Ухвала

від 29.05.2014 по справі 816/771/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р.Справа № 816/771/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2014р. по справі № 816/771/14 за позовом Приватного підприємства "Полтава-комбітранс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

27 лютого 2014 року Приватне підприємство "Полтава-комбітранс" (надалі - позивач, ПП "Полтава-комбітранс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 року № 0000212301, № 0000202301, № 0000192301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2014р. адміністративний позов приватного підприємства "Полтава-комбітранс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 лютого 2014 року № 0000192301, № 0000202301 та № 0000212301.

Повернуто приватному підприємству "Полтава-комбітранс" з Державного бюджету України надміру сплачену згідно платіжного доручення від 24 лютого 2014 року № 57 суму судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь приватного підприємства "Полтава-комбітранс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2014р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій виклав свій погляд на обставини справи та зазначив, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та відповідає нормам діючого законодавства, в зв'язку з чим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Полтава-Комбітранс" (код ЄДРПОУ 31175261) зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Полтавської міської ради 26.10.2000. Свідоцтво про держану реєстрацію серії А00 №083482. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 588 120 0000 002718 від 25.08.2005. Перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 31.10.2000 за № 5472 (т. 1 а.с. 13, 15-17).

Згідно довідки серії АА № 732298, наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, ПП «Полтава-Комбітранс» має наступні види діяльності за КВЕД-2010: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (т. 1 а.с. 14).

Представниками ДПІ у м. Полтаві була проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Полтава-Комбітранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 426/16-01-22-01/31175261 від 29.01.2014 (т. 1 а.с. 36-95).

Вказаним актом перевірки зафіксовано наступні порушення (в частині, що оскаржені позивачем):

- п. 146.12 ст. 146, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на загальну суму 670467,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року - 45191,00 грн, 2-3 квартал 2011 року - 119083,00 грн, 2-4 квартал 2011 року - 202758,00 грн, 1 квартал 2012 року - 80662 грн, 1-2 квартал 2012 року - 187947 грн, 1-3 квартал 2012 року - 294727 грн, 1-4 квартал 2012 року - 467709 грн;

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість в сумі 170923 грн, у тому числі по періодах: листопад 2011 року - 12724 грн, січень 2012 року - 5712 грн, червень 2012 року - 2752 грн, липень 2012 року - 22536 грн, серпень 2012 року - 18359 грн, вересень 2012 року - 8434 грн, жовтень 2012 року - 38212 грн, листопада 2012 року - 37804 грн, грудень 2012 року - 24390 грн. та завищено залишок рядка 23.2 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах» за червень 2012 року в сумі 119811 грн (т. 1 а.с. 93-94).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014: № 0000212301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 149764 грн. в тому числі 119811 грн. - за основним платежем, 29953 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 30), № 0000202301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 230654 грн. в тому числі 170923 грн. - за основним платежем, 42731 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 31), № 0000192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 838084 грн., в тому числі 670467 грн. - за основним платежем, 167617 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 32).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 426/16-01-22-01/31175261 від 29.01.2014, підставами для висновку про заниження суми податку на прибуток став висновок податкового органу про те, що за період з 01.04.2010 по 31.12.2012 в порушення п. 146.12 ст. 146, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України підприємством безпідставно віднесено до р. 05.1 «Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Декларації за період 2-4 квартали 2011 та 2012 роки вартість придбання запчастин до автомобілів, які використані на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів, в сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року в розмірі 1655079 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що придбані запасні частини (автомобільні шини, акумулятори, інші швидкозношувані запасні частини) обліковуються в бухгалтерському обліку ПП «Полтава-Комбітранс» по дебету субрахунка 207 «запасні частини».

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 - 138.9. підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10 6 пункту 138.10. пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.5 п. 139.1 сг. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до п. 144.1 ст. 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Колегія судів зазначає, що законодавчо не визначено чіткого визначення понять ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення.

Згідно з п. .31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003№ 561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1 998№102 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 за №68/2708 (далі - Положення№102). визначено:

ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин:

поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 102, мета технічного обслуговування і ремонту - підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Згідно з п. 1.3 вказаного Положення № 102, технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Згідно п. 3.19 Положення № 102 операції щодо заміни на дорожньому транспортному засобі (надалі - ДТЗ) шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Відповідно /до п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК. України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Тобто, згідно зазначеного нормативного акта, заміна шин акумуляторних батарей та запасних запчастин взамін відпрацьованим, не пов'язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об'єкта, оскільки транспортний засіб в даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.

Податковий кодекс України не містить визначень та переліку робіт по технічному обслуговуванню та ремонту дорожніх транспортних засобів.

Згідно з п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПК України, інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за№288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (п. 15 вказаного Положення).

Колегія судів, на підставі вищезазначеного, дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно зазначено, що після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо), та взагалі неможливості його експлуатації згідно Правил дорожнього руху.

Отже, здійснення технічного обслуговування об'єктів основних засобів не можна віднести до поліпшення основних засобів, технічне обслуговування є лише підтриманням об'єкту у робочому стані, після технічного обслуговування нічого не поліпшується, а лише відновлюється первісний ресурс об'єкта.

Суд апеляційної інстанції, на підставі вищевикладеного, робить висновок, що ПП «Полтава-комбітранс» повністю доведено, що витрати на технічне обслуговування автомобілів, згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, правомірно віднесено до інших витрат.

Пунктом 3 Положення № 102 визначено систему технічного обслуговування та ремонту ДТЗ. Також, вказане Положення містить примірний перелік операцій ТО-1, Примірний перелік операцій ТО-2 та примірпий перелік операцій сезонного технічного обслуговування, який не є виключним.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що у власності ПП «Полтава- комбітранс» знаходяться вантажні транспортні засоби.

Між ПП «Полтава-комбітранс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТІДІСІ Схід» 16.01.2012 було укладено договір поставки № 04/2012ГІ.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник (ТОН «ТІДІСІ Схід») зобов'язується поставити покупцеві (ПП «Полтава-комбітранс») автомобільні товари. На підставі вказаного договору позивач придбавав шини для автомобілів, які перебувають у його власності.

ПП «Полтава - комбітранс» та ТОВ «ТІДІСІ Схід» 16.01.2012 р. уклали договір на комплексне обслуговування автомобільного транспорту № 05/2012 К-О.

Предметом вказаного договору с обслуговування автомобільного транспорту замовника (ПП «Полтава- комбітранс»), що здійснюється виконавцем (ТОВ «ТІДІСІ Схід»).

Обслуговування містить в собі виконання робіт (надання послуг) по: п. 1.2.1. шинному сервісу (комплексний шиномонтаж: зняття/демонтаж, монтаж/установка коліс/колеса на транспортний засіб; балансування; перевірка тиску і кріплення; поглиблення протектора; ремонт шин та інші послуги попередньо визначені в заказ-наряді): п. 1.2.1. автомобільний сервіс: діагностика і ремонт ходової частини транспортних засобів, проведення іншого обслуговування пов'язаного з сервісом.

Положенням № 102 та Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 передбачений порядок документального оформлення придбання запасних частин, вузлів та агрегатів та порядок документального оформлення вибуття запасних частин, вузлів та агрегатів шляхом видання на підприємстві наказу керівника, що регламентує умови формування запасу і видачі запасних частин зі складу.

Відповідно до наказу директора ПП «Полтава-комбітранс» від 01.01.2011 р. № 01/01/02(який є в наявності в матеріалах справи) на підприємстві запроваджено планово-попереджувальну систему технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, затверджено загальний технологічний процес технічної підготовки рухомого складу до експлуатації, зокрема на механіка підприємства покладено обов'язок забезпечити наявність автотранспортних засобів в технічно-справному стані з метою безперервного та належного здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань з отримувачами послуг по перевезенню вантажів та з метою недопущення втрат ТМЦ, а також визначено про придбання запасних частин, шин та інших ТМЦ, безпосередньо перед їх заміною, згідно наряду-замовлення від механіка.

Відповідно до наказу директора ПП «Полтава-комбітранс» від 01.01.2011 р. № 01/01/01(який є в наявності в матеріалах справи) на підприємстві призначено механіка відповідальним за технічний стан транспортних засобів.

Списання запчастин та вузлів відбувається на потреби ремонтів та обслуговування автомобілів.

Судом першої інстанції було встановлено, що підприємство забезпечує обліковий процес надходження та списання матеріальних цінностей відповідно до потреб внутрішньогосподарського контролю і встановленого порядку.

Відповідно до визначеного порядку на ПП «Полтава-комбітранс» відповідальною особою складалися наряди-вимоги в яких зазначалися транспортний засіб та види послуг необхідних для підтримки в робочому стані такого транспортного засобу.

Наказом Мінстату України від 21.06.1996 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено типову форму № М-1 1 накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Директором та головним бухгалтером погоджувалися накладні-вимоги в яких зазначалися запчастини (найменування, розмір, марка) їх номенклатурний номер, кількість, ціна та транспортний засіб на який необхідно встановити вказані запчастини з метою підтримки його в робочому стані. Згідно вказаних накладних-вимог відповідальна особа - механік передавав вказані запчастини для водія безпосередньо перед їх встановленням на транспортний засіб.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії накладних-вимог та нарядів-замовлень по встановлених на транспортні засоби позивача запчастинах, автомобільних шинах та акумуляторах за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Відповідно до наказів директора ПП «Полтава-комбітранс» № 1/01 від 01.01.2011 року та №01/01 від 01.01.2012 року (які є в наявності в матеріалах справи) з метою раціонального використання ресурсів підприємства на підприємстві створено постійно діючу комісію по списанню товарно- матеріальних цінностей.

Використанні запчастини підлягали вилученню та списуванню на підставі Актів списання (які є в наявності в матеріалах справи).

Пунктом 7 Наказу Мінтрансу України від 20.05.2006 № 488 «Про затвердження експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісній шасі» встановлено, що на кожну шину, яка знаходиться в експлуатації або в запасі, ведеться картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, форма якої встановлена додатком 5 до вказаного наказу.

Пневматичну шину списують у разі досягнення фактичного пробігу, що відповідає установленим (скоригованим) нормам. У картці обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини зазначають сумарний пробіг до списання та інформацію про подальше використання шини - відновлення зношеного протектора, ремонт та її переробка (утилізація). У цьому разі картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини має статус акта її списання. Картку підписують члени комісії з питань втрати пневматичними шинами споживчих властивостей.

В матеріалах справи є в наявності податкові накладні, видаткові накладні та картки обліку роботи автомобільних шин за 2011 та 2012 роки, які підтверджують отримання шин та обліку їх роботи і правомірності їх подальшої утилізації у зв'язку із непридатністю для експлуатації, в яких зокрема зазначено розмір та модель шини, гаражний номер шини, назву заводу-виробника шин, марку і державний номер автомобіля (причепа), дата встановлення та зняття шини, період часу експлуатації та пробіг шини, а також інформація про причини зняття шини та придатність чи не придатність для подальшої експлуатації.

Заміна шин відбувалася силами товариства у якого позивач придбавав такі шини, що підтверджується талонами на обслуговування вантажних шин.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 2 липня 2008 року№795, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 689/15380, затверджено «Правила експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (надалі - Наказ № 795).

Відповідно до п. 8.2. Наказу № 795, дані обліку і обігу кожної АБ відображають у картці обліку наробітку та відстежування обігу АВ (далі - картка обліку), форму якої наведено в додатку 12 до цих Правил. Облік наробітку АВ ведуть в умовних місяцях тривалістю 30 діб і в кілометрах пробігу КТЗ або мотогодинах використання КТЗ чи спеціального устаткування КТЗ, яке живить АБ. Облік і обіг капітально відремонтованих АБ ведуть в окремій картці обліку.

Копії податкових накладних, видаткових накладних та карток обліку наробітку та відстежування обігу акумуляторних батарей, які надані до матеріалів справи, підтверджують отримання та обліку наробітку акумуляторних батарей використаних для власного автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 8.4. Наказу № 795 акумуляторну батарею, яка вичерпала встановлений ресурс, списують згідно з висновками комісії, яку наказом керівника підприємства чи організації уповноважують визначати фактичний технічний стан АБ, приймати рішення стосовно подальшого експлуатування АВ: ремонту, оформлення претензій до продавця (виробника, виконавця робіт з гарантійного обслуговування та/або ремонту АВ чи КТЗ), списання, передання на утилізування тощо. Рішення комісії з наведенням причини зняття АБ з експлуатування зазначають в картці обліку, яку веде спеціально призначена посадова особа (далі - відповідальний за облік і обіг АБ). Оформлена картка обліку з висновками про списання АБ є актом її списання.

Колегія судів зазначає, що в матеріалах справи міститься Наказ керівника ПП «Полтава-комбітранс» №01/01 від 01 січня 2010 року про утилізацію відпрацьованих акумуляторів та шин.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що на виконання вимог Закону України «Про відходи» від 05.03.1998 р. № 187, а саме щодо утилізації відходів - акумуляторів та шин, що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, між ПП «Полтава-комбітранс» та ТОВ «Екостандарт Рециклінг» (виконавець) укладено договір від 17 квітня 2013 року, предметом якого є надання виконавцем послуг з приймання відходів, а саме: відпрацьованих акумуляторів для подальшої утилізації.

Крім того, між ПП «Полтава-комбітранс» та ТОВ «Тідісі Південь» (виконавець) укладено договір з надання послуг № 145/2014 під 02.01.2014 р., предметом якого є надання виконавцем послуг по здачі зношених автомобільних шин в утиль. Шини та акумулятори списувалися на підприємстві комісійно відповідно до актів списання, які надані до матеріалів справи, та передавалися для підприємств, які надавали послуги по утилізації вказаних відходів, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Згідно з ст. 47 Закону України «Про автотранспорт» до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно із абз. 28 Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, закріплено визначення поняття «транспортна послуг», що включає в себе перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язанні з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до норм п. 8.2 Правил перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового договору) та такого, що відповідає санітарним нормам.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що ПП «Полтава - комбітранс» для ведення господарської діяльності, пов'язаної з автомобільними перевезеннями та з метою забезпечити своєчасне подання справного автомобільного рухомого складу під навантаження, а також забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі у пункті призначення вантажоотримувачу, позивач зобов'язаний у відповідності до діючого законодавства періодично здійснювати технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів та здійснювати заходи з підтримання транспортних засобів у технічно справному стані, шляхом придбання, заміни запасних частин, шин та акумуляторів для вантажних автомобілів, які знаходяться у нього на балансі та якими здійснювалися перевезення вантажів. У зв'язку з чим, витрати на такі роботи мають бути віднесені до складу валових витрат періоду, в якому вони були понесені.

Тобто, відповідно до п.п. 146.11, 146.12 ПК України, п. 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, витрати на придбання будівельних матеріалів, що використовуються у господарській діяльності, витрати на запасні частини та інші матеріали, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування транспортних засобів, витрати, понесені на техобслуговування об'єктів основних засобів, були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у 2-4 кварталах 2011 року та 1-4 кварталах 2012 року.

На підставі вищевикладеного колегія судів робить висновок, що витрати, понесені на техобслуговування об'єктів основних засобів, були правомірно не враховані при обчисленні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вказане придбання витратних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів, не пов'язано з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 426/16-01-22-01/31175261 від 29.01.2014, підставами для висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, став висновок податкового органу про те, що позивачем їх не було нараховано при використанні автомобільних шин в операціях, що не є господарською діяльністю ПП «Полтава-комбітранс» всього на суму 290734 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платники податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до абзацу а) пункту 200.4 статті 204 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення податку на додану вартість розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або їі частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Разом з цим, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає розділ V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платники податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на мигну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарі в/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу У країни).

Згідно з пунктом 200.4 статті 204 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статт і, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, факт ично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг: б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум. що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем протягом 2011-2012 років було списано у виробництво, та в подальшому віднесено до собівартості наданих послуг вартість автошини на суму 1457129 грн. При цьому позивачем не було надано документів, які підтверджують використання зазначених шин в господарській діяльності підприємства, а саме: актів-вимог на заміну (додатковий відпуск) матеріалів: картки обліку пробігу (наробітку) шин.

Але суд апеляційної інстанції вказує на те, що правомірність віднесення до витрат вартості автошин, документального оформлення та облік таких операцій, а також фактичне використання в господарській діяльності та документальне підтвердження необхідності встановлення нових автошин доведено матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 816/771/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.