Рішення

від 10.04.2014 по справі 910/23712/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23712/13 10.04.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрохолдинг"

про стягнення 79 230,00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Коноваленко Є.Л.

від відповідача: Маковій В.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрохолдинг" (надалі -відповідач) про стягнення 79 230,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним отримання відповідачем грошових коштів, оскільки після їх перерахування в якості авансу не надсилав на адресу позивача актів виконаних робіт, зокрема, не виконував будь-яких робіт, враховуючи, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 26.12.2013 р. судом оголошувалася перерва до 23.01.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

22.01.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що позивач здійснив попередню оплату за договором в розумінні ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 642 ЦК України чим прийняв пропозицію та підтвердив прийняття до виконання замовлення, що свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб.

У судовому засіданні 23.01.2014 р. судом оголошувалася перерва до 06.02.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник позивача подав письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача.

У судовому засіданні 06.02.2014 р. судом оголошувалася перерва до 24.02.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відрядженні, справу № 910/23712/13 передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відрядження, справу №910/23712/13 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 17.03.2014 р. судом оголошувалася перерва до 10.04.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

09.04.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав пояснення, в яких проти позову заперечив та пояснив, що позивач вчинив дії, направлені на укладення саме умов договору №14/12/10 від 14.12.2010 р., запропонованого відповідачем, оскільки у платіжному дорученні №69 від 15.12.2010 р. є посилання на договір із номером №14/12/10 від 14.12.2010 р.

10.04.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідачем не надано доказів виконання будь-яких підрядних робіт.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.04.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 р. Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на підставі рахунку-фактури №282 від 14.12.2010 р. з призначенням платежу: «оплата робіт по договору підряду №14/12/2010 від 14.12.2010 р. згідно рахунку №282 від 14.12.2010 р.» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрохолдинг" грошові кошти у розмірі 79 230,00 грн. (наявна в матеріалах справи копія банківської виписки).

Також позивач зазначає, що між сторонами велись переговори щодо укладення договору підряду №14/12/2010 від 14.12.2010 р., але відповідач не приступив та не виконував будь-яких робіт по договору, оскільки сам договір не був укладений.

19.11.2013 р. позивач направив на адресу відповідача лист №196-16551/н від 19.11.2013 р. з проханням повернути сплачені кошти у розмірі 79 230,00 грн. протягом 7 (семи) днів, оскільки останній не приступав та не виконував жодних підрядних робіт.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що кошти в розмірі 79 230,00 грн. згідно рахунку-фактури №282 від 14.12.2010 р. отримані відповідачем безпідставно та повинні бути повернуті позивачеві.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач стверджує, що між сторонами укладено договір підряду у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання власних зобов'язань.

Так, відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем згідно рахунок-фактуру №282 від 14.12.2010 р. на оплату робіт на суму 79 230,00 грн., було перераховано вказані кошти відповідачеві, що підтверджується платіжним дорученням №69 від 15.12.2010 р.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні жодні докази виконання будь-яких підрядних робіт відповідачем, передання таких робіт позивачеві та оформлення акту про таку передачу, при цьому, відповідач не надав суду належні докази прийняття до виконання замовлення позивача, на випадок укладення договору підряду у спрощений спосіб.

Доказів підписання між сторонами договору підряду у письмовій формі, відповідачем також не надано.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив відповідачеві лист та претензії з вимогою про повернення перерахованих коштів, однак відповідач жодних дій не вчинив, вказаних коштів не повернув.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення коштів у сумі 79 230,00 грн. на день прийняття рішення у справі.

Враховуючи, що між сторонами належним чином жодних договорів не укладено, відповідачем не надано доказів виконання робіт на перераховану суму, враховуючи, що кошти позивачем перераховувались на підставі виставленого рахунку-фактури №282 від 14.12.2010 р., суд приходить до висновку, що кошти в сумі 79 230,00 грн. є безпідставно отриманими.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 05.03.2014 р. по справі №910/16487/13.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування своєї вини у невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів.

Отже, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 79 230,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрохолдинг" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, ідентифікаційний код - 32912961) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів Узвіз, буд. 8, ідентифікаційний код - 26199714) 79 230 (сімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 14.04.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.