Постанова

від 08.04.2014 по справі 820/2215/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 квітня 2014 р. №820/2215/14

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участю: представника позивача - Вязьомова Д.С.,

представника відповідача - Токаренка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0000092210 від 29.01.2014р. та №0000102210 від 29.01.2014р.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем додержано встановленого порядку формування митної вартості товарів ввезених на митну територію України, а саме виділено витрати понесенні позивачем на транспортування товару до та після ввезення на митну територію України. Позивач вважає свої дії щодо формування митної вартості правомірними та обґрунтованими. Також вказав, що усі належні платежі сплачені в повному обсязі. Таким чином, на його думку, висновки відповідача про віднесення витрат на транспортування на митній території України до митної вартості товарів є необґрунтованими та не відповідають вимогам законодавства, у зв'язку із чим винесенні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та правомірність дій контролюючого органу. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до плану-графіка проведення виїзних документальних перевірок підприємств на IV квартал 2013 року та наказу №227 від 12.11.2013р. фахівцями відповідача з 22.11.2013р. по 09.01.2014р. проведено планову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. За результатами проведеної перевірки складено акт №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. "Про результати планової документальної виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269)" (т.1, а.с.40-67)

Перевіркою встановлено порушення вимог п.2 ч.2ст.52, п.5.ч.10, 11 ст.58 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1ст.190 ПК України, у зв'язку із чим позивачем занижено податкові зобов'язання на суму - 17690,40 грн., в тому числі по ввізному миту - 1579,50 грн., по ПДВ - 16110,90 грн.

На підставі висновків акту №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000102210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20138,63 грн., з яких 16110,90 грн. за основним платежем та 4027,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000092210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання мита на товари на загальну суму 1984,38 грн., з яких 1579,50 грн. за основним платежем та 394,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Харківській області із запереченнями №10-40 від 23.01.2014р. За наслідками розгляду заперечень Головним управлінням Міндоходів у Харківській області прийнято рішення про залишення акту №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. без змін, а заперечення №10-40 від 23.01.2014р. - без задоволення.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.345 МК України від 13.03.2012р. за №4495-VI (далі за текстом МК України) документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Підстави та порядок проведення органом доходів і зборів документальних виїзних перевірок закріплені ст.346 МК України.

Згідно п.41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

З акту перевірки вбачається, що про проведення перевірки позивача повідомлено листом Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.11.2013р. за №3358/10/20-40-22-10-10, з наданням копії наказу "Про проведення перевірки ВАТ "Турбоатом" від 12.11.2013р. за №227. Зазначений лист разом із додатками надсилався позивачу засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення та був отриманий останнім 20.09.2013р., що не заперечувалось сторонами по справі.

Перевірку проведено з відома директора ВАТ "Турбоатом" та у присутності головного бухгалтера.

В журналі реєстрації перевірок ВАТ "Турбоатом" про проведення планової виїзної документальної перевірки зроблено записи № 40, 41.

Як слідує із матеріалів справи, до перевірки позивачем було надано оригінали та копії наступних документів: - вантажні митні декларації з пакетами документів, наданими при митному оформлені; - контракти зовнішньоекономічної діяльності з додатками та специфікаціями; - платіжні доручення та інші банківські документи, що підтверджують сплату за контрактами та договорами; наказ про облікову політику підприємства; план рахунків, який використовується на підприємстві; - договори про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів; - акти виконаних робіт (з перевізниками, експедиторами); - рахунки-фактури, рахунки; - заявки на перевезення вантажів; - оборотно-сальдові відомості по рахункам та первинна документація; - міжнародні автотранспортні та авіаційні накладні; - копії довідок про транспортні витрати на перевезення товарів та інші документи, наявні в митниці у пакетах до ВМД.

Перевіркою встановлено, зокрема, що під час митного оформлення МД №807100000/2012/411913 від 04.04.2012р. були подані довідки про транспортні витрати, понесені перевізником ТОВ "ТЛК" Сіб Авто" (код 32949623), який перевозив товари по вищезазначеній МД на транспортному засобі з номерами ВС4920СІ/ВС9010ХХ. Згідно вказаних довідок транспортно-експедиційні витрати за межами України склали 24000 грн. Але відповідно до акту виконаних робіт №ОЭ-0000402 від 04.04.2012р., рахунку №б/н від 13.04.2012р., податкової накладної №26 від 04.04.2012р. виставленого перевізником, сума транспортних витрат за надані транспортно-експедиційні послуги складає 25616,67 грн., без розподілу в межах та поза межами України (стор.10 акту).

Аналогічні порушення були виявлені відповідачем при наданні транспортно-експедиційних послуг перевізником: ТОВ "ТЛК" Сіб Авто". Перелік митних декларацій, транспортних засобів та використаних первинних документів, які були перевірені на предмет правильності нарахування транспортних витрат, та розрахунок недоборів митних платежів по виявлених фактах порушень нарахування транспортних витрат зазначені в Додатку №4.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що за рахунок не включення до митної вартості транспортних витрат по території України, в зв'язку з тим, що вони не були виділені окремо з суми витрат фактично сплачених за доставку оцінюваних товарів, і не знайшли документального підтвердження в первинних документах бухгалтерського обліку, були порушені вимоги п.2 ч.2 ст.52, п.5ч.10, 11 ст.58 МК України та 187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, і як наслідок було занижено податкові зобов'язання на суму - 17690,40 грн., в тому числі по ввізному миту - 1579,50 грн., по ПДВ - 16110,90 грн. (стор.12 акту).

Інших порушень під час проведення перевірки відповідачем по справі виявлено не було.

Щодо вказаних порушень суд зазначає.

Відповідно до норм ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частиною 10 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Пунктом 5 ч.10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до положень ч.11 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Як встановлено судом, 15.02.2011р. між позивачем, як замовником, та ТОВ "ТЛК" Сіб Авто" укладено договір №0202И (далі за текстом - Договір №0202И) про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування (т.1 а.с.70-73). Згідно положення вказаного договору експедитор зобов'язаний здійснити комплекс дій пов'язаних із організацією міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень вантажів замовника.

Відповідно до п.1.4 Договору №0202И, маршрут слідування, пункт призначення, строк транспортування та інші умови перевезення визначаються на підставі затвердженої сторонами заявки. Цим же пунктом обумовлено, що заявка повинна містити інформацію щодо вантажоволодільця, адреси місцезнаходження вантажу, вид рухомого складу, характер вантажу (вага, об'єм, кількість), дату готовності вантажу до відправлення, місце митного оформлення та доставку вантажу, вантажоотримувач та його місцезнаходження, дата та час підписання заявки сторонами.

Згідно ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. №1955-VI (далі за текстом - Закон №1955-VI), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Перелік видів транспортно-експедиторських послуг наведений у ст.8 Закону №1955-VI. Зазначений перелік не є вичерпним.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "ТЛК" Сіб Авто", на виконання умов договору №0202И, за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. неодноразово надавав транспортно-експедиторські послуги, які полягали у доставці товару із-за кордону на митну територію України, у зв'язку із чим позивачем оформлено 34 імпортних МД. З огляду на оформлені митні декларації (т.1 а.с.233-250, т.2 а.с.1-14), усі поставки здійснювалися на умовах FCA.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін FCA - "Франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Під час митного оформлення товарів ТОВ "ТЛК" Сіб Авто" надавалися довідки про вартість транспортно-експедиційних витрат (т.1 а.с.115-222). З аналізу вказаних довідок вбачається, що в них виокремлено витрати здійсненні до митної території України та витрати на перевезення товару по території України до місця призначення. Зазначені довідки були прийняті при митному оформленні, при цьому зауважень до вказаних довідок висловлено не було, недоліків таких довідок також не виявлено.

Однак, відповідач в акті перевірки №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. вказав, що первинними документами, що фіксують факт надання послуг з перевезення товарів є акти виконаних робіт, платіжні документи, податкові накладні. Довідка про вартість транспортних витрат має інформативний характер та надається під час митного оформлення з метою відстеження формування бази оподаткування в повному обсязі (сума витрат може змінюватися в залежності від фактичних витрат, понесених перевізником, та остаточно визначається під час підписання акту виконаних робіт). Тобто, відповідач прийшов до висновку, що довідки про вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України не є документами, що підтверджують фактичний розмір таких витрат та не відповідають ознакам первинних документів.

Суд не погоджується з доводами відповідача виходячи з наступного.

Згідно із ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, при оформленні митної декларації декларант повинен надати митному органу інформацію у вигляді документів про вартість перевезення до пункту ввезення на митну територію України.

Фактично, при оформленні митних декларацій надаються документи на підтвердження вартості перевезення товару до місця ввезення на митну територію України, а саме: - транспортні (перевізні) документи (міжнародні товарно-транспортні накладні) із зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту на території України; - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме довідки/калькуляції, видані перевізниками, про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України; - договори та рахунки-фактури на послуги перевезення, документи про оплату послуг перевезення, якщо на момент митного оформлення розрахунки з перевізником були здійснені.

Усі вказані вище документи були надані як під час митного оформлення товару, так і під час проведення перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Митним кодексом передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України (до них включені транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Відповідно до ст.54 МК України контроль за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості

Враховуючи, що під час митного оформлення митним органом не запитувалися будь-які додаткові документи чи відомості, то фактично, митні декларації були оформлені на підставі тих самих документів, які були надані перевіряючим під час проведення планової виїзної перевірки.

Враховуючи, що досліджені судом документи, у тому числі і довідка про вартість транспортних послуг, надані позивачем під час митного оформлення товарів не містять недоліків форми та змісту, сумніви щодо їх походження відсутні, суд дійшов висновку, що зазначені документи є належними доказами формування митної вартості товару.

Якщо при митному оформленні товарів надані перевізником документи визнаються такими, що належно складені, то після такого оформлення дані документи не втрачають своєї юридичної сили та доказовості.

Митний кодекс України не встановлює особливих вимог до форми, типу та вигляду документів, які підтверджують вартість перевезення товарів до митної території України та після такого ввезення.

Таким чином, якщо довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які надаються імпортерами на митницю під час оформлення ТД та другі примірники яких можуть бути надані перевіряючим, містять всю інформацію, необхідну для надання їм юридичної сили, а саме: - вказано адресата довідки (митниця); - прописано зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України), описано маршрут, наведено дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення; - присутня дата складання довідки; - міститься підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства, то можна зробити висновок, що такі довідки є належним чином складеними документами.

Дослідженням доданих до матеріалів справи довідок про вартість транспортно-експедиційних послуг (т.1 а.с.115-222) встановлено, що останні містять усі вказані вище реквізити.

Як вже зазначалося, ч.11 ст.58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення інших витрат, крім тих, що передбачені цією статтею. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх із ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Відповідач в акті перевірки вказав, що довідка про вартість транспортних витрат має інформативний характер та надається під час митного оформлення з метою відстеження формування бази оподаткування в повному обсязі (сума витрат може змінюватися в залежності від фактичних витрат, понесених перевізником, та остаточно визначається під час підписання акту виконаних робіт).

Суд зазначає, що на практиці звичайно можливі розбіжності, між витратами які були зазначені у довідці про вартість транспортних послуг та фактичними витратами здійсненими імпортерами, однак такі факти мають бути документально підтвердженні, а не ґрунтуватися на припущеннях суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, висновки відповідача про "виявлені" при перевірці розбіжності, ґрунтуються не на встановленні різниці між вартістю транспортно-експедиційних витрат, заявлених під час митного оформлення, та сумою, фактично сплаченою підприємству-перевізнику, а переважно на ігноруванні перевіряючими належно складених документів, що підтверджують вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України.

Ціль перевірки митного органу відповідно до ст.345 МК України - переконатися у правильності заповнення митних декларацій та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, а також у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних платежів, тобто у даному випадку - встановити фактичну, правильну вартість транспортних перевезень до ввезення на митну територію України, підтвердити або спростувати дані, надані підприємством.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі окремого виділення у довідках, що складені з урахуванням наведених вище реквізитів, вартості перевезення до кордону з Україною, то відсутність окремого виділення вартості такого перевезення в акті виконаних робіт чи платіжних документах не є підставою для неврахування зазначеної у них інформації при перевірці заявленої митної вартості товару.

Як вже зазначалося вище, в усіх досліджених судом довідках про вартість транспортно-експедиційних послуг (т.1 а.с. 115-222) чітко розподілені витрати на транспортування вантажу по території іноземних країн, тобто до митної території України, та транспортування вантажу по території України.

Крім того суд зазначає, що показники вартості витрат на транспортування до митної території України співпадають із показниками вказаними у податкових деклараціях, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), деклараціях митної вартості товарів та виписках з особового рахунку позивача. Усі нараховані податки, мито та загальнообов'язкові платежі сплачені позивачем своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується виписками обслуговуючого банку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем правомірно не включено до митної вартості витрати на транспортування вантажу по території України, адже відповідно до ч.11 ст.58 МК України подібні витрати не повинні включатися до митної вартості товарів.

Окрему увагу суд звертає на те, що відповідачем під час розгляду скарги позивача у рішенні №540/10/20-40-22-10-11 від 27.01.2014р. наголошено на тому, що фактично експедиційні послуги ТОВ "ТЛК" Сіб Авто" почало надавати за межами України з моменту завантаження товару на транспортний засіб і ця складова митної вартості товару повинна включатися до загальної митної вартості товару. Однак з стор.12 акту перевірки №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. вбачається, що порушення полягало саме у не включенні до митної вартості транспортних витрат по території України, пов'язаних із відсутністю окремого їх виділення у первинних документах бухгалтерського обліку, а не через не включення вартості експедиційних послуг. Зазначені розбіжності є суттєвими, адже поняття "експедиційні послуги" є більш широким ніж "транспортні витрати по території України".

У судовому засіданні представник відповідача також вказував, що ТОВ "ТЛК" Сіб Авто" надавало позивачу більше послуг ніж вказано у довідках, тому фактичні витрати за надані послуги є більшими ніж заявлені. Однак відповідачем не доведено, що позивач ніс більші або додаткові витрати на транспортування порівняно з тими, які відображенні в довідках, рахунках-фактурах, актах, тому висновки щодо невключення позивачем до складу митної вартості товарів - вартості транспортних витрат у повному обсязі - є необґрунтованими, та не підтвердженими ні матеріалами справи, ні матеріалами планової виїзної перевірки

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.2 ч.2ст.52, п.5.ч.10, 11 ст.58 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1ст.190 ПК України не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням меж наданих йому повноважень, у зв'язку із чим висновки акту перевірки №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. є безпідставними та такими, що суперечать обставинам справи, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000092210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 1974,38 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000102210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну на загальну суму 20138,63 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15.04.2014 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.