Ухвала

від 10.06.2014 по справі 810/1180/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1180/14 2-тома Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Гринн» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Гринн» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.02.2014 № 0000202201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2014 року на підставі наказу від 20.01.2014 № 52, повідомлення про початок перевірки від 20.01.2014 № 492/10/22-0319 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Гринн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Форстрейд» (код за ЄДРПОУ 38536446) за серпень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 20.01.2014 №22/22-03/37481171, який містить висновки про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 524806,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000202201, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 656 008, 00 грн., у тому числі, за основним платежем - 524 806, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 131 202, 00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між покупцем ПП «Гринн» та продавцем ТОВ «Компанія Форстрейд» було укладено договір поставки від 30.04.2013 № 24, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві овочі, фрукти, зелень, пакувальний матеріал, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар в кількості та асортименті і по ціні згідно накладної (том І а.с.19, 20).

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Компанія Форстрейд» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 01.08.2013 № РН-00164, 01.08.2013 № РН-00163, 02.08.2013 № РН-00169, 02.08.2013 № РН-00165, 02.08.2013 № РН-00166, 05.08.2013 № РН-00249, 05.08.2013 № РН-00248, 05.08.2013 № РН-00177, 06.08.2013 № РН-00198, 06.08.2013 № РН-00199, 06.08.2013 № РН-00195, 06.08.2013 № РН-00196, 06.08.2013 № РН-00197, 07.08.2013 № РН-00201, 07.08.2013 № РН-00200, 08.08.2013 № РН-00203, 08.08.2013 № РН-00202, 08.08.2013 № РН-00204, 09.08.2013 № РН-00269, 10.08.2013 № РН-00272, 10.08.2013 № РН-00270, 10.08.2013 № РН-00271, 12.08.2013 № РН-00273, 12.08.2013 № РН-00274, 12.08.2013 № РН-00275, 13.08.2013 № РН-00217, 13.08.2013 № РН-00215, 13.08.2013 № РН-00216, 14.08.2013 № РН-00221, 14.08.2013 № РН-00218, 14.08.2013 № РН-00219, 14.08.2013 № РН-00220, 15.08.2013 № РН-00222, 15.08.2013 № РН-00223, 16.08.2013 № РН-00226, 16.08.2013 № РН-00246, 16.08.2013 № РН-00282, 16.08.2013 № РН-00247, 16.08.2013 № РН-00225, 17.08.2013 № РН-00252, 17.08.2013 № РН-00254, 17.08.2013 № РН-00255, 20.08.2013 № РН-00263, 20.08.2013 № РН-00264, 20.08.2013 № РН-00265, 20.08.2013 № РН-00267, 21.08.2013 № РН-00250, 21.08.2013 № РН-00251, 21.08.2013 № РН-00253, 22.08.2013 № РН-00266, 22.08.2013 № РН-00256, 22.08.2013 № РН-00257, 22.08.2013 № РН-00258, 23.08.2013 № РН-00319, 23.08.2013 № РН-00316, 23.08.2013 № РН-00317, 23.08.2013 № РН-00318, 24.08.2013 № РН-00320, 26.08.2013 № РН-00324, 26.08.2013 № РН-00321, 26.08.2013 № РН-00322, 26.08.2013 № РН-00323, 27.08.2013 № РН-00325, 29.08.2013 № РН-00326 (том І а.с.21-84).

За результатами господарських операцій ТОВ «Компанія Форстрейд» видано на користь ПП «Гринн» податкові накладні від 01.08.2013 №6, 01.08.2013 №5, 02.08.2013 № 11, 02.08.2013 №7, 02.08.2013 №8, 05.08.2013 №138, 05.08.2013 №137, 05.08.2013 №21, 06.08.2013 №88, 06.08.2013 №89, 06.08.2013 №85, 06.08.2013 №86, 06.08.2013 №87, 07.08.2013 №91, 07.08.2013 №90, 08.08.2013 №93, 08.08.2013 №92, 08.08.2013 №94, 09.08.2013 №158, 10.08.2013 №161, 10.08.2013 №159, 10.08.2013 №160, 12.08.2013 №162, 12.08.2013 №163, 12.08.2013 №164, 13.08.2013 №105, 13.08.2013 №107, 13.08.2013 №106, 14.08.2013 №111, 14.08.2013 №108, 14.08.2013 №109, 14.08.2013 №110, 15.08.2013 №112, 15.08.2013 №113, 16.08.2013 №134, 16.08.2013 №135, 16.08.2013 №136, 16.08.2013 №133, 17.08.2013 №144, 17.08.2013 №143, 17.08.2013 №141, 20.08.2013 №152, 20.08.2013 №156, 20.08.2013 №154, 20.08.2013 №153, 21.08.2013 №139, 21.08.2013 №140, 21.08.2013 №142, 22.08.2013 №155, 22.08.2013 №145, 22.08.2013 №146, 22.08.2013 №147, 23.08.2013 №267, 23.08.2013 №264, 23.08.2013 №265, 23.08.2013 №266, 24.08.2013 №268, 26.08.2013 №272, 26.08.2013 №269, 26.08.2013 №270, 26.08.2013 №271, 27.08.2013 №273, 29.08.2013 №274 (том І а.с.85-147).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Компанія Форстрейд» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том ІІ а.с.148-156).

На підтвердження транспортування товарів позивачем надано суду товарно-транспортні накладні від 01.08.2013 № РН-00163, від 02.08.2013 № РН-00165, від 05.08.2013 № РН-00177, № РН-00248, від 06.08.2013 № РН-00195, № РН-00196, від 07.08.2013 № РН-00200, № РН-00201, від 08.08.2013 № РН-00202, від 09.08.2013 № РН-00269, від 10.08.2013 № РН-00270, № РН-00271, від 12.08.2013 № РН-00273, № РН-00274, від 13.08.2013 № РН-00215, № РН-00216, № РН-00217, від 14.08.2013 № РН-00218, № РН-00220, від 15.08.2013 № РН-00222, від 16.08.2013 № РН-00225, № РН-00247, від 17.08.2013 № РН-00254, № РН-00252, № РН-00255, від 20.08.2013 № РН-00263, № РН-00264, № РН-00265, № РН-00267, від 21.08.2013 № РН-00250, № РН-00253, від 22.08.2013 № РН-00256, № РН-00257, від 23.08.2013 № РН-00316, № РН-00318, від 26.08.2013 № РН-00322, № РН-00324, від 27.08.2013 № РН-00325, від 29.08.2013 № РН-00326 (том ІІ а.с.13-50).

Позивачем також було надано довіреності, видані ПП «Гринн» на отримання від ТОВ «Компанія Форстрейд» товарно-матеріальних цінностей (том ІІ а.с.51-114).

На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, шляхом їх реалізації третім особам (ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Ашан Україна гіпермаркет»), позивачем надано суду видаткові, товарні та податкові накладні (том ІІ а.с.115-154).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Компанія Форстрейд».

Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір не визнавався недійсним в судовому порядку, а тому доводи відповідача про його нікчемність є безпідставними

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «Компанія Форстрейд», а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.02.2014 № 0000202201 є протиправним та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.