Постанова

від 25.06.2014 по справі 911/384/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2014 р. Справа№ 911/384/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Авдеєва П.В.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 25.06.2014 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»

на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року

у справі №911/384/14 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»

про визнання недійсним п.п. 4.8, 8.11, 8.15 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі №911/384/14 позов задоволено частково. Визнано частково недійсним п. 4.8. Статуту ТОВ «Оріон», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №3 від 07.10.2005 року, а саме в частині запису: «Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців).». Визнано недійсним пункт 8.11. Статуту ТОВ «Оріон» від 07.10.2005 року, а саме: «Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні всі учасники.». Визнано недійсним пункт 8.15. Статуту ТОВ «Оріон» від 07.10.2005 року в частині запису: «... а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі №911/384/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі №911/384/14 апеляційну скаргу ТОВ «Оріон» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 28.05.2014 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.06.2014 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скаргу задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, протоколом загальних зборів учасників №3 від 07.10.2005 року було оформлено рішення про затвердження Статуту ТОВ «Оріон». З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ОСОБА_2 є одним із засновників вказаного товариства, розмір його внеску до статутного фонду складає 8 300,00 грн.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними п.п. 4.8, 8.11, 8.15 статуту ТОВ «Оріон», оскільки, як стверджує позивач, не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують його права позивача як учасника товариства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Пункт 4.8. Статуту ТОВ «Оріон» викладено в наступній редакції: «Частка в статутному капіталі (фонді) Товариства переходить за заповітом або за законом до спадкоємця - фізичної особи або до правонаступника - юридичної особи без згоди інших учасників товариства.

Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців).

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) вступити до Товариства йому видається у грошовій або натуральній формі частка в майні Товариства, яка належала учаснику, що вибув з Товариства.

Вартість цієї частки визначається станом на перший день звітного періоду, в якому учасник вибув».

Відповідно до вимог ст.ст. 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 82 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 37, 51, 65,67, 76 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 27, 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Згідно з ч. 5 ст. 147 Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Отже, з викладеної вище норми вбачається, що законом прямо передбачена можливість переходу частки в статутному капіталі до спадкоємця або правонаступника - юридичної особи і не вимагається обов'язкової згоди на це інших учасників товариства, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним абз. 1 п. 4.8. Статуту.

Щодо абз. 2 п. 4.8. спірного Статуту колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 145 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Пунктом 8.19. Статуту встановлено, що Директор обирається зборами учасників на строк, визначений зборами. Директор підзвітний зборам учасників Товариства і організовує виконання їх рішень.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, законом та Статутом передбачено, що керівник товариства з обмеженою відповідальністю обирається учасниками товариства.

Також, статтею 269 Цивільного кодексу України встановлено, що особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Відповідно до ст. 271 Цивільного кодексу України визначено, що зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема,особисті немайнові права (ст. 1219 Цивільного кодексу України).

Тобто, право обирати та бути обраним в якості виконавчого органу товариства розцінюється саме як особисте немайнове право, що нерозривно пов'язано з особою. Реалізація такого права прямо залежить від волевиявлення особи.

Відтак, оспорюване положення статуту прямо порушує право учасників обирати виконавчий орган товариства, оскільки фактично унеможливлює реалізацію такого права у випадку смерті керівника (учасника товариства), частка якого в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%.

Таким чином, виходячи з наведеного, місцевим господарським судом вірно встановлено наявність підстав для визнання недійсним абз. 2 п. 4.8. Статуту, а саме в частині запису: «Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців).»

Щодо абз. 3 та 4 п. 4.8. Статуту колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

З викладеної норми вбачається, що законом дозволена видача у грошовій або натуральній формі частки в майні товариства, яка належала учаснику, що вибув з товариства, у разі відмови правонаступника (спадкоємця) вступити до товариства. Порядок визначення вартості такої частки також не суперечить законодавству, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав визнання недійсним абз. 3 та 4 п. 4.8. Статуту, які відповідають вимогам законодавства.

Щодо пункту 8.11. Статуту ТОВ «Оріон»: «Збори вважається повноважними, якщо на них присутні всі учасники», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відтак, з наведеної норми слідує, що законом встановлено необхідний мінімум голосів для того щоб збори вважались повноважними, тому його збільшення вказаним вище пунктом Статуту є неправомірним, оскільки останнє може призвести до зупинення діяльності товариства та зловживання учасниками своїми правами.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено наявність підстав для визнання недійсним пункт 8.11. Статуту, а саме: «Збори вважається повноважними, якщо на них присутні всі учасники».

Щодо пункту 8.15. Статуту ТОВ «Оріон» в частині: «Голова товариства має право ... у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту.»

Проте, вказане положення не відповідає чинному законодавству, виходячи наступного.

Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Статтями 41, 59 Закону України «Про господарські товариства» визначено перелік питань, які віднесені до компетенції загальних зборів Товариства.

Пунктом 8.10. Статуту встановлено, що питання, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані для вирішення виконавчому органу Товариства.

Отже, як із зазначеного вище слідує, законом встановлена імперативна норма щодо заборони передачі виключних повноважень загальних зборів виконавчому органу товариства. Недотримання такого припису, порушує право учасників товариства на управління останнім.

Відтак, місцевим господарським судом вірно встановлено наявність підстав визнання недійсним п. 8.15. Статуту ТОВ «Оріон» в частині запису: «... а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту».

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини не поширюються положення про позовну давність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 Цивільного кодексу України особисті майнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичних особи не мають економічного змісту.

За змістом ст. 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві належить до категорії особистих немайнових прав.

В силу ст.ст. 88, 167 Господарського кодексу України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", під корпоративними правами розуміється, поміж іншим, право учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, яке відповідно до чинного законодавства реалізується, у т.ч. через участь у зборах товариства.

Оскільки позивачем у даній справі не заявляються майнові вимоги прав учасника товариства, які передбачені ст.ст. 88, 167 Господарського кодексу України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", як то право на отримання частки прибутку (дивідендів), стягнення вартості належної позивачу частки майна у статутному фонді, майнового внеску, які б носили економічний зміст та визначалися у грошовому еквіваленті, а право на участь у товаристві не має економічного змісту, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів, позовна давність не поширюється.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2012 року у справі №5002-11/3248.1-2011(5002-28/3248.1-2011).

Зокрема, наведеним спростовуються доводи скаржника з приводу не застосування судом першої інстанції строків позовної давності.

Доводи з приводу того, що в реченні п. 8.15. Статуту вказані питання відносяться не до виключної компетенції зборів, а виключно до компетенції зборів, у зв'язку з чим на його думку вказаний пункт не суперечить чинному законодавству, колегіє суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Системний аналіз п. 8.9. Статуту, яким визначено повноваження, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів, п. 8.10, яким встановлено, що питання, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані для вирішення виконавчому органу Товариства, п. 8.15, яким встановлено «Голова товариства має право ..., а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту», п. 8.21, відповідно до якого: «Директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які відносяться виключно до компетенції зборів учасників товариства та які не заборонені чинним законодавством України» дає підстави вважати, що у тексті вказаного Статуту словосполучення «виключно до компетенції» та «до виключної компетенції» вживаються у тотожному значенні, оскільки створюють єдиний логічний рядок та Статутом не передбачено повноважень загальних зборів, які б у його тексті визначалась як такі, що відносяться «виключно до компетенції» останніх.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Решта доводів скаржника про відсутність доказів, що позивач намагався скликати збори на розгляд яких виносилося б питання щодо внесення змін чи зміни редакції спірних пунктів Статуту Товариства зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи..

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсними п. 4.8. Статуту ТОВ «Оріон» в частині: «Якщо заповідач є керівником Товариства і його частка в статутному капіталі (фонді) складає більше 50%, то в момент відкриття спадщини права управління Товариством переходять до спадкоємця (спадкоємців)», п. 8.11. Статуту: «Збори вважається повноважними, якщо на них присутні всі учасники», п. 8.15. Статуту в частині: «... а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться виключно до компетенції зборів відповідно до цього Статуту», оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі №911/384/14 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі №911/384/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014 року у справі №911/384/14 залишити без змін.

3. Справу №911/384/14 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

П.В. Авдеєв