Постанова

від 27.03.2014 по справі 808/1314/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року (10 год. 40 хв.)Справа № 808/1314/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

за участю представників:

позивача: Лях О.В.

відповідача: Волжиної Т.Ю.

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгова компанія «Курочка ряба»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів

у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Курочка ряба» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003222201 від 26.11.2013, №0000452201 від 10.02.2014, №0000442201 від 10.02.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу стосовно того, що підприємством не включено до складу доходів, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, вартість безоплатно отриманих товарів, оскільки відсутній факт отримання товару на безоплатній основі, а тому твердження про заниження доходів на суму безоплатно отриманих товарів є безпідставним.

Позивач окремо зазначив, що висновки з приводу порушень ТОВ «ТК «Курочка ряба», які були нібито виявлені під час перевірки, ґрунтуються виключно на копіях актів перевірок контрагентів позивача з їх контрагентами, жодних інших доказів відповідач не має. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу є помилковими та не відповідає фактичним обставинам справи. Господарські операції з придбання товарів у постачальників ТОВ «Торговий дім «Лайнер», ТОВ ФПК «Корті», ТОВ «Вертекс-Інвест» та послуг з суборенди у ПП «Модем - Холдінг», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Белт - Трейд», ПП «МД - Колхіда» були реально вчиненими, що підтверджується документами первинного та бухгалтерського обліку (договорами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, розрахунковими, платіжними та інш. документами), які були надані перевіряючим під час проведення перевірки та згідно яких податки, збори, платежі сплачені до бюджету своєчасно та у повному обсязі. Відображення витрат в податковому обліку позивача відповідає нормам податкового законодавства, а суми податку на додану вартість за отриманими від постачальника податковими накладними правомірно включені до складу податкового кредиту.

З урахування вище зазначеного вважає податкові повідомлення-рішення №0003222201 від 26.11.2013, №0000452201 від 10.02.2014, №0000442201 від 10.02.2014 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 8830 від05.03.2014) зокрема зазначає, що проведеними документальною плановою та позаплановою виїзною перевірками встановлено, що господарські операції з ТОВ «Торговий дім «Лайнер», ТОВ ФПК «Корті», ТОВ «Вертекс-Інвест» стосовно придбання товару не мали реального товарного характеру, не підтверджена сплата податкового зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу походження товару. Крім того, правочини, укладені з ПП «Модем - Холдінг», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Белт - Трейд», ПП «МД - Колхіда» з отримання в суборенду майна здійснені без ділової мети та без мети настання реальних наслідків. Перевіркою встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару.

Крім того, підприємством не включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, вартість безоплатно отриманих товарів, що були використані при виготовленні кулінарних блюд.

На підставі вище викладеного вважає, що податкові повідомлення-рішення №0003222201 від 26.11.2013, №0000452201 від 10.02.2014, №0000442201 від 10.02.2014 прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 14.10.2013 по 31.12.2012, на підставі направлень № №445,446 від 14.10.2013, №№450, 451,452 від 15.10.2013, згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та на підставі наказів №463 від 02.10.2013, №494 від 15.10.2013, фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Торгова компанія «Курочка ряба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт № 1371/08-28-22-01/37573906 від 08.11.2013.

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ТК «Курочка ряба», серед іншого вимог: п.п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 473 287 грн., у тому числі за наступні податкові періоди: червень 2011 року всього 93 942 грн.; липень 2011 року у сумі 25 325 грн. серпень 2011 року у сумі 25 325 грн. вересень 2011 року у сумі 25 325 грн. жовтень 2011 року у сумі 286 грн.; листопад 2011 року у сумі 43 431 грн.; грудень 2011 року 4 317 грн.; січень 2012 року у сумі 40 000 грн.; лютий 2012 року у сумі 20 000 грн.; березень 2012 року 17 836 грн.; квітень 2012 року 17 500 грн.; травень 2012 року 20 000 грн.; червень 2012 року 20 000 грн.; липень 2012 року 20 000 грн.; серпень 2012 року 20 000 грн.; вересень 2012 року 13 333 грн.; жовтень 2012 року 20 000 грн.; листопад 2012 року 20 000 грн.; грудень 2012 року 26 667 грн.

На підставі акту перевірки № 1371/08-28-22-01/37573906 від 08.11.2013 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003222201 від 26.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 662 960,50 грн. у т.ч. за основним платежем - 473287 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 189 673,50 грн.

Крім того, в період з 27.01.2014 по 31.01.2014, на підставі направлення №100 від 27.01.2014, згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу №104 від 27.01.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торгова компанія «Курочка ряба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт № 66/22-01/37573906 від 05.02.2014.

Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ТК «Курочка ряба», серед іншого вимог: п.44.1 ст.44, п.135.1, п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 678 192 грн., у тому числі у періодах: за 2 квартал 2011 року - 206 889 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 324 812 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 435 062 грн., за 1 квартал 2012 року - 99 694 грн., за півріччя 2012 року - 162 859 грн., за 3 квартали 2012 року - 246 722 грн., за 2012 рік - 334 900 грн.

На підставі акту перевірки № 66/22-01/37573906 від 05.02.2014 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000442201 від 10.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями 4890,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000452201 від 10.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 761 970 грн., у т.ч. за основним платежем 678 192 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 725 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковими повідомленнями-рішеннями №0003222201 від 26.11.2013, №0000452201 від 10.02.2014, №0000442201 від 10.02.2014 позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №034204 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Курочка Ряба» 21.02.2011 зареєстровано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Одеська, буд. 8, приміщення 59 (код ЄДРПОУ 37573906).

Відповідно до Свідоцтва №100336597 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, позивач є платником податку на додану вартість з 12.05.2011.

Щодо заниження доходу у розмірі вартості безоплатно отриманих товарів, що були використані при виготовленні кулінарних блюд суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся підприємством здійснювалось виготовлення та реалізація кулінарних виробів.

Реалізація продукції кулінарії здійснюється через реєстратор розрахункових операцій (РРО) DATECSFP 3530T, фіскальний номер 82800387, звіти РРО надаються до ДПІ у Ленінському районі, про що зазначено в акті перевірки.

Так, податковим органом в акті перевірки значено, що позивачем занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 616 048 грн.

Підприємством не включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, вартість безоплатно отриманих товарів, що були використані при виготовлені кулінарних блюд.

Суд не погоджується з вказаною позицію відповідача з огляду на наступне.

Згідно з п.2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затв. наказом МФУ №2 від 10.01.2007, первісна вартість запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням фактично понесених витрат. Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку», затв. Наказом МФУ від 07.07.1999 № 163, справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України встановлено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Так, судом встановлено, що в кулінарії позивача реалізувались не лише вироби кухні, але й покупні товари, а саме: кондитерські вироби, печиво, соки, води, чіпси та інше, по яких не формувалась виробнича собівартість, не складалися калькуляції та інші документи, які б свідчили про отримання продуктів в переробку, списання сировини, рух сировини зі складу в кулінарний відділ, даних щодо залишків невикористаної сировини, звітів про рух готових виробів.

Собівартість реалізованих покупних товарів (води, соки, чіпси та інш.) визначається підприємством у відповідності з нормами п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ на підставі прибуткових накладних від постачальників.

Факт надходження, реалізації та оплати товарів, реалізованих через РРО № 0828003872 «Кулінарія» підтверджується наступними документами:

Згідно з чеком № 0670463 від 05.12.2012 реалізовано сік томатний «Сандора» - 0,25л на суму 4,0 грн. Вказаний товар придбано за накладною № ЗП/РНв-121016 від 31.10.2012 від ТОВ «Сандора». Товар оплачено згідно з випискою банка від 07.11.2012 у сумі 2346,18 грн.

Згідно з чеком № 0670572 від 06.12.2012 реалізовано сік Біола апельсин 0,5л на суму 6,00 грн. Товар придбано за накладною № ЗП-0046403 від 21.11.2012. Оплачено у відповідності з випискою банка від 23.11.2012 у сумі 1192,27грн.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що вказані товари не є безоплатно отриманими або безповоротною фінансовою допомогою.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.п. 138.8.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що підприємством не доведено понесення витрат на придбання та виготовлення кулінарних виробів.

З таким висновком суд не погоджується, оскільки на підтвердження понесених витрат по кулінарії позивачем надано калькуляції продукції кулінарії, технологічні картки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», відомість про залишки товарів на складі (Сальдо рах. 281), відомість по рах. 281 «Товари» у кількісному та вартісному вигляді.

В податковому обліку позивача дохід від реалізації продукції кулінарії відображається на підставі даних Z-звітів РРО, витрати, які формують собівартість реалізованої продукції визнаються витратами того звітного періоду, в якому продукція реалізована. Собівартість реалізації продукції кулінарії відображається бухгалтерською проводкою Дт 902 Кт 281.

Щодо завищення витрат по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) та по «безтоварним» операціях з контрагентами суд прийшов до наступного висновку.

В акті планової перевірки з посиланням на висновки інших податкових органів (акт перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровськ від 30.01.2012, акт перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровськ від 12.06.2012, акт перевірки ЛПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 05.07.2013), в яких перебувають на податковому обліку підприємства ТОВ «Торговий дім «Лайнер», ТОВ ФПК «Корті», ТОВ «Вертекс-Інвест», податковим органом не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій та зроблено висновок, що проведені операції з придбання товару із вказаними контрагентами не мали реального товарного характеру, не підтверджена сплата податного зобов'язання постачальниками товару по ланцюгу походження товару, а тому не спричиняють реального настання правових наслідків для ТОВ «Торгова компанія «Курочка ряба» у вигляді формування витрат та сум поданого кредиту.

Проведеними зустрічними перевірками встановлено, що у вищевказаних товариств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ та відсутність достатньої чисельності трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази та складських приміщень, тощо.

У перевіряємому періоді позивачем проведені господарські операції з придбання продовольчих товарів у ТОВ «Торговий дім «Лайнер» по договору поставки № 7 від 23.05.2011 на загальну суму 411 707,96 грн., у т.ч. ПДВ 68617,99 грн., у ТОВ ФПК «Корті» по договору поставки №11 від 09.08.2011 на загальну суму 125 687,79 грн., у т.ч. ПДВ 20947,96 грн., у ТОВ «Вертекс-Інвест» по договору поставки №101 від 27.10.2011 на загальну суму 50348,47 грн. у т.ч. ПДВ 8391,41 грн.

Судом встановлено, що придбаний товар, в бухгалтерському обліку оприбутковано на рахунку 281 «Товари» з відображенням операцій з придбання ДТ 281 КТ 631. В періоді реалізації товару операції відображено ДТ 902 КТ 281. Товар використано у власній господарській діяльності, реалізовано в роздрібній торгівлі безпосередньо покупцями через магазин із застосуванням РРО.

Дослідивши надані представником позивача податкові та видаткові накладні, які були отримані від постачальників, суд зазначає, що вони містять всі необхідні реквізити та заповнені належним чином, не мають дефекту форми, що підтверджує факт отримання товарів від постачальників.

Крім того, податковим органом встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з придбання в суборенду приміщень та обладнання від ПП «Модем - Холдінг», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Белт - Трейд», ПП «МД - Колхіда», як такі, що здійснені за відсутності ділової мети та не підтвердженні документально на загальну суму 1 981 500 грн.

Судом встановлено, що з 23.05.2011 позивачем отримано в платне користування обладнання магазину та частину нежитлового приміщення загальною площею 1013 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, буд.8, прим. 59., відповідно до наступних договорів:

з ПП «Модем Холдінг» договір на суборенду нежитлового приміщення (будівлі) та обладнання магазину №8 від 23.05.2011. Договірна ціна із розрахунку 150 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 кв.м. що складає 151950 грн. на місяць в т.ч. ПДВ 25325 грн. Додатковою угодою від 01.10.2011 договірна ціна із розрахунку 118,46 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 кв.м. на місяць що складає 120000 грн. в т.ч. ГЩВ 20000 грн.

з ТОВ «С.Т.Б.» договір на суборенду нежитлового приміщення (будівлі) та обладнання магазину №41 від 01.03.2012. Договірна ціна складає 105 000 грн. за місяць із дня підписання цього договору. Додатковою угодою від 01.03.2012 договірна ціна складає 120000 грн., в т.ч. ПДВ 20000 грн.

з ТОВ «Белт-трейд.» договір на суборенду нежитлового приміщення (будівлі) та обладнання магазину №49 від 01.07.2012. Договірна ціна складає 120000 грн. в т.ч. ПДВ 20000 грн.

з ПП «МД-Колхіда» договір на суборенду нежитлового приміщення (будівлі) та обладнання магазину №0110-12 від 01.10.2012. Договірна ціна складає 120000 грн. в т.ч. ПДВ 20000 грн.

Факт здійснених господарських операцій підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), банківськими виписками, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рах. 6852 «Розрахунки з іншими кредиторати».

Дослідивши акти виконаних робіт, суд зазначає, що вони містять всі необхідні реквізити та заповнені належним чином, не мають дефекту форми.

Суд зауважує, що в судовому засіданні доказів, що підтверджують договірні відносини між позивачем та ФОП Максименко за Договорами оренди №1 та №2 від 01.04.2011, відповідачем не надано, зазначені договори були лише намірами сторін, які так і не вступили в дію.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, отримане в суборенду майно та придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «ТК «Курочка ряба» на підставі видаткових накладних із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому реалізовані третім особам, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування витрат підприємства та податкового кредиту визначені нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що контрагенти позивача на момент проведення господарських операцій не були ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не була припинена, з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців підприємства не виключені.

Відповідачем не надано доказів щодо ліквідації, реєстрації припинення юридичних осіб, зняття з податкового обліку та анулювання свідоцтв платників ПДВ, як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і на момент складання акту перевірки. Отже, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Відповідачем на підтвердження висновків акту перевірки надані лише акти перевірок контрагентів позивача.

Проте, самі по собі акти перевірки податковим органом контрагентів позивача та висновок про недійсність операцій з окремими контрагентами не є доказами не реальності правочинів.

Акт перевірки за своєю суттю, змістом та формою не є рішенням суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів особи або покладення на нього певних обов'язків. Актом перевірки встановлюється лише факт порушення. Викладені у акті перевірки обставини можуть бути лише підставою для вжиття відповідних заходів.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та інших доказів на перевезення придбаного товару слід зазначити наступне.

В даному випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів. Крім того, не дивлячись на те, що товарно-транспортна накладна хоча і є документом, що призначається для оперативного та бухгалтерського обліку, норма п. п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносить до документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена саме правилами податкового обліку.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення сум податкових зобов'язань до складу валових витрат. Крім того, позивачем під час судового розгляду справи було надано товарно-транспортні накладні по вказаним операціям.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.198 Податкового кодексу України ТОВ ТК «Курочка Ряба» як платник податку має право на віднесення сум податкового кредиту, при цьому право на віднесення сум податкового кредиту у відповідності з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їx iмпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської д1яльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У paзi коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено Податковим кодексом України, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (poбіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом i одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки та під час судового засідання позивачем було надані всі податкові накладні, первинні документи, розрахункові, платіжні документи, які також долучені до матеріалів справи щодо придбання у вказаних контрагентів послуг, товарів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищевказане підтверджується, зокрема, практикою Верховного суду України, який в справі №06/47 від 11.10.2006 зазначив, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній, виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.»

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Отже, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України щодо визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та умов формування податку на додану вартість, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність висновків зроблених в актах перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0003222201 від 26.11.2013, №0000452201 від 10.02.2014, №0000442201 від 10.02.2014, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Курочка ряба» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0003222201 від 26.11.2013.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000452201 від 10.02.2014.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000442201 від 10.02.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Курочка ряба» (код ЄДРПОУ 37573906) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз