Ухвала

від 25.03.2014 по справі 2а-9703/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 6568/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника апелянта Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Альте» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Альте» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07 квітня 2011 року № 0001202320/8198, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4768017,50, в тому числі 3814414,00 грн. за основним платежем та 953603,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № 0001222320/8200, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3814415,00 грн., в тому числі 3051532,00 грн. за основним платежем та 762883,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що висновки податкового органу про безпідставне віднесення ПП «Альте» сплаченої суми податку на додану вартість при розмитненні товару, придбаного за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з «SAGITTARRIUS» Corp. та «Hayashi Limited», до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених вантажних митних декларацій з огляду на те, що відповідачем не доведено факту використання імпортованого товару не у господарській діяльності. Вказаний товар, як встановлено судом, був проданий позивачем ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг» та ТзОВ «Мурабе», про що свідчать наявні в матеріалах справи накладні, договори, податкові накладні, акти доставок товару та інші документи. Також суд врахував відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та реєстрі платників податку на додану вартість, відповідно до яких на час виникнення спірних відносин між ПП «Альте» та його контрагентами останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про них були відсутні дані про визнання їх банкрутами чи відсутність за місцем знаходження. Крім того, відповідач не довів належними доказами, що укладаючи вищезазначені договори, на підставі яких виникли господарські зобов'язання, позивач діяв без здійснення реальної господарської діяльності.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивач не надав до перевірки відповідних первинних документів, які свідчать про транспортування придбаної ним у резидентів техніки. Крім того, ПП «Альте» не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг» та ТзОВ «Мурабе» з огляду на відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд першої інстанції, працівники Державної податкової адміністрації у Львівській області провели виїзну планову документальну перевірку ПП «Альте» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2010 року до 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2011 року № 35/23-а/37030580.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 3814414,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року в сумі 364792,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 3449622,00 грн., та пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 3051531,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 6635,00 грн., за травень 2010 року на суму 33160,00 грн., за липень 2010 року на суму 28291,00 грн., за серпень 2010 року на суму 2151169,00 грн., за вересень 2010 року на суму 832277,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державна податкова інспекція в Личаківському районі м. Львова прийняла податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2011 року № 0001202320/8198, якими ПП «Альте» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4768017,50, в тому числі 3814414,00 грн. за основним платежем та 953603,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 0001222320/8200 яким ПП «Альте» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3814415,00 грн., в тому числі 3051532,00 грн. за основним платежем та 762883,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Як встановив суд, ПП «Альте» придбало (імпортувало) побутову техніку у фірми «SAGITTARRIUS» Corp. Suite 808, 1220 N.Market street, Wilmington, DE 19801, Country of New Castle, USA. (вантажовідправники фірми «ORIONPLUS» Sp. z o.o. 22-600 Tomaszow Lubelski,ul.Laszczowiecka 12 Польща, «Danyang Huaming Electron CO. Ltd.» 388 Zhong Xing Middle Road, Houxiang Industry District Danyang Jiangsu C, та фірми «Hangzhou Direct Electronics CO Ltd.» Room 1906 Feng Qi Times Building Hangzhou, Китай) згідно з контрактом від 23.03.2010 року № 23/03-01, та у фірми «Hayashi Limited Trade Register No 1050215 Flat/rm 604 Tower A New Trade Plaza on Ping Str. Shatin2, Hong Kong, (вантажовідправник фірма «WHIRLPOOL EUROPE S.R.L» («WHIRLPOOL Polska S.A.»), згідно з контрактом від 02.06.2010 року № 02/06-01.

На підтвердження поставки товарів згідно даних контрактів позивачем представлено вантажно-митні декларації, які містять відповідні відмітки митних органів про ввезення товару на митну територію України та сплату податку на додану вартість з вартості товару, а також акти доставки товару за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року, згідно яких доставка товару до конкретно визначеного сторонами місця здійснювалась силами та засобами іноземного постачальника.

ПП «Альте» надало суду копії договорів, укладених ним з ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг» та ТзОВ «Мурабе», відповідно до яких, за твердженням позивача, імпортована ним побутова техніка була реалізована зазначеним контрагентам.

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду копії накладних, податкових накладних, актів доставок товару та інших документів.

На підставі дослідження зазначених документів суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів факту використання імпортованого товару не у господарській діяльності позивача.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком і вважає його необґрунтованим з таких підстав.

Єдиними документами, які позивач надав на підтвердження факту реалізації ПП «Альте» побутової техніки ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг» та ТзОВ «Мурабе», є договори, накладні на відпуск товару та податкові накладні.

Однак колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими доводи відповідача про те, що з даних документів неможливо встановити місця завантаження і розвантаження побутової техніки, відсутні відомості про посадових осіб та працівників підприємств та будь-яких інших осіб, зокрема, вантажних перевізників, які дозволяли відпуск товару, транспортували та отримували його. Також позивач не надав жодних доказів видачі довіреностей на отримання товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Також відповідач використав відомості, зазначені в актах перевірки інших територіальних органів державної податкової служби за місцем реєстрації контрагентів позивача та інформацію з баз даних Державної податкової служби, якими підтверджується, що у даних підприємств відсутні трудові ресурси, складські, торгівельні та інші приміщення, транспортні засоби, які можуть використовуватись при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач не надав належних та достатніх доказів того, що зазначені вище господарські операції між ПП «Альте» та ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг» і ТзОВ «Мурабе» мали реальний характер.

Тому податковий орган дійшов правильного висновку про безпідставність віднесення ПП «Альте» сум податку на додану вартість, сплачених при розмитненні товару до складу податкового кредиту, за зазначеними вище господарськими зобов'язаннями, оскільки від час судового розгляду справи позивач не довів факту використання імпортованого товару (побутової техніки) у власній господарській діяльності, а саме його продажу.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як встановлено під час перевірки, залишки балансової вартості ПП «Альте» станом на 30.06.2010 року згідно з додатком до декларації К1/1 зазначено в розмірі 3499075,00 грн., станом на 30.09.2010 року - 0,00 грн., станом на 31.12.2010 року - 0,00 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку по балансовому рахунку 281.

Однак позивач у ІІ та ІІІ кварталах 2010 року списав товар (побутову техніку) на суму 15257657,00 грн. без його фактичної реалізації покупцям ПП «Альфа Ресурс», ПП «ФПК «Каскад», ТзОВ «Туріон», ПП «Інтех Сервіс», ПП «Домус Плюс», ТзОВ «КФ «Донпромторг» і ТзОВ «Мурабе», про що зазначено вище, тобто товарні запаси на вказану суму, в тому числі у ІІ кварталі 2010 року на суму 1459168,00 грн. та у ІІІ кварталі 2010 року на суму 13798489,00 грн. фактично не використовувались у господарській діяльності позивача.

Отже, дані бухгалтерського обліку ПП «Альте», як правильно зазначає відповідач, при розрахунку приросту балансової вартості запасів необхідно було відобразити в додатку К1 Деклараціях з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року та 2010 рік, а саме приріст на кінець І півріччя повинен був становити 4958242,00 грн., на кінець ІІ кварталу 2010 року 15257657,00 грн. і на кінець 2010 року 15257657,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими доводи податкового органу про те, що всупереч вимогам п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Альте» в періоді, що перевірявся, занизило приріст балансової вартості запасів 2010 рік на 15257657,00 грн. внаслідок невідображення вартості запасів, використаних не у господарській діяльності підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Разом з тим, колегія суддів враховує, як вбачається з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо позивача у справі - Приватного підприємства «Альте», ідентифікаційний код 37030580, місцезнаходження 79017, вул. Братуня, 5/4а, 07 червня 2013 року вчинено запис № 14151170005023441 про державну реєстрацію припинення юридичної особи, стан суб'єкта - припинено.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутня інформація про юридичних осіб-правонаступників ПП «Альте», а саме їх повне найменування та місцезнаходження, ідентифікаційні коди.

Таким чином, зазначені вище відомості свідчать про ліквідацію ПП «Альте».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з ч. 1 ст. 203 цього Кодексу постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи, а провадження у справі слід закрити в зв'язку з ліквідацією ПП «Альте» та відсутності його правонаступників.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі № 2а-9703/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Альте» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2014 року