Постанова

від 12.06.2014 по справі 915/249/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р.Справа № 915/249/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В.М., Шевченко В.В.

(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 808 від 07.05.2014 р.)

при секретарі судового засідання - Максіміхіній Ю.В.

за участю представників :

ТОВ "Бізнес логіка" - Бессчасна А.В. (на підставі доручення),

ТОВ "Техноторг" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2014 р. по справі № 915/249/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес логіка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" про стягнення 72 689,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

26 лютого 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес логіка" (далі позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (далі відповідач) про стягнення з останнього 72 689,61 грн., з яких 71 861,31 грн. сума основного боргу, 665,46 грн. пені , за період з 30.01.2014 р. по 24.02.2014 р., 9,27 грн. збитків від інфляції, за період з 30.01.2014 р. по 31.01.2014 р., та 153,57 грн. 3 відсотки річних, за період з 30.01.2014 р. по 24.02.2014 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами спору 01.10.2012 р. укладено договір поставки № 8/ ТК (далі договір), за умовами якого позивач поставляє відповідачу паливо та/або послуги шляхом передачі відповідачу старт -карток, які дозволяють отримувати паливо та/або послуги на авто-заправочних станціях, а також фіксують такі операції з метою їх обліку (п. 1.2., 2.2, 3.1, 3.2 договору). 31.12.2013 р. позивач здійснив поставку смарт-карток відповідачу на суму 85472,94 грн.. Відповідач здійснив передоплату на суму 13 611,63 грн., а 71 861,31 грн. у строк до 29.01.2014 р. так і не сплатив. З урахуванням викладеного та з посиланням на п. 8.2 договору та приписи ст.. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, збитки від інфляції, пеню та 3 відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (а.с. 1 т. 1)

31.03.2014 р. (Вх. № 5912/14 р.) відповідач до місцевого господарського суду надав відзив на позов, в якому зазначив, що проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та зазначає, що договір на який посилається позивач взагалі не укладено, оскільки від імені відповідача директор не підписував, а стоїть факсиміле, а примірника у відповідача взагалі не має. Крім того відповідач зазначив, якщо припустити, що договір укладено між сторонами належним чином, то позивач не надав суду докази які б підтверджували здійснення поставки відповідачу. А також відповідач зазначив, що він не одержував рахунку від 09.01.14 р. № 8 та йому не відомо кому належить підпис, розміщений на листі від 27.01.14 р. та рахунку від 09.01.14 р. № 8. (а.с. 107-109 т. 1)

08.04.2014 р. (Вх. № 6453/14) на погоджуючись з позицією відповідача позивач до місцевого господарського суду надав заперечення на відзив, в якому зазначив, що посилання відповідача на неукладеність договору спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором, накладними, рахунками та банківськими виписками, які підтверджують здійснення відповідачем оплати палива, отриманого на виконання вказаного договору, а отже схваленого ним самим. Згідно із нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видаткові накладні є первинними бухгалтерськими документами, а тому видаткова накладна № 1854 від 31.12.2013 р. є належним доказом виконання умов договору з боку позивача. Щодо посилання відповідача на те, що він не отримував рахунку на оплату палива № 8 від 09.01.2014 р., то це спростовується тим, що секретар відповідача ОСОБА_4 отримала нарочно та тим, що відповідачу кур'єрською поштою, що підтверджується листом № 15/03-02-2014. (а.с.114-118 т. 1)

09.04.2014 р. (Вх. № 6629/14) відповідач до місцевого господарського суду надав письмові пояснення на заперечення на відзив, в яких зазначив, видаткова накладна № 1854 від 31.12.2013 р. не є первинним документом в розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки її складено не в момент здійснення господарської операції та навіть не після її закінчення, а через значний проміжок часу, на відміну від інформаційного чеку, який складається безпосередньо в момент здійснення такої операції. (а.с. 308-309 т. 2)

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.04.2014 р. (повний текст якого складено та підписано 15.04.2014 р. суддею Смородіновою О.Г.) позов задоволено, а саме стягнуто з ТОВ "Техноторг" на користь ТОВ "Бізнес логіка" - 71 861,31 грн. основного боргу, 9,27 грн. - інфляції, 153,57 грн. - 3 % річних, 665,46 грн. - пені та 1 827,00 грн. судового збору.

В обґрунтування рішення місцевий господарський суд послався на те, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують належне виконання ним умов договору та наявність за відповідачем заборгованості. Крім того місцевий господарський суд зазначив, що доводи відповідача, що він не одержував рахунок на оплату палива № 8 від 09.01.14 р. не відповідають дійсності. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач здійснив вірний розрахунок пені, 3 % річних та збитків від інфляції. (а.с. 314-317 т. 2).

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі, скаржник зазначив, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та послався на ті ж самі доводи, що і у відзиві на позов та письмових поясненнях на заперечення до відзиву.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2014 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2014 р. о 10:00 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

У письмових запереченнях на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення , як необґрунтовану, а рішення місцевого суду - без змін .

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Скаржник (відповідач) в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини свого нез'явлення суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив .

Враховуючи викладені обставини, а також думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю скаржника (відповідача).

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови

Заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, письмових запереченнях на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01 жовтня 2012 року між сторонами був укладений договір поставки № 8/ТК, з додатками (далі по тексту Договір), за умовами якого позивач (за договором постачальник), протягом строку дії цього договору зобов'язаний здійснити постачання палива та/або надавати послуги покупцю (за договором відповідач) на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобов'язався приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначені сторонами у договорі та відповідних додатках до нього.

Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням смарт-карток. З метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання-передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. Відсутність у покупця інформаційного чеку на отримане паливо/послуги не є підставою для відмови покупця від оплати отриманого палива/послуг, зазначених в реєстрі операцій по смарт-картам (2.2, 2.3, 2.4 договору).

За умовами п. 3.2 договору постачальник зобов'язався на умовах даного договору передати у власність покупця смарт-картки протягом 5 календарних днів з дати підписання договору та усіх додатків до нього на підставі видаткової накладної або акту передачі-приймання смарт-карток та за умови покупцем попередньої оплати вартості смарт-карт, згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.

Згідно п. 5.2 договору паливо вважається поставленим, а послуги наданими з моменту фактичного отримання палива/послуг та оформлення інформаційного чеку (або іншого документу, що підтверджує отримання палива/послуг). Перехід права власності на паливо та ризику випадкової загибелі (псування) палива відбувається в момент фактичного отримання палива/послуг та оформлення чеку.

Відповідно до умов п. 6.2, п. 6.3, п. 6.4 та п. 6.1 договору покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається покупцем самостійно виходячи з його потреб у паливі/послугах з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати, що перевищує сигнальний поріг. Ціна цього договору складається з загальної ціни палива/послуг що відображені сторонами у всіх актах приймання-передачі палива/послуг та видаткових накладних. Ціна однієї смарт-картки складає 0,83 грн., крім цього ПДВ - 0,17 грн., разом з ПДВ - 1,00 грн. Ціна палива/послуг погоджується сторонами у порядку, визначеному у розділі 5 цього договору.

Строк дії цього договору складає 1 календарний рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила повідомлення, передбачене п. 7.3 договору.

Аналіз умов договору надає можливість зробити висновок, що він за своєю правовою природою є договором поставки, а тому правовідносини сторін за цим договором, поряд з його умовами, регулюються загальними нормами зобов'язального права та положеннями цивільного господарського законодавства про поставку.

Матеріали справи свідчать, і ці обставини дослідив місцевий суд, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність за видатковою накладною № 1854 від 31 грудня 2013 р. паливо на загальну суму 85 472,94 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2014 р. позивач направив відповідачу, а останній отримав рахунок-фактуру № 8 від 09.01.2014 р. на суму 71 861,31 грн ., про що свідчить підпис працівника відповідача - ОСОБА_4

Крім того матеріали справи свідчать, що вказаний рахунок позивач вдруге направив відповідачу 03 лютого 2014 року кур'єрскою службою.

Доводи відповідача, про те що він не отримував цей рахунок і йому невідомо кому належить підпис, розміщений на листі від 27.01.14 р. та на рахунку від 09.01.14 р. № 8, на переконання колегії суддів обґрунтовано не прийнято місцевим судом до уваги, оскільки отримання вказаного рахунку відповідачем, підтверджується листом №15/03-02-2014. та повідомленням кур'єрської служби про те, що вказаний лист було отримано ТОВ «Техноторг» 03.02.2014р. в 16-27 і прийняла його також секретар ОСОБА_4, що підтверджується накладною №1234.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач дійсно отримав рахунок і відповідно до п.6.10 Договору повинен був його оплатити протягом двох днів.

З матеріалів справи також вбачається, за період з 1 жовтня 2012 року по 30 листопада 2013 року позивач передав у власність відповідача паливо на загальну суму 1 469 774,19 грн., яке було оплачено відповідачем частково - на суму 1 459 355,62 грн. і станом на 01.12.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 10 418,57 грн.

Як вірно встановлено місцевим судом 3.12.2013 року відповідач сплатив позивачу 24 030,20 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Враховуючи викладені обставини місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідач погасив (оплатив) 3.12.2013р. раніше виниклу (існуючу) заборгованість в сумі 10418,57 грн. повністю, переплативши суму 13 611,63 грн. (24 030,20 грн. - 10 418,57 грн.), яка була зарахована позивачем в рахунок часткової оплати товару отриманого за видатковою накладною № 1854 від 31 грудня 2013 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано визнав, що заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті товару за накладною № 1854 від 31 грудня 2013року складає 71 861,31 грн. (85 472,94 грн. - 13 611,63 грн.).

Доводи скаржника про те, що вказану накладну не можна приймати до уваги та вважати належним доказом отримання ним вказаного у ній товару , на переконання колегії суддів обґрунтовано не прийняті місцевим судом до уваги з огляду на таке.

Зазначена накладна згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, який підтверджує господарську операцію.

В цій накладній у відповідності до вимог вказаного Закону містяться всі данні (відомості) необхідні для такого виду документів, в т.ч., які індифікують господарську операцію, і її підписано обома сторонами договору (від відповідача заступником головного бухгалтера) та скріплено їх печатками.

Дійсно, як вірно зазначає скаржник, цю накладну складено не в момент здійснення господарської операції, а пізніше, однак умовами договору сторони передбачили таку можливість, тобто складання же після здійснення господарської операції, а відтак таке складання відповідає умовам договору і не суперечить вказаному закону.

Крім того чинним законодавством не передбачено визнання недійсною накладної яка була складена не в момент здійснення господарської операції, а пізніше або не визнання у зв'язку з цим самого факту здійснення операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевий судом, що вказана накладна є належним доказом здійснення зазначеній і ній господарської операції.

Слід зазначити, що скаржник (відповідач) заперечуючи проти факту здійснення цієї господарської операції не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували цей факт та доводили протилежне, тобто що ця операція не відбулась.

Слід зазначити, що факт наявності вказаної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків складеним та підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений їх печатками, з якого вбачається що станом на 31.12.2013 рік борг відповідача перед позивачем по спірним відносинам склав в сумі 71 861,31 грн..

Доводи скаржника, що цей акт не можна приймати до уваги колегія суддів, вважає хибними з огляду на таке.

Дійсно вказаний акт у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, тобто не підтверджує здійснення конкретної господарської операції, однак він згідно сталої практики регулювання та фіксації господарських відносин підтверджує стан розрахунків сторін за конкретними відносинами сторін (в даному випадку за договором) та наявність у відповідача заборгованості в розмірі 71 861,31 грн., тобто суми яку позивач просив стягнути з відповідача.

За приписами ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вірно встановив місцевий суд відповідач у порушення приписів ст..33 ГПК України не спростував факт отримання від позивача палива за накладною № 1854 від 31.12.13 р. та не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед позивачем, тобто щодо відсутності вказаної заборгованості.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вірно встановив місцевий суд відповідач у порушення приписів ст..33 ГПК України не спростував факт отримання від позивача палива за накладною № 1854 від 31.12.13 р. та не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед позивачем, тобто щодо відсутності вказаної заборгованості.

Колегія суддів також погоджується з доводами місцевого суду ,щодо неприйняття до уваги позиції відповідача про те, що Договір слід вважати неукладеним , з огляду на таке.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Як свідчать матеріали справи, відповідності до вимог вказаної правової норми 01.10 2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №8/ТК/1, на якому міститься факсимільний підпис директора відповідача, скріплений печаткою відповідача.

Як свідчать матеріали справи цей договір виконувався обома сторонами, а саме позивач здійснював поставку відповідачу палива, а останній приймав це паливо, що підтверджується відповідними накладними, на яких міститься підпис відповідальної особи відповідача, скріплений печаткою відповідача, з посиланням на договір, на підставі якого здійснювалась поставка - №8/ТК/1 від 01.10.2012 р.

Паливо отримувалось на авто-заправочних станціях водіями відповідача по смарт-карткам, які передавались відповідачу також по накладним, в яких йде посилання на договір №8/ТК/1 від 01.10.2012 р.

Для оплати поставленого палива позивач надавав відповідачу рахунки на оплату, в яких також зазначений договір - №8/ТК/1 від 01.10.2012 р. В банківських виписках, додатково наданих позивачем до позову, міститься посилання саме на вказані рахунки, а отже підтверджується здійснення оплат саме по договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р.

Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України вчинення правочину може підтверджуватися, зокрема, вчиненням конклюдентних дій (якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків).

Статтею 241 ЦК України визначено, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку , що, навіть якщо договір №8/ТК/1 від 01.10.2012р. був, як зазначено відповідачем у відзиві "скріплений невідомою особою факсиміле директором відповідача", то відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, його наступне схвалення відповідачем , яке підтверджується наданими документами, створює, змінює і припиняє для відповідача цивільні права та обов'язки за вказаним договором з моменту його вчинення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те , що твердження відповідача про ненадання доказів, які підтверджують поставку паливно-мастильних матеріалів також є хибними з огляду на таке.

Як вірно зазначив місцевий суд інформаційні чеки, на відсутність яких посилається скаржник згідно п. 1.12 договору, є фактично допоміжними документами, які використовуються виключно до моменту належного оформлення сторонами видаткових накладних і вказані інформаційні чеки не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.3. договору встановлено, що з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на виконання пункту 2.3. договору №8/ТК/1 від 01.10.2012р. за кожний звітний період (згідно пункту 1.17 договору - місяць) ТОВ "Бізнес логіка" та ТОВ "Техноторг" оформлювали видаткові накладні, які і є первинними бухгалтерськими документами, і які підтверджують факти здійснення господарських операцій між ТОВ "Бізнес логіка" та ТОВ "Техноторг".

Зокрема, в підтвердження отримання відповідачем палива в грудні 2013р. була оформлена видаткова накладна №1854 від 31.12.2013р. на суму 85 472,94 грн.

Крім того, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги, що оформлення видаткових накладних здійснювалось на підставі відомостей електронної бази даних, до якої в автоматичному режимі заносилися всі факти придбання водіями ТОВ «Техноторг» палива на авто-заправочних станціях і, відповідно, отримання ними інформаційних чеків. Вказана база ведеться ТОВ «ТНК-Транс» (з 16.01.2014р. - ТОВ "РН-Карт Україна") на підставі договору №228 від 28.09.2012р.

За твердженням позивача, згідно відомостей з вказаної електронної бази даних, які надані ТОВ "РН-Карт Україна" на письмовий запит ТОВ «Бізнес Логіка», перелік транзакцій по смарт-карткам відповідача та кількість отриманого відповідачем пального, на підставі якого було складено видаткові накладні (у тому числі і видаткову накладну №1854 від 31.12.2013р.) цілком відповідає переліку транзакцій та кількості пального, що міститься у вказаній електронній базі. Відповідність даних, на підставі яких складалася накладна №1854 від 31.12.2013р., та даних незалежного обліку, який ведеться ТОВ "РН-Карт Україна", на думку позивача, є беззаперечним доказом отримання відповідачем пального саме у кількості, зазначеній у накладній №1854 від 31.12.2013р.

Посилання скаржника на те, що вказану базу не можна приймати до уваги як доказ не приймаються судом до уваги, оскільки умовами договору передбачено, що обсяг відпущеної продукції обліковується згідно вказаної бази даних.

Посилання скаржника на не підтвердження факту отримання продукції, оскільки відсутні його довіреності на її отримання не приймаються до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей (далі - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також: нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Однак, як вірно дійшов висновку місцевий суд, положення Інструкції, регулюють виключно правовідносини, пов'язані з отриманням товарно-матеріальних цінностей (тобто коли видаткова накладна підписується представником покупця безпосередньо в момент отримання ТМЦ) і не розповсюджуються на правовідносини, які виникають при оформленні видаткових накладних в підтвердження раніше здійснених поставок.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано стягнув вказану заборгованість з відповідача

За умовами пунктів 8.2 договору сторони досягли, згоди, що у випадку порушення покупцем п. 6.10 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене місцевий суд обґрунтовано задовольнив похідні позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за період прострочення з 30.01.2014 р. по 24.02.2014 р. 3% річних в сумі 153,57 грн. та пені в розмірі 665,46 грн. втрати від інфляції за період з 30.01.14 р. та 31.01.14 р. в сумі 9,27 грн., розмір яких на переконання колегії суддів розраховано математично та методологічно правильно.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи , які фактично повторюють його доводи викладені в запереченнях та поясненнях на позов і якім місцевий суд, як зазначалось вище, дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідно до вимог статті 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, а відтак підстав передбачених ст.104 України для його скасування не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.04.2014 р. по справі № 915/249/14 залишити без змін , а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" - без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.06.2014 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.