Постанова

від 07.04.2014 по справі 816/912/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/912/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,

та представників сторін:

від позивача - Переяслівець В.М.,

від відповідача - Костяний О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Українське зерно") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2013 року №0001662308, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 9 458 787 грн та №0001672308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42 806 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено права та інтереси ТОВ "Українське зерно" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість. Посилався на те, що господарські операції з ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" носили реальний, товарний характер і підтверджені належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку.

Відповідачем позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відомості, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Українське зерно" та викладені в акті перевірки від 21 листопада 2013 року №1916/16-01-22-08-10/30044094.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні ДПІ у м. Полтаві, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Українське зерно" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30044094, з 15 липня 1998 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 23, 25/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), вантажний автомобільний транспорт (49.41), надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів (77.11) /т. І, а.с. 24/.

Фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань взаємовідносин з ТОВ "Маяк" (код ЄДРПОУ 30852309), ТОВ "Компанія "Профторг" (код ЄДРПОУ 38632035), ТОВ "Компанія "Інсел" (код ЄДРПОУ 24248517), ТОВ "Галеас" (код ЄДРПОУ 23021387) за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 21 листопада 2013 року №1916/16-01-22-08-10/30044094 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту у зв'язку з відображенням в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" загалом в розмірі 6 348 664 грн /т. І, а.с. 40-68/. Наслідком даного порушення визначено заниження показників рядка 25 податкових декларацій з ПДВ "Сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду" за відповідні звітні (податкові) періоди загалом в розмірі 6 305 858 грн (в т.ч., за лютий 2013 року - 1 852 606 грн, за березень 2013 року - 1 062 993 грн, за квітень 2013 року - 1 688 913 грн, за травень 2013 року - 598 239 грн, за червень 2013 року - 419 007 грн, за липень 2013 року - 684 100 грн) та завищення показників рядка 20.2 податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року "Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в розмірі 42 806 грн.

Не погоджуючись з викладеними доводами, ТОВ "Українське зерно" 06 грудня 2013 року за вих. №1558 подало заперечення на вказаний акт перевірки /т. І, а.с. 69-78/.

Листом від 13 грудня 2013 року вих. №7655/10/16-01-22-08 відповідач надав відповідь на вказані заперечення, в яких вказав на правомірність висновків перевірки про порушення позивачем зазначених вище положень Податкового кодексу України та залишив спірні висновки без змін /т. І, а.с. 79-80/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 17 грудня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001662308, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 9 458 787 грн (в т.ч., 6 305 858 грн - основний платіж, 3 152 929 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 81-82/;

- №0001672308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42 806 грн /т. І, а.с. 83-84/.

За наслідками адміністративного узгодження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін /т. І, а.с. 85-106/.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішення ДПІ у м. Полтаві, ТОВ "Українське зерно" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Компанія "Інсел" (код ЄДРПОУ 24248517) та ТОВ "Галеас" (код ЄДРПОУ 23021387), протягом січня-липня 2013 року зараховано до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість загалом в розмірі 6 348 664 грн.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українське зерно" відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету загалом в розмірі 6 305 858 грн та завищення розміру від'ємного значення податку, що включається до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів на суму 42 806 грн.

Зазначених висновків контролюючий орган дійшов з огляду на ненадання позивачем на перевірку сертифікатів якості зерна, первинних та товаророзпорядчих документів, що підтверджували б переоформлення сільськогосподарської продукції на адресу переробних підприємств. Стверджував, що у наданих на перевірку видаткових накладних, виписаних ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас", відсутні відомості про посаду, ПІБ особи, що відпустила товар. Крім того, звертав увагу на ненадання на перевірку подорожніх листів по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Інсел" та окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних. Також відповідач наголосив на відомостях баз даних органу доходів і зборів про контрагентів ТОВ "Українське зерно", зокрема, щодо наявної інформації про відсутність ТОВ "Галеас" за місцезнаходженням та невідповідність юридичної адреси ТОВ "Компанія "Інсел" фактичному місцезнаходженню підприємства.

Оцінивши наведені доводи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентами стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі відповідних договорів поставки.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Компанія "Інсел" (постачальник) та ТОВ "Українське зерно" (покупець) укладено ряд договорів поставки, за умовами яких постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар (сою, макуху соєву високобілкову, шрот соняшниковий високобілковий), а покупець - прийняти товар і сплатити його вартість на умовах, визначених договорами:

- від 03 січня 2013 року №03012013 /т. І, а.с. 107/;

- від 10 січня 2013 року №100113 /т. ІІ, а.с. 50-51/;

- від 12 лютого 2013 року №120213 /т. І, а.с. 124/;

- від 02 березня 2013 року №020313 /т. І, а.с. 137/;

- від 05 квітня 2013 року №050413 /т. І, а.с. 147/;

- від 14 травня 2013 року №140513 /т. І, а.с. 209/;

- від 01 червня 2013 року №010613 /т. ІІ, а.с. 1/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов перелічених вище договорів поставки ТОВ "Компанія "Інсел" протягом січня-липня 2013 року поставила ТОВ "Українське зерно" товар (сою, макуху соєву високобілкову, шрот соняшниковий високобілковий) загальною вартістю 27 548 783 грн 62 коп. (в т.ч., ПДВ - 4 718 086 грн 27 коп.).

Крім того, до матеріалів справи залучено копію договору поставки від 17 січня 2013 року №170113, укладеного між ТОВ "Галеас" (постачальник) та ТОВ "Українське зерно" (покупець) /т. ІІІ, а.с. 74-75/. За умовами зазначеного договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, о покупець - прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених договором.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "Галеас" поставило ТОВ "Українське зерно" товар загальною вартістю 9 783 469 грн 60 коп. (в т.ч., ПДВ - 1 630 578 грн 27 коп.).

За результатами здійснених господарських операцій ТОВ "Компанія "Інсел" виписано та передано позивачу податкові накладні: від 03 січня 2013 року №7 на загальну суму 192 696 грн, у т.ч. ПДВ - 32 116 грн /т. І, а.с. 109/, від 04 січня 2013 року №8 на загальну суму 210 240 грн, у т.ч. ПДВ - 35 040 грн /т. І, а.с. 113/, від 08 січня 2013 року №9 на загальну суму 203 316 грн, у т.ч. ПДВ - 33 886 грн /т. І, а.с. 117/, від 10 січня 2013 року №14 на загальну суму 235 542 грн 80 коп., у т.ч. ПДВ - 39 257 грн 13 коп. /т. ІІ, а.с. 53/, від 11 січня 2013 року №15 на загальну суму 22 500 грн, у т.ч. ПДВ - 3750 грн /т. ІІ, а.с. 56/, від 15 січня 2013 року №16 на загальну суму 627 938 грн 80 коп, у т.ч. ПДВ - 104 656 грн 47 коп. /т. ІІ, а.с. 59/, від 16 січня 2013 року №16 на загальну суму 176 506 грн, у т.ч. ПДВ - 29 417 грн 67 коп. /т. ІІ, а.с. 62/, від 18 січня 2013 року №29 на загальну суму 340 111 грн 60 коп., у т.ч. ПДВ - 56 685 грн 27 коп. /т. ІІ, а.с. 65/, від 19 січня 2013 року №30 на загальну суму 153 480 грн, у т.ч. ПДВ - 25 580 грн /т. І, а.с. 121/, від 19 січня 2013 року №31 на загальну суму 391 573 грн, у т.ч. ПДВ - 65 262 грн 17 коп. /т. ІІ, а.с. 68/, від 23 січня 2013 року №32 на загальну суму 255 801 грн, у т.ч. ПДВ - 42 633 грн 50 коп., від 24 січня 2013 року №33 на загальну суму 673 490 грн 40 коп., у т.ч. ПДВ - 112 248 грн 40 коп., від 25 січня 2013 року №34 на загальну суму 286 822 грн 20 коп., у т.ч. ПДВ - 47 803 грн 70 коп. /т. ІІ, а.с. 78/, від 26 січня 2013 року №35 на загальну суму 264 910 грн 80 коп., у т.ч. ПДВ - 44 151 грн 80 коп. /т. ІІ, а.с. 81/, від 26 січня 2013 року №36 на загальну суму 236 691 грн, у т.ч. ПДВ - 39 448 грн 50 коп. /т. ІІ, а.с. 84/, від 28 січня 2013 року №65 на загальну суму 282 578 грн 10 коп., у т.ч. ПДВ - 47 096 грн 35 коп. /т. ІІ, а.с. 87/, від 30 січня 2013 року №66 на загальну суму 288 204 грн, у т.ч. ПДВ - 48 034 грн /т. ІІ, а.с. 90/, від 30 січня 2013 року №67 на загальну суму 351 262 грн 80 коп., у т.ч. ПДВ - 58 543 грн 80 коп. /т. ІІ, а.с. 93/, від 31 січня 2013 року №68 на загальну суму 327 908 грн 40 коп., у т.ч. ПДВ 54 651 грн 40 коп. /т. ІІ, а.с. 96/, від 06 лютого 2013 року №29 на загальну суму 335 272 грн 40 коп., у т.ч. ПДВ - 55 878 грн 73 коп. /т. ІІ, а.с. 99/, від 09 лютого 2013 року №30 на загальну суму 341 900 грн, у т.ч. ПДВ - 56 983 грн 33 коп. /т. ІІ, а.с. 103/, від 11 лютого 2013 року №31 на загальну суму 324 121 грн 20 коп., у т.ч. ПДВ - 54 020 грн 20 коп. /т. ІІ, а.с. 105/, від 12 лютого 2013 року №32 на загальну суму 136 446 грн, у т.ч. ПДВ - 22 741 грн /т. І, а.с. 126/, від 13 лютого 2013 року №34 на загальну суму 243 600 грн, у т.ч. ПДВ - 40 600 грн /т. І, а.с. 130/, від 13 лютого 2013 року №33 на загальну суму 334 851 грн 60 коп., у т.ч. ПДВ - 55 808 грн 60 коп. /т. ІІ, а.с. 108/, від 16 лютого 2013 року №56 на загальну суму 345 897 грн 60 коп., у т.ч. ПДВ - 57 649 грн 60 коп. /т. ІІ, а.с. 111/, від 16 лютого 2013 року №57 на загальну суму 189 660 грн, у т.ч. ПДВ - 31 610 грн /т. І, а.с. 134/, від 20 лютого 2013 року №58 на загальну суму 27 000 грн, у т.ч. ПДВ - 4500 грн /т. ІІ, а.с. 114/, від 02 березня 2013 року №13 /т. ІІ, а.с. 117/ на загальну суму 633 935 грн 20 коп., у т.ч. ПДВ - 105 655 грн 87 коп. /т. ІІ, а.с. 117/, від 02 березня 2013 року №12 на загальну суму 214 320 грн, у т.ч. ПДВ - 35 720 грн /т. І, а.с. 139/, від 06 березня 2013 року №14 на загальну суму 355 260 грн 40 коп., у т.ч. ПДВ - 59 210 грн 07 коп. /т. ІІ, а.с. 121/, від 06 березня 2013 року №15 на загальну суму 243 115 грн 50 коп., у т.ч. ПДВ - 40 519 грн 25 коп. /т. ІІ, а.с. 124/, від 07 березня 2013 року №33 на загальну суму 111 599 грн 50 коп., у т.ч. ПДВ - 18 599 грн 92 коп. /т. ІІ, а.с. 130/, від 09 березня 2013 року №34 на загальну суму 238 174 грн 50 коп., у т.ч. ПДВ - 39 695 грн 75 коп. /т. ІІ, а.с. 134/, від 11 березня 2013 року №35 на загальну суму 216 794 грн, у т.ч. ПДВ - 36 132 грн 33 коп. /т. ІІ, а.с. 140/, від 12 березня 2013 року №36 на загальну суму 105 713 грн, у т.ч. ПДВ - 17 618 грн 83 коп. /т. ІІ, а.с. 146/, від 13 березня 2013 року №37 на загальну суму 300 000 грн, у т.ч. ПДВ - 50 000 грн /т. І, а.с. 143/, від 19 березня 2013 року №86 на загальну суму 259 350 грн, у т.ч. ПДВ - 43 225 грн /т. ІІ, а.с. 150/, від 20 березня 2013 року №87 на загальну суму 263 536 грн, у т.ч. ПДВ - 43 922 грн 67 коп. /т. ІІ, а.с. 153/, від 22 березня 2013 року №88 на загальну суму 346 002 грн 80 коп., у т.ч. ПДВ - 57 667 грн 13 коп. /т. ІІ, а.с. 156/, від 05 квітня 2013 року №29 на загальну суму 406 380 грн, у т.ч. ПДВ - 67 730 грн /т. І, а.с. 149/, від 06 квітня 2013 року №30 на загальну суму 265 560 грн, у т.ч. ПДВ - 44 260 грн /т. І, а.с. 154/, від 08 квітня 2013 року №31 на загальну суму 599 340 грн, у т.ч. ПДВ - 99 890 грн /т. І, а.с. 158/, від 09 квітня 2013 року №32 на загальну суму 421 621 грн 20 коп., у т.ч. ПДВ - 70 270 грн 20 коп. /т. ІІ, а.с. 159/, від 10 квітня 2013 року №33 на загальну суму 402 246 грн, у т.ч. ПДВ - 67 041 грн /т. ІІ, а.с. 162/, від 11 квітня 2013 року №51 на загальну суму 465 780 грн, у т.ч. ПДВ - 77 630 грн /т. І, а.с. 163/, від 11 квітня 2013 року №49 на загальну суму 423 516 грн 60 коп., у т.ч. ПДВ - 70 586 грн 10 коп. /т. ІІ, а.с. 165/, від 11 квітня 2013 року №50 на загальну суму 259 877 грн 10 коп., у т.ч. ПДВ - 43 312 грн 85 коп. /т. ІІ, а.с. 168/, від 12 квітня 2013 року №52 на загальну суму 368 940 грн 60 коп., у т.ч. ПДВ - 61 490 грн 10 коп. /т. ІІ, а.с. 171/, від 16 квітня 2013 року №53 на загальну суму 539 880 грн, у т.ч. ПДВ - 89 980 грн /т. І, а.с. 171/, від 17 квітня 2013 року №54 на загальну суму 443 280 грн, у т.ч. ПДВ - 73 880 грн /т. І, а.с. 177/, від 18 квітня 2013 року №55 на загальну суму 546 720 грн, у т.ч. ПДВ - 91 120 грн /т. І, а.с. 183/, від 19 квітня 2013 року №112 на загальну суму 170 238 грн, у т.ч. ПДВ - 28 373 грн /т. І, а.с. 189/, від 24 квітня 2013 року №113 на загальну суму 450 540 грн, у т.ч. ПДВ - 75 090 грн /т. І, а.с. 193/, від 26 квітня 2013 року №114 на загальну суму 496 680 грн, у т.ч. ПДВ - 82 780 грн /т. І, а.с. 198/, від 27 квітня 2013 року №115 на загальну суму 494 880 грн, у т.ч. ПДВ - 82 480 грн /т. І, а.с. 204/, від 14 травня 2013 року №22 на загальну суму 257 880 грн, у т.ч. ПДВ - 42 980 грн /т. І, а.с. 211/, від 14 травня 2013 року №23 на загальну суму 201 000 грн, у т.ч. ПДВ - 33 500 грн /т. ІІ, а.с. 174/, від 14 травня 2013 року №24 на загальну суму 201 000 грн, у т.ч. ПДВ - 33 500 грн /т. ІІ, а.с. 177/, від 15 травня 2013 року №25 на загальну суму 266 340 грн, у т.ч. ПДВ - 44 390 грн /т. І, а.с. 214/, від 16 травня 2013 року №26 на загальну суму 226 080 грн, у т.ч. ПДВ - 37 680 грн /т. І, а.с. 217/, від 16 травня 2013 року №27 на загальну суму 258 120 грн, у т.ч. ПДВ - 43 020 грн /т. І, а.с. 221/, від 17 травня 2013 року №28 на загальну суму 157 920 грн, у т.ч. ПДВ - 26 320 грн /т. І, а.с. 224/, від 18 травня 2013 року на загальну суму 84 540 грн, у т.ч. ПДВ - 14 090 грн /т. І, а.с. 228/, від 20 травня 2013 року на загальну суму 344 760 грн, у т.ч. ПДВ - 57 460 грн /т. І, а.с. 232/, від 21 травня 2013 року №68 на загальну суму 252 720 грн, у т.ч. ПДВ - 42 120 грн /т. І, а.с. 237/, від 22 травня 2013 року №69 на загальну суму 402 000 грн, у т.ч. ПДВ - 67 000 грн /т. ІІ, а.с. 180/, від 22 травня 2013 року №70 на загальну суму 402 000 грн, у т.ч. ПДВ - 67 000 грн /т. ІІ, а.с. 183/, від 22 травня 2013 року №71 на загальну суму 167 160 грн, у т.ч. ПДВ - 27 860 грн /т. І, а.с. 241/, від 24 травня 2013 року №72 на загальну суму 175 740 грн, у т.ч. ПДВ - 29 290 грн /т. І, а.с. 245/, від 29 травня 2013 року №137 на загальну суму 166 200 грн, у т.ч. ПДВ - 27 700 грн /т. І, а.с. 249/, від 30 травня 2013 року №138 на загальну суму 191 760 грн, у т.ч. ПДВ - 31 960 грн /т. І, а.с. 253/, від 01 червня 2013 року №8 на загальну суму 176 400 грн, у т.ч. ПДВ - 29 400 грн /т. ІІ, а.с. 3/, від 01 червня 2013 року №9 на загальну суму 176 280 грн, у т.ч. ПДВ - 29 380 грн /т. ІІ, а.с. 7/, від 03 червня 2013 року №10 на загальну суму 190 920 грн, у т.ч. ПДВ - 31 820 грн /т. ІІ, а.с. 11/, від 05 червня 2013 року №11 на загальну суму 114 660 грн, у т.ч. ПДВ - 19 110 грн /т. ІІ, а.с. 15/, від 07 червня 2013 року №45 на загальну суму 44 928 грн, у т.ч. ПДВ - 7488 грн /т. ІІ, а.с. 186/, від 08 червня 2013 року №46 на загальну суму 41 428 грн 80 коп., у т.ч. ПДВ - 6904 грн 80 коп. /т. ІІ, а.с. 189/, від 12 червня 2013 року №47 на загальну суму 174 540 грн, у т.ч. ПДВ - 29 090 грн /т. ІІ, а.с. 19/, від 13 червня 2013 року №48 на загальну суму 146 280 грн, у т.ч. ПДВ - 24 380 грн /т. ІІ, а.с. 23/, від 13 червня 2013 року №49 на загальну суму 174 420 грн, у т.ч. ПДВ - 29 070 грн /т. ІІ, а.с. 27/, від 14 червня 2013 року №93 на загальну суму 186 000 грн, у т.ч. ПДВ - 31 000 грн /т. ІІ, а.с. 31/, від 14 червня 2013 року №94 на загальну суму 722 460 грн, у т.ч. ПДВ - 120 410 грн /т. ІІ, а.с. 35/, від 15 червня 2013 року №95 на загальну суму 70 140 грн, у т.ч. ПДВ - 11 690 грн /т. ІІ, а.с. 43/, від 19 червня 2013 року №97 на загальну суму 7476 грн, у т.ч. ПДВ - 1246 грн /т. ІІ, а.с. 192/, від 19 червня 2013 року №96 на загальну суму 122 322 грн, у т.ч. ПДВ - 20 387 грн /т. ІІ, а.с. 47/, від 01 липня 2013 року №6 на загальну суму 1 005 000 грн, у т.ч. ПДВ - 167 500 грн /т. ІІ, а.с. 195/, від 01 липня 2013 року на загальну суму 1 005 000 грн, у т.ч. ПДВ - 167 500 грн /т. ІІ, а.с. 198/, від 02 липня 2013 року №8 на загальну суму 83 884 грн 80 коп., у т.ч. ПДВ - 13 980 грн 80 коп. /т. ІІ, а.с. 201/, від 03 липня 2013 року №9 на загальну суму 80 090 грн 40 коп., у т.ч. ПДВ - 13 348 грн 40 коп. /т. ІІ, а.с. 204/, від 03 липня 2013 року №10 на загальну суму 1 005 000 грн, у т.ч. ПДВ - 167 500 грн /т. ІІ, а.с. 207/, від 03 липня 2013 року №11 на загальну суму 1 005 000 грн, у т.ч. ПДВ - 167 500 грн /т. ІІ, а.с. 210/, від 04 липня 2013 року №12 на загальну суму 85 027 грн 20 коп., у т.ч. ПДВ - 14 171 грн 20 коп. /т. ІІ, а.с. 213/, від 05 липня 2013 року №13 на загальну суму 92 440 грн 80 коп., у т.ч. ПДВ- 15 406 грн 80 коп. /т. ІІ, а.с. 216/.

Крім того, ТОВ "Галеас" виписано та передано позивачу наступні податкові накладні: від 17 січня 2013 року №6 на загальну суму 290 178 грн, в т.ч. ПДВ - 48 363 грн /т. ІІІ, а.с. 77/, від 18 січня 2013 року №7 на загальну суму 279 715 грн 80 коп., в т.ч. ПДВ - 46 619 грн 30 коп. /т. ІІІ, а.с. 80/, від 19 січня 2013 року №8 на загальну суму 681 906 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ - 113 651 грн 07 коп. /т. ІІІ, а.с. 83/, від 23 січня 2013 року №9 на загальну суму 893 728 грн 50 коп., в т.ч. ПДВ - 148 954 грн 75 коп. /т. ІІІ, а.с. 86/, від 24 січня 2013 року №10 на загальну суму 1 162 883 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ - 193 813 грн 90 коп. /т. ІІІ, а.с. 89/, від 21 березня 2013 року №23 на загальну суму 395 787 грн, в т.ч. ПДВ - 65 964 грн 50 коп. /т. ІІІ, а.с. 92/, від 22 березня 2013 року №24 на загальну суму 396 971 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ - 66 161 грн 90 коп. /т. ІІІ, а.с. 95/, від 26 березня 2013 року №25 на загальну суму 629 311 грн 20 коп., в т.ч. ПДВ - 104 885 грн 20 коп. /т. ІІІ, а.с. 98/, від 26 березня 2013 року №26 на загальну суму 358 837 грн 20 коп., в т.ч. ПДВ - 59 806 грн 20 коп. /т. ІІІ, а.с. 101/, від 27 березня 2013 року №49 на загальну суму 281 492 грн 40 коп., в т.ч. ПДВ - 46 915 грн 40 коп. /т. ІІІ, а.с. 104/, від 28 березня 2013 року №50 на загальну суму 326 697 грн, в т.ч. ПДВ - 54 449 грн 50 коп. /т. ІІІ, а.с. 107/, від 28 березня 2013 року №51 на загальну суму 355 891 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ - 59 315 грн 27 коп. /т. ІІІ, а.с. 110/, від 30 березня 2013 року №52 на загальну суму 362 414 грн, в т.ч. ПДВ - 60 402 грн 33 коп. /т. ІІІ, а.с. 113/, від 02 квітня 2013 року №5 на загальну суму 281 196 грн 30 коп., в т.ч. ПДВ - 46 866 грн 05 коп. /т. ІІІ, а.с. 116/, від 03 квітня 2013 року №6 на загальну суму 295 705 грн 20 коп., в т.ч. ПДВ - 49 284 грн 20 коп. /т. ІІІ, а.с. 119/, від 03 квітня 2013 року №7 на загальну суму 352 755 грн, в т.ч. ПДВ - 58 792 грн 50 коп. /т. ІІІ, а.с. 122/, від 03 квітня 2013 року №8 на загальну суму 321 270 грн 30 коп., в т.ч. ПДВ - 53 545 грн 05 коп. /т. ІІІ, а.с. 125/, від 04 квітня 2013 року №9 на загальну суму 306 317 грн 70 коп., в т.ч. ПДВ - 51 052 грн 95 коп. /т. ІІІ, а.с. 128/, від 06 квітня 2013 року №10 на загальну суму 385 423 грн 50 коп., в т.ч. ПДВ - 64 237 грн 25 коп. /т. ІІІ, а.с. 131/, від 08 квітня 2013 року №11 на загальну суму 315 900 грн, в т.ч. ПДВ - 52 650 грн /т. ІІІ, а.с. 134/, від 11 квітня 2013 року №21 на загальну суму 294 027 грн 30 коп., в т.ч. ПДВ - 49 004 грн 55 коп. /т. ІІІ, а.с. 137/, від 13 квітня 2013 року №22 на загальну суму 385 226 грн 10 коп., в т.ч. ПДВ - 64 204 грн 35 коп. /т. ІІІ, а.с. 140/, від 15 квітня 2013 року №23 на загальну суму 429 834 грн 60 коп., в т.ч. ПДВ - 71 639 грн 10 коп. /т. ІІІ, а.с. 143/.

Вказані податкові накладні позивачем, за датою отримання, включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом в розмірі 6 348 664 грн, що відображено у рядку 17 податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні (податкові) періоди та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. V, а.с. 8-49/.

Дослідивши в судовому засіданні копії перелічених вище податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки відсутні.

Доводи представника відповідача про те, що податкові накладні від 02 липня 2013 року №8 /т. ІІ, а.с. 201/, від 03 липня 2013 року №9 /т. ІІ, а.с. 204/, від 03 липня 2013 року №10 /т. ІІ, а.с. 207/, від 03 липня 2013 року №11 /т. ІІ, а.с. 210/, від 04 липня 2013 року №12 /т. ІІ, а.с. 213/, від 05 липня 2013 року №13 /т. ІІ, а.с. 216/ від імені ТОВ "Компанія "Інсел" підписано невідомою особою, оскільки керівником підприємства з 02 липня 2013 року є гр. Гиштемулте В’ячеслав, є хибними, адже позивачем до матеріалів справи надано копію довіреності від 02 липня 2013 року, якою гр. Бірюкова О.В., окрім іншого, уповноважено підписувати від імені ТОВ "Компанія "Інсел" податкові накладні /т. V, а.с. 108/.

Перелічені вище податкові накладні, за наявності підстав, включено до Єдиного реєстру податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

Так само ДПІ у м. Полтаві не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначених податкових накладних ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Щодо посилань відповідача на відомості ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про відсутність ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" за місцезнаходженням, суд звертає увагу на наступне.

В силу положень частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідачем доказів наявності станом на момент реалізації спірних відносин в Єдиному державному реєстрі вказаного запису стосовно контрагентів позивача до суду не надано.

Натомість, наведені доводи у повній мірі спростовано долученими до матеріалів справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зі змісту яких судом встановлено, що на момент вчинення сторонами спірних господарських операцій записи про відсутність ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" за їх місцезнаходженням у Єдиному державному реєстрі - відсутні /т. V, а.с. 130-135/.

Відтак, перелічені вище податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" товарів загальною вартістю 37 332 253 грн 22 коп., є підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ загалом в розмірі 6 348 664 грн 54 коп. та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За умовами зазначених вище договорів поставки факт передачі товару від постачальника до покупця має бути підтверджено видатковою накладною, дата підписання якої вважається датою постачання.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано копії видаткових накладних /т. І, а.с. 108, 112, 116, 120, 125, 129, 133, 138, 142, 148, 153, 157, 162, 170, 176, 182, 188, 192, 197, 203, 210, 213, 216, 220, 223, 227, 231, 236, 240, 244, 248, 252; т. ІІ, а.с. 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 42, 46, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 120, 123, 129, 133, 139, 145, 149, 152, 155, 158, 161, 164, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 200, 203, 206, 209, 212, 215; т. ІІІ, а.с. 76, 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії видаткових накладних, суд зважає на доводи представника відповідача про їх оформлення з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, даною нормою визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, окрім іншого, такі обов'язкові реквізити: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дійсно у залучених до матеріалів справи копіях видаткових накладних не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, що свідчить про оформлення даних первинних документів з певними недоліками.

Водночас, суд зазначає, що окремі незначні недоліки у первинних документах бухгалтерського обліку не можуть беззаперечно свідчити про безтоварний характер спірної господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, перш за все необхідно з'ясувати, чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на наявність виробничої необхідності та економічної доцільності вчинення спірних господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Українське зерно" з ТОВ "Агро Ком", ТОВ "Божківський комбікормовий завод", ТзДВ "Диканський комбікормовий завод" укладено ряд договорів підряду з виконання робіт щодо виготовлення продукції (комбікорму, білково-вітамінних добавок, дерті, соєвого екструдату тощо) /т. ІІІ, а.с. 173-189/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, укладення зазначених вище договорів поставки з ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" зумовлено необхідністю придбання сировини для передачі ТОВ "Агро Ком", ТОВ "Божківський комбікормовий завод", ТзДВ "Диканський комбікормовий завод" з метою виробництва готової продукції.

Судом встановлено, що поставка товарів від ТОВ "Компанія "Інсел" здійснювалась силами та за рахунок постачальника безпосередньо за місцем розташування переробних підприємств (ТОВ "Агро Ком", ТОВ "Божківський комбікормовий завод", ТзДВ "Диканський комбікормовий завод"), що обумовлено договорами поставки та підтверджено долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних /т. І, а.с. 111, 115, 119, 123, 128, 132, 136, 141, 145, 146, 151, 152, 156, 160, 161, 166-169, 173-175, 179-181, 185-187, 191, 195, 196, 200-202, 206-208, 219, 226, 230, 234, 235, 239, 247, 251, 255; т.ІІ, а.с. 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 38-41, 45, 49, 57, 63, 66, 72, 75, 76, 85, 94, 97, 100, 102, 106, 109, 112, 115, 118, 119, 122, 125-128, 131-132, 135-138, 141-144, 147-148, 151, 154, 157, 187, 190, 193, 202, 205, 214, 217, 218/.

Про надходження та прийняття товарів на примірниках товарно-транспортних накладних проставлено відповідні відмітки (штамп переробного підприємства).

Водночас, в окремих випадках транспортування товару не відбувалось, оскільки такий товар вже перебував на території переробного підприємства. У такому разі проводилось переоформлення товару на підставі листа-заявки постачальника /т. І, а.с. 212, 215, 222; т. ІІ, а.с. 54, 60, 69, 79, 82, 88, 91, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 196, 199, 208, 211; т. ІІІ, а.с. 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144/.

З приводу посилань відповідача на ненадання на перевірку дорожніх листів, суд звертає увагу на наступне.

В силу положень розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Отже, подорожній лист є документом, що фіксує роботу транспортного засобу і водія. Оформлення даного документа проводить перевізник. Як встановлено судом вище, перевезення товару здійснювалось постачальником, а відтак, складення та зберігання подорожніх листів у спірних відносинах не стосувалось компетенції позивача.

Стосовно доводів контролюючого органу про оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, суд вкотре зазначає, що певні недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції. Крім того, суд враховує, що спірні господарські відносини сторін стосувались поставки товарно-матеріальних цінностей, а не надання транспортних послуг. Позивач у спірних відносинах є вантажоодержувачем, а не перевізником - автотранспортною організацією.

Так само, на думку суду, необґрунтованими є посилання відповідача про ненадання на перевірку сертифікатів якості, адже якість поставленого зерна підтверджена наданими на перевірку та долученими до матеріалів справи копіями реєстрів накладних, що, окрім іншого, містять відомості про результати лабораторного аналізу середньодобової проби зерна /т. І, а.с. 110, 114, 118, 122, 127, 131, 135, 140, 144, 150, 155, 159, 164, 165, 172, 178, 184, 190, 194, 199, 205, 218, 225, 229, 233, 238, 242, 246, 250, 254; т. ІІ, а.с. 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 37, 44, 48/. Викладеним спростовуються доводи контролюючого органу про те, що під час приймання товару позивачем не перевірялась його якість.

Що стосується тверджень відповідача про ненадання на перевірку складських документів на зерно та товаророзпорядчих документів щодо переоформлення товарно-матеріальних цінностей від постачальників до покупця, суд звертає увагу на наступне.

За змістом статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в України" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Таким чином, законодавцем визначено, що складський документ на зерно має виписуватись у разі передачі зерна на зберігання.

Судом встановлено, що у спірних відносинах зберігання зерна не відбувалось. Придбане у ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" зерно передавалось ТОВ "Агро Ком", ТОВ "Божківський комбікормовий завод", ТзДВ "Диканський комбікормовий завод" для виробництва продукції, а не для його зберігання.

А відтак, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що оформлення складських квитанцій на зерно у даному випадку не потребувалось.

Що ж стосується випадків переоформлення зерна від постачальників до покупця у зв'язку з фактичною наявністю такого зерна на складі переробного підприємства, судом встановлено, що відповідне переоформлення проведено на підставі листів-заявок постачальників /т. І, а.с. 212, 215, 222; т. ІІ, а.с. 54, 60, 69, 79, 82, 88, 91, 160, 163, 166, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 196, 199, 208, 211; т. ІІІ, а.с. 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120, 123, 126, 129, 132, 135, 138, 141, 144/.

Оплату придбаних у ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" товарів позивачем проведено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальників, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень /т. ІІІ, а.с. 1-73, 145-172/.

Зауваження щодо форми та порядку розрахунків в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Як вже зазначалось судом вище, придбані у ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" товари позивачем передано ТОВ "Агро Ком", ТОВ "Божківський комбікормовий завод", ТзДВ "Диканський комбікормовий завод" для виробництва продукції (комбікормів, білково-вітамінних добавок тощо). На підтвердження даних обставин до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі сировини /т. ІІІ, а.с. 196-238; т. IV, а.с. 1-44/.

Отримання позивачем виготовленої готової продукції підтверджено долученими до матеріалів справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) /т. IV, а.с. 45-108/.

Виготовлену продукцію позивачем реалізовано третім особам, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договорів поставки, специфікацій, видаткових накладних /т. IV, а.с. 109-225/.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено товарність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 6 348 664 грн 54 коп., наявність в діях позивача ділової мети, а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 6 348 664 грн по господарським операціям з ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас".

Відомості баз даних органу доходів і зборів про неподання контрагентами позивача податкової звітності не являються достатньою підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати ПДВ з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності, що визначено статтею 61 Конституції України.

На підстави вищевикладеного, суд підсумовує, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Разом з цим, суд відхиляє посилання позивача на відсутність у відповідача правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки, адже, як підтверджено матеріалами справи та визнано представником позивача, ТОВ "Українське зерно" допустило ревізорів ДПІ у м. Полтаві до проведення перевірки, проти її проведення, з підстав, визначених Податковим кодексом України, не заперечувало. А відтак, зважаючи на положення частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України, наведені обставини не стосуються предмету доказування в даній справі.

Крім того, суд зазначає, що рішення контролюючого органу про призначення перевірки та/або дії посадових осіб органу доходів і зборів щодо проведення перевірки платником податків в межах даного провадження чи окремо не оскаржено.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що контролюючим органом також неправомірно застосовано до ТОВ "Українське зерно" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 152 929 грн.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржених повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 63 48 664 грн, наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 17 грудня 2013 року №0001662308, №0001672308 необхідно визнати протиправними та скасувати.

А відтак, позов ТОВ "Українське зерно" належить задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Отже, судовий збір в розмірі 487 грн 20 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для утримання ДПІ у м. Полтаві.

При розподілі судових витрат відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача від сплати судового збору звільнено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17 грудня 2013 року №0001662308, №0001672308.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба