Постанова

від 15.04.2014 по справі 816/771/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/771/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Клименка В.В.,

представника відповідача - Гриценка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтава-комбітранс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2014 року Приватне підприємство "Полтава-комбітранс" (надалі - позивач, ПП "Полтава-комбітранс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 року № 0000212301, № 0000202301, № 0000192301.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що висновки відповідача безпідставні, а прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення протиправні та незаконні. Зокрема, згідно акту перевірки встановлено безпідставне включення до складу валових витрат та заниження податкових зобов'язань в період з ІІ кварталу 2011 року по ІV кварталу 2012 року сум з придбання товарно-матеріальних цінностей (запасні частини для автомобілів, автомобільні шини, акумулятори) використаних підприємством для ремонту та поліпшення основних засобів, що не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, внаслідок перевищення 10 відсотків ліміту сукупної балансової вартості всіх основних фондів на початок звітного року. Позивач вважає, що валові витрати сформовані ним правомірно та були понесені на придбання товарно-матеріальних цінностей для технічного обслуговування власних транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах. Відповідач вказує, що позивачем за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 в порушення п. 146.12 ст. 146 ПК України завищено суму 10 % ліміту на поліпшення та ремонт основних фондів, та в порушення п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України включено до складу валових витрат суму, понесену на поліпшення основних фондів, а саме на придбання товарно-матеріальних цінностей (автомобільні шини, акумуляторні батареї, автозапчастини, тощо). Відповідач зазначає, що вказані витрати позивача з придбання автомобільних шин, акумуляторних батарей, автозапчастин тощо повинні бути відображені у відповідності з п. 146.11 ст. 146 ПК України в якості витрат, понесених на покращення основних фондів (транспортних засобів). Також, позивачем порушено п. 198.5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 170923 грн за період з листопада 2011 року по грудень 2012 року та завищено залишок рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» за червень 2012 року в сумі 119811 грн. Посилаючись на викладені обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Полтава-Комбітранс" (код ЄДРПОУ 31175261) зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26.10.2000. Свідоцтво про держану реєстрацію серії А00 №083482. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 588 120 0000 002718 від 25.08.2005. Перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 31.10.2000 за № 5472 (т. 1 а.с. 13, 15-17).

Згідно довідки серії АА № 732298, наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, ПП «Полтава-Комбітранс» має наступні види діяльності за КВЕД-2010: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т. 1 а.с. 14).

Представниками ДПІ у м. Полтаві була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Полтава-Комбітранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 426/16-01-22-01/31175261 від 29.01.2014 (т. 1 а.с. 36-95).

Вказаним актом перевірки зафіксовано наступні порушення (в частині, що оскаржені позивачем):

п. 146.12 ст. 146, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на загальну суму 670467,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року - 45191,00 грн, 2-3 квартал 2011 року - 119083,00 грн, 2-4 квартал 2011 року - 202758,00 грн, 1 квартал 2012 року - 80662 грн, 1-2 квартал 2012 року - 187947 грн, 1-3 квартал 2012 року - 294727 грн, 1-4 квартал 2012 року - 467709 грн;

п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість в сумі 170923 грн, у тому числі по періодах: листопад 2011 року - 12724 грн, січень 2012 року - 5712 грн, червень 2012 року - 2752 грн, липень 2012 року - 22536 грн, серпень 2012 року - 18359 грн, вересень 2012 року - 8434 грн, жовтень 2012 року - 38212 грн, листопада 2012 року - 37804 грн, грудень 2012 року - 24390 грн. та завищено залишок рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» за червень 2012 року в сумі 119811 грн (т. 1 а.с. 93-94).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014: № 0000212301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 149764 грн в тому числі 119811 грн - за основним платежем, 29953 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 30), № 0000202301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 230654 грн в тому числі 170923 грн - за основним платежем, 42731 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 31), № 0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 838084 грн, в тому числі 670467 грн - за основним платежем, 167617 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 32).

Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 11.02.2014 № 0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 838084 грн, в тому числі 670467 грн - за основним платежем, 167617 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 в порушення п. 146.12 ст. 146, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України підприємством безпідставно віднесено до р. 05.1 «Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Декларації за період 2-4 квартали 2011 та 2012 роки вартість придбання запчастин до автомобілів, які використані на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів, в сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року в розмірі 1655079 грн.

Підпунктом 146.12 статті 146 ПК України встановлено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Висновок податкового органу щодо віднесення позивачем витрат на запасні частини, автомобільні шини, акумуляторні батареї, витрат на техобслуговування та ремонт автомобілів та інших основних засобів - до витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, не підтвердженим документально, як цього вимагають п.п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.

Судом встановлено, що придбані запасні частини (автомобільні шини, акумулятори, інші швидкозношувані запасні частини) обліковуються в бухгалтерському обліку ПП «Полтава-Комбітранс» по дебету субрахунка 207 «запасні частини».

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Законодавчо не визначено чіткого визначення понять ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення.

Згідно п. 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 № 102 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 за № 268/2708 (далі - Положення № 102), визначено:

ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин;

поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 102, мета технічного обслуговування і ремонту - підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Від понять «ремонт» і «модернізація» слід відрізняти поняття «технічне обслуговування». Згідно п. 1.3 вказаного Положення № 102, технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Згідно п. 3.19 Положення № 102, операції щодо заміни на дорожньому транспортному засобі (надалі - ДТЗ) шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Отже, згідно зазначеного нормативного акта, заміна шин акумуляторних батарей та запасних запчастин взамін відпрацьованим, не пов'язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об'єкта, оскільки транспортний засіб в даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.

Податковий кодекс України не містить визначень та переліку робіт по технічному обслуговуванню та ремонту дорожніх транспортних засобів.

Згідно п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПК України, інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 вказаного Положення).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо), та взагалі неможливості його експлуатації згідно Правил дорожнього руху.

Отже, здійснення технічного обслуговування об'єктів основних засобів не можна віднести до поліпшення основних засобів, технічне обслуговування є лише підтриманням об'єкту у робочому стані, після технічного обслуговування нічого не поліпшується, а лише відновлюється первісний ресурс об'єкта. Таким чином, позивачем витрати на технічне обслуговування автомобілів, згідно п. 138.1 ст.138 ПК України, правомірно віднесено до інших витрат.

Пунктом 3 Положення № 102 визначено систему технічного обслуговування та ремонту ДТЗ. Також, вказане Положення містить Примірний перелік операцій ТО-1, Примірний перелік операцій ТО-2 та Примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування, який не є виключним.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у власності ПП «Полтава-комбітранс» знаходяться вантажні транспортні засоби. Копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів залучено до матеріалів справи (т. 8 а.с. 221-250; т. 9 а.с. 1-9, 138-179).

Між ПП «Полтава-комбітранс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Схід» 16.01.2012 було укладено договір поставки № 04/2012П. Відповідно до умов вказаного договору постачальник (ТОВ «ТІДІСІ Схід») зобов'язується поставити покупцеві (ПП «Полтава-комбітранс») автомобільні товари. На підставі вказаного договору позивач придбавав шини для автомобілів, які перебувають у його власності (т.1 а.с. 122-123).

16.01.2012 між позивачем та ТОВ «ТІДІСІ Схід» укладено договір на комплексне обслуговування автомобільного транспорту № 05/2012 К-О. Предметом вказаного договору є обслуговування автомобільного транспорту замовника (ПП «Полтава-комбітранс»), що здійснюється виконавцем (ТОВ «ТІДІСІ Схід»). Обслуговування містить в собі виконання робіт (надання послуг) по: п.1.2.1. шинному сервісу (комплексний шино монтаж: зняття/демонтаж, монтаж/установка коліс/колеса на транспортний засіб; балансування; перевірка тиску і кріплення; поглиблення протектора; ремонт шин та інші послуги попередньо визначені в заказ-наряді); п. 1.2.1. автомобільний сервіс: діагностика і ремонт ходової частини транспортних засобів, проведення іншого обслуговування пов'язаного з сервісом (т.1 а.с. 124-125).

Положенням № 102 та Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 передбачений порядок документального оформлення придбання запасних частин, вузлів та агрегатів та порядок документального оформлення вибуття запасних частин, вузлів та агрегатів шляхом видання на підприємстві наказу керівника, що регламентує умови формування запасу і видачі запасних частин зі складу. Відповідно до наказу директора ПП «Полтава-комбітранс» від 01.01.2011 № 01/01/02, копія якого наявна в матеріалах справи, на підприємстві було запроваджено планово-попереджувальну систему технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, затверджено загальний технологічний процес технічної підготовки рухомого складу до експлуатації, зокрема на механіка підприємства ОСОБА_3 покладено обов'язок забезпечити наявність автотранспортних засобів в технічно-справному стані з метою безперервного та належного здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань з отримувачами послуг по перевезенню вантажів та з метою недопущення втрат ТМЦ, а також визначено про придбання запасних частин, шин та інших ТМЦ, безпосередньо перед їх заміною, згідно наряду-замовлення від механіка (а.с. 27 т.1). Крім того, згідно наказу директора ПП «Полтава-комбітранс» від 01.01.2011 № 01/01/01, копія якого наявна в матеріалах справи, на підприємстві призначено механіка ОСОБА_3 - відповідальним за технічний стан транспортних засобів (т. 1 а.с.28).

Списання запчастин та вузлів відбувається на потреби ремонтів та обслуговування автомобілів. Підприємство забезпечує обліковий процес надходження та списання матеріальних цінностей відповідно до потреб внутрішньогосподарського контролю і встановленого порядку.

Відповідно до визначеного порядку на ПП «Полтава-комбітранс» відповідальною особою складалися наряди-вомоги в яких зазначалися транспортний засіб та види послуг необхідних для підтримки в робочому стані такого транспортного засобу.

Наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено типову форму № М-11 накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Директором та головним бухгалтером погоджувалися накладні-вимоги в яких зазначалися запчастини (найменування, розмір, марка) їх номенклатурний номер, кількість, ціна та транспортний засіб на який необхідно встановити вказані запчастини з метою підтримки його в робочому стані. Згідно вказаних накладних-вимог відповідальна особа - механік ОСОБА_3 передавав вказані запчастини для водія безпосередньо перед їх встановленням на транспортний засіб. До матеріалів справи залучено належним чином засвідчені копії накладних-вимог та нарядів-замовлень по встановлених на транспортні засоби позивача запчастинах, автомобільних шинах та акумуляторах за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 (т. 4 а.с. 78-250, т. 5 а.с. 1-19, 21-241, 243-250, т. 6 а.с. 1-202, 204-250, т. 7 а.с. 1-124, 126-250, т. 8 а.с. 1-147).

Відповідно до наказів директора ПП «Полтава-комбітранс» №01/01 від 01.01.2011 року та №01/01 від 01.01.2012 року з метою раціонального використання ресурсів підприємства на підприємстві створено постійно діючу комісію по списанню товарно-матеріальних цінностей (т. 9 а.с. 129). Використанні запчастини підлягали вилученню та списуванню на підставі Актів списання, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 9 а.с. 131-137).

Пунктом 7 Наказу Мінтрансу України від 20.05.2006 № 488 «Про затвердження експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісній шасі» встановлено, що на кожну шину, яка знаходиться в експлуатації або в запасі, ведеться картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, форма якої встановлена додатком 5 до вказаного наказу.

Пневматичну шину списують у разі досягнення фактичного пробігу, що відповідає установленим (скоригованим) нормам. У картці обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини зазначають сумарний пробіг до списання та інформацію про подальше використання шини - відновлення зношеного протектора, ремонт та її переробка (утилізація). У цьому разі картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини має статус акта її списання. Картку підписують члени комісії з питань втрати пневматичними шинами споживчих властивостей.

На підтвердження отримання шин та обліку їх роботи і правомірності їх подальшої утилізації у зв'язку із непридатністю для експлуатації, позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні та картки обліку роботи автомобільних шин за 2011 та 2012 роки, в яких зокрема зазначено розмір та модель шини, гаражний номер шини, назву заводу-виробника шин, марку і державний номер автомобіля (причепа), дата встановлення та зняття шини, період часу експлуатації та пробіг шини, а також інформація про причини зняття шини та придатність чи не придатність для подальшої експлуатації (т. 2 а.с.57-250, т. 3 а.с 1-205).

Заміна шин відбувалася силами товариства у якого позивач придбавав такі шини. На підтвердження заміни таких шин на автомобільному транспорті позивача в матеріалах справи містяться талони на обслуговування вантажних шин (т. 8 а.с 186-220).

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 2 липня 2008 року № 795, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 689/15380, затверджено «Правила експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (надалі - Наказ № 795).

Відповідно до п. 8.2. Наказу № 795, дані обліку і обігу кожної АБ відображають у картці обліку наробітку та відстежування обігу АБ (далі - картка обліку), форму якої наведено в додатку 12 до цих Правил. Облік наробітку АБ ведуть в умовних місяцях тривалістю 30 діб і в кілометрах пробігу КТЗ або мотогодинах використання КТЗ чи спеціального устаткування КТЗ, яке живить АБ. Облік і обіг капітально відремонтованих АБ ведуть в окремій картці обліку.

На підтвердження отримання та обліку наробітку акумуляторних батарей використаних для власного автомобільного транспорту, позивачем надано належним чином засвідченні копії податкових накладних, видаткових накладних та карток обліку наробітку та відстежування обігу акумуляторних батарей (т. 3 а.с. 207-250, т. 4 а.с. 1-76).

Відповідно до п. 8.4. Наказу № 795 акумуляторну батарею, яка вичерпала встановлений ресурс, списують згідно з висновками комісії, яку наказом керівника підприємства чи організації уповноважують визначати фактичний технічний стан АБ, приймати рішення стосовно подальшого експлуатування АБ: ремонту, оформлення претензій до продавця (виробника, виконавця робіт з гарантійного обслуговування та/або ремонту АБ чи КТЗ), списання, передання на утилізування тощо. Рішення комісії з наведенням причини зняття АБ з експлуатування зазначають в картці обліку, яку веде спеціально призначена посадова особа (далі - відповідальний за облік і обіг АБ). Оформлена картка обліку з висновками про списання АБ є актом її списання.

В матеріалах справи міститься Наказ керівника ПП «Полтава-комбітранс» №01/01 від 01 січня 2010 року про утилізацію відпрацьованих акумуляторів та шин (т. 1 а.с 126).

На виконання вимог Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 № 187, а саме щодо утилізації відходів - акумуляторів та шин, що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, між ПП «Полтава-комбітранс» та ТОВ «Екостандарт Рециклінг» (виконавець) укладено договір від 17 квітня 2013 року, предметом якого є надання виконавцем послуг з приймання відходів, а саме: відпрацьованих акумуляторів для подальшої утилізації (т. 1 а.с.127). Крім того, між ПП «Полтава-комбітранс» та ТОВ «Тідісі Південь» (виконавець) укладено договір з надання послуг № 145/2014 від 02.01.2014, предметом якого є надання виконавцем послуг по здачі зношених автомобільних шин в утиль (т.1 а.с. 128). Шини та акумулятори списувалися на підприємстві комісійно відповідно до актів списання, копії яких залучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 129-) та передавалися для підприємств, які надавали послуги по утилізації вказаних відходів, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 132-133).

Згідно ст. 47 Закону України «Про автотранспорт» до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно із абз. 28 Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, закріплено визначення поняття «транспортна послуг», що включає в себе перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язанні з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до норм п. 8.2 Правил перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового договору) та такого, що відповідає санітарним нормам.

Отже, для ведення господарської діяльності, пов'язаної з автомобільними перевезеннями та з метою забезпечити своєчасне подання справного автомобільного рухомого складу під навантаження, а також забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі у пункті призначення вантожаотримувачу, позивач зобов'язаний у відповідності до діючого законодавства періодично здійснювати технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів та здійснювати заходи з підтримання транспортних засобів у технічно справному стані, шляхом придбання, заміни запасних частин, шин та акумуляторів для вантажних автомобілів, які знаходяться у нього на балансі та якими здійснювалися перевезення вантажів. У зв'язку з цим, витрати на такі роботи мають бути віднесені до складу валових витрат періоду, в якому вони були понесені.

Таким чином, відповідно до п.п. 146.11, 146.12 ПК України, п. 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, витрати на придбання будівельних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності, витрати на запасні частини та інші матеріали, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів, витрати, понесені на техобслуговування об'єктів основних засобів, були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у 2-4 кварталах 2011 року та 1-4 кварталах 2012 року.

Такі витрати правомірно не враховані при обчисленні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вказане придбання витратних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів, не пов'язано з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів.

Твердження відповідача про заниження ПП «Полтава-комбітранс» податку на прибуток в результаті порушення вимог п.п. 146.12 ст. 146 ПК України, внаслідок віднесення позивачем до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів за 2-4 квартали 2011 року та 1-4 квартали 2012 року в сумі 670467 грн, не відповідає фактичним обставинам справи та не може слугувати підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток приватних підприємств, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.02.2014 № 0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 838084 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкових повідомлень рішень від 11.02.2014 № № 0000212301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 149764 грн в тому числі 119811 грн - за основним платежем, 29953 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 30), № 0000202301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 230654 грн в тому числі 170923 грн - за основним платежем, 42731 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 31) суд зазначає наступне.

Як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу УкраїниI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до акту перевірки та заперечень ДПІ у м. Полтаві при аналізі господарської діяльності позивача зроблено висновок, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку із їх не нарахуванням при використанні автомобільних шин в операціях, що не є господарською діяльністю ПП «Полтава-комбітранс» всього на суму 290734 грн. Оцінюючи такі твердження перевіряючи, як підставу встановлення порушення останнім норм діючого податкового законодавства, суд наголошує на наступному.

Відповідно до абзацу а) пункту 200.4 статті 204 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення податку на додану вартість розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Позивачем при складанні податкових декларацій з податку на додану вартість за період, що перевірявся, порушень вказаних норм перевіряючими встановлено не було.

Разом з цим, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає розділ V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 204 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем протягом 2011-2012 років було списано у виробництво, та в подальшому віднесено до собівартості наданих послуг вартість автошин на суму 1457129 грн. При цьому для перевірки не надано документів, які підтверджують використання зазначених шин в господарській діяльності підприємства, а саме: актів-вимог на заміну (додатковий відпуск) матеріалів; картки обліку пробігу (наробітку) шин. На думку відповідача, підприємством не підтверджено, що шини, які списані на витрати, передані відповідальним особам підприємства та встановлені на транспортні засоби, які належать саме ПП «Полтава-комбітранс» та не доведено потребу у встановлені нових шин, так як не можливо визначити фактичний пробіг шин, які попередньо були встановлені на автомобілі.

Звертає увагу, що правомірність віднесення до витрат вартості автошин, документального оформлення та облік таких операцій, а також фактичне використання в господарській діяльності та документальне підтвердження необхідності встановлення нових автошин було досліджено судом при встановленні правомірності податкового повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств.

Будь-яких інших та додаткових підстав, які б вказували про правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість - відповідачем ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи вказано не було.

Крім того, відповідачем не заперечується, що позивачем своєчасно подано до контролюючих органів уточнюючий розрахунок № 9048288755 від 13.08.2012, яким суму податкового кредиту у розмірі 119811 грн позивач переніс в рядок 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних звітних (податкових) періодах. У відповідності до вимог п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів відповідачем було проведено камеральну перевірку такого уточнюючого розрахунку та підтверджено правомірність заявленої суми.

Таким чином, зважаючи на встановлені перевіркою обставини здійснення підприємницької діяльності та приведені норми податкового законодавства, якими врегульовано порядок бюджетного відшкодування сум ПДВ, акт перевірки не містить відповідних обґрунтувань на підтвердження висновку про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування та заниження податку на додану вартість. Посилання перевіряючого на не підтвердження використання в господарській діяльності позивача витрат здійснених ним на купівлю нових автошин спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на формування податкового кредиту та зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що мають належне документальне підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені відповідачем в акті перевірки твердження щодо не підтвердження позивачем використання в господарській діяльності здійснених витрат на купівлю нових автошин, жодними доказами не підтверджені, відповідачем не обґрунтовані та спростовуються доказами, які містять в матеріалах справи.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Твердження відповідача, що залученні позивачем документи до позовної заяви не було ним надано під час перевірки з посиланням на додаток № 3 до акту перевірки (т. 9 а.с. 123-124), суд вважає необґрунтованими, оскільки даний акт не містить підписів представників позивача, як того вимагає Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 р. № 984, також в ньому не зазначено про відмову представників позивача від отримання та підписання такого додатку. Згідно пояснень, наданих головним бухгалтером ПП «Полтава-комбітранс», після перевірки представниками відповідача було надано позивачу лише сам акт перевірки без жодного додатку до нього. Крім того, згідно пояснень керівника та головного бухгалтера, працівниками підприємства надавалися всі пояснення та документи під час перевірки, які вимагалися перевіряючи ми, на підтвердження чого було надано запити про надання пояснень та документів, а також відповіді представників підприємства на такі запити (т. 8 а.с. 176-185).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 № 0000212301, № 0000202301, № 0000192301 підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

До позовної заяви додано документ про сплату судового збору, а саме платіжне доручення від 24 лютого 2014 року № 57, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4872 грн.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне повернути надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 4384,80 грн.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-11, 71, 87, 94, 158-160, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Полтава-комбітранс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 лютого 2014 року № 0000192301, № 0000202301 та № 0000212301.

Повернути приватному підприємству "Полтава-комбітранс" з Державного бюджету України надміру сплачену згідно платіжного доручення від 24 лютого 2014 року № 57 суму судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь приватного підприємства "Полтава-комбітранс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови буде виготовлено 15 квітня 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський