Рішення

від 10.04.2014 по справі 915/249/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 915/249/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес логіка»

54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 5/1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг»

54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113

Про: стягнення заборгованості в сумі 72 689,61 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Бессчастна А.В., за довіреністю;

Від відповідача: Заворотній А.В., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 26.02.14 р. звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 71 861,31 грн. - основного боргу, 665,46 грн. - пені, 9,27 грн. - індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 153,57 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 1.2, 2.2, 3.1, 3.2, 6.10, 8.2 договору № 8/ТК від 01.10.2012 року; видаткової накладної № 1854 від 31.12.13 р. на поставку смарт-карток на отримання палива на загальну суму 85 472,94 грн.; рахунку на оплату заборгованості № 8 від 09.01.14 р.; акту звірки взаєморозрахунків підписаного обома сторонами станом на 31.12.2013 р.; норм ст. 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що станом на 03 грудня 2013 року (дата останнього платежу) переплата за отриманий товар складала 13 611,63 грн., які відповідно до пункту 6.5 договору, вважаються попередньою оплатою на грудень 2013 року, оскільки оплат більше відповідачем не проводилось то поставка палива на суму 71 861, 31 грн. (85 472,94-13611,63) була здійснена без попередньої оплати. Проте, до цього часу відповідач заборгованість за паливо-мастильні матеріали не сплатив.

Відповідач у відзиві вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в задоволені позову, оскільки, по-перше, враховуючи відсутність досягнення сторонами правочину згоди в належній формі щодо усіх істотних умов договору, неприйняття відповідачем оферти позивача, відсутності на договорі підпису будь-якої посадової особи відповідача, договір поставки № 8/ТК від 01.10.2012 р. є неукладеним; по-друге, належним та допустимим доказом поставки позивачем відповідачу палива є лише інформаційні чеки, які містять підпис уповноваженої особи відповідача, так як саме цей документ має складатись в момент передачі ПММ та за умови наявності у позивача, дійсної на момент передачі ПММ, довіреності на представника відповідача; по-третє, відповідач не одержував рахунку від 09.01.14 р. № 8 та йому не відомо кому належить підпис, розміщений на листі від 27.01.14 р. та рахунку від 09.01.14 р. № 8.

10.04.14 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

01 жовтня 2012 року між сторонами був укладений договір поставки № 8/ТК, згідно з предметом якого позивач, як постачальник, протягом строку дії цього договору зобов'язаний здійснити постачання палива та/або надавати послуги покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобов'язався приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначені сторонами у договорі та відповідних додатках до нього.

Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням смарт-карток. З метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання-передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. Відсутність у покупця інформаційного чеку на отримане паливо/послуги не є підставою для відмови покупця від оплати отриманого палива/послуг, зазначених в реєстрі операцій по смарт-картам (2.2, 2.3, 2.4 договору).

За умовами п. 3.2 цього договору постачальник зобов'язався на умовах даного договору передати у власність покупця смарт-картки протягом 5 календарних днів з дати підписання договору та усіх додатків до нього на підставі видаткової накладної або акту передачі-приймання смарт-карток та за умови покупцем попередньої оплати вартості смарт-карт, згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.

Згідно п. 5.2 договору паливо вважається поставленим, а послуги наданими з моменту фактичного отримання палива/послуг та оформлення інформаційного чеку (або іншого документу, що підтверджує отримання палива/послуг) . Перехід права власності на паливо та ризику випадкової загибелі (псування) палива відбувається в момент фактичного отримання палива/послуг та оформлення чеку.

Відповідно до умов п. 6.2, п. 6.3, п. 6.4 та п. 6.1 договору покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається покупцем самостійно виходячи з його потреб у паливі/послугах з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати, що перевищує сигнальний поріг. Ціна цього договору складається з загальної ціни палива/послуг що відображені сторонами у всіх актах приймання-передачі палива/послуг та видаткових накладних. Ціна однієї смарт-картки складає 0,83 грн., крім цього ПДВ - 0,17 грн., разом з ПДВ - 1,00 грн. Ціна палива/послуг погоджується сторонами у порядку, визначеному у розділі 5 цього договору.

Строк дії цього договору складає 1 календарний рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила повідомлення, передбачене п. 7.3 договору.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки № 8/ТК від 01.10.12 р., позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність за видатковою накладною № 1854 від 31 грудня 2013 р. паливо на загальну суму 85 472,94 грн.

27 січня 2014 р. позивач направив відповідачу, а останній отримав рахунок-фактуру № 8 від 09.01.2014 р. на суму 71 861,31 грн ., про що свідчить підпис працівника відповідача - Короєвої.

Водночас, відповідач запевняє що йому не відомо, кому належить підпис, розміщений на листі від 27.01.14 р. та на рахунку від 09.01.14 р. № 8.

Позивач же стверджує, що рахунок на оплату надсилався відповідачу двічі . Другий раз рахунок на оплату №8 від 09.01.2014р. було направлено відповідачу 03 лютого 2014 року кур'єрскою службою, що підтверджується листом №15/03-02-2014. На запит позивача кур'єрська служба повідомила, що вказаний лист було отримано ТОВ «Техноторг» 03.02.2014р. в 16-27 і прийняла його також секретар Короєва, що підтверджується накладною №1234.

Суд дослідив докази які свідчать про наведені обставини та вважає, що твердження відповідача про те, що він не одержував рахунок на оплату палива № 8 від 09.01.14 р. не відповідають дійсності.

Слід зазначити, що за письмовими поясненнями позивача: за період з 1 жовтня 2012 року по 30 листопада 2013 року ТОВ «Бізнес логіка» передало у власність ТОВ «Техноторг» паливо на загальну суму 1 469 774,19 грн., яке було оплачено відповідачем частково - на суму 1 459 355,62 грн. Станом на 01.12.2013р. заборгованість ТОВ «Техноторг» перед ТОВ «Бізнес логіка» складала 10 418,57 грн.

Судом встановлено, що з грудня 2013 року відповідач сплатив ТОВ «Бізнес логіка» за накладною № 1854 від 31.12.13 р. лише на суму 24 030,20 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Таким чином, заборгованість в сумі 10 418,57 грн. була сплачена ним повністю, а переплата за отриманий товар складала 13 611,63 грн. (24 030,20 грн. - 10 418,57 грн.), як зазначено в позовній заяві та не спростовано і не заперечено відповідачем.

Після чого, як вже було вищезазначено, 31 грудня 2013 року ТОВ «Бізнес логіка» та ТОВ «Техноторг» оформили останню видаткову накладну на суму 85 472,94 грн. (вартість палива, отриманого в грудні 2013 року, тобто за спірний період).

Отже, враховуючи, що паливо, поставлене відповідачу по вказаній видатковій накладній, було оплачене ним лише частково, в сумі 13 611,63 грн., то заборгованість ТОВ «Техноторг» перед ТОВ «Бізнес логіка» складає в розмірі 71 861,31 грн. (85 472,94 грн. - 13 611,63 грн.).

Акт звірки взаєморозрахунків складений та підписаний між сторонами без зауважень також підтверджує, що станом на 31.12.2013 рік борг відповідача перед позивачем по спірним відносинам склав в сумі 71 861,31 грн .

За правилами частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував факт отримання від позивача палива за накладною № 1854 від 31.12.13 р. Також, відповідач не надав суду докази, які свідчать про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед позивачем.

По-перше, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до вимог статті 207 ЦК України 01 жовтня 2012 р. між ТОВ "Бізнес логіка" та ТОВ "Техноторг" було укладено договір №8/ТК/1, на якому міститься факсимільний підпис директора ТОВ "Техноторг", скріплений печаткою ТОВ "Техноторг".

В подальшому, на виконання умов цього договору, ТОВ "Бізнес логіка" здійснювало поставку відповідачу палива, що підтверджується відповідними накладними доданими позивачем до матеріалів справи в якості підтвердження факту укладеності договору. На накладних міститься підпис відповідальної особи ТОВ "Техноторг", скріплений печаткою відповідача, та посилання на договір, на підставі якого здійснювалась поставка - №8/ТК/1 від 01.10.2012р . Паливо отримувалось на авто-заправочних станціях водіями ТОВ "Техноторг" по смарт-карткам, які передавались відповідачу також по накладним, в яких йде посилання на договір №8/ТК/1 від 01.10.2012р.

Для оплати поставленого палива ТОВ "Бізнес логіка" надавало ТОВ "Техноторг" рахунки на оплату, в яких також зазначений договір - №8/ТК/1 від 01.10.2012р. В банківських виписках, додатково наданих позивачем до позову, міститься посилання саме на вказані рахунки, а отже підтверджується здійснення оплат саме по договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р.

Таким чином, протягом строку дії договору ТОВ "Техноторг" систематично оформлювало накладні, які свідчать про поставку палива саме по договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р., а також здійснювало оплату рахунків, які надавалися відповідачу на виконання договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р.

Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України вчинення правочину може підтверджуватися, зокрема, вчиненням конклюдентних дій (якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків).

Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, навіть якщо договір №8/ТК/1 від 01.10.2012р. був, як зазначено відповідачем у відзиві "скріплений невідомою особою факсимілем директором відповідача", то відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, його наступне схвалення ТОВ "Техноторг", яке підтверджується наданими документами, створює, змінює і припиняє для ТОВ "Техноторг" цивільні права та обов'язки за вказаним договором з моменту його вчинення.

По-друге, твердження відповідача про ненадання доказів, які підтверджують поставку паливно-мастильних матеріалів також є безпідставним, що підтверджується наступним:

Інформаційні чеки, на відсутність яких посилається відповідач, є фактично допоміжними документами, які використовуються виключно до моменту належного оформлення сторонами видаткових накладних (пункт 1.12 договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р.). З виступів сторін з'ясовано, що вказані чеки видавались на авто-заправочних станціях водіям відповідача для можливості ведення відповідачем обліку використання палива (другий екземпляр лишався на АЗС), а ТОВ «Бізнес Логіка», у відповідності до умов пункту 2.3. договору, використовувало електронні бази даних про використання смарт-карток. У випадку виникнення при оформленні видаткової накладної розбіжностей щодо кількості отриманого пального, вказані розбіжності мали усуватися за допомогою вказаних інформаційних чеків та/або електронних баз даних.

Крім того, вказані інформаційні чеки не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.3. договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р. встановлено, що з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на виконання пункту 2.3. договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р. за кожний звітний період (згідно пункту 1.17 договору - місяць) ТОВ "Бізнес логіка" та ТОВ "Техноторг" оформлювали видаткові накладні, які і є первинними бухгалтерськими документами, і які підтверджують факти здійснення господарських операцій між ТОВ "Бізнес логіка" та ТОВ "Техноторг". Зокрема, в підтвердження отримання відповідачем палива в грудні 2013р. була оформлена видаткова накладна №1854 від 31.12.2013р. на суму 85 472,94 грн.

Крім того, суд взяв до уваги, що оформлення видаткових накладних здійснювалось на підставі відомостей електронної бази даних, до якої в автоматичному режимі заносилися всі факти придбання водіями ТОВ «Техноторг» палива на авто-заправочних станціях і, відповідно, отримання ними інформаційних чеків. Вказана база ведеться ТОВ «ТНК-Транс» (з 16.01.2014р. - ТОВ "РН-Карт Україна") на підставі договору №228 від 28.09.2012р.

За твердженням позивача, згідно відомостей з вказаної електронної бази даних, які надані ТОВ "РН-Карт Україна" на письмовий запит ТОВ «Бізнес Логіка», перелік транзакцій по смарт-карткам відповідача та кількість отриманого відповідачем пального, на підставі якого було складено видаткові накладні (у тому числі і видаткову накладну №1854 від 31.12.2013р.) цілком відповідає переліку транзакцій та кількості пального, що міститься у вказаній електронній базі. Відповідність даних, на підставі яких складалася накладна №1854 від 31.12.2013р., та даних незалежного обліку, який ведеться ТОВ "РН-Карт Україна", на думку позивача, є беззаперечним доказом отримання відповідачем пального саме у кількості, зазначеній у накладній №1854 від 31.12.2013р.

Вказані доводи представник відповідача не спростував.

Складання ж видаткової накладної не в момент, а через значний проміжок часу після можливої передачі ТІММ не може свідчити про те, що вказана накладна не є належним та допустимим доказом, оскільки оформлення видаткових накладних саме за звітний період (місяць) прямо встановлено пунктом 2.3. договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р.

По-третє, відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей (далі - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також: нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Таким чином, положення Інструкції на яку посилається відповідач, регулюють виключно правовідносини, пов'язані з отриманням товарно-матеріальних цінностей (тобто коли видаткова накладна підписується представником покупця безпосередньо в момент отримання ТМЦ) і не розповсюджуються на правовідносини, які виникають при оформленні видаткових накладних в підтвердження раніше здійснених поставок, тобто без фактичного отримання ТМЦ, як у даному випадку.

Отримання палива здійснювалось водіями відповідача протягом місяця на автозаправочних станціях на підставі смарт-карток відповідно до пункту 1.7. договору згідно якого пред 'явник смарт-картки - довірена особа покупця, яка є уповноваженим утримувачем смарт-картки та на отримання палива/послуг на АЗС. Особа, яка звертається на АЗС за отриманням палива та/або послуг з використанням смарт-картки вважається належним пред'явником смарт-картки окрім випадків, коли пред 'явлено втрачену смарт-картку.

Таким чином, за наслідками дослідження доказів, наданих сторонами по справі, борг відповідача перед позивачем за договором № 8/ТК від 01.10.12 р. дійсно складає в сумі 71 861,31 грн . (85 472,94-13 611,63).

За умовами пунктів 8.2 договору сторони досягли, згоди, що у випадку порушення покупцем п. 6.10 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм та обставин, суд перевірив нарахування позивачем по спірним відносинам розміру пені та 3% річних, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення з 30.01.2014 р. по 24.02.2014 р. 3% річних в сумі 153,57 грн. та пені в розмірі 665,46 грн .

Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає індекс інфляції за період з 30.01.14 р. та 31.01.14 р. в сумі 9,27 грн .

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг» (54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113, код ЄДРПОУ 30976452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес логіка» (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 5/1, код ЄДРПОУ 37279352) - 71 861,31 грн. основного боргу, 9,27 грн. - інфляції, 153,57 грн. - 3 % річних, 665,46 грн. - пені та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 15 квітня 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова