Постанова

від 10.04.2014 по справі 810/1180/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року 17 год. 30 хв. 810/1180/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Сича Є.Ю.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Гринн» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Гринн» (далі - ПП «Гринн» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000202201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Форстрейд» (далі - ТОВ «Компанія Форстрейд») мали реальний характер - товар поставлено, отримано й оплачено. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія Форстрейд», а викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки ТОВ «Компанія Форстрейд» без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2014 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання, призначене на 10.04.2014 не з'явився. Водночас, матеріали адміністративної справи містять клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження (том ІІ а.с.182).

З огляду на положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП «Гринн», ідентифікаційний код 37481171, місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 1, зареєстроване як юридична особа 16.02.2011. Як платник податків позивач узятий на податковий облік у податковому органі з 21.02.201 за № 5.

Позивач з 16.06.2011 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.03.2013 № 200114984, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі (том ІІ а.с.9).

Основними видами діяльності ПП «Гринн» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах.

У січні 2014 року на підставі наказу від 20.01.2014 № 52, повідомлення про початок перевірки від 20.01.2014 № 492/10/22-0319 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Гринн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Форстрейд» (код за ЄДРПОУ 38536446) за серпень 2013 року.

За результатами перевірки складений акт від 20.01.2014 №22/22-03/37481171 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 524806,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Компанія Форстрейд», що ґрунтується на матеріалах перевірки ТОВ «Компанія Форстрейд», які у свою чергу ґрунтуюся на матеріалах перевірки його контрагента.

В обґрунтування правомірності спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу від ДПІ у Подільському районі м. Києва надійшов акт від 21.11.2013 № 777/26-56-22-01-03/38536446 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Форстрейд», яким встановлено відсутність ТОВ «Компанія Форстрейд» за юридичною адресою.

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ «Компанія Форстрейд», посадові особи ДПІ у Подільському районі м. Києва дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Компанія Форстрейд» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства.

А відтак, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є факт неможливості проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Компанія Форстрейд» та наявність, на думку податкового органу, порушень правил ведення господарської діяльності постачальниками товарів (робіт, послуг) ТОВ «Компанія Форстрейд» по ланцюгу постачання.

Тобто, право позивача на формування податкового кредиту поставлено у залежність від добросовісності осіб по ланцюгу взаємодії ТОВ «Компанія Форстрейд» із своїми контрагентами, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ДПІ в Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000202201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 656008,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 524806,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 131202,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ПП «Гринн» та продавцем - ТОВ «Компанія Форстрейд» було укладено договір поставки від 30.04.2013 № 24, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві овочі, фрукти, зелень, пакувальний матеріал, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар в кількості та асортименті і по ціні згідно накладної (том І а.с.19, 20).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Компанія Форстрейд», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість(том ІІ а.с. 4-8, 10-11).

Лише після отримання всіх документів позивачем був укладений відповідний договір поставки.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Компанія Форстрейд», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Компанія Форстрейд» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 01.08.2013 № РН-00164, 01.08.2013 № РН-00163, 02.08.2013 № РН-00169, 02.08.2013 № РН-00165, 02.08.2013 № РН-00166, 05.08.2013 № РН-00249, 05.08.2013 № РН-00248, 05.08.2013 № РН-00177, 06.08.2013 № РН-00198, 06.08.2013 № РН-00199, 06.08.2013 № РН-00195, 06.08.2013 № РН-00196, 06.08.2013 № РН-00197, 07.08.2013 № РН-00201, 07.08.2013 № РН-00200, 08.08.2013 № РН-00203, 08.08.2013 № РН-00202, 08.08.2013 № РН-00204, 09.08.2013 № РН-00269, 10.08.2013 № РН-00272, 10.08.2013 № РН-00270, 10.08.2013 № РН-00271, 12.08.2013 № РН-00273, 12.08.2013 № РН-00274, 12.08.2013 № РН-00275, 13.08.2013 № РН-00217, 13.08.2013 № РН-00215, 13.08.2013 № РН-00216, 14.08.2013 № РН-00221, 14.08.2013 № РН-00218, 14.08.2013 № РН-00219, 14.08.2013 № РН-00220, 15.08.2013 № РН-00222, 15.08.2013 № РН-00223, 16.08.2013 № РН-00226, 16.08.2013 № РН-00246, 16.08.2013 № РН-00282, 16.08.2013 № РН-00247, 16.08.2013 № РН-00225, 17.08.2013 № РН-00252, 17.08.2013 № РН-00254, 17.08.2013 № РН-00255, 20.08.2013 № РН-00263, 20.08.2013 № РН-00264, 20.08.2013 № РН-00265, 20.08.2013 № РН-00267, 21.08.2013 № РН-00250, 21.08.2013 № РН-00251, 21.08.2013 № РН-00253, 22.08.2013 № РН-00266, 22.08.2013 № РН-00256, 22.08.2013 № РН-00257, 22.08.2013 № РН-00258, 23.08.2013 № РН-00319, 23.08.2013 № РН-00316, 23.08.2013 № РН-00317, 23.08.2013 № РН-00318, 24.08.2013 № РН-00320, 26.08.2013 № РН-00324, 26.08.2013 № РН-00321, 26.08.2013 № РН-00322, 26.08.2013 № РН-00323, 27.08.2013 № РН-00325, 29.08.2013 № РН-00326 (том І а.с.21-84).

За результатами господарських операцій ТОВ «Компанія Форстрейд» видано на користь ПП «Гринн» податкові накладні від 01.08.2013 №6, 01.08.2013 №5, 02.08.2013 № 11, 02.08.2013 №7, 02.08.2013 №8, 05.08.2013 №138, 05.08.2013 №137, 05.08.2013 №21, 06.08.2013 №88, 06.08.2013 №89, 06.08.2013 №85, 06.08.2013 №86, 06.08.2013 №87, 07.08.2013 №91, 07.08.2013 №90, 08.08.2013 №93, 08.08.2013 №92, 08.08.2013 №94, 09.08.2013 №158, 10.08.2013 №161, 10.08.2013 №159, 10.08.2013 №160, 12.08.2013 №162, 12.08.2013 №163, 12.08.2013 №164, 13.08.2013 №105, 13.08.2013 №107, 13.08.2013 №106, 14.08.2013 №111, 14.08.2013 №108, 14.08.2013 №109, 14.08.2013 №110, 15.08.2013 №112, 15.08.2013 №113, 16.08.2013 №134, 16.08.2013 №135, 16.08.2013 №136, 16.08.2013 №133, 17.08.2013 №144, 17.08.2013 №143, 17.08.2013 №141, 20.08.2013 №152, 20.08.2013 №156, 20.08.2013 №154, 20.08.2013 №153, 21.08.2013 №139, 21.08.2013 №140, 21.08.2013 №142, 22.08.2013 №155, 22.08.2013 №145, 22.08.2013 №146, 22.08.2013 №147, 23.08.2013 №267, 23.08.2013 №264, 23.08.2013 №265, 23.08.2013 №266, 24.08.2013 №268, 26.08.2013 №272, 26.08.2013 №269, 26.08.2013 №270, 26.08.2013 №271, 27.08.2013 №273, 29.08.2013 №274 (том І а.с.85-147).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Компанія Форстрейд» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том ІІ а.с.148-156).

На підтвердження транспортування товарів позивачем надано суду товарно-транспортні накладні від 01.08.2013 № РН-00163, від 02.08.2013 № РН-00165, від 05.08.2013 № РН-00177, № РН-00248, від 06.08.2013 № РН-00195, № РН-00196, від 07.08.2013 № РН-00200, № РН-00201, від 08.08.2013 № РН-00202, від 09.08.2013 № РН-00269, від 10.08.2013 № РН-00270, № РН-00271, від 12.08.2013 № РН-00273, № РН-00274, від 13.08.2013 № РН-00215, № РН-00216, № РН-00217, від 14.08.2013 № РН-00218, № РН-00220, від 15.08.2013 № РН-00222, від 16.08.2013 № РН-00225, № РН-00247, від 17.08.2013 № РН-00254, № РН-00252, № РН-00255, від 20.08.2013 № РН-00263, № РН-00264, № РН-00265, № РН-00267, від 21.08.2013 № РН-00250, № РН-00253, від 22.08.2013 № РН-00256, № РН-00257, від 23.08.2013 № РН-00316, № РН-00318, від 26.08.2013 № РН-00322, № РН-00324, від 27.08.2013 № РН-00325, від 29.08.2013 № РН-00326 (том ІІ а.с.13-50). Позивачем також було надано довіреності видані ПП «Гринн» на отримання від ТОВ «Компанія Форстрейд» товарно-матеріальних цінностей (том ІІ а.с.51-114).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Компанія Форстрейд».

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Гринн» та ТОВ «Компанія Форстрейд» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Жодного доказу того, що суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Форстрейд» не включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, не відображені у реєстрі отриманих податкових накладних суду не надано.

Крім цього, відповідачем надано суду письмові пояснення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, з яких вбачається, що ТОВ «Компанія Форстрейд» задекларовано податкові зобов'язання у розмірі 527196,14 грн., які виникли за результатами господарських відносин за ПП «Гринн» (том ІІ а.с.211).

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд, відповідно до ухвали від 27.02.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Компанія Форстрейд» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1ДФ ТОВ «Компанія Форстрейд»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Компанія Форстрейд» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

На виконання вимог вказаної ухвали суду відповідачем надано письмові пояснення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, з яких вбачається, що ТОВ «Компанія Форстрейд» форму 1-ДФ та податкові декларації з податку на прибуток підприємства у 2013 році до податкового органу не подавало, що унеможливлює надання інформації щодо наявності у вказаного підприємства основних фондів та управлінського персоналу(том ІІ а.с.211).

Суд звертає увагу на те, що не подання ТОВ «Компанія Форстрейд» форми 1-ДФ та податкових декларацій з податку на прибуток у 2013 році не є беззаперечним доказом відсутності у вказаного підприємства основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами фактично не перевірявся контрагент позивача ТОВ «Компанія Форстрейд» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

Висновок про відсутність будь-яких можливостей для здійснення господарської операції зроблений на підставі інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Форстрейд».

Разом з цим, жодних доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність ТОВ «Компанія Форстрейд» за місцезнаходженням суду не надано.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Суд звертає увагу також на те, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Так, на підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, шляхом їх реалізації третім особам (ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Ашан Україна гіпермаркет»), позивачем надано суду видаткові, товарні та податкові накладні (том ІІ а.с.115-154).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами факту використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Компанія Форстрейд» товару.

Суду не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Компанія Форстрейд», придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Компанія Форстрейд» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого Акта перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на неможливості проведення самої звірки з контрагентом позивача та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Компанія Форстрейд» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.02.2014 № 0000202201.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Гринн» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення від 19.02.2014 № 41.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 квітня 2014 р.