Рішення

від 08.04.2014 по справі 910/4132/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 910/4132/14

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши справу за позовом Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів «Ромажур» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення майна та стягнення 32565,18 грн. та з вимогою про повернення орендованого майна за актом приймання-передачі,

представники:

позивача: Романюк В.Г. (протокол № 1/з від 01.03.1994);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області з господарського суду м. Києва позовна заява Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів «Ромажур» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення майна та стягнення 32565,18 грн. та з вимогою про повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, у зв'язку з закінченням строку дії договору, систематичним порушенням умов договору без належних правових підстав займає спірне приміщення, у зв'язку з чим просить виселити відповідача та стягнути суму заборгованості.

Ухвалою від 25.03.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.04.2014.

08.04.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшли заяви позивача про зміну, уточнення та збільшення позовних вимог. Вказані заяви прийняті судом, тож позовні вимоги розглядаються у їх кінцевій редакції, а саме: стягнення з відповідача за період січень-березень 2014 пайової участі 4629,60 грн; орендної плати 6000,00 грн, штрафних санкцій ДПА 1255,65 грн; середньозваженою ? чистого прибутку за 7 місяців господарської діяльності відповідача в 2013 році 17500,00 грн, пені за 90 днів прострочки платежів до бюджету 94,12 грн, пайової участі за період листопад-грудень 2012 року 3086,40 грн, орендної плати за квітень 2014 року 2000,00 грн, пайової участі за квітень 2014 року 1543,20 грн, середньозваженої ? чистого прибутку за квітень 2014 року 2500,00 грн; виселення ФОП ОСОБА_1 з приміщення кіоску по АДРЕСА_1 з літньою площадкою площею 35 кв.м. Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати з отримання банківської довідки в розмірі 50,00 грн та витрати за розсилку поштових відправлень сторонам у сумі 95,28 грн.

Крім того, позивачем 08.04.2014 було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пайової участі за листопад - грудень 2012 року у сумі 3086,40 грн.

В судовому засіданні 08.04.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (міститься в матеріалах справи).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України , який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.11.2012 між Учбово-виробничим центром самовиживання інвалідів «Ромажур» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду кіоск, що знаходиться в межах прибудинкової території житлового будинку по АДРЕСА_1. Термін оренди складає з 01.11.2012 по 31.03.2012. Розмір орендної плати згідно умов даного договору складає 2000,00 грн готівкою з послідуючим,на протязі одного дня, зарахуванням на р/р орендодавця.

Згодом, 19.06.2013 між Учбово-виробничим центром самовиживання інвалідів «Ромажур» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду кіоск площею 12 кв.м. по АДРЕСА_1 з технічним обладнанням. Даним договором сторони встановили термін оренди з 01.01.2013 по 31.12.2013. Розмір орендної плати сторони погодили в розділі 3 договору.

Права позивача на розпорядження тимчасовою спорудою в АДРЕСА_1 підтверджено наявними в матеріалах справи доказами (тимчасовим ордером на розміщення ТС, довідками про функціональне призначення ТС тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо передачі майна орендарю.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України)

Як вже зазначалось судом, договором від 19.06.2013 сторони встановили строк оренди до 31.12.2013.

Позивач звертався до відповідача з зявою-вимогою від 24.01.2014 в якій вказував відповідачу на припинення дії договору оренди та просив повернути орендоване приміщення. Вказана заява була направлена відповідачу 24.01.2014 (копії доказів надсилання містяться в матеріалах справи).

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. договору об'єкт, що орендується, повинен бути переданий орендодавцю в тому ж стані, в якому він був переданий в оренду (з врахуванням нормального зносу) на підставі акту прийому-передачі на протязі 3 днів з моменту закінчення оренди.

Судом встановлено, що позивач дотримався вимог ст. 764 Цивільного кодексу України та звернувся до відповідача з вимогою про повернення майна до спливу місячного терміну після закінчення строку дії договору. Відтак, суд вважає договір від 19.06.2013 таким, що припинив свою дію. Водночас, відповідач свого обов'язку з повернення майна не виконав. Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про виселення ФОП ОСОБА_1 з приміщення кіоску в АДРЕСА_1 з літньою площадкою площею 35 кв.м. обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період січень-березень 2014: пайової участі 4629,60 грн, орендної плати 6000,00 грн, штрафних санкцій ДПА 1255,65 грн, пені за 90 днів прострочки платежів до бюджету 94,12 грн; середньозваженою ? чистого прибутку за 7 місяців господарської діяльності відповідача в 2013 році 17500,00 грн, пайової участі за період листопад-грудень 2012 року 3086,40 грн, орендної плати за квітень 2014 року 2000,00 грн, пайової участі за квітень 2014 року 1543,20 грн, середньозваженої ? чистого прибутку за квітень 2014 року 2500,00 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача за період січень-березень 2014: пайової участі 4629,60 грн, орендної плати 6000,00 грн, орендної плати за квітень 2014 року 2000,00 грн, пайової участі за квітень 2014 року 1543,20 грн, середньозваженої ? чистого прибутку за квітень 2014 року 2500,00 грн суд зазначає наступне. Як вже було встановлено, договір від 19.06.2013 припинив свою дію у строк встановлений в останньому. Відтак, є безпідставним нарахування орендної плати та супутніх платежів після закінчення строку дії. Оскільки, вказані вимоги заявлені за період, коли договір припинив свою дію, в задоволення останніх суд відмовляє. Водночас, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь період безпідставного користування майном, у зв'язку з неналежним виконанням свого обов'язку з повернення майна на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій ДПА 1255,65 грн, пені за 90 днів прострочки платежів до бюджету 94,12 грн суд зазначає наступне. Обов'язок позивача щодо сплати обов'язкових платежів до державного бюджету України не ставиться в залежність від його взаємовідносин з контрагентами, зокрема, від виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати оренди. Тож, не може вважатися поважною така причина прострочення сплати обов'язкових платежів, як не виконання контрагентами своїх обов'язків. Тож, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про з відповідача штрафних санкцій ДПА 1255,65 грн, пені за 90 днів прострочки платежів до бюджету 94,12 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача середньозваженої ? чистого прибутку за 7 місяців господарської діяльності відповідача в 2013 році у сумі 17500,00 грн, то хоча договором і передбачений такий вид оплати, проте, позивачем не надано доказів, що підтверджували б розмір доходу відповідача за вказаний період. Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а докази, які б засвідчували розмір прибутку відповідача у матеріалах справи відсутні, суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пайової участі за період листопад-грудень 2012 року у сумі 3086,40 грн суд зазначає наступне.

Позивачем 08.04.2014 було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пайової участі за листопад - грудень 2012 року у сумі 3086,40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку, що остання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а відтак суд приймає відмову позивача від частини позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пайової участі за період листопад-грудень 2012 року у сумі 3086,40 грн.

Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати з отримання банківської довідки на виконання ухвали суду в розмірі 50,00 грн та витрати за розсилку поштових відправлень сторонам процесу у сумі 95,28 грн. Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відтак, вказані кошти визначені позивачем в сумі 145,28 грн (50 грн + 95,28 грн) є судовими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та підлягають до стягнення з відповідача.

Отже, враховуючи, що позивачем подано докази оплати вказаних сум і вказані витрати безпосередньо пов'язані із розглядом справи, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про їх стягнення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача пайової участі за період листопад-грудень 2012 року у сумі 3086,40 грн.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача пайової участі за період листопад-грудень 2012 року у сумі 3086,40 грн.

3. Позов задовольнити частково.

4. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з приміщення кіоску по АДРЕСА_1, з літньою площадкою площею 35 кв.м.

5. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Учбово-виробничого центру самовиживання інвалідів «Ромажур» (код ЄДРПОУ 21565580) 145,28 грн судових витрат.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 1218,00 грн судового збору.

8. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 14.04.2014.

Суддя Черногуз А.Ф.