Рішення

від 07.04.2014 по справі 22/754

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/754 07.04.14 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець-2»

Про стягнення 156573,31 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Іващенко О.В. - представник (дов. № 91/2013/11/27-1 від 27.11.2013 р.)

Від відповідача Матвійчук В.А. - представник (дов. № 12.11.13 від 12.11.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець-2» про стягнення 156573,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1640379 від 01.07.1999р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, у зв'язку із чим за період з 01.12.06 р. до 01.12.09 р., утворилась заборгованість в розмірі 103713,74грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 36251,36 грн., трьох відсотків річних у розмірі 6429,18 грн. та пені в розмірі 10179,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.10 р. було порушено провадження у справі № 22/754 (Суддя Самсін Р.І.) та призначено дану справу до розгляду.

Ухвалою від 01.03.10 р. зупинено провадження у справі №22/754 до вирішення пов'язаних з нею справ № 8/131 та 8/588. Також, даною ухвалою зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.

За розпорядженням Заступника голови Господарського суду м. Києва від 01.10.2013 р. у зв'язку обранням судді Господарського суду міста Києва Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматичний розподіл справи №22/754.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ, справу № 22/754 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

05.02.2014р. відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про поновлення провадження у справі. Згідно даного клопотання позивач зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК "Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012р. у справі №К/9991/33592/12 Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у даній справі, залишено без змін.

Також, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2009 у справі № 8/588 справу направлено до Шевченківського районного суду міста Києва за предметною підсудністю.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 у задоволені адміністративного позову ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 27.11.2008 №№ 1661, 1662, 1663, від 25.12.2008 №№ 1780, 1780/1, від 30.12.2008 № 1792, від 16.01.2009 № 33 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1552/11 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Компанія ФАХ" на Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 у справі № 2а-1552/11 за адміністративним позовом ВАТ "Київгума" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) закрито, оскільки на день розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", набрала законної сили ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 р. в справі № 2а-40/11 про оскарження апелянтом цих самих розпоряджень виконавчого органу Київради (КМДА), винесена за результатом розгляду апеляційної скарги ПП "Компанія ФАХ", якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду від 18.04.2011р. без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.04.2012 року ПП "Компанія ФАХ" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 у справі № 2а-1552/11 касаційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" задоволено, ухвалу КААС від 10.04.2012 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а- 1552/11 апеляційну скаргу ПП "Компанія ФАХ" залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2011 - без змін.

Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у зв'язку з чим суд вирішив за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 05.02.2014 р. суд поновив провадження у справі № 22/754, розгляд справи призначив на 14.02.2014 р.

07.02.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про заміну позивача у даній справі - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

13.02.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 14.02.2014р. клопотання про заміну позивача його правонаступником, подане позивачем 07.02.2014 р., задовольнив його, ухвалив замінити позивача по справі № 22/754 - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» його правонаступником - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про що виніс відповідну ухвалу.

Також, розглянувши у даному судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не заперечував проти його задоволення, суд задовольнив дане клопотання відповідача.

За таких обставин, а також у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.02.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 14.02.2014р.

Судове засідання 21.02.2014р. не відбулось, у зв'язку із чим, керуючись статтею 86 ГПК України, суд ухвалив призначити розгляд справи на 07.03.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

26.02.2014. відділом діловодства суду від представника позивача одержано письмові пояснення по справі. Згідно даних пояснень, позивач зазначив, що відповідачем за спірний період сплачено в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію 103713,74 грн., у зв'язку з чим, станом на день подання пояснень, основний борг за заявлений спірний період відсутній. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 36251,36 грн., 3% річних - 6429,18 грн. та 10179,03 грн. пені.

07.03.2014р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано заперечення на позовну заяву. Згідно даних заперечень, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у поданих запереченнях. Зокрема, відповідач зазначив про відсутність основної заборгованості в сумі 103713,74 грн. за спірний період.

У судовому засіданні 07.03.2014р. оголошено перерву до 01.04.2014р.

01.04.2014р. відділом діловодства суду від представника відповідача одержано пояснення по справі щодо застосування фінансових санкцій. Згідно даних пояснень, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 01.04.2014 р. представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання, про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 01.04.2014 р. оголошено перерву до 07.04.2014 р.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 07.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець-2» (далі - відповідач) був укладений Договір № 1640379 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 та 2.3.2. вищезазначеного Договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, зазначеними у додатку 4 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до Договору визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 6 за адресою вул. Меліоративна, буд. №11 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, «Абонент» виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 Додатку №4), при цьому п.3.1. передбачено, що в разі, якщо «Абонент» розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, плата проводиться за фактичними показниками.

За змістом п. 3.2. Додатку № 4 до Договору, «Абонентам», що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» (постачальника) та фактичного сальдо розрахунків на печаток розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання «Абонента» в розрахунковому періоді.

П. 3.5. зазначеного Додатку № 4 передбачає, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього Додатку), «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 р. При цьому, за змістом п. 8.4. Договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач зазначив, що свої зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач не виконує, внаслідок чого, за період з 01.12.2006 по 01.12.2009 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на день подання позову становила 103713,74 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), довідкою про здійснені нарахування та оплати.

В процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в частині основного боргу сумі 103713,74 грн., що підтверджується довідкою про надходження від коштів за спожиту теплову енергію за Договором за період з грудня 2006 р. по січень 2014 р.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору № 1640379 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.1999 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Договір № 1640379 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.1999 р. за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі основного боргу у розмірі 103713,74 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем повністю сплачено суму основної заборгованості в розмірі 103713,74 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 22/754 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 103713,74 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи, предметом позовних вимог є сума штрафних санкцій, а саме інфляційних збитків у розмірі 36251,36 грн., 3% річних у розмірі 6429,18 грн. та пені в розмірі 10179,03

Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить - 36251,36 грн., 3% річних - 6429,18 грн.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд зазначає таке.

У Постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2006 р. по листопад 2009 р. включно без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99,5%, 99,9%, 99,9% та 99,8% відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ "Київенерго".

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець-2» за період з грудня 2006 р. по листопад 2009 р. включно підлягають 35491,62 грн. інфляційних нарахувань, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 6429,18 грн. в якості 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 10179,03 грн. суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.5. Додатку № 4 до Договору № 1640379 від 01.07.1999 р. передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього Додатку), «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ознайомившись із розрахунком пені позивача, суд вказує на необґрунтованість останнього з огляду на наступне.

Позивачем нараховано суму пені за період з червня 2009р. по листопад 2009р. Пунктом 3.5. Додатку № 4 до Договору передбачено нарахування пені на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати.

Як вбачається з розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з ОСББ «Зв'язківець» за спожиту теплову енергію, з грудня 2008р. сума сплачених відповідачем коштів перевищує суму нарахованих до сплати, що свідчить про повну сплату відповідачем фактично нарахованих сум у поточних місяцях та сплату грошових коштів за попередні періоди заборгованості.

Таким чином, як вбачається з наданого позивачем розрахунку в періоди нарахування позивачем пені, фактична заборгованість відповідача за поточні місяці була відсутня, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 10179,03 грн. судом відмовлено.

Матеріали справи № 22/754 містять заперечення відповідача на позов, а також пояснення по справі щодо застосування фінансових санкцій. Відповідно до наданих заперечень, відповідач вказує на те, що на час розгляду справи основна заборгованість відсутня, та на необґрунтованість стягнення фінансових санкцій.

При цьому, суд частково приймає до уваги заперечення відповідача, щодо припинення провадження у справі щодо стягнення основної заборгованості, та перерахунку розміру фінансових санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій задовольняються судом частково.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати в частині позовної вимоги про стягнення основної заборгованості, провадження зі стягнення якої судом припиняється, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача. Судові витрати щодо позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3% річних покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ч.1. ст.ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець-2» (02097, м. Київ, вул. Радунська, 10-А, ідентифікаційний код 23699014) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 35491 (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 62 коп. інфляційних збитків, 6429 (шість тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 18 коп. 3% річних, 1456 (одна тисяча чотириста п'ятдесят шість) грн. 35 коп. державного мита та 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 51 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 103 713 (сто три тисячі сімсот тринадцять) грн. 74 коп. основного боргу припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 11.04.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева