01.2014р., що позбавило ТОВ "Чумацький шлях" взяти участь у даному судовому засіданні, тобто справу розглянуто господарським судом за відсутності 2-го відповідача, не повідомленого належним чином.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р. апеляційна скарга 2-го відповідача прийнята до провадження та призначена до розгляду на 17.03.2014 р.

Позивач у відзиві (від 14.03.2014р. вх.№2193) проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її доводи безпідставними та необґрунтованими. Оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права. Крім того, зазначає, що при розгляді даної справи судом першої інстанції з'ясовані всі необхідні для її вирішення обставини, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2014 р. у справі № 922/4835/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 07.04.2014р. у зв'язку неявкою у призначене судове засідання уповноважених представників 1-го відповідача та 2-го відповідача (заявника апеляційної скарги) та не наданням апеляційному господарському суду додаткових обґрунтованих письмових доказів та пояснень сторін для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Зокрема, даною ухвалою було запропоновано 2-му відповідачу надати апеляційному господарському суду: письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, зокрема докази у спростування доводів позивача щодо доведеності факту поставки товару, та інші.

07.04.2014р. (за вх.№2789) від 1-го відповідача надійшов відзив, в якому він позовні вимоги до ТОВ "Фріч - ТОТ" визнає у повному обсязі. Просить рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2014 р. у справі № 922/4835/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить справу розглянути без участі представника ТОВ "Фріч - ТОТ".

2-й відповідач запропоновані судом письмові докази не надав.

У призначене судове засідання 07.04.2014р. уповноважені представники 1-го відповідача та 2-го відповідача (заявника апеляційної скарги) не з'явилися, 2-й відповідач про причини неявки апеляційний суд не повідомив, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, сторони були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення - копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. про відкладення розгляду справи, наявні в матеріалах справи. А також про призначене судове засідання 2-й відповідач повідомлявся апеляційним господарським судом у телефонному режимі, про що свідчить телефонограма від 19.03.2014р. №07-81/19.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце проведення засідання суду, клопотання 1-го відповідача про розгляд справи без участі його представника, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, що відповідачі саме таким чином реалізували своє право щодо участі у судовому процесі, суд реалізує своє право у межах ст.75 ГПК України, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників ТОВ "Фріч - ТОТ" та ТОВ "Чумацький шлях", за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні уповноважених представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 24.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД" (постачальник) був укладений договір поставки № 163-12К (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товари разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до наданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язався приймати такі поставлені належним чином товари та оплачувати їх вартість. Постачальник зобов'язався поставляти покупцю товари за цінами та в асортименті зазначеними у специфікаціях.

У п. 1.2. договору встановлено, що найменування, розмір, одиниці вимірювання товару, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці і передачі у власність покупця відповідно до замовлення за цим договором, визначаються у специфікації, яка погоджується шляхом посвідчення й підписами та печатками сторін та складає невід'ємну частину договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кожна окрема поставка та передача у власність покупця партії товару за цим договором здійснюється на підставі замовлення, яке складається покупцем та повинне містити: найменування покупця та постачальника, номер та дату його подачі, асортимент та кількість товару, ціна за одиницю товару, відповідно до специфікації, загальна ціна партії товару, дату та місце поставки товару.

Відповідно до п. 2.3. договору факт прийняття замовлення підтверджується шляхом посвідчення його підписом уповноваженої особи постачальника та печаткою постачальника.

Постачальник зобов'язався надати разом з товарами всю товаросупроводжувальну документацію, оформлену належним чином відповідно до чинного законодавства України та цього договору, а саме: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, розрахунок коригування до податкової накладної (в разі повернення товарів): сертифікати якості, ветеринарні сертифікати, сертифікати відповідності, гігієнічні сертифікати, інструкції з використання, гарантійні сертифікати, завірені належним чином копії відповідних ліцензій, копії декларацій виробника про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, інші документи на товар, надання яких передбачене чинним законодавством України (п. 2.5.).

Цей договір набирає чинності з моменту посвідчення його підписами та печатками сторін та діє до 31 грудня 2013 р. (п. 8.1.).

Дія договору припиняється з закінченням строку його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.2.).

Крім того, 24.12.2012 р. між сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору.

У даному протоколі розбіжностей сторони правочину п.2.10. договору доповнили наступним текстом: «Вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою на це покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком будь-якої печатки чи штампу покупця, товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, покупцем отримано усю супровідну документацію до товару відповідно до вимог даного договору та чинного законодавства України.».

Згідно з умовами договору поставки, позивач свої зобов'язання виконав, та передав (поставив) 2-му відповідачу товар на суму 107072,89 грн. , що підтверджується відповідними видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (т.1 а.с.24-37, 142, 145, 148, 151) та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.52-65, 144, 147, 150, 153). Відповідне підтверджується і наданими позивачем податковими накладними (т. 1 а.с. 38-51, 143, 146, 149, 152).

Другий відповідач, зі свого боку, товар отримав, проте оплату отриманого товару за договором здійснив лише частково (за виписками банку: 13.03.2013р., 12.04.2013р., 15.05.2013р., 14.08.2013р., 03.09.2013р., 25.09.2013р.) на суму 29000,00 грн. (т.1 а.с. 67-77, 122). Отримання товару за вказаними накладними, з урахуванням часткової оплати, також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків за 2-й та 3-й квартали 2013р., підписаними сторонами.

З урахуванням часткового повернення отриманого товару, що підтверджується розрахунком позивача (т.1 а.с. 135), у ТОВ "Чумацький шлях" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 51432,67 грн. Тобто ТОВ "Чумацький шлях" не розрахувався за отриманий від позивача товар у повному обсязі та у строк, встановлений договором.

До того ж, про існування даної заборгованості свідчить обігово-сальдова відомість по рахунку 361 за період: 01.10.2012 - 27.01.2014р.р., де сальдо на користь позивача становить 51 432,67 грн. (т. 2 а.с. 159).

З метою виконання зобов'язань 2-м відповідачем за договором (основний договір), 31.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Продресурс ЛТД" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (поручитель) був укладений договір поруки № 31-01/13, відповідно до умов якого поручитель поручився відповідати в певній частині перед кредитором за порушення боржником - ТОВ "Чумацький шлях", зобов'язання за основним договором. Часткова відповідальність поручителя дорівнює частковій сплаті неустойки. Розмір та вид неустойки, яка підлягає сплаті поручителем, визначається самостійно кредитором (п.1.1. договору поруки).

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки, він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 року.

Позивач до 2-го відповідача звертався з претензією №1 від 13.11.2013р., проте ТОВ "Чумацький шлях" відповіді на претензію не надало, борг у повному обсязі перед позивачем не погасило, що і стало підставою для звернення ТОВ "Торговий Дім Продресурс ЛТД" до господарського суду Харківської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості за договором солідарно з 1-го та 2-го відповідачів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши відповідачу у власність товар, проте відповідач розрахунки за отриманий товар повністю не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 51432,67 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Продавець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість 2-го відповідача перед позивачем у розмірі 51432,67 грн. підтверджена належними доказами, будь-яких доказів оплати цієї суми 2-відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції надано не було. У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 51432,67 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

ТОВ "Чумацький шлях" заперечуючи проти того, що товар був фактично ним отриманий від позивача, посилається на те, що позивачем не доведено факт поставки товарів 2-му відповідачу. Не можуть вважатися належним доказом поставки товарів видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, оскільки ці накладні підписані не встановленими особами, в них не містяться прізвища осіб, які отримували товар, їх довіреності або інші докази того, що вказані особи уповноважені на одержання товару від другого відповідача.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими запереченнями скаржника, оскільки вони викладені без урахування доповнення п.2.10. основного договору вищезазначеним протоколом розбіжностей, за умовами якого вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою на це покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком будь-якої печатки чи штампу покупця, товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, покупцем отримано усю супровідну документацію до товару відповідно до вимог даного договору та чинного законодавства України.

У зв'язку з неналежним виконанням 2-м відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем були нараховані 2-му відповідачу пеня та 3% річних, а 1-му відповідачу визначена позивачем відповідальність (неустойка) за прострочення платежу 2-им відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що 2-й відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару за укладеним між позивачем та 2-м відповідачем договором поставки № 163-12К від 24.12.2012 р.; що виконання зобов'язання 2-м відповідачем за згаданим правочином були забезпечені порукою 1-го відповідача за договором поруки 31-01/13 від 31.01.2013 р., у зв'язку з чим, 2-й відповідач разом з 1-м відповідачем повинні нести відповідальність за порушення 2-м відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати пені за прострочення платежу 2-им відповідачем, які за договором підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача на підставі умов договору поруки та відповідних вимог чинного законодавства України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з договору та іншого правочину.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 610-612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про те, що 2-й відповідач є стороною, яка порушила свої зобов'язання з оплати товару за договором, оскільки не виконав їх в обумовлений договором строк.

Оскільки виконання 2-м відповідачем своїх зобов'язань за договором № 163-12к від 24.12.2012 р. було забезпечено порукою відповідно до умов укладеного між позивачем та 1-м відповідачем договором поруки № 31-01/13 від 31.01.2013 р., за яким 1-й відповідач виступив поручителем та зобов'язався перед позивачем в певній частині відповідати за виконання зобов'язань 2-м відповідачем що випливають з договору поставки № 163-12к від 24.12.2012 р.

Часткова відповідальність поручителя (п.1.1. договору поруки) дорівнює частковій сплаті неустойки. Розмір та вид неустойки, яка підлягає сплаті поручителем, визначається самостійно кредитором.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 вказаного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Зокрема частиною першої вказаної статті встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України). Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 вказаної статті).

Статтею 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Таким чином, договір поруки № 31-01/13 від 31.01.2013 р. є дійсним та таким, що породжує для сторін що його уклали певні права та обов'язки, передбачені вказаним договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, керуючись пунктом 7.4. договору поставки та п.1.1. договору поруки нарахував до сплати пеню в сумі 3 025,51 грн., а саме з 1-го відповідача - у розмірі 100,00 грн., з 2-го відповідача - у розмірі 2 925,51 грн.

Перевіркою колегією суддів наданого позивачем розрахунку пені (т.1 а.с.135) встановлено, що даний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договорів та відносинам, що склалися між сторонами, а тому цілком правомірно задоволені судом першої інстанції в заявленому розмірі.

Разом з тим, правомірним є висновок місцевого господарського суду про стягнення з 2-го відповідача на користь позивача 3 % річних, оскільки сума боргу 2-м відповідачем добровільно не сплачена, чим порушено право позивача на отримання грошових коштів.

Так, відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (які в просторіччі називають інфляційними) за весь час прострочення, а також 3 % річних (в просторіччі - процентні) від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, також погоджується з правомірністю висновку місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 667,73 грн. як таких, що заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та наявних матеріалів у справи.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що 2-й відповідач необґрунтовано стверджує про те, що господарським судом Харківської області порушено вимоги Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято за відсутності представника ТОВ "Чумацький шлях".

Як свідчать матеріали справи, усі процесуальні документи місцевим господарським судом надсилались ТОВ "Чумацький шлях" на адресу, яка зазначена в офіційних документах: Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, Довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, Свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість, Ліцензії тощо. Доказом відповідного є наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал місцевого господарського суду (т.1 а.с. 133, 206, т. 3 а.с. 1, 26, 27). Більше того, про час та місце проведення судового засідання 31.01.2014р. ТОВ "Чумацький шлях" було повідомлено і у телефонному режимі, про що свідчить відповідна телефонограма (т.3 а.с.8).

Під час розгляду даної справи, суд першої інстанції, керуючись ст.4-3 ГПК України, неодноразово з приводу нез'явлення представника 2-го відповідача відкладав судові засідання, чим створив, у тому числі і для 2-го відповідача, всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, втім останній ними не скористався, в судові засідання в жодне судове засідання суду першої інстанції не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Крім того, колегія суддів враховує і те що, ТОВ "Чумацький шлях", звернувшись з апеляційною скаргою, не направило свого повноважного представника і у судові засідання суду апеляційної інстанції для розгляду його ж апеляційної скарги, хоча про час та місце проведення судових засідань 17.03.2014р. та 07.04.2014р. було повідомлено належним чином. Ухвала апеляційного суду, що направлена на належну адресу 2-го відповідача повернута з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що в силу приписів ст. 64 ГПК України є свідченням належного повідомлення сторін процесу.

У зв'язку з цим судова колегія зазначає, що згідно з ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте 2-й відповідач не надав доказів неможливості прибути у судові засідання, не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно (в межах ст. 69 ГПК України, оскільки строк розгляду справи закінчився 04.02.2014р.), тому 31.01.2014р. розглянув справу без участі представника 2-го відповідача, за наявними в ній матеріалами, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2014 року у справі № 922/4835/13 відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу 2-го відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2014 року у справі № 922/4835/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 11.04.2014 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.