Рішення

від 08.04.2014 по справі 911/384/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 911/384/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» про визнання недійсними п.п. 4.8, 8.11, 8.15 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»,

представники:

позивача: ОСОБА_2 (дов. № 21 від 08.01.2014);

відповідача: Кардаш М.О. (дов. б/н від 14.02.2014);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» про визнання недійсними п.п. 4.8, 8.11, 8.15 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон».

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги невідповідністю п.п. 4.8, 8.11, 8.15 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим останні підлягають визнанню недійними.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.03.2014

Ухвалою від 04.03.2014 розгляд справи було відкладено на 18.03.2014.

В судовому засіданні 18.03.2014 було оголошено перерву на 25.03.2014.

25.03.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивачем уточнено вимогу про визнання п. 8.15 недійним, а саме позивач просить визнати п. 8.15 статуту частково недійсним, а саме в частині «а також у випадках необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту». Вказана заява прийнята судом до уваги, позовні вимоги розглядаються судом в їх кінцевій редакції.

В судовому засіданні 25.03.2014 було оголошено перерву на 01.04.2014.

В судовому засіданні 01.04.2014 було оголошено перерву до 08.04.2014.

В судовому засіданні 08.04.2014 суд заслухав пояснення представників сторін. Позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

У судовому засіданні 08.04.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після виходу з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Протоколом загальних зборів учасників № 3 від 07.10.2005 було оформлено рішення про затвердження Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон». З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_1 є одним із засновників вказаного товариства, розмір його внеску до статутного фонду складає 8300,00 грн.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначав у позовній заяві, що п.п. 4.8, 8.11, 8.15 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права як учасника товариства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст.ст. 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 82 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 27, 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»)

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Щодо пункту 4.8. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»: «Частка в статутному капіталі (фонді) Товариства переходить за заповітом або за законом до спадкоємця - фізичної особи або до правонаступника - юридичної особи без згоди інших учасників товариства.

Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців).

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) вступити до Товариства йому видається у грошовій або натуральній формі частка в майні Товариства, яка належала учаснику, що вибув з Товариства.

Вартість цієї частки визначається станом на перший день звітного періоду, в якому учасник вибув» .

Відповідно до ч. 5 ст. 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Отже, законом прямо передбачена можливість переходу частки в статутному капіталі до спадкоємця або правонаступника - юридичної особи і не вимагається обов'язкової згоди на це інших учасників товариства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що абз. 1 п. 4.8. Статуту відповідає вимогам законодавства та не підлягає визнанню недійсним.

Щодо абз. 2 п. 4.8. Статуту, то суд вважає його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 145 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Пунктом 8.19. Статуту встановлено, що Директор обриється зборами учасників на строк, визначений зборами. Директор підзвітний зборам учасників Товариства і організовує виконання їх рішень.

Отже, законом та Статутом передбачено, що керівник товариства з обмеженою відповідальністю обирається учасниками товариства.

Водночас, статтею 269 Цивільного кодексу України встановлено, що особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 271 Цивільного кодексу України).

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема,особисті немайнові права (ст. 1219 Цивільного кодексу України).

Отже, суд розцінює право бути обраним в якості виконавчого органу товариства саме як особисте немайнове право, що нерозривно пов'язано з особою . Реалізація такого права прямо залежить від волевиявлення особи.

Відтак, оспорюване положення статуту прямо порушує право учасників обирати виконавчий орган товариства, оскільки фактично унеможливлює реалізацію такого права у випадку смерті керівника (учасника товариства), частка якого в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%.

Виходячи з наведеного, суд визнає недійсним абз. 2 п. 4.8. Статуту, а саме в частині запису: «Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців) .»

Щодо абз. 3 та 4 п. 4.8. Статуту суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Отже, законом дозволена видача у грошовій або натуральній формі частки в майні товариства, яка належала учаснику, що вибув з товариства, у разі відмови правонаступника (спадкоємця) вступити до товариства. Порядок визначення вартості такої частки також не суперечить законодавству, а відтак суд не вбачає підстав для визнання недійними абз. 3 та 4 п. 4.8. Статуту.

Щодо пункту 8.11. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»: «Збори вважається повноважними, якщо на них присутні всі учасники.»

Статтею 60 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Спеціальним законом встановлено необхідний мінімум голосів для того щоб збори вважались повноважними, тому суд вважає таким, що не відповідає закону його збільшення, оскільки останнє може призвести до зупинення діяльності товариства та зловживання учасниками своїми правами, та констатує невідповідність вимогам спеціального закону положень вказаного пункту, який прямо суперечить останнім.

Відтак суд визнає недійсним пункт 8.11. Статуту, а саме: «Збори вважається повноважними, якщо на них присутні всі учасники.»

Щодо пункту 8.15. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» в частині: «Голова товариства має право ..., а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту.»

Вказане положення не відповідає чинному законодавству з наступних підстав.

Статтею 145 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Відповідно до п.п. "а", "б", "г - ж", "и - й" ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів належить: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом. Повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Пунктом 8.10 Статуту встановлено, що питання, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані для вирішення виконавчому органу Товариства.

Так, законом встановлена імперативна норма, щодо заборони передачі виключних повноважень загальних зборів виконавчому органу товариства. Недотримання такого припису, порушує право учасників товариства на управління останнім. Аналогічне положення міститься в Статуті.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що у вказаному реченні вказані питання, що відносяться виключно до компетенції зборів, а не до виключної компетенції зборів, у зв'язку з чим на його думку вказаний пункт не суперечить чинному законодавству. Суд не приймає вказані заперечення, виходячи з наступного.

Системний аналіз пункту 8.9. Статуту, яким визначено повноваження, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів, пункту 8.10, яким встановлено, що питання, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані для вирішення виконавчому органу Товариства, пункту 8.15, яким встановлено «Голова товариства має право ..., а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту», пункту 8.21, відповідно до якого: «Директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників товариства та які не заборонені чинним законодавством України» дає підстави вважати, що у тексті вказаного Статуту словосполучення «виключно до компетенції» та «до виключної компетенції» вживаються у тотожному значенні, оскільки створюють єдиний логічний рядок, та статутом не передбачено повноважень загальних зборів, які б у його тексті визначалась як такі, що відносяться «виключно до компетенції» останніх.

Відтак, суд визнає недійсним п. 8.15. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» в частині запису: «... а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту».

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, що на його думку позивачем пропущений. Суд відхиляє вказане клопотання відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 100 Цивільного кодексу України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Оскільки позивачем у даній справі не заявляються майнові вимоги прав учасника товариства, що передбачені ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», як то право на отримання частки прибутку (дивідендів), стягнення вартості належної позивачу частки майна у статутному фонді, майнового внеску, які б носили економічний зміст та визначалися у грошовому еквіваленті, а право участі в управлінні товариством не має економічного змісту, то на вимоги позивача не поширюється строк позовної давності, передбачений нормами цивільного законодавства (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2012 у справі № 5002-28/3248.1-2011).

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що п. 4.8. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» в частині: «Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців).», п. 8.11. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»: «Збори вважається повноважними, якщо на них присутні всі учасники.», п. 8.15. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» в частині: «... а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту», по-перше, суперечать вимогам чинного законодавства, по-друге, порушують право позивача на управління товариством, як його учасника, по-третє, не можуть бути усунені іншим шляхом, у зв'язку з чим, суд вважає їх такими, що підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається. Що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1218,00 грн відповідно до квитанції № 111/113 від 24.01.2014.

Водночас, з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру: визнання недійними п. 4.8., 8.11., 8.15 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон».

Підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (аналогічна правова позиція викладена в п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Таким чином судом встановлено, що позивач за розгляд вказаних вимог повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу (аналогічна правова позиція викладена в п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Водночас, суд не позбавлений права, встановивши факт недоплати судового збору в процесі розгляду справи, вирішивши спір по суті стягнути недоплачені суми судового збору до державного бюджету. Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги задоволені частково, зокрема п. 4.8. Статуту визнано судом частково недійсним, а також вимоги по п.п. 8.11., 8.15 задоволені повністю, а також те, що заявлені вимоги носять немайновий характер, положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України щодо пропорційності розподілу судових витрат не застосовуються, у зв'язку з чим останні покладаються судом на відповідача.

Оскільки судом було частково задоволено усі вимоги позивача, суд вважає за необхідне покласти сплату залишку недоплаченого судового збору, а також судовий збір, що вже був сплачений позивачем в порядку ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати частково недійсним п. 4.8. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 3 від 07.10.2005, а саме в частині запису: «Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців).»

3. Визнати недійсним пункт 8.11. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 3 від 07.10.2005, а саме: «Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні всі учасники.»

4. Визнати недійсним пункт 8.15. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 3 від 07.10.2005 в частині запису: «... а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту».

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» (код ЄДРПОУ 19418736) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) 1218,00 грн судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» (код ЄДРПОУ 19418736) в доход Державного бюджету України 2436,00 грн судового збору.

8. Видати накази.

Повний текст рішення складено 14.04.2014

Суддя А.Ф. Черногуз