Рішення

від 19.03.2014 по справі 260/10960/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 260/10960/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2148/2014

Головуючий в 1 інстанції - Трофименко Л.Р.

Доповідач: Принцевська В.П.

Категорія 46

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Жданової В.С.,

суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та визнання права власності на майно та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна, придбаного у шлюбі. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 07 серпня 2002 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Шлюб було зареєстровано в Київському районному відділі РАЦС м. Донецька, актовий запис №415. З червня 2013 року шлюбні відносини між ними припинені. В період шлюбу ними було придбано трикімнатну квартиру, загальною площею 71,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та за сумісні гроші 26.07.2007р. відповідачем було організовано ТОВ «Донбаський виробничо-комерційний центр «АРТІМЕТ», до статутного капіталу внесено 45800,00 гривень. Вважає, що розмір прибутку ТОВ «Донбаський виробничо- комерційний центр «АРТІМЕТ» за період з 2007р. по 01.06.2013р. складає 550 000 грн. Оскільки зказане майно придбане у період шлюбу, вважає, що воно підлягає розподілу відповідно до норм СК України. Просила розділити придбане в період шлюбу з відповідачем майно у наступний спосіб: їй зі спільно нажитого майна виділити та визнати за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири та стягнути з відповідача на її користь ? частину прибутку ТОВ «Донбаський виробничо-комерційний центр «АРТІМЕТ» за період з 15.07.2007р. по 01.06.2013р. в розмірі 275000,00 грн.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна набутого у шлюбі особистою приватною власністю чоловіка. В обґрунтування позову зазначив, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, мотивуючи наступним. 07.08.2002р. вони з позивачкою зареєстрували шлюб. З березня 2013 року фактично припинили шлюбні відносини. Ще до укладання шлюбу, а саме 19.11.1997 року він придбав квартиру АДРЕСА_1, що у місті Донецьку. Та 20.07.2002р., також до реєстрації шлюбу з відповідачкою за зустрічним позовом, придбав квартиру АДРЕСА_3. Оскільки після реєстрації шлюбу, його родина склалася з чотирьох осіб, а саме: з нього, його дружини, його доньки та доньки дружини від першого шлюбу, він вирішив придбати велику квартиру в центрі міста. Для цього він продав 05.08.2002р. квартиру АДРЕСА_1 за 15594,00 грн. та 05.09.2002р. продав квартиру АДРЕСА_3 за 13134,00 грн. 05.10.2002р. він придбав квартиру АДРЕСА_4 за 13134,00 грн. 15.03.2003р. він продав квартиру АДРЕСА_4 за 125000 грн. 24.04.2003р. за ці кошти він придбав квартиру АДРЕСА_2 за 31964 грн. де він проживає до теперішнього часу з відповідачкою за зустрічним позовом. Вважає, що оскільки спірна квартира була придбана від продажу вказаних квартир, тобто за його особисті кошти, то ця квартира є його особистою приватною власністю. На момент купівлі спірної квартири та попередньої квартири, ніяких доходів ніж заробітні плати ані у нього, ані у дружини не було. При цьому заробіток вони витрачали на утримання родини, яка складалася з них та двох неповнолітніх дітей. Просив визнати квартиру АДРЕСА_2, що набута ним в період шлюбу з ОСОБА_1, його особистою приватною власністю.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволено в повному обсязі зустрічний позов ОСОБА_3

З даним рішенням не погодилася позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального закону. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частину спірної квартири, оскільки дійшов висновку, що ОСОБА_3 не надано достатньо доказів в підтвердження того, що спірна квартира, яку він купив перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, придбана ним за особисті кошти. Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд не ухвалив рішення про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3

ОСОБА_1 до суду не з»явилася, повідомлена про час і місце судового засідання телефонограмою № 808, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 1.

ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що спірна квартира, яку він придбав в зареєстрованому шлюбі з позивачкою належить тільки йому на праві власності, оскільки він її купив за кошти від продажу його квартир, які йому належали ще до укладення шлюбу з позивачкою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення з наступних підстав.

Статтею 220 ч.1п. 1 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 07 серпня 2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Донецька. Актовий запис про шлюб №415.

12.11.1997 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, інвентаризаційною вартістю 26121,00 грн.

12.07.2002 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, інвентаризаційною вартістю 16696,00 грн.

05.08.2002р. ОСОБА_3 продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 15594 грн.

05.09.2002р. ОСОБА_3 продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 16696,00 грн.

05.10.2002 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 13134,00 грн.

15.03.2003р. ОСОБА_3 продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 12471,00 грн.

24.04.2003 року ОСОБА_3 придбав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 31964 грн.

Статтею 61 ч.1 Сімейного кодексу України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 309 ч.1 п. 2 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення єнедоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В рішенні від 6 березня 2014 року апеляційний суд, перевіряючи доводи апелянта, дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважав встановленим факт придбання спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_3, оскільки в доведення своїх позовних вимог за зустрічним позовом та заперечень за первісним позовом ОСОБА_3 надано суду копії вказаних вище договорів купівлі-продажу квартир, з яких вбачається, що перші дві квартири на вул. Церетелі в м. Донецьку та п.Музикальному в м.Донецьку позивач придбав до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, тобто за особисті кошти, а всі інші квартири, в тому числі і спірну квартиру, ОСОБА_3 купував перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 Доказів того, що він придбав спірну квартиру за особисті кошти позивач ОСОБА_3 не надав.

Згідно зі статтею 70 ч.1 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 березня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частину спірної квартири. Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд не ухвалив рішення про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на спірну квартиру, як таку, що придбана ним за особисті кошти.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення, скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Керуючись ст.ст. 220, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року скасувати в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Відмовити в задовленні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Рішення набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Судді: