Постанова

від 11.04.2014 по справі 821/899/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/899/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - Маслової О.В.,

представника відповідача - Белінської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів"

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач) до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2014 року №0000252200, №0000242200.

Представник позивача просив позов задовольнити зазначаючи, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання послуг, невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з наступних підстав. Відповідачем під час проведення перевірки позивача не встановлено достовірності фактичного вчинення господарських операцій з ПП «Олівде». Також, перевіркою встановлено взаємодію позивача із суб'єктом господарювання, віднесеним до категорії високого ступеня ризику - ПП "Олівде", якому на підставі Акту перевірки Кіровоградської ОДПІ від 31.08.2012 року № 99/11-23-22-06/36654219 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Олівде" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку нат додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток" знято податкові зобов'язання в сумі 7585,00 грн. Вважає прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» зареєстроване 28.09.1998 року Каланчацьким районним управлінням юстиції Херсонської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 28.09.1998 року № 45/231. Взято на податковий облік в органах податкової служби 21.08.1998 року за №16103.

У період з 14.02.2014 року по 20.02.2014 року відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 32391581) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 27.02.2014 року №33/22/00952344 (далі - акт). (а.с. 11-22).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.п. 139.1.6 ст. 139.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 7206,00 грн. у податковому періоді «2013 рік».

Також, встановлено порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість у червні 2013 року на загальну суму 7585,00 грн. (с. акта 11).

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт надання послуг ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» від ПП "Олівде" з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності (с. акта 6).

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 року № 0000252200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 10809,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7206,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3603,00 грн.(а.с. 10).

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000252200 від 06.03.2014 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11377,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 7585,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3792,50 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З огляду на те, що відповідач стверджував про те, що у ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» відсутні документи щодо надання послуг від ПП "Олівде" судом досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

04.06.2013 року між ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» та ПП «Олівде» укладено договір №12 на виконання робіт по дезінсекції, дератизації та знезараженню складських приміщень та запасів сільськогосподарських культур. Відповідно до умов зазначеного договору ПП «Олівде» надає ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» послуги з дезінсекції порожніх складських приміщень та фумігації зерно продуктів.

Суд зазначає, що здійснення зазначених послуг можливо за умови наявності відповідної ліцензії. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію Ліцензії Серії АГ №399964, відповідно до якої видами господарської діяльності ПП «Олівде» є: проведення фумігації ( знезараження) об'єктів регулювання, що визначені законом України «Про карантин рослин», які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони (строк дії ліцензії необмежений).(а.с. 24).

Також, судом встановлено, що на підставі зазначеного договору ПП «Олівде» надало позивачу у червні 2013 року послуги з дезінсекції порожніх складських приміщень та фумігації зерно продуктів на загальну суму 45508,32 грн. у тому числі ПДВ 7584,72 грн.

На виконання умов даного договору позивачем надано суду наступні докази: акт здачі прийняття повністю виконаних робіт №12 від 21.06.2013 року; податкові накладні № 04 від 07.06.2013 року на загальну суму 22754,16 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 3792,36 грн., №23 від 20.06.2013 року на загальну суму 22754,16 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 3792,36 грн.; платіжні доручення №1207 від 07.06.2013 року на загальну суму 22754,16 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 3792,36 грн.,№ 1288 від 20.06.2013 року на загальну суму 22754,16 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 3792,36 грн. (а.с. 32-35).

Крім цього, як вбачається з досліджених судом матеріалів справи ПП «Олівде» неодноразово надавало послуги ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів» з дезінсекції порожніх складських приміщень та фумігації зерно продуктів, що підтверджується наступними доказами: договір №4 від 12.05.2012 року, акт №4 здачі - прийняття від 30.05.2012 року, договір №90 від 15.11.2012 року, акт здачі - прийняття №90 від 19.11.2012 року, договір №12 від 29.05.2012 року , акт №12 здачі - прийняття від 27.06.2012 року, договір № 61 від 16.08.2012 року , акт №61 здачі - прийняття.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентом безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість у червні 2013 року на загальну суму 7585,00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, безпідставним.

Щодо встановлення відповідачем порушення п.п. 139.1.6 ст. 139.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 7206,00 грн. у податковому періоді «2013 рік», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1. ст.. 134 ПК України, передбачено, що об'єктом оподаткування є:прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1. Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Олівде».

Також, суд зазначає, що основною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ від 31.08.2012 року № 99/11-23-22-06/36654219 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Олівде" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку нат додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП «Олівде», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 139.1.6 ст. 139.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 06.03.2014 року №0000252200, №0000242200 прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) №0000242200 від 06.03.2014 року, яким Публічному акціонерному товариству "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11377,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 7585,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3792,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) №0000252200 від 06.03.2014 року, яким Публічному акціонерному товариству "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10809,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 7206,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3603,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" ( код ЄДРПОУ 00952344) судовий збір в сумі 182, 70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 квітня 2014 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3