Ухвала

від 01.04.2014 по справі 826/16766/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16766/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Соломон-груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Соломон-груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2013 р. №0004542207 та №0004532207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Соломон-груп» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 785 від 09.09.2013 р. та направлення на перевірку від 12.09.2013 р., виданих ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в період з 12.09.2013 р. по 18.09.2013 р. відповідачем була проведена перевірка позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецекспертгруп», за результатами якої було складено Акт №211/1/22-07-31900583 від 23.09.2013 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЮК «Соломон-груп» (код ЄДРПОУ 31900583), з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Спецекспертгруп» (код ЄДРПОУ 378949140) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.».

07.10.2013 р., на підставі Акту №211 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- форма «Р» №0004542207 - яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 71 531,00 грн. (із яких: за основним платежем 57 225,00 грн., та за штрафними санкціями - 14 306,00 грн.);

- форма «Р» №0004532207 - яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 68 125,00 грн. (із яких: за основним платежем 54 500,00 грн. та за штрафними санкціями 13 625,00 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

01.11.2012 р. між Позивачем та ТОВ «Спецекспертгруп» було укладено Договір №11-М, відповідно до якого Замовник (Позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Спецекспертгруп») приймає на себе зобов'язання по проведенню маркетингового дослідження ринку офісної нерухомості Південного регіону та АР Крим (п.1.1 Договору №11-М). При цьому, вартість робіт склала 327 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 54 500,00 грн.) (п.2.1 Договору №11-М).

Позивачем на підтвердження реальності укладення та виконання даного договору було надано Акт №31 здачі-прийняття (надання послуг) від 30.11.2012 р.

Крім того, позивачем було надано податкову накладну №31 від 30.11.2012 р. на суму 327 000 грн., яка була виписана ТОВ «Спецекспертгруп».

В якості доказів проведення оплати за вказаним вище договором позивачем надано банківську виписку з рахунку.

Платник податку може формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Натомість, в межах даного спору судом першої інстанції не встановлено реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Спецпроектгруп». Надані Позивачем договір оренди №1 від 01.01.2012 р. та договір суборенди №03/03/26 від 27.03.2012 р. вказаних висновків суду не спростовують.

При цьому, із наданого Позивачем Маркетингового дослідження «Ринок офісної нерухомості України (південний регіон, АР Крим) та інших країн» не містить обов'язкових реквізитів первинних документів, зокрема: підпису, печатки, тощо, що надає можливість встановити, хто саме його розробив, та на чиє замовлення воно було розроблене.

Більше того, як вбачається із Маркетингового дослідження «Ринок офісної нерухомості України (південний регіон, АР Крим) та інших країн» (наданого Позивачем), в ньому міститься інформація про ринок нерухомості станом на 31.12.2012 р. (щодо ринків нерухомості міст: Ялти, Одеси, Сімферополя, Бердянська, Євпаторії, Херсона, Іллічівська, Генічеська, Білгород-Дністровського). Крім того, в розділі 4 Маркетингового дослідження «Ринок офісної нерухомості України (південний регіон, АР Крим) та інших країн» (Світовий ринок офісної нерухомості у 2011-2012 рр.) аналізуються обсяги інвестицій в 1 кварталі 2013 р., що здійснювались в Європі, на Близькому Сході, в Африці, у Північній та Південній Америці, а також у Азіатсько-тихоокеанському регіоні).

Апеляційна інстанція також не приймає до уваги Маркетингове дослідження «Ринок офісної нерухомості України (південний регіон, АР Крим) та інших країн», наданого позивачем ТОВ «Спецекспертгруп» 30.11.2012 р. та в якому міститься інформація за 2013 р. та за 31.12.2012 р.

Крім того, в матеріалах справи міститься вирок Печерського районного суду м. Києва по кримінальній справі №757/23026/13-к (із відміткою про набрання законної сили) по обвинуваченню ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до даного вироку було встановлено, що гр. ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України та ч. 1 ст.358 КК України. В даному вироку також зафіксовано, що під час заснування ТОВ «Спецпроектгруп» у ОСОБА_3 жодного наміру займатись підприємницькою діяльністю не було, функції директора він не виконував. Водночас, підписуючи реєстраційні документи ТОВ «Спецекспертгруп», ОСОБА_3 надав змогу невстановленій слідством особі здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Як наслідок, документи, що були надані позивачем та в яких міститься підпис гр. ОСОБА_3, а саме: Договір №11-М, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №31 від 30.11.2012 р., податкова накладна №31 від 30.11.2013 р., не можна вважати належними доказами на підтвердження товарності господарських операцій.

Враховуючи викладене, не встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з ТОВ «Спецекспертгруп» за Договором №11-М носять реальний характер, а отримані послуги використані в межах господарської діяльності. Водночас, доводи відповідача, що перевіркою фактично встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, тобто кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, є цілком обгрунтованими.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та проголошені його представником в судовому засіданні, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна юридична компанія «Соломон-груп» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.