Рішення

від 20.05.2009 по справі 10/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.09                                                                                           Справа№ 10/46

За   позовом :      Товариство з  обмеженою  відповідальністю  «Поліграфічні  системи», м. Київ

До  відповідача    :     Приватне  підприємство «Видавничий  дім «Афіша», м. Львів   

Про    стягнення  суми боргу  10743,18 грн.                       

                               Суддя  Довга О.І.

                              Секретар  Яремчук С.М.  

Представники :    

від позивача :              Снак  Т. В.  довіреність  від 09.03.2009 року     

від  відповідача    :      Боровець  М.С. –довіреність  від 08.03.2009 року

Представникам сторін  роз'яснено їх права  та обов'язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Сторони подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за  позовом  ТзОВ «Поліграфічні системи» м. Київ  до ПП «Видавничий дім  «Афіша», м. Львів  про стягнення  10743,18 грн.

Представник  позивача в судовому засіданні  підтримує позовні вимоги  повністю, просить позов задоволити з підстав, викладених у  позовній заяві  та  з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду  спору.

Представник   відповідача проти заявленого  позову заперечує, просить в задоволені позову відмовити  з наступного :

Товари згідно накладних від 07.07.08 р. №1253904/1/1, від 16.07.08 р. №1259398/1/1, від 18.07.08 р. №1260800/1/1, від 30.07.08 р. №1266308/1/1, від 06.08.08 р. №1269891/1/1, від 12.08.08 р. №1272869/1/1, вважає представник відповідача ,  прийнято не па підставі Договору №РМ-68/06 від 8 грудня 2006 р.

На думку  відповідача  -  хоча даний Договір було підписано, але товару згідно даного договору ПП «Видавничий дім «Афіша»ніколи не придбавало. В п. 1.2. Договору вказано, що під додатками до цього Договору розуміються підписані представниками сторін специфікації або накладні, що є невід'ємною частиною даного Договору. Однак, як зазначає представник відповідача,  в жодній із накладних від 07.07.08 р. №1253904/1/1, від 16.07.08 р. №1259398/1/1, від 18.07.08 р. №1260800/1/1, від 30.07.08 р. №1266308/1/1, від 06.08.08 р. №1269891/1/1, від 12.08.08 р. №1272869/1/1 не вказано, що вони є додатками саме до Договору №РМ-68/06 від 8 грудня 2006 р. Відповідач вважає, що  в даному випадку між ТзОВ «Поліграфічні Системи»та ПП «Видавничий дім «Афіша»є позадоговірні відносини. Таким чином, щодо товару зазначеного у вищевказаних накладних  -  підприємствами не має визначеного терміну його оплати. А отже, як визначає частина 2 статті 530 ЦК України вона дає право кредитору вимагати його оплати в будь-який час, тобто пред'явити до боржника письмову вимогу. А боржник в свою чергу повинен виконати такий обов'язок в семиденний термін з моменту отримання вимоги. Однак, жодної вимоги на оплату товару від позивача на  підприємство  відповідача  не надходило. А отже, як вважає представник  АА «Видавничий дім «Афіша», немає самого факту прострочення виконання зобов'язання і застосування до ПП «Видавничий дім «Афіша»штрафних санкцій.

В судовому засіданні  оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані суду докази в їх сукупності,  суд вважає позов документально та нормативно обґрунтованим  виходячи з наступного :

08 грудня 2006 року  між позивачем та відповідачем  укладено Договір  № РМ-68/06 , відповідно до умов якого  позивач  зобов‘язався  поставити відповідачу  товар, а відповідач  прийняти і своєчасно  оплатити товар  на умовах, визначених договором.

          Як  вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої  зобов‘язання щодо поставки товару.

          Відповідач доказів  оплати  отриманої продукції  суду не представив, проти отримання  товару не заперечує.

          В судовому засіданні  встановлено, що  станом на  день  розгляду спору, заборгованість відповідача перед позивачем становить  8673,50 грн.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України  особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до п. 8.1 Договору відповідач у випадку  прострочки оплати за виконані роботи повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  від  неоплаченої  суми за кожен день  прострочення.  Згідно поданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням ставки пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України) розмір пені за прострочку виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань становить 1095,97 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача  3 % річних від суми боргу у розмірі 137,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 836,34 грн.

Заперечення  відповідача проти  позову  спростовуються наступним :

Відповідно до п. 11.1., Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року. Дія Договору автоматично продовжується на наступний рік і на тих же умова, якщо ні одна із сторін не заявила про намір розірвати Договір не менш ніж за 10 днів до закінчення терміну його дії. Отже, оскільки з моменту укладення Договору і по сьогоднішній день, а ні позивач, а ні відповідач не повідомляли один одного про свій намір розірвати Договір, чи про своє небажання продовжувати господарські відносини за Договором, тому таке мовчання сторін свідчить про волю сторін до подальшого існування майново-господарських зобов'язань які виникли між сторонами на підставі Договору, та про те, що Договір є чинним і по теперішній час.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 6 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2, 6 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 626. Цивільного кодексу України дає визначення поняттю «договір»- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що Зміст договору зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 639. Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. № 41, та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за N 576/3016, накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей віднесені до первинних документів, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах.

В п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Визначення первинного документу та вимоги до його оформлення також визначені Законом України Закон України 16.07.99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в ст.1 якого зазначено, що первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Між сторонами, був укладений договір № РМ-68/06 від 08.12.2006р., і саме на підставі цього Договору позивач відвантажував, а відповідач отримував товари без здійснення попередньої оплати, тобто з наданням відстрочки платежу до 21 дня.

В договорі сторони досягли згоди, щодо способу і порядку погодження кількості, асортименту і ціни кожної окремої партії товару, і в п. 1.2, Договору визначили, що документами, які відображають таку домовленість є додатки до Договору, і в цьому пункті Договору сторони досягли згоди, що під додатками до договору розуміються (тобто для цілей Договору сторони домовились вважати додатками...) підписані представниками сторін специфікації або накладні. При цьому, сторони не погоджували в договорі, а ні зразку форми накладної для використання в цілях Договору, а ні умови про те, що накладна (додатки) повинна мати посилання на номер і дату договору.

Таким чином, позивач протягом 2006 - 2008 років, отримуючи заявки від відповідача, відвантажував останньому товар, і цим самим виконував своє зобов'язання саме за укладеним з відповідачем Договором, а підтвердженням факту виконання позивачем свого зобов'язання і є накладні, які підписав уповноважений представник відповідача, чим остаточно підтвердив свою заявку на поставку товару (п.4.3. Договору) саме за укладеним з позивачем Договором.

Враховуючи вищенаведене, та приймаючи до уваги, що чинне законодавство України і укладений між позивачем і відповідачем Договір № РМ-68/06 від 08.12.2006р. не встановлює вимог для форми додатків до договору і так само для накладних, а також те, що сторони не визнали обов'язковим зазначати в накладній посилання на Договір, але вирішили вважати підписані накладні додатком до договору, суд приймає  доводи позивача, що зобов'язання позивача і відповідача виникли на підставі договору № РМ-68/06 від 08.12.2006р. а всі накладні , що були підписані сторонам протягом строку дії Договору є первинною документацією, яка підтверджує факт виконання господарсько-правових зобов'язань, що виникли саме за Договором № РМ-68/06 від 08.12.2006р.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

   Враховуючи наведене, а також ст. ст. 6,11,509, 526,626,627,639,692 ЦК України , ст.ст.179,180,218 ГК України,  ст. ст. 4, 33,34,35,44,49, п.10 ст. 65, ст. 66, 67, 75, п.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Видавничий дім «АФІША»(Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, 105, код ЕДРПОУ 34461655, п/р 26000001000409, у Львівській філії ВАТ Банку «БІГ Енергія», МФО 325008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічні системи»(03151, м. Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок, 5/6, код ЄДРПОУ 31604488, п/р 260043757501 в ЗАТ Банк «Петрокоммерц-Україна», МФО 300120) кошти в розмірі 8 673,50 грн. - основної заборгованості за товар, 1 095,97 грн. - пені, 836,34 грн. - збитків від інфляції, 137,37 грн. -3% річних 107,43 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат на оплату за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя