Ухвала

від 03.06.2014 по справі 820/2215/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 р.Справа № 820/2215/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Вязьонова Д.С.

представника відповідача Токаренко Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 820/2215/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом"

до Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08 квітня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000092210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 1974,38 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000102210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну на загальну суму 20138,63 грн.

Головне управління Міндоходів у Харківській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, подало апеляційну скаргу. Заявник просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року по справі скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки порушенням, виявленим в ході перевірки заявленої ВАТ "Турбоатом" митної вартості товарів, з урахуванням отриманих транспортно-експедиційних послуг, а саме: позивачем не було виділено витрати, понесені на транспортування товару до та після ввезення на митну територію України, та, як наслідок, протиправно застосовано норму ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України в частині зменшення митної вартості товару.

Заперечуючи проти апеляційної скарги Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року по справі залишити без змін. Вважає судове рішення обґрунтованим та таким, що постановлене у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 22.11.2013р. по 09.01.2014р. Головним управлінням Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. За результатами проведеної перевірки складено акт №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. "Про результати планової документальної виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269)" (т.1, а.с.40-67)

Перевіркою встановлено порушення вимог п.2 ч.2ст.52, п.5.ч.10, 11 ст.58 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1ст.190 ПК України, у зв'язку із чим позивачем занижено податкові зобов'язання на суму - 17690,40 грн., в тому числі по ввізному миту - 1579,50 грн., по ПДВ - 16110,90 грн.

На підставі висновків акту №2/2014/20-40/05762269 від 21.01.2014р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000102210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20138,63 грн., з яких 16110,90 грн. за основним платежем та 4027,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0000092210 від 29.01.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання мита на товари на загальну суму 1984,38 грн., з яких 1579,50 грн. за основним платежем та 394,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом", суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованих товарів за період, що перевірявся, позивачем сформована правомірно без урахування витрат на транспортування вантажу по території України з огляду на норму частини 11 статті 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, під час митного оформлення МД №807100000/2012/411913 від 04.04.2012р. були подані довідки про транспортні витрати, понесені перевізником ТОВ "ТЛК" Сіб Авто" (код 32949623), який перевозив товари по вищезазначеній МД на транспортному засобі з номерами ВС4920СІ/ВС9010ХХ. Згідно вказаних довідок транспортно-експедиційні витрати за межами України склали 24000 грн. Але відповідно до акту виконаних робіт №ОЭ-0000402 від 04.04.2012р., рахунку №б/н від 13.04.2012р., податкової накладної №26 від 04.04.2012р. виставленого перевізником, сума транспортних витрат за надані транспортно-експедиційні послуги складає 25616,67 грн., без розподілу в межах та поза межами України (стор.10 акту). Аналогічні порушення були виявлені відповідачем при наданні транспортно-експедиційних послуг перевізником: ТОВ "ТЛК" Сіб Авто". З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що за рахунок не включення до митної вартості транспортних витрат по території України, в зв'язку з тим, що вони не були виділені окремо з суми витрат фактично сплачених за доставку оцінюваних товарів, і не знайшли документального підтвердження в первинних документах бухгалтерського обліку, були порушені вимоги п.2 ч.2 ст.52, п.5ч.10, 11 ст.58 МК України та 187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, і як наслідок було занижено податкові зобов'язання на суму - 17690,40 грн., в тому числі по ввізному миту - 1579,50 грн., по ПДВ - 16110,90 грн. (стор.12 акту).

Відповідно до норм ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частиною 10 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Пунктом 5 ч.10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до положень ч.11 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.02.2011р. між позивачем, як замовником, та ТОВ "ТЛК" Сіб-Авто" укладено договір №0202И (далі за текстом - Договір №0202И) про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних перевезень та транспортно-експедиторське обслуговування (т.1 а.с.70-73). Згідно положення вказаного договору експедитор зобов'язаний здійснити комплекс дій пов'язаних із організацією міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень вантажів замовника.

Відповідно до п.1.4 Договору №0202И, маршрут слідування, пункт призначення, строк транспортування та інші умови перевезення визначаються на підставі затвердженої сторонами заявки. Цим же пунктом обумовлено, що заявка повинна містити інформацію щодо вантажоволодільця, адреси місцезнаходження вантажу, вид рухомого складу, характер вантажу (вага, об'єм, кількість), дату готовності вантажу до відправлення, місце митного оформлення та доставку вантажу, вантажоотримувач та його місцезнаходження, дата та час підписання заявки сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТЛК" Сіб-Авто", на виконання умов договору №0202И, за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. неодноразово надавав транспортно-експедиторські послуги, які полягали у доставці товару із-за кордону на митну територію України, у зв'язку із чим позивачем оформлено 34 імпортних МД. З огляду на оформлені митні декларації (т.1 а.с.233-250, т.2 а.с.1-14), усі поставки здійснювалися на умовах FCA.

Під час митного оформлення товарів ТОВ "ТЛК" Сіб-Авто" надавалися довідки про вартість транспортно-експедиційних витрат (т.1 а.с.115-222). У вказаних довідках виокремлено витрати на транспортування, здійсненні до митної території України, та витрати на перевезення товару по території України до місця призначення. Зазначені довідки були прийняті при митному оформленні, відповідач проти їх належності не заперечував.

Колегія суддів зазначає, що норми чинного Митного кодексу України не встановлюють особливих вимог до форми, типу та вигляду документів, які підтверджують вартість перевезення.

Оскільки в даному випадку на бухгалтерський та податковий облік (до всієї вартості перевезення застосовується ставка ПДВ 0 %, якщо перевезення оформлено єдиним міжнародним перевізним документом, - пп. 195.1.3 ПКУ), а також на розрахунки з виконавцями, окрема виділена вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України не впливає, перевізником - ТОВ "ТЛК "СІБ-АВТО" для надання інформації митниці і було складено довідки, що містять необхідну інформацію про витрати на транспортування вантажів окремо по території України та по іноземній території.

Колегія суддів вважає, що у випадку, якщо довідки про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України, які надаються на митницю, містять всю інформацію, необхідну для надання їм юридичної сили, а саме: вказано адресата довідки (митниця), прописано зміст довідки (надання інформації про вартість перевезення до місця ввезення на митну територію України), описано маршрут, наведено дані про транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення, присутня дата складання довідки, зроблено підпис керівника, який має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства, то можна зробити висновок, що такі довідки є належним чином складеними документами.

На думку колегії суддів, якщо у довідках, що складені з урахуванням реквізитів, про які йшлося вище, вартість перевезення до кордону з Україною виділена окремо, то відсутність окремої суми такого перевезення в актах виконаних робіт чи інших первинних документах не робить такі довідки недійсними документами або документами, які не відповідають вимогам МК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, як на тому наполягає у апеляційній скарзі відповідач.

В усіх довідках про вартість транспортно-експедиційних послуг (т.1 а.с. 115-222) розподілені витрати на транспортування вантажу по території іноземних країн та транспортування вантажу по території України.

Крім того, показники вартості витрат на транспортування до митної території України співпадають із показниками, вказаними у податкових деклараціях, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), деклараціях митної вартості товарів та виписках з особового рахунку позивача.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій у випадку, якщо вони фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Обов'язкові вимоги щодо реквізитів первинних документів вміщені в частині 2 статті 9 Закону №996-XIV.

Чинним законодавством не визначено обмеженого переліку документів, які слід вважати первинними, а лише окреслено обов'язкові вимоги щодо їх форми та змісту з метою належного підтвердження відомостей про проведені господарські операції. Зважаючи на те, що довідки щодо наданих транспортно-експедиційних послуг складені ТОВ "ТЛК "СІБ-АВТО" з урахуванням вимог до належного оформлення первинних документів, дають змогу належним чином встановити зміст та обсяг здійснених перевезень, їх маршрут та вартість в залежності від території транспортування вантажу, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що такі довідки не мають характеру первинних документів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 820/2215/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.