Ухвала

від 27.03.2014 по справі 805/426/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м.Київ К/800/39523/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія-Україна» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія-Україна» до Східної митниці про скасування рішень про корегування митної вартості товарів, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобов'язання провести митне оформлення товарів за митною вартістю, визначеному за основним методом визначення митної вартості, за ціною договору (контракту), -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія-Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної митниці про скасування рішень про корегування митної вартості товарів, скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобов'язання провести митне оформлення товарів за митною вартістю, визначеному за основним методом визначення митної вартості, за ціною договору (контракту).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та відмови у застосуванні заявленої декларантом митної вартості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанції виходили із правомірності дій відповідача щодо прийняття рішення про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія-Україна» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Східна митниця у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22 жовтня 2012 року між позивачем - ТОВ «Технологія Україна» (покупець) та ТОВ «ВТ-Технологія» (Російська Федерація ) (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт № ВЭС-33, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити ланцюги навісні для цепних завіс цементних печей, що обертаються, кріплень та інших запасних частин до цементного обладнання за номенклатурою, кількістю, ціною, вартістю згідно Специфікаціям, що є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до Специфікацій №1 та №2 ціна за 1 тону товару - ланцюг ЦОЖЛ 25x120 ТУ 4884-001-72668620-2006 (надалі - ланцюг ЦОЖЛ) становить 122000 рос.рублів.

З метою митного оформлення товарів позивачем через уповноважену особу (декларанта) - відділення у м.Краматорську Донецької промислово-торгівельної компанії до Східної митниці подано вантажно-митні декларації:

- від 29 листопада 2012 року №700020000/2012/010241;

- від 10 грудня 2012 року №700020000/2012/010532;

- від 10 грудня 2012 року №700020000/2012/010535;

- від 24 грудня 2012 року №700020000/2012/010887.

По ВМД від 29 листопада 2012 року №700020000/2012/010241 позивачем задекларовано імпорт товару - «ланцюги з чорних металів ЦОЖЛ 25x120» в кількості 15772 тон, код УКТЗЕД 7315890000, країна відправлення - Росія, на умовах FCA м.Златоуст, на загальну митну вартість 1924184 рублів РФ (з розрахунку 122000 руб. РФ за 1 тону згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 22 жовтня 2012 року № ВЭС-33), статистична (заявлена), митна вартість згідно ВМД - 499941,67 грн.

По ВМД від 24 грудня 2012 року №700020000/2012/010887 позивачем задекларовано імпорт товару - «ланцюги з чорних металів ЦКЖЛ 25x100» в кількості 7600 тон, код УКТЗЕД 7315890000, країна відправлення - Росія, на умовах FCA м.Златоуст, на загальну митну вартість 1927200 рублів РФ (з розрахунку 122000 руб. РФ за 1 тону згідно умов зовнішньоекономічного контракту від 22 жовтня 2012 року № ВЭС-33), статистична (заявлена), митна вартість згідно ВМД - 247699,53 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості за вказаними деклараціями позивачем надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 22 жовтня 2012 року №ВЭС-33, додаткові угоди до контракту, контракт про перевезення від 12 липня 2012 року №12/07, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна №378/09 від 01 жовтня 2012 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного, контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 22 листопада 2012 року №2730, сертифікат походження товару форми СТ-1 від 23 листопада 2012 року № RU UA 2 026 009126 2801245, сертифікат якості 417-01 від 22 листопада 2012 року, копія митної декларації країни відправлення від 23 листопада 2012 року №10504020/231112/0000873, розрахунок ціни (калькуляція) від 22 листопада 2012 року, комерційна пропозиція від 15 жовтня 2012 року №124, рахунок-фактура (інвойс) від 22 листопада 2012 року № 00000083, пакувальний лист 41 від 22 листопада 2012 року.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, у зв'язку з чим позивачу надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем на вимогу відповідача було надано експертний висновок Донецької ТПП (відділення в м. Краматорську) від 29 листопада 2012 року № ЭИ-394, відповідно до якого ціна за 1 тону ланцюгу ЦОЖЛ з жовтня 2012 року дорівнює 4320 дол. США. Згідно курсу Центрального банку Російської Федерації станом на 29 листопада 2012 року 1 дол. США складає 31,1408 руб. РФ.

Східною митницею після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари прийняті спірні картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29 листопада 2012 року №700020000/2012/00078, від 24 грудня 2012 року № 700020000/2012/00089 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2012 року №700020000/2012/000149/2 та від 24грудня 2012 року № 700020000/2012/000160/2.

Підставою для винесення зазначених карток та рішень стало заниження позивачем митної вартості імпортованого товару - ланцюгів ЦОЖЛ, а саме: замість фактичної, митної вартості за одиницю товару (за 1 тону), що дорівнює 4320 дол. США та підтверджено документально експертним висновком, позивачем було заявлено митну вартість товару в сумі, що дорівнює 3917,69 дол. США за 1 тону.

Після прийняття відповідачем вказаних рішень позивач збільшив митну вартість заявленого до розмитнення товару, у зв'язку з чим надав відповідачу іншу ВМД від 29 листопада 2012 року №700020000/2012/010241 про визначення митної вартості партії товару за ціною 134529,90 руб РФ за 1 тону, статистична вартість - 544603,84 грн. та ВМД від 24 грудня 2012 року № 700020000/2012/010901, в якій визначив митну вартість партії товару за ціною 132709,80 руб РФ за 1 тону, статистична вартість - 262426,20 грн.

Щодо ВМД від 10 грудня 2012 року №700020000/2012/010532 та від 10 грудня 2012 року №700020000/2012/010535, то судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем при їх оформленні в митному органі митну вартість ланцюгу ЦОЖЛ самостійно було заявлено в сумі, що дорівнює 4320 дол. США.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.

У зв'язку з не підтвердженням експертним висновком заявленої митної вартості, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за резервним методом оцінки згідно ст.64 Митного кодексу, митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновки судів першої та апеляційної інстанції про правомірність дій митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, прийняття рішень про коригування митної вартості та винесення карток відмов у прийнятті митної декларації, митному оформлення товару, у зв'язку з чим судами обґрунтовано прийняті рішення про відмову у задоволенні позову. Приймаючи оскаржувані рішення Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

З урахуванням відмови у прийнятті митних декларації є правомірним заповнення відповідачем картки відмови у прийнятті митної декларації відповідно до ч.12 ст.264 Митного кодексу України.

Колегія суддів також погоджується в частині відмови задоволенні позовних вимог про зобов'язання Східної митниці провести митне оформлення товарів, що імпортуються в Україну за ВМД від 29 листопада 2012 року №700020000/2012/010241, від 10 грудня 2012 року №700020000/2012/010532, від 10 грудня 2012 року №700020000/2012/010535, від 24 грудня 2012 року №700020000/2012/010901 з митною вартістю, визначеною за основним методом призначення митної вартості, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), з підстав їх необґрунтованості.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія-Україна» відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді