Ухвала

від 20.02.2014 по справі 2а-4272/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року м. Київ К/9991/40742/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011

у справі № 2-а-4272/10/2570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Добрянська швейна фабрика «Полісся»

до Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Добрянська швейна фабрика «Полісся» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2007 року по 31.12.2009 року, в результаті чого був складений акт від 7.04.2010 року № 269/23-104/00310083.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем було прийнято ід 16.04.2010 року № 0000152330/0, яким визначена сума податкового зобов»язання по податку на додану вартість в розмірі 212839,50 грн., в т. ч. 141893 грн. - основного платежу та 70947,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у період, що перевірявся, на підставі договорів з контрагентами виконував замовлення з пошиття різного одягу з давальницьких матеріалів. Крім того, позивач з тими ж контрагентами укладав договори по наданню послуг по організації виробничого процесу. Зокрема, укладено договір по наданню послуг по організації виробничого' процесу з пошиття сорочки чоловічої №58/2007 від 1.10.2007 року з АТЗТ «Швея», з ВАТ «Луга»такий же договір на пошиття нового асортименту блузи жіночої №12 від 27.02.2009 року, з TOB «Лігатрейд» акий же договір на пошиття сорочки чоловічої №9040101 від 1.04.2009 року, з TOB «Август Плюс» акий же договір на пошиття сорочки чоловічої № 8010808 від 8.01.2008 року.

До матеріалів справи надані докази виконання вказаних договорів, а саме первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Таким чином, судами встановлено, що податкові накладні, отримані в перевірений період від контрагенті позивач враховував при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Суди попередніх інстанцій приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи податкових накладних, актів здачі - прийняття наданих послуг, а також надання контрагентам простих векселів на суми наданих послуг дійшли висновку про реальність вчинених угод позивача з АТЗТ «Швея», ВАТ «Луга», TOB «Лігатрейд» TOB «Август Плюс».

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2-а-4272/10/2570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ріпкінському районі Чернігівської області відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2011 у справі № 2-а-4272/10/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко