Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/18461/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18461/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомпанія «ХОРС» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомпанія «ХОРС» (надалі за текстом - «ТОВ «ХОРС») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001712201 від 01 серпня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 125 551 грн. 50 коп. та податкового повідомлення-рішення № 0001702201 від 01 серпня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 119 572 грн. 90 коп. Позивач просив також визнати неправомірними дії державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Подільському районі») щодо складання спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано названі податкові повідомлення-рішення. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Подільському районі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.07.2013 р. по 16.07.2013 року посадовцями ДПІ у Подільському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ХОРС» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ВКМ ПП «Фірма Сато» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 327/26-56-22-01-03/36631982 від 17.07.2013р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ВКМ ПП «Фірма Сато» у рахунок оплати вартості товару.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до видаткових та податкових накладних у період з січня 2012 р. по грудень 2012 р. ТОВ «ХОРС» придбало у ВКМ ПП «Фірма Сато» автомобільні запчастини на загальну суму 573 949 грн. 80 коп., у т.ч. 95 658 грн. 30 коп. ПДВ.

Оплату позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, ДПІ у Оболонському районі м. Києва складено акт від 04.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки».

Згідно цьому акту ВКМ ПП «Фірма Сато» декларувало обсяг продажу за умови відсутності основних засобів, виробничих потужностей та найманих працівників, що свідчить про відсутність у підприємства права на формування витрат по операціях з підприємствами-постачальниками.

Крім того, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2012 р. між ТОВ «ХОРС» та ВКМ ПП «Фірма Сато» наявні розбіжності в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку органу доходів і зборів наведене призвело до заниження позивачем податку на прибуток на 100 441 грн. 20 коп. та податку на додану вартість на 95 658 грн. 30 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Подільському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001712201 від 01 серпня 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 125 551 грн. 50 коп., у тому числі 100 441 грн. 20 коп. за основним платежем та 25 110 грн. 30 коп. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001702201 від 01 серпня 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 119 572 грн. 90 коп., у тому числі 95 658 грн. 30 коп. за основним платежем та 23 914 грн. 60 коп. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ВКМ ПП «Фірма Сато».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, позивачем було надано копії: видаткових накладних, довіреностей, рахунків, платіжних доручень, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «ХОРС» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ВКМ ПП «Фірма Сато».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на наявність розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 2012 р. обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 08 квітня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.