Рішення

від 15.04.2014 по справі 914/533/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа № 914/533/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна», Львівська область, м. Дрогобич,

до відповідача: Дрогобицької міської ради, Львівська область, м. Дрогобич,

про: визнання укладеного між ТзОВ «Анна» та Дрогобицькою міською радою Договору оренди землі від 03.11.2010 року №041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах, визнання незаконним і скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки» та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Дорошенко Б.М. - представник (довіреність в матеріалах справи); Соколова Г.О. - директор;

Від відповідача: Якимчук Я.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна» до Дрогобицької міської ради про визнання укладеного між ТзОВ «Анна» та Дрогобицькою міською радою Договору оренди землі від 03.11.2010 року №041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах, визнання незаконним і скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки» та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2014 року порушено провадження у справі, прийнято справу до провадження та розгляд справи призначено на 04.03.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 20.02.2014 року рекомендованою поштою №82100 0114158 2, відповідач - 21.02.2014 року рекомендованою поштою №82100 00113032 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі.

Представники позивача в судове засідання 15.04.2014 року з'явились, позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Анна» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20770384, знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 26, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЄ №542276 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Дрогобицька міська рада є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 04055972, знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 01.04.2014 року №137102.5-15/1.77 (докази в матеріалах справи).

03.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анна» (надалі - позивач, орендар) та Дрогобицькою міською радою (надалі - відповідач, орендодавець) укладено Договір оренди землі, який зареєстровано 03.11.2010 року у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за №04.10.440.00064 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 63 м. кв. (52 м. кв. - забудовані землі, 11 м. кв. - проїзди та двори) із земель комерційного використання, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди) земельної ділянки.

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін та зареєстровано в органах державного земельного кадастру, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб'єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 3.1. договору його укладено на три роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 13.2. договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі.

Листом від 10.07.2013 року б/н позивач звертався до відповідача із пропозицією до укладення угоди про поновлення договору оренди землі. У відповіді на листа від 10.07.2013 року відповідач зазначив про те, що позивачем невірно зазначено номер договору, проставлено печатку в додатковій угоді до договору про поновлення договору, а також про наявність спору між позивачем і третіми особами з приводу земельної ділянки, яка є предметом укладеного між сторонами договору (належним чином завірена копія листа позивача та листа відповідача в матеріалах справи).

Листами від 29.07.2013 року та від 02.08.2013 року б/н позивач повторно звернувся до відповідача із пропозицією про укладення додаткової угоди до договору (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Відповідач у своєму листі-відповіді від 05.08.2013 року вих. №3-21/6507, а також від 15.08.2013 року вих. №3-21/6766 повідомив позивача про те, що питання продовження дії договору буде розглянуте на наступному засіданні постійної комісії ради з питань земельних відносин (належним чином завірена копія листів від 05.08.2013 року №3-21/6507 та від 15.08.2013 року вих. №3-21/6766 в матеріалах справи).

Листом від 12.12.2013 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про складення в місячний строк додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідачем 20.12.2013 року прийнято рішення №1208 «Про відмову у продовження договору оренди земельної ділянки», пунктом 1.1. якого вирішено відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Анна» в поновленні терміну дії (укладенні на новий строк) договору оренди земельної ділянки №4610600000:01:001:0222 для обслуговування нежитлового приміщення.

З підстав наведеного позивач просить суд визнати укладений між ТзОВ «Анна» та Дрогобицькою міською радою Договір оренди землі від 03.11.2010 року №041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах, а також визнати незаконною та скасувати рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки».

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 02.04.2014 року за вх. №14024/14, проти позовних вимог заперечує повністю з підстав того, що 29.11.2013 року відповідачем на адресу позивача надіслано листа №3-29/9774, надісланого на адресу позивача 02.12.2013 року (рекомендоване відправлення №82100 0097660 5) у якому відповідач повідомив позивача про відмову у продовженні дії договору оренди земельної ділянки та просив звільнити вказану ділянку у зв'язку із закінченням стоку дії договору оренди землі.

Відповідачем до матеріалів справи долучено не завірену у встановленому пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) порядку копію листа від 29.11.2013 року №3-29/9774 та поштової квитанції від 02.12.2013 року про відправлення рекомендованого листа №82100 0097660 5 на адресу ТзОВ «Анна», проте із вказаних доказів не видається можливим встановити, що відповідачем 02.12.2013 року на адресу позивача надіслано саме листа від 29.11.2013 року №3-29/9774 про відмову у продовженні договору.

Окрім того, нормою статті 124 Земельного Кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. в) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Також, як вбачається із долученої відповідачем до відзиву на позовну заяву копії Протоколу засідання постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин, питання про узгодження умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі із позивачем розглядалось 13.12.2013 року (пункт 6.23 Протоколу).

Таким чином, суд не приймає уваги листа відповідача про відмову в поновленні договору оренди землі від 29.11.2013 року №3-29/9774, оскільки питання про узгодження умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі із позивачем розглядалось відповідачем 13.12.2013 року, а рішення Дрогобицької міської ради про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки прийнято лише 20.12.2013 року.

Також, як на підставу своїх заперечень проти позову, відповідач вказує на те, що позивачем до своїх звернень до відповідача не долучено проект додаткової угоди про продовження договору оренди землі в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та відсутність такої угоди в матеріалах справи.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо не надіслання позивачем проекту додаткової угоди до договору у двох примірниках, оскільки додатками до Листів позивача від 29.07.2013 року б/н та від 02.08.2013 року б/н про поновлення договору оренди землі був проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 03.11.2010 року, державна реєстрація від 03.11.2010 року за №041044000064 у трьох примірниках.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» та статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами статті 6 вказаного Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Приписами статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011 року).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України «Про оренду землі», судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України «Про оренду землі» не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Приписами частин сьомої дев'ятої вказаної статті передбачено, що керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачем додержано встановленого статтею 3 Закону України «Про оренду землі» порядку здійснення переважного права на оренду земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки, а відповідачем не доведено належними і допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України факту звернення до позивача із повідомленням про припинення договору оренди земельної ділянки в порядку статті 33 вказаного Закону, а відтак, позовна вимога про визнання укладеним між ТзОВ «Анна» та Дрогобицькою міською радою Договору оренди землі від 03.11.2010 року №041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах є документального і нормативно обґрунтованою, тому її слід задоволити у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. в) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Згідно пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Нормою статті 124 Земельного Кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною десятою вказаної статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У пункті 5 Рішення № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, термін дії договору визначений з 03.11.2010 року до 03.11.2013 року, а рішення про відмову у продовженні договору прийнято відповідачем 20.12.2013 року, тобто через 1 місяць і 17 днів після закінчення строку дії договору.

Окрім того, рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки» стосується визначеного суб'єктного складу учасників - орендодавця і орендаря за Договором оренди землі від 03.11.2010 року №041044000064, де Дрогобицька міська рада виступає як орендодавець майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дрогобича, не є суб'єктом владних повноважень при здійсненні вказаних відносин, та здійснює волевиявлення на відмову у поновленні договору оренди землі у встановлений статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спосіб.

Так, рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки» є актом одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб . Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у статті 16 ЦК України, суд може захистити порушене, оспорюване або невизнане цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування , актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки» прийняте з порушенням норм статті 33 Закону України «Про оренду землі» є документально та нормативно обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом визнання незаконним рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки».

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, а тому його слід задоволити частково.

Судові витрати: позивачем за подання позовної заяви до суду Квитанцією від 28.12.2013 року №145 сплачено судовий збір в розмірі 3 441 грн. 00 коп.

Приписами частини першої та підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» встановлено, що із позовних заяв немайнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою частини першої статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» передбачено, що станом на 01.01.2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновків, що судові витрати у справі в розмірі 2 436 грн. 00 коп. слід покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неправомірного ухилення відповідача від пролонгації договору оренди землі та повернути позивачу 1 005 грн. 00 коп. судового збору у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анна» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 26; код ЄДРПОУ 20770384) та Дрогобицькою міською радою (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055972) Договір оренди землі від 03.11.2010 року №041044000064 поновленим на той самий строк (з 03.11.2013 року по 03.11.2016 року) і на тих самих умовах.

3. Визнати незаконним рішення Дрогобицької міської ради від 20.12.2013 року №1208 «Про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки».

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з боржника: Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055972) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 26; код ЄДРПОУ 20770384) 2 436 грн. 00 коп. судового збору.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Анна» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 26; код ЄДРПОУ 20770384) з Державного бюджету України сплачений Квитанцією від 28.12.2013 року №145 судовий збір в розмірі 1 005 грн. 00 коп. у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

7. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

15.04.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 15.04.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.