Рішення

від 09.06.2009 по справі 5020-5/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" червня 2009 р. справа № 5020-5/199

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44)

до Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації”  (99011 м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)

          про стягнення заборгованості в розмірі  663717,07 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач –Ірхін М.Ю.,  довіреність № 19054/0/2-08  від 25.12.2008;

Відповідач –не з'явився.

Суть спору:

Позивач, ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації”, про  стягнення заборгованості   в розмірі 402623,03 грн.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні  вимоги, та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 663717,07 грн., з яких: 601996,07 грн. –заборгованість за активну електроенергію, 534,09 грн. –реактивна електроенергія, 35334,97 грн. –заборгованість за перевищення договірної величини споживання, 25851,94 грн. –пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3831а від 29.12.2008.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві (ухвала про порушення провадження по справі отримана відповідачем особисто 17.04.2009, про що свідчить поштове повідомлення № 5916 від 22.04.2009 (а.с.44).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

встановив:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002  № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002  № 928.

                  Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.

29.12.2008 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” (Постачальник) та Підприємством „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації” (Споживач), укладений Договір № 3831а про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2008. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору. (арк. с. 11-17).

Цей договір не був розірваний. Сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2008 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд, ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало Підприємство „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації” електроенергією, а Підприємство „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації” користувався нею і частково оплачував спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а Підприємство „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації” користувався електроенергією на підставі Договору № 3831а від 29.12.2008  (далі –Договору).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, споживання енергії можливе  лише  на  підставі  договору  з енергопостачальником.

          Пунктом  2.3.3 договору та п. 1 додатку № 6 до договору, передбачений обов'язок споживача здійснювати оплату спожитої електроенергії, строк остаточного розрахунку встановлений 27 числа поточного місяця. Розрахунковим періодом для оплати вважається період з 22 числа попереднього місяця до 22 числа поточного місяця.

При укладенні договору сторони домовились про те, що у всьому іншому, що не передбачено даним договором, сторони керуються діючими правилами користування електроенергією та діючим законодавством України (п. 2.1 договору).

Рахунки по оплаті за електроенергію, надавались відповідачу своєчасно, але оплата здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість за активну електроенергію за період з 22.01.2009 по 25.05.2009  склала 601996,07 грн.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів „Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” № 441 (в редакції постанови № 473 від 16.06.2005), встановлено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Відповідно до ч. 3 п. 4.2 Правил користування електричною енергією, розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

Додатком № 1 до договору, який оформлюється щорічно, в якому узгоджуються договірні величини споживання електроенергії по площадкам.

Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції Закону від 19.01.2006), та умов додаткової угоди до договору від 15.08.2005 споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Додатком № 1 до договору, відповідач узгодив об'єми постачання  електроенергії на 2009 рік.

Перевищення споживачем договірної величини споживання електроенергії відповідачем  склало  на суму 35334,97 грн.

Відповідно до п. 2.3.4 договору, споживач зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроприладами споживача на протязі 5 операційних днів згідно з випискою рахунку (п. 3.3 додатку № 6 до договору). Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії узгоджений сторонами 17.12.2008 (додаток № 8 до договору).

Відповідно до п. 6.4 Правил користування електричною енергією, плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.

За період з 22.01.2009 по 25.05.2009 заборгованість по реактивної електроенергії відповідача склала 534,09 грн.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003р. та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003р. зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Все вищевказане дає суду право для висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно з п. 4.2.1 договору за недотримання строків платежів, передбачених п. 2.3.3-2.3.4 договору,  Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення. Пеня включається у платіжну вимогу окремою строчкою.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована  пеня в сумі 25851,94  грн., за період з 26.05.2008 по 25.05.2009, яка підлягає стягненню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла тільки з 22.01.2009 по 25.05.2009, а суму пені позивач просить стягнути за період з 26.05.2008 по 25.05.2009, тобто яка виникла раніш ніж сума заборгованості.

Крім того, позивачем не надані доказі порушення зобов'язань за період з 01.05.2008 по 29.05.2008, по яких позивач просить стягнути пеню в суму 257,75 грн.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня  розмірі 25594,19 грн. за період з 22.01.2009 по 25.05.2009 відповідно до вимог, які виникли за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

Крім того, відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 4393 від 30.04.93 зі змінами та доповненнями, ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становлять 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 402623,03 грн., але в процесі розгляду справи збільшив позовні вимоги до  663717,07 грн., тобто при зверненні до  суду із заявою про збільшення позовних вимог позивач повинний бути доплатити до державного бюджету суму державного мита в розмірі 2610,94 грн., але оплата позивачем була здійснена на суму 700,99 грн.

Таким чином з позивача підлягає стягненню в держаний бюджет України 1909,95 грн. державного мита.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 6634,59 грн. та інформаційне –технічного забезпечення судового процесу в сумі 117,95 грн. покладаються  на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75,  82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації”  (99011 м. Севастополь, пр. Нахімова, 13, код ЄДРПОУ 30120798, р/р 26009945038041 в СФ УСБ, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ  05471081,  р/р 2603830131168 в СМВ № 4548 ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 384027) 601996,07 грн. –заборгованість за активну електроенергію, 534,09 грн. –реактивна електроенергія, 35334,97 грн. –заборгованість за перевищення договірної величини споживання.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації”  (99011 м. Севастополь, пр. Нахімова, 13, код ЄДРПОУ 30120798, р/р 26009945038041 в СФ УСБ, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ  05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) 25594,19 грн. –пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 6634,59 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ  05471081,  р/р 2603830131168 в СМВ № 4548 ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 384027) в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 1909,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          В частини стягнення пені в розмірі 257,75 грн. ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго” відмовити.

Суддя                                                                                                                          І. В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

11.06.2009

Розсилка:

1.          ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь,  вул. Хрустальова, 44)

2.          Підприємство „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації”  (99011 м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)

3.          Справа