Ухвала

від 14.07.2014 по справі 22/754

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" липня 2014 р. Справа №22/754

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець - 2»

на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2014р.

у справі № 22/754 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець - 2»

про стягнення 156 573,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець - 2» (далі-відповідач) про стягнення 156 573,31 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2014р. у справі № 22/754 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 35 491,62 грн. інфляційних збитків, 6 429,18 грн. 3% річних, 1 456,35 грн. державного мита та 219,51 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 103 713,74 грн. основного боргу припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2014р. у справі № 22/754 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Також до апеляційної скарги відповідачем додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2014р. у справі № 27/754.

Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив, що зазначена скарга підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно із пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При цьому, п. 1 ст. 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014р. № 719-VII розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 1 218,00 грн.

Відтак, ставку судового збору слід обраховувати виходячи від мінімальної заробітної плати у розмірі 1218,00 грн.

До апеляційної скарги скаржником додано платіжне доручення № 36 від 15.04.2014р., з якого вбачається, що скаржником за подання апеляційної скарги сплачено 783,00 грн. судового збору.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору повинна становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1827,00 грн., то на час подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тобто 913,50 грн.

Проте, судовий збір скаржником сплачено лише у сумі 783,00 грн. Отже, сума судового збору не сплачена скаржником у встановленому розмірі відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Чинне законодавство не надає господарському суду права достягувати недоплачений судовий збір на стадії прийняття апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Також, відповідно до ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарським судом міста Києва прийнято 07.04.2014р., повний текст підписано 11.04.2014р.

Виходячи з наведеного, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2014р. у справі № 22/754 є 22.04.2014р. (11.04.2013р. + 10 днів), оскільки 21.04.2014р. є вихідним днем.

Проте, апеляційну скаргу згідно зі штемпелем органу зв'язку на конверті скаржником подано до органу поштового зв'язку лише 26.06.2014р. Отже строк, передбачений ст. 93 ГПК України, скаржником пропущено більш як на два місяці.

В обґрунтування клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 07.04.2014р. скаржник зазначає, що строк подання апеляційної скарги було пропущено з поважних причин, оскільки в судовому засіданні 07.04.2014р. було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, проте «повний текст судового рішення відповідачем було отримано 234 червня 2014 року» (вірогідно 23 або 24 червня 2014 року). У зв'язку з цим скаржник вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення пропущено ним з поважних причин.

Суд не може погодитися з доводами скаржника та вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відхилити з наступних підстав.

Згідно з протоколом судового засідання від 07.04.2014р. (а.с.227), представник відповідача: Матвійчук В.А., був присутній в судовому засіданні під час оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Статтею 87 ГПК України унормовано, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до пункту 3.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»: «За змістом статті 87 ГПК України: надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом частини п'ятої статті 89 ГПК надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні).

Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Тобто, направлення повного тексту рішення сторонам, які були присутні в судовому засіданні при його прийнятті є правом суду, а не його обов'язком.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2014р. відповідач подав до господарського суду міста Києва заяву про надання копії рішення (а.с.238).

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що скаржник на підставі поданої заяви звертався в суд за отриманням рішення суду першої інстанції від 07.04.2014р., а суд з якихось причин не видав йому копію даного рішення на час, коли він безпосередньо звернувся.

Повторно заяву про надання копії рішення суду відповідач подав лише через два місяці 18.06.2014р. (а.с.240), у відповідності до якої господарський суд міста Києва 19.06.2014р. направив йому оскаржуване рішення, що підтверджується листом № 22/754 (а.с.241).

Проте, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2014р. у справі № 22/754 скаржник не вказує обставин про звернення його представника в суд за отриманням копії рішення суду, доказів звернення або причин, з яких протягом двох місяців він не міг звернутися та отримати в суді копію рішення чи ознайомитися з матеріалами справи.

Тобто, відповідач не реалізував надані йому статтею 22 ГПК України процесуальні права.

Відповідно до ст. 53 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи ст. 53 ГПК України, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, а тому в кожному випадку суд має чітко визначити з якої саме поважної причини визначений строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Посилання скаржника на неможливість своєчасного оскарження рішення у зв'язку з тим, що ним отримано повний текст лише в червні 2014 року., не є поважною причиною пропуску строку, враховуючи, що скаржник знав про таке рішення ще 07.04.2014р.

Інших підстав для відновлення пропущеного строку в матеріалах апеляційної скарги не зазначено.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не врахування якого суперечило б загальним засадам цивільного законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

У зв'язку з наведеним слід дійти висновку про недоведеність скаржником в установленому законом порядку обставин пропуску пропущеного ним строку та відсутність підстав вважати, що причиною пропуску встановленого строку для подання скарги стали обставини, які були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Пропуск скаржником строку, встановленого для подання апеляційної скарги, відбувся у зв'язку з недотримання позивачем визначених процесуальним законом вимог.

Таку позицію в аналогічному питанні висловив також Вищий господарський суд України в постанові від 06.02.2013р. у справі № 4/56.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку, а тому клопотання відповідача про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції слід відхилити.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

За приписами п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на викладене, апеляційна скарга разом із доданими документами підлягає поверненню скаржнику на підставі п.п.3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Отже, сплачена скаржником сума судового збору згідно з платіжним дорученням

№ 36 від 15.04.2014р. у розмірі 783,00 підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. 53, ст.ст. 86, 93, п.п.3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець - 2» про відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду м. Києва від 07.04.2014р. у справі № 22/754 - відхилити.

2. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2014р. у справі № 22/754 з доданими до неї документами повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець - 2».

3. Повернути Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Зв'язківець - 2» (код - 23699014) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 783,00 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 36 від 15.04.2014р. з призначенням платежу: «Судовий збір за скаргою Київський апеляційний Господарський суд, ЄДРПОУ - 25960043».

4. Оригінал ухвали з гербовою печаткою суду надіслати відповідачу, а копію ухвали позивачу.

5. Матеріали справи № 22/754 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко