Рішення

від 11.06.2009 по справі 6/547

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/547

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" червня 2009 р. Справа № 6/547

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого  судді   

                          судді  Терлецька-Байдюк Н.Я.

                          судді   

за участю представників сторін

від позивача  Нечипоренко П.М. - доручення №5 від 11.06.2009р.

                         Фещенко В.В. - доручення №3 від 11.06.2009р.

від відповідача  не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Полімер" (сел. Мирний Бердичівського району)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "М.П.С." (м. Житомир)

про стягнення 14358,96 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 14358,96 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 11634,74 грн. основного боргу, 1828,35 грн. - пені та 895,87 грн. інфляційних.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Надали довідку №4 від 11.06.2009р., відповідно до якої станом на 11.06.2009р. сума заборгованості відповідача перед позивачем не змінилася і становить 11634,74 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-Полімер" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "М.П.С." (відповідач) був укладений договір поставки №1171 (а.с.6), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність покупця відходи плівки термозбігової, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11634,74 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-147 від 20.06.2008р. на суму 846,94 грн. (а.с. 10); №РН-152 від 27.06.2008р. на суму 5186,59 грн. (а.с. 12); та накладною №160 від 11.07.2008р. на суму 5601,21 грн. (а.с. 14).

Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 11634,74грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,  регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до п.8.1 договору відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача (а.с. 4) за період з 11.08.2008р. по 01.04.2007р. (239 дні) складає 1828,35 грн.

При визначенні періоду, за який нарахована пеня, позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому суд вважає за необхідне зробити перерахунок пені:

- за період з 11.08.08р. по 11.02.08р. -  184 дні:

24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 11634,74 грн. (сума боргу) х 184 (кількість днів прострочки) / 100 = 1407,60 грн.

Таким чином, розмір пені становить 1407,60 грн.

Позивач в позовній заяві також просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні в сумі 895,87 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11634,74 грн. основного боргу, 1407,60 грн. - пені та 895,87 грн. інфляційних є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню. А в частині стягнення 420,75 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  546, 625, 712 ЦК України; ст.ст. 173, 175, 232 ГК України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд 

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "М.П.С." (м.Житомир, вул. Нескорених, 12, ідентифікаційний код 34687707) :

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Полімер" (Житомирська обл., Бердичівський район, селище Мирний, вул. Південна, 5, ідентифікаційний код 34066221) - 11634,74 грн. основного боргу, 1407,60 грн. - пені та 895,87 грн. інфляційних, всього 13938,21 грн., також 139,38 грн. сплаченого державного мита та 114,46 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.      

Віддрукувати:   

1 - в справу

2,3 - сторонам