Ухвала

від 25.09.2014 по справі 816/912/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/35139/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року

у адміністративній справі № 816/912/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 17 грудня 2013 року №0001662308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9458787,00 грн. та від 17 грудня 2013 р. №0001672308, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2013 р. на 42806 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. На обґрунтування доводів податковий орган зазначає, що під час перевірки здійснення фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія Інсел», ТОВ «Галеас», встановлено незаконне формування податкового кредиту, оскільки не можливо фактично підтвердити реальне виконання угод із-за відсутності контрагентів за місцем знаходження, що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічних звірок. Також судами не взято до уваги відсутність у постачальників трудових ресурсів, складів, відсутність ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, не встановлено яким чином транспортувався товар, не доведено, що операції з придбання товарів у ТОВ «Інсел», ТОВ «Галеас» по ланцюгу постачання мали реальний характер.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги вважає, що вона є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань взаємовідносин з ТОВ "Маяк", ТОВ "Компанія "Профторг", ТОВ "Компанія "Інсел", ТОВ "Галеас" за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатами якої складено акт від 21.11.2013 року № 1916/16-01-22-08-10/30044094, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас". Наслідком даного порушення визначено заниження показників рядка 25 податкових декларацій з ПДВ "Сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду" за відповідні звітні (податкові) періоди та завищення показників рядка 20.2 податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року: "Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в розмірі 42 806 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2013 року №0001662308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9458787,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 6305858 грн. за штрафними санкціями - 3152929 грн., та від 17 грудня 2013 р. №0001672308, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2013 р. на 42806 грн.

З акта перевірки вбачається, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ та завищення від'ємного значення з ПДВ слугували твердження перевіряючих про порушення позивачем Податкового кодексу України, що стало наслідком відображення в податковому обліку платника придбання сільськогосподарської продукції (макухи, сої, жмху, тощо) по отриманих документах постачальників, що не підтверджують фактичність здійснення операцій. Податковий орган дійшов до такого висновку, використавши акт ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Інсел», та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Галеос» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 р., що свідчить про відсутність у цих підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту, торгівельного обладнання та інших основних фондів. Відповідач зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Українське зерно» по взаємовідносинам з "Компанія "Інсел" та ТОВ "Галеас" здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання позивачем податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним і скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили безпідставність висновків податкового органу, оскільки під час перевірки та суду були надані первинні, розрахункові та інші документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом та спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, зазначаючи наступне.

Податковим органом зазначено про порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських операцій, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Порядок формування податкового кредиту встановлений Податковим кодексом України. Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське зерно», зареєстровано та знаходиться на податковому обліку з 1998 р., основний вид економічної діяльності є виробництво готових кормів для тварин, оптова торгівля зерном, насінням, кормами.

Між позивачем, як покупцем та ТОВ «Компанія Інсел», як постачальником укладено договори поставки № 100113 від 10 січня 2013 р., № 03012013 від 03.01.2013 р. та № 120213 від 12.01.2013 р., № 02032013 від 02.03.2013 р. № 050413 від 05.04.2013 р., № 140513 від 14.05.2013 р., № 010613 від 01.06.2013 р. За вказаними договорами здійснена поставка сої, шроту соняшникового, вітамінно-мінерального комплексу, пробілу, макухи, висівок, дерті. Фактичне їх виконання підтверджується податковими та податковими накладними, товаро-транспортними накладними перевезення товару, платіжними дорученнями про оплату, реєстрами накладних з визначенням якості прийнятого зерна, оборотно-салодовими відомостями.

Крім цього, ТОВ «Українське зерно» уклало договір поставки з ТОВ «Галеос» № 170113 від 17.01.2013 р., відповідно до якого придбано шрот соняшниковий, макуха соєва, що підтверджується видатковими та податковими накладними, товаро-транспортними накладними, відомостями про оплату товару, реєстрами накладних з визначенням якості прийнятого зерна.

Суди правильно встановили, що вказані первинні документи належним чином оформлені та містять всі необхідні реквізити, та правильно прийшли до висновку про відсутність порушень, зазначених в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях. Вказані висновки не спростовані відповідачем.

В касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на акти неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Галеас» та ТОВ «Компанія Інсел» та реєстр податкових накладних, доводить суду, що ТОВ «Компанія «Інсел» з січна по червень 2013 р. придбавало одяг, взуття, металеві вироби і реалізовувало покупцям труби, канати, технічну документацію; ТОВ «Галеас» придбавало цукор, мішки, акумулятори, рози, косметику, рис, модуль. Зазначене свідчить, що ці контрагенти не могли реалізовувати на адресу ТОВ «Українське зерно» сою, макуху тощо, оскільки факт поставки цих товарів не підтверджується по ланцюгу постачання.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи спростовуються наданими позивачем первинними документами. Крім того, необхідно зауважити, що, посилаючись на акти неможливості проведення зустрічних звірок, податковий орган без проведення такої звірки, використав інформацію цих актів, незважаючи на те, що метою проведення зустрічної звірки є співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Податковим законодавством встановлено, що зустрічна звірка здійснюється з метою отримання податкової інформації (п.п.73.5 ПК України). Жодної вимоги цієї статті податковим органом не виконано, та склавши акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відображення іншої інформації свідчить про неповному такого акту, оскільки не проведено співставлення даних бухгалтерського та податкового обліку зазначених контрагентів, не з'ясовувалась у встановленому порядку реальність господарських відносин та їх документальне підтвердження.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Відповідно до статті 224 КАС України, - суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у адміністративній справі № 816/912/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.П. Юрченко Судді (підпис)Н.Є.Блажівська (підпис)М.В.Сірош