Ухвала

від 06.11.2014 по справі 808/1314/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № 808/1314/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Курочка Ряба»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Торгова компанія «Курочка Ряба» у лютому 2014 року звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0003222201 від 26.11.2013, № 0000452201 від 10.02.2014, № 0000442201 від 10.02.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у період з 14.10.2013 по 31.12.2013 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТК «Курочка Ряба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 1371/08-28-22-01/37573906 від 08.11.2013.

На підставі висновків перевірки відповідачем 26.11.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003222201, яким ТОВ «ТК «Курочка Ряба» збільшено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 473287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 189673,50 грн. та № 0003212201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, з метою прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ТК «Курочка Ряба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 66/22-01/37573906 від 05.02.2014.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 1114/7/08-01-10-04-13 від 07.02.2014 податкове повідомлення-рішення 0003222201 від 26.11.2013 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення № 0003212201 від 26.11.2013 скасоване в частині донарахованого податку на прибуток у сумі 91770,00 грн. та винесено нові ППР за № 0000442201 від 10.02.2014, яким ТОВ «ТК «Курочка Ряба» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4890,50 грн. та № 0000452201 від 10.02.2014, яким ТОВ «ТК «Курочка Ряба» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 678192,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 83725,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в актах перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «ТК «Курочка Ряба» з ТОВ «Торговий Дім «Лайнер», ТОВ ФПК «Корті», ТОВ «Вертекс-Інвест», ПП «Модем Холдінг», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Белт-трейд», ПП «МД-Колхіда» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість у розмірі 473287,00 грн. та занижено податок на прибуток у розмірі 678192,00 грн.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок контрагентів позивача, згідно з яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських відносин з контрагентами по ланцюгу постачання.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТК «Курочка Ряба» та ТОВ «Торговий Дім «Лайнер», ТОВ ФПК «КОРТІ», ТОВ «Вертекс-Інвест» було укладено договори поставки продуктів харчування (№ 7 від 23.05.2011, № 11 від 09.08.2011, № 101 від 27.10.2011 відповідно), а також договори суборенди нежитлових приміщень (будівель) та обладнання магазину з ПП «Модем-Холдінг», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Белт-Трейд», ПП «МД-Колхіда» (№ 8 від 23.05.2011, № 41 від 01.03.2012, № 49 від 01.07.2012, № 0110-12 від 01.10.2012 відповідно).

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі приміщень та обладнання, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, а також проведено оплату товару (послуг), що підтверджується копіями виписок з розрахункового рахунку позивача та платіжними дорученнями, які також містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «ТК «Курочка Ряба» господарських операцій з ТОВ «Торговий Дім «Лайнер», ТОВ ФПК «КОРТІ», ТОВ «Вертекс-Інвест», ПП «Модем-Холдінг», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Белт-Трейд», ПП «МД-Колхіда» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що позивач не перебуває у договірних відносинах з ФОП ОСОБА_1 Вказана обставина не спростована відповідачем жодними належними доказами, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем витрат на суборенду приміщень у сумі 1981500,00 грн.

Спростовуючи доводи апелянта щодо не включення ТОВ «ТК «Курочка Ряба» до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єктів оподаткування, вартість безоплатно отриманих товарів, що були використані при виготовленні кулінарних блюд на суму 616048,00 грн., оскільки підприємством не доведено факту понесення витрат на придбання та виготовлення кулінарних виробів, суд апеляційної інстанції зазначає.

Відповідно до положень статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій з придбання підприємством товарів, що були використані при виготовленні продукції кулінарії та згодом реалізовані, підтверджується видатковими накладними.

Дохід від реалізації продукції кулінарії підприємством в бухгалтерському обліку відображається на підставі даних Z-звітів РРО в рахунку 281 «Товари».

При цьому на підтвердження використання придбаних товарів для виготовлення продукції кулінарії позивачем надано технологічні та калькуляційні карти, норми витрат сировини, оборотно-сальдові відомості по рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів».

Таким чином факт безоплатного отримання позивачем товарів не знаходить свого підтвердження, що свідчить про правомірність дій підприємства по не включенню вартості використаних при виготовленні продукції кулінарії товарів до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Крім того судом встановлено, що податковим органом до складу безоплатно отриманих товарів також було віднесено придбані позивачем товари та реалізовані останнім через відділ кулінарії, що також суперечить вимогам чинного законодавства.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт також зазначив, що ТОВ «ТК «Курочка Ряба» не було надано до перевірки документів, які б підтверджували транспортування товару від контрагентів-постачальників, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій позивача.

Проте вказані доводи апелянта суд вважає такими, що не спростовують реальність здійснення господарських операцій, адже неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Щодо посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в адміністративній справі № 808/1314/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 11 листопада 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова