Постанова

від 14.04.2014 по справі 917/1986/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа № 917/1986/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Цьомік К.М.,

ДПІ у м. Полтава - не з"явився,

позивача - Антипов В.М.

відповідача - Ковтун В.В., Несвіт В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора - першого заступника прокурора м. Полтави (вх. № 581 П/1-7) в інтересах Державної податкової інспекції м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.13 у справі

за позовом ТОВ "Артемівський авторемонтний завод", смт Артемівка,

до ВАТ "Артемівський авторемонтний завод", смт. Артемівка, в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Несвіта Володимира Івановича.

про визнання договору купівлі-продажу дійсним

ВСТАНОВИЛА:

Господарським судом Полтавської області розглянуто позовну заява ТОВ "Артемівський авторемонтний завод", смт.Артемівка до ВАТ "Артемівський авторемонтний завод" про визнання договору купівлі-продажу від 29.08.2011 року дійсним, визнання права власності на об"єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.12.2013 року (суддя Іванко Л.А.) позов задоволено. Договір купівлі - продажу, укладений між ТОВ "Артемівський авторемонтний завод" та ВАТ "Артемівський авторемонтний завод" від 29.08.11 р. визнано дійсним .

Визнано за ТОВ "Артемівський авторемонтний завод" право власності на:

- контору заводу (літ. А-3, площа - 1292,3 м.кв., що включає в себе приміщення: №1-2.0 м.кв.; № 2-1,3 м.кв.; №3-18,5 м.кв.; № 5-2,1 м.кв.; № 6-3,6 м.кв; № 7-9,2 м.кв.; № 7а-5,4 м.кв.; № 5-6,8 м.кв; № 16-23,4 м.кв; № 17-24,3 м.кв; № 18-6,1 м.кв; № 19-6,4 м.кв.; № 20-5,3 м.кв.; № 21-66,8 м.кв.; № 22-3,4 м.кв.; № 23-12,5 м.кв.; № 24-14,8 м.кв.; № 25-4,3 м.кв.; № 28-8,0 м.кв.; № 28а-3,2 м.кв.; № 40-14,4 м.кв.; № 41-21,1 м.кв.; № 43-16,6 м.кв.; № 44-13,8 м.кв.; № 45-9,5 м.кв.; № 45а-23,2 м.кв.; № 46-7,3 м.кв.; № 47-25,0 м.кв. ; № 48-23,7 м.кв. ; № 49-7,3 м.кв.; № 50-45,1 м.кв. ; № 51-38,1 м.кв.; № 52-24,7 м.кв.; № 52а-7,6 м.кв.; № 53-25,8 м.кв.; № 54-25,0 м.кв.; № 55-24,4 м.кв.; № 56-38,3 м.кв.; № 57-36,8 м.кв.; № 58-6,6 м.кв.; № 60-2,6 м.кв.; № 61-2,2 м.кв.; № 62-10,9 м.кв.; № 63-14,1 м.кв.; № 64-6,7 м.кв.; № 65-10,1 м.кв.; № 66-2,6 м.кв.; № 67-3,5 м.кв.; № 68-25,0 м.кв.; № 69-23,6 м.кв.; № 70-7,0 м.кв.; № 71-2,9 м.кв.; № 71а-1,1 м.кв.; № 72-30,9 м.кв.; № 73-14,8 м.кв.; № 74-26,6 м.кв.; № 75-24,9 м.кв.; № 76-30,9 м.кв.; № 77-15,6 м.кв.; № 78-23,8 м.кв.; № 79-9,3 м.кв.; № 79а-2,2 м.кв.; № 80-11,8 м.кв.; № 81-2,8 м.кв.; № 82-29,5 м.кв; № 83-75,4 м.кв.; № 84-24,2 м.кв; № 85-36,7 м.кв.; № 86-128,1 м.кв; № 87-30,8 м.кв.) - 407775,60 грн. (вартість включає ПДВ)

- головний корпус (літ. Б-1, площа -5054,9 м.кв.) - 386618,40 грн. (вартість та включає ПДВ)

- вбиральня (літ. Х-1, площа -5,7 м.кв.) - 1027,20 грн. (вартість включає ПДВ)

- прохідна (літ. С-1, площа - 26,7 м.кв.) - 6409,20 грн. (вартість включає ПДВ)

- огорожа - 7417,20 грн. (вартість включає ПДВ), що знаходяться за адресою: Полтавська обл., Чутівський район., смт. Артемівка, вул. Миру, 2 та складає 593/1000 частини об'єкту в загальній площі об'єктів нерухомості ВАТ "Артемівський авторемонтний завод".

Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник Державної податкової інспекції м. Полтава в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представники позивача та відповідача у відзивах та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду № 7/127 від 20.11.2006 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Артемівський авторемонтний завод"(відповідач) згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 18.09.2007 року ухвалою господарського суду до боржника застосовано процедуру санації.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.05.08 р. затверджено план санації у справі про банкрутство ВАТ "Артемівський авторемонтний завод", інвестором визначено - ТОВ "Артемівський авторемонтний завод"(позивач).

Відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 20.08.2009 року, якою затверджено зміни до плану санації, у власність ТОВ "Артемівський авторемонтний завод" переходить:

- контора заводу (літ. А-3, площа - 1292,3 м.кв.- 407775,60 грн. (вартість включає ПДВ)

- головний корпус (літ. Б-1, площа -5054,9 м.кв.) - 386618,40 грн. (вартість включає ПДВ)

- вбиральня (літ. Х-1, площа -5,7 м.кв.) - 1027,20 грн. (вартість включає ПДВ)

- прохідна (літ. С-1, площа - 26,7 м.кв.) - 6409,20 грн. (вартість включає ПДВ)

- огорожа - 7417,20 грн. (вартість включає ПДВ).

Загальна вартість майна, що переходить до власності інвестора складає 809247,60 грн. з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, що вказана сума сплачена ТОВ "Артемівський АРЗ" на користь ВАТ "Артемівський АРЗ" в повному обсязі (акт звірки розрахунків станом на 29.08.2011 року додається, арк. спр.47).

Факт належного виконання інвестором (ТОВ "Артемівський АРЗ") зобов"язання щодо фінансових інвестицій по оплаті вартості майна в ході процедури санації підтверджується в постанові господарського суду Полтавської області від 07.07.2011 року, відповідно до якої ВАТ "Артемівський авторемонтний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Несвіта В.І.

16.08.2011 року проведено збори комітету кредиторів ВАТ "Артемівський авторемонтний завод"(протокол зборів додається, арк. спр.46), на яких прийнято рішення зобов"язати арбітражного керуючого Несвіта В.І. здійснити заходи щодо підписання договору купівлі-продажу майна ВАТ "Артемівський авторемонтний завод", що переходить у власність ТОВ "Артемівський авторемонтний завод", відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 20.08.2009 р.(додається, арк. спр.25).

29.08.2011 року сторонами укладено спірний договір купівлі-продажу (а.с. 44) та підписано акт прийому-передачі майна від 29.08.2011 року (а.с. 45).

Як зазначає позивач, договір купівлі-продажу від 29.08.2011 року нотаріально оформлений не був в зв'язку з відсутністю у ВАТ "Артемівський авторемонтний завод" належним чином оформлених документів для проведення нотаріальної дії.

В зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся з позовом, в якому просить суд визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволено позовних вимог, вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступних положень законодавства.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, суд може визнати дійсним лише такий правочин, який сторонами було укладено.

Разом з тим, за своєю правовою природою спірний Договір є договором купівлі-продажу нерухомого майна, а відповідно до положень ст. 657 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення Договору), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З цього вбачається обов'язкова наявність двох елементів при укладанні договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нотаріального посвідчення та державної реєстрації відповідного договору.

Окрім того, ч. 3 ст. 640 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення Договору), право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, правочин, момент укладення якого пов'язується з державною реєстрацією, зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна, не може бути визнано дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки такий правочин є неукладеним.

Аналогічну позицію викладено і в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у яких зазначено, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними, а отже, не створюють прав та обов'язків для сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), слід з'ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений.

Правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (частина друга статті 16 ЦК України, частина друга статті 20 ГК України).

Наведена вище правова позиція повністю відповідає положенням пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача ВАТ «Артемівський авторемонтний завод» відсутні належним чином оформлені документи для проведення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, правові підстави для задоволення позову про визнання договору дійсним на підставі частини 2 статті 220 ЦК України - відсутні.

Окрім того, ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Отже, указаною нормою встановлена обов'язкова умова, за наявності якої власник майна може пред'явити позов про визнання за ним права власності, зокрема, це не визнання права його власності особою, яка вказана відповідачем.

Ураховуючи викладене, у силу приписів ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути заявлений до особи, яка оспорює або не визнає таке право власника, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності, а такі факти оспорювання, порушення, невизнання чи заперечення прав позивача саме відповідачами в матеріалах справи - відсутні, оскільки останні право власності на об'єкт нерухомого майна не оспорювали та не заявляли претензій до позивача.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський авторемонтний завод» (38813, Полтавська обл., Чутівський район, смт Артемівка, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 35376739) на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6473, 98грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний судовий наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.04.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.